Стало відомо, як Україна може стати одним із світових лідерів титанової промисловості

Як йдеться у статті, за інерційного сценарію розвитку та відсутності якісних перетворень, майбутнє української титанової галузі є невтішним. При існуючому рівні передових виробничих технологій через 5-10 років буде рентабельно розробляти будь-які родовища в будь-якій точці світу, навіть ті, що раніше не мали жодного комерційного інтересу. Тобто унікальні переваги вітчизняної сировинної бази та її вигідного географічного положення помітно "з'їсть" технологічна інфляція та освоєння периферійних ресурсів.

При цьому перспективи росіян виглядають ще сумніше. Критична залежність від зовнішнього ринку (головним чином, від контрактів з Boeing та Airbus), давно застарілі технології (титанова губка в сучасній титановій індустрії вже вважається атавізмом), а тепер ще й санкції щодо імпорту сучасних промислових технологій та обладнання - роблять майбутнє Найбільшого російського виробника титанових виробів ВСМПО-Авісма дуже незавидним.

Однак, на відміну від російських титанових виробництв, які без передових західних технологій та інвестицій згодом деградують і перетворяться на "музей радянського народного господарства" просто неба, Україна має реальний шанс і перспективу. Видання бачить таку перспективу у впровадженні інноваційних технологій та створенні в Україні повного циклу титанового виробництва - від руди до готових виробів із чистого титану та його сплавів.

Маючи величезні запаси власної високоякісної сировини, спираючись на існуючий унікальний науковий та виробничий потенціал, використовуючи підтримку впливових геополітичних партнерів та впроваджуючи передові технології, Україні під силу видавити Росії зі світового титанового ринку, переозброїти власну армію за найсучаснішими стандартами, а також забезпечити тільки Boeing, Airbus, Rolls Roy's, Tesla та Apple, а й свої Моторсич, Зорю-Машпроект, КБ Промінь, Антонов та ін.

При цьому "мотором" модернізації галузі може виступити ОГХК, якій під силу впровадити нові технології, створити нові виробництва та виконати завдання щодо створення замкнутого циклу виробництва металевого титану. У разі збереження підприємства у державній власності та під управлінням ФДМ, для розвитку компанії може бути використана допомога з боку держави та реінвестований власний прибуток.

За такого підходу за кілька років цілком реально створити завод із прямого відновлення титанового порошку, який завершить цикл виробництва металевого титану в Україні. Залишаючись у власності держави, такий серйозний актив на базі ОГХК міг би увійти до портфелю Суверенного фонду, з ідеєю якого нещодавно виступив новий керівник ФДМ Рустам Умеров, пише УНІАН.

У разі приватизації, впровадження проривних технологій, інвестиції в нові виробництва та створення повного циклу виробництва титану – мають стати обов'язковою вимогою до приватного інвестора. Промислові рантьє, інвестори з технологіями початку 20 століття та власники з вузькими поглядами на стратегію розвитку галузі Україні не потрібні, резюмують експерти.