Шість, вісім і десять: у чому переваги та недоліки багатоколісних машин

Певно, для початку слід зазначити, що в автомобільному світі заведено рахувати не кількість коліс на машині, а кількість осей – попри те, що на одній осі може бути не одна пара коліс, а дві (на дорожніх вантажівках задні колеса часто бувають спареними). З точки зору конструкції інженерам і водіям важливіше знати кількість осей, оскільки два спарені колеса поводяться фактично як одне широке і рахувати їх окремо сенсу немає.

Для чого потрібно багато коліс

Чотири колеса – необхідний мінімум, при якому транспортний засіб може зберігати стабільне положення на дорозі, у тому числі і при енергійному маневруванні. Власне, менше коліс теж можна, але показники безпеки і керованості будуть інші.

Більша ніж чотири кількість коліс потрібна, коли є завдання зменшити тиск коліс на поверхню, якою рухається автомобіль. Тоді змінюється відношення маси машини до площі опорної поверхні шин і та сама маса машини розподіляється між більшою кількістю точок тиску.

Відповідно, кількість коліс є сенс збільшувати на машинах, які або дуже важкі, або їздять по м’яких поверхнях. Відтак, це дорожні вантажні машини великої вантажопідйомності (понад 5 – 7 тон) та транспорт меншої вантажопідйомності, але призначений для бездоріжжя. До останнього належать не тільки ваговози, але й деякі спеціальні машини, наприклад, армійська техніка, яка має велику масу через наявність броні, але для якої важливий впевнений рух по слабких грунтах.

У чому недоліки машин з багатьма колесами

Так, з одного боку додаткові колеса дають змогу підвищити вантажопідйомність та прохідність машини. Але з іншого, вони суттєво ускладнюють конструкцію автомобіля. Тим більше що найчастіше додаткова вісь вантажівки має привод від двигуна. Тобто така машина отримує додаткові трансмісійний вал (кардан), редуктор головної передачі і диференціал. Що означає більшу ціну, більшу масу, більшу витрату пального і більший об’єм робіт при обслуговуванні та ремонті.

Тож не дивно, що на деяких дорожніх автомобілях з трьома осями ведучою роблять тільки одну вісь: на зниження питомого навантаження на дорогу працюють всі три осі, а для руху по гарній дорозі достатньо і однієї ведучої. Більше того, ту задню ось, яка не має приводу від двигуна, іноді роблять підйомною: коли машина їде порожняком, її піднімають вгору і вона даремно не крутиться і не чинить опору рухові.

Що таке колісна формула автомобіля

Цікаво, що саме стосовно багатоколісних автомобілів найчастіше використовують поняття колісної формули. Це сполучення цифр дозволяє в простий спосіб позначити, скільки у автомобіля коліс і скільки з них ведучих.

Наприклад, славнозвісний "лаптьожник" – армійський всюдихід КрАЗ-255 має формулу 6х6 – тобто в нього шість коліс і всі шість ведучі. А будівельний самоскид КрАЗ-256 позначають колісною формулою 6х4 – коліс шість, з них чотири ведучі. Те, що у самоскида коліс фактично десять, бо четверо задніх коліс спарені, у формулі відображення не отримує – як згадувалося вище, з споживацької точки зору немає різниці між одним широким колесом чи двома вузькими на його місці.

У свою чергу чотиривісний всюдихід КрАЗ-7634НЕ має колісну формулу 8х8, бо при восьми наявних колесах всі вони мають привод від двигуна.

Подібним чином маркуються і машини, які мають п’ять осей: вісімнадцятитонний КрАЗ-6010 має право на формулу 10х10. Тому що всі десять його односкатних коліс штовхають машину вперед, бо приводяться через складну механічну трансмісію.

Коротко

Добре, що свого часу конструктори легкових авто обмежились чотирма колесами. Хоча спроби додати зайву пару були, і не раз. Але не будемо зарікатися, бо є у кількості автомобільних коліс і зворотній відлік: сам батько всіх автомобілів Карл Бенц у позаминулому столітті починав з трьох, а в наші дні проекти двоколісних гірокарів множаться з лякаючою швидкістю… Пам’ятаєте, ще учора всім здавалося, що менше чотирьох циліндрів в автомобільного мотора не може бути?