Штурми, бої і лисячі нори: Репортаж з Курдюмівки, де тривають бої з росіянами

Підрозділ "KURT and Company" 28 ОМБР тримають оборону на Бахмутському напрямку під населеним пунктом Курдюмівка. Бійцям вдалось відбити найпотужніші атаки "Вагнерів" та повернути під контроль дамбу, яка вважається стратегічно важливим об'єктом. Зараз бійці підрозділу міцно стоять на своїх позиціях  і щоденно наносять вогневе ураження противнику. Один день з оборони під Курдюмівкою - в матеріалі РБК-Україна. 

Невелике селище Курдюмівка, що на південь від Бахмута, як і багато сіл України, в мирні часи навряд чи було широко відоме. Назва "Курдюмівський завод кислототривких виробів" ні про що не говорила, проте цеглою, яку колись виробляв цей завод, вимощено Андріївський узвіз у Києві, Приморський бульвар в Одесі і бульвар імені Пушкіна в Донецьку. Її робили з унікальної глини, яка за своїм складом не мала аналогів в країнах СНД.

Але Курдюмівка в широких колах прославилась не цим. Сьогодні село регулярно згадують у щоденних звітах ЗСУ. Російські окупанти спочатку знищили майже все що було у селищі, а тепер взяли його у напівкільце. Українські військові, серед яких 28 ОМБр і підрозділ "KURT and Company", не збираються здавати позиції, тримають оборону на залізниці і практично точково знищують росіян.

Лисячі нори

Дорога до Курдюмівки лежить через Торецьк і Костянтинівку. Вид, який нам відкривається, вже майже не викликає подиву – почорніла земля, обвуглені залишки будинків і дерев, вирви від снарядів і запах пороху в повітрі. Чим ближче до лінії фронту, тим він виразніше.

– Негайно одягнути шоломи! – кричить командир.

Ми слухаємось і прислухаємось – звуки вибухів і "виходів", які до цього були глухими і невиразними, стають все більш чіткими, набираються ніби круглої форми. Командира, який скомандував одягнути шоломи, всі звуть "Курт". Щоб не ціпеніти від свисту снарядів, ми питаємо його, як йшли бої в Бахмуті.

– Ми приїхали під Бахмут 1 грудня, зайняли позиції в районі Курдюмівки. Три дні нашу групу обстрілювали "гради", а потім на нас пішли "вагнера".

Курт зізнається, що має своє особливе ставлення до бойовиків ПВК "Вагнер". Спочатку він майже нічого про них не знав з того, що мають знати військові. "Чим" вони воюють і дихають, яка у них техніка, маневри, досвід – військовий вивчав "вагнерів" на полі бою. А потім "розгадав".

– Ми з моїм товаришем Макаром придумали таку собі техніку вогневого валу – стрілкового, рпгшного, мінометного, артилерійського. Всього. "Вагнера" постійно намагалися штурмовати мої позиції, ну а я не міг собі дозволити не вступити з ними в бій. І там я їх "любив".

Бійці "Вагнеру" так і не підійшли до Курдюмівської дамби, яку обороняли українські війська. Оборона Курта, якого тоді призначили польовим командиром, протрималась там найдовше, аж допоки військових не взяли в кільце.

Поки ми говоримо, авто з мобільною групою заїжджає на польову дорогу. Весь горизонт – одне величезне засніжене поле. Це було б навіть гарно, якби не чорні розрізи від шин і росіяни за кілометр. Дорогою бачимо машину, яка застрягла у вогкому ґрунті. Витягувати її треба швидко, бо вона може перетворитись на ціль.

Авто зупиняється на останній точці перед "нулем", з машини виходять Курт, його заступник і пілот дрону. Вони вивантажують гранатомет Карла Густава і РПГ, швидко їх заряджають і ми пересідаємо в інший автомобіль. План наступний – швидко доїхати до точки, відпрацювати по окупантах і одразу відійти, щоб не прилетіло у відповідь. Небо сіріє і починає сніжити, але для бійців це тільки перевага – так ворогу буде складніше відслідкувати, звідки був удар. Курт бере на плече РПГ, піднімає його в небо і завмирає.

– Постріл!

З дула виривається снаряд, обрамлений вогнем. Звук доходить через секунду і закладає вуха, а за ним ще гучніше – з гранатомета. І ще серія "виходів". Кілька секунд і голос по рації передає, що цілі уражено. Курт задоволено обертається на нас.

– Зараз практикується у противника тактика "лисячих нор". Якщо він зарився, його звідти вже дуже важко витягти. От ми і розбираємо цю позицію.

Ми швидко сідаємо в авто і їдемо у віддалену посадку, де до автомобіля приєднують позаду нурсомет і Макар обережно його заряджає. Потім знову висуваємось на позиції. Пілот дрону запускає коптер, щоб визначити, де заховався ворог. Бійці розуміють один одного без слів, їхня робота швидка і механічна. Боєць віддає команду і ракетна установка починає випльовувати з себе снаряди один за одним. Шиплячий залп залишає по собі хмари сірого диму і вже знайомий запах. Серія пострілів перехоплює дихання і викликає дивне відчуття, яке зазвичай не властиво цім місцям – захоплення.

– Курт, добре-добре! Гарні підходи!

Пізніше на відео з коптеру ми бачимо, як снаряди, які випустили сьогодні по росіянах, успішно вразили їхні позиції. Лисячі нори спустошені.

В домі

Бійці підрозділу "KURT and Company" облаштувались в невеликій хатинці. Коли Курт буває тут , він постійно сидить за монітором і п'є гарячу каву. На екрані – відео з дронів. Бійці передивляються, корегують і аналізують свою роботу. До себе в підрозділ Курт запрошує добровольців, бо в цій справі йому потрібна загальна мотивація.

– Я особисто перевіряю кожного. Ми займаємось усім, що нам дають до роботи – від розвідки до стрілкових боїв. Найбільший підрозділ – безпілотний, тому що це наші очі, вуха і коригування. Потім йде ударна група, АГСники, кумеметники і гранатометники. А є мобільна напівштурмова група. Це такий подразник для росіян, бо вона постійно "навалює" їм і змушує вилізти з позицій.

Ми говоримо з Куртом, а тим часом на кухні смажать чебуреки, які бійці зробили власноруч. Поки кімнати наповнюються запахом смаженого тіста з м'ясом, йдемо до Мамонта. Пілот ударного дрона Мамонт також сидить навпроти моніторів. Це молодий хлопець, який постійно намагається робити серйозне обличчя, але його видають очі. Коли він розповідає про те, як ліквідує ворога, не може приховати посмішку.

– Як це працює? Це ж не так, що ми попрацювали зі світанку до заходу сонця і поїхали, а противник робить що завгодно. Ні. Ввечері мене міняє група нічних скидів.

– Тобто ви їм навіть передихати не даєте?

– Ні, взагалі. 24 на 7 наш підрозділ працює по ворогах.

Майстерня

Неподалік від фронту знаходиться маленька хатинка - повністю заповнена снарядами і їхнім начинням. Хлопець, що порається з ними, коли ми заходимо, обережно протирає тубу від гранатомета чистим ганчір'ям. Його позивний "Вангог", мабуть, через те, що він називає свою кімнату ласкаво майстернею. Специфіка Вангога – робити вибуховий матеріал з усього, що прилітає від росіян. Він подрібнює гранати через мясорубку, розбирає снаряди від Смерчів і витягує нутрощі з трофейних ракет "Малютка".

– І нашій майстерні ми кожен день якісь боєприпаси перероблємо і використовуємо якісь їхні частини, або цілком. Відходів у нас по-мінімуму, що може летіти – летить, що може вибухнути – вибухає.

У Вангога на полицях і сітках, що прибиті до стін, висять десятки плоскогубців, котушки клейких стрічок, ножи, банки і навіть звичайне кухонне сито. Він говорить з ентузіазмом винахідника і майже ніжно дивиться на свої вироби. Напевно, коли Курт говорив про загальну мотивацію, він мав на увазі саме це.

День, який ми провели з бійцями, вони назвали вдалим. У росіян втрати, а вони – живі. Курт каже, що він та його хлопці будуть стояти в обороні стільки, скільки треба.

– Хай українці знають про наш маленький підрозділ. Україна існує доти, доки ми боремось. Ми будемо виконувати ті завдання, які треба, і йти до перемоги. Ми обов'язково до неї дійдемо. Нам Богом дана можливість захищати Батьківщину - це ліцензія на вбивство.

Над матеріалом також працювала Юля Акимова