Російські війська активізувалися у спробі захопити Авдіївку та повернутися на втрачені позиції на сході – втім, без серйозних успіхів. Про бахмутське дежавю, можливу патову ситуацію на півдні та про те, чи означають локальні просування РФ швидке завершення контрнаступальної операції ЗСУ, – нижче в огляді РБК-Україна.
Під час підготовки матеріалу використовувалися: аналітичні дані американського Інституту вивчення війни (ISW) та українського проекту DeepState, зведення Генерального штабу ЗСУ, заяви офіційних спікерів, ексклюзивні коментарі військових експертів Владислава Селезньова та Олександра Мусієнка для РБК-Україна.
Вже два тижні російська армія великими силами наступає в районі Авдіївки – це північно-західне передмістя окупованого Донецька. Окупанти намагаються просуватися одразу з південного та північного напрямів. Мета – перерізати логістику Сил оборони, оточити та захопити Авдіївку.
Незважаючи на слова російської пропаганди про прорвану оборону, жодного прориву за великим рахунком немає, хоча часткових успіхів вони досягають. На північному фланзі росіяни просуваються на захід від Красногорівки, підійшовши до залізниці і намагаючись закріпитися на західній стороні.
Поруч точаться бої за терикон у районі Авдіївського коксохіму (АКХЗ). Днями у Telegram-пабліках з'явилося фото із встановленим там російським триколором. По суті, це означає, що сама висота вже може перебувати під контролем окупантів. Хоча, швидше за все, тут все ще сіра зона, оскільки згодом український дрон знищив прапор. Часткових успіхів росіяни досягають і на південному фланзі біля Водяного.
При цьому досягнення противника більш ніж скромні, а втрати – величезні. Спершу окупанти намагалися рухатись колонами бронетехніки, але були розгромлені. Потім, мабуть, згадавши про бахмутський досвід, стали завалювати українські позиції живою силою. Як зазначає британська розвідка, штурм Авдіївки збільшив російські втрати на 90%. Згідно з даними українського Генштабу, минулого тижня щодня гинули близько тисячі окупантів, а 19 жовтня зафіксували рекордні 1380 загиблих росіян за добу.
Росіяни наступають на Авдіївку з кількох сторін (фото deepstatemap.live)
За словами спікера Сил оборони Таврійського напрямку Олександра Штупуна, такі цифри змусили їх знову змінити тактику, удвічі скоротити кількість штурмів та перейти до закидування міста авіабомбами. Удари продовжуються постійно, російські війська застосовують й інші види озброєнь, від ствольної артилерії до ракет. Крім того, противник тримає під вогневим контролем єдину трасу на Авдіївку. Враховуючи масштаби бойових дій, битву за місто можна називати найбільшою за осінь 2023 року.
Саме Авдіївка сьогодні у центрі уваги ЗМІ та військових експертів. Її значення важко переоцінити. Для української сторони це плацдарм для звільнення окупованих із 2014 року територій Донецької області. Його втрата відкине лінію фронту на 15 км від північної околиці Донецька.
"Авдіївка - це, по суті, ворота до Донецька, ворота на звільнення української Донецької області", - заявив представник Головного управління розвідки Міноборони Андрій Юсов.
Військовий експерт та колишній спікер Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов називає три причини, чому росіяни саме зараз кинулися на укріпрайон. Перша – близько місяця тому українські сили брали під контроль частину села Опитне, за яким мікрорайон Спартак та Донецький аеропорт. Потужний артилерійський вогонь змусив їх відійти, але ворог усвідомив реальну загрозу і тепер намагається відсунути Сили оборони якнайдалі.
Друге – політичне завдання від Володимира Путіна, який казав про повну окупацію Донецької та Луганської областей як одну з цілей війни проти України. Відповідно, без захоплення Авдіївки неможливо рухатися далі до адміністративного кордону, брати під контроль Краматорськ та Слов'янськ. Дедлайн може бути березень-2024, коли в Росії заплановані президентські вибори. Втім, за час повномасштабної війни різні "дедлайни" із захоплення тих чи інших українських територій переносилися систематично.
Третя причина – прагматична. Окупанти натиснули в районі Красногорівки, Водяного та Опитного, досягли деяких успіхів і продовжують їх розвивати, щоб оточити українські війська в Авдіївці.
"Очевидно, наш фронт вдалося якось продавити. До того ж вони діють за тими самими лекалами, як і в ситуації з Бахмутом, коли протягом тривалого часу в ході "м'ясних штурмів" їм врешті-решт вдалося взяти під контроль місто-фортецю. Зараз диспозиція сил і засобів дещо схожа на бахмутський сценарій", - розповів Селезньов РБК-Україна.
При цьому, на його думку, втрата Авдіївки не призведе до стратегічної поразки, оскільки далі на захід є укріплене місто Курахове, мережа озер, інших рубежів та позицій, на яких ЗСУ зможуть ефективно битися. Про обвалення фронту та просування окупантів, умовно, до Дніпра взагалі не йдеться.
"Можна сказати, що ситуація загрозлива з тенденцією до критичної. Ключовий логістичний маршрут як мінімум під вогневим контролем ворога. На териконі біля АКХЗ, звичайно, поки що не можуть розмістити артсистеми, щоб бити по центру міста, проте, ворог створює нам чимало проблем. Що буде далі, залежить від наших ресурсів. Якщо їх не вистачатиме, то, можливо, армія відходитиме на захід. Відповідь на це питання ми зможемо дізнатися лише за фактом", - уточнив експерт.
Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко сподівається, що бахмутський сценарій для Авдіївки не повториться. По-перше, тоді свою роль зіграли 50 000 "вагнерівців", і поки незрозуміло, чи здатні на це штурмові загони "Шторм-Z".
"По-друге, я думаю, ми не дамо перевести ситуацію в режим другого Бахмута. Мені здається, є певні задуми, як її вирішити, наприклад, відтягнувши ворожі війська на визначальні для нас напрямки. Можливо, це буде лівобережжя Херсонської області. Тобто ми спробуємо фланговою атакою на Херсонщині парирувати атаки росіян у районі Авдіївці. Можливо, є й інші плани", – додав він у розмові з виданням.
Наступальна операція під Бахмутом продовжується. За словами начальника прес-служби Східного угрупування ЗСУ Іллі Євлаша, на південному фланзі повільно, але впевнено наша армія проходить десятки метрів уперед. Противник перебуває у глухій обороні та готується відійти на трасу Бахмут-Горлівка. У Генеральному штабі уточнюють, що йдеться про просування на схід від сіл Кліщіївка та Андріївка, ворог зазнає великих втрат і змушений перекидати сюди нові підрозділи.
На іншому відрізку оптимізму менше. Як зазначають у DeepState, поки бригади Сил оборони "вигризають" посадку за посадкою на південному фланзі, росіяни посилили тиск на північному і просунулися в лісосмузі на північний схід від Хромового. А також досягли часткових успіхів у напрямку траси Т-0504, атакувавши з Бахмута у бік села Іванівське. І якщо тиск продовжиться, це створить великі проблеми для нашого ударного кулака.
Противник може створити великі проблеми на північному фланзі Бахмута (фото deepstatemap.live)
На думку Олександра Мусієнка, казати про те, що росіяни перехопили ініціативу під Бахмутом, зарано.
"Це було помітно і раніше, ворог не залишав спроб перейти в наступ на північному фланзі. Але загалом це не означає, що ініціатива перейшла до російських військ. Треба розуміти, що зараз на сході Росія активізувалася на різних ділянках, щоб максимально відтягнути наші сили з півдня і перевести їх в оборону. І робитиме це скрізь, де має позиції та передумови", – стверджує експерт.
Владислав Селезньов наголошує, що ситуація під Бахмутом досить динамічна.
"Десь ми маємо перевагу, десь ворог володіє ініціативою. Але прямо зараз кричати, що все пропало, що ситуація критична – напевно, до цієї ділянки фронту це не має жодного відношення", – додав він.
Паралельно росіяни тиснуть на багатьох ділянках Лимано-Куп'янської осі: з боку Орлянки під Куп'янськом (Харківська область), в районі Райгородки та Макіївки Луганської області, на південь від Діброви (напрямок на Сіверськ Донецької області) у спробі закріпитися на нових рубежах та в Серебрянському лісництві.
Цього тижня командувач Сухопутних військ ЗСУ Олександр Сирський віддав наказ посилити маневрену оборону. Хоча це не означає, що наші сили будуть перебувати виключно в ній, спроби покращити позиції та відкинути росіян за будь-якої можливості продовжаться. За словами командира підрозділу розвідки Сухопутних військ Дениса Ярославського, мета російських штурмів – захопити стратегічно важливе селище Куп'янськ-Вузловий з великим залізничним вузлом, а також оточити місто Куп'янськ, хоча зробити це складно, враховуючи, що воно розташоване на обох берегах річки Оскіл.
Наступальними діями на низці ділянок окупанти шукають слабкі місця в українській обороні (фото deepstatemap.live)
Очевидно, противник шукає слабкі місця в українській обороні.
"Бої в районі Серебрянського лісництва та Синьківки (під Куп'янськом, – ред.) не випадкові. Їм потрібно взяти під контроль територію Харківської області вздовж лівого берега річки Оскіл. Адже так званий "проект Новоросія" передбачає захоплення семи регіонів, зокрема Харківської області", – зазначив Селезньов у коментарі РБК-Україна.
Песимістичний варіант через брак ресурсів – маневрена оборона з відступом на правий берег Оскола. Це означає вимушену відмову від плацдарму для наступу на Луганську область та втрату східної частини Куп'янська.
"Але знову ж таки, це лише припущення. Ми не знаємо, яка ситуація щодо ресурсів, і вважати, що все пропало, не варто", – додав експерт.
Лінія фронту на півдні протягом останніх тижнів майже не змінюється. Складається враження, що наступ Збройних сил зав'яз у Роботинському виступі. Особливо на тлі все більш масових російських контратак, зокрема, на саме Роботине та в районі Новопрокопівки. Там днями українські війська відбили масштабну атаку і втратили танк "Леопард".
Аналітики DeepState з посиланням на бійців 46-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ пишуть, що ні бойового, ні морального перелому тут уже не станеться, і допомогти можуть лише свіжі резерви, які, втім, змушені розтягуватись через обстановку по всьому фронту. І констатують, що на Запорізькому відрізку склалася патова ситуація.
Український наступ, схоже, загруз у Роботинському виступі (фото deepstatemap.live)
Експерт Олександр Мусієнко, навпаки, вважає, що наші наступальні дії на цій ділянці фронту ще не завершені і так чи інакше змагання за ініціативу між сторонами триває.
"Росія знайшла рішення – активізувати бойові дії на сході, щоб збити наші темпи на півдні. Якщо їм вдасться змусити нас перекинути сили з Мелітопольського та інших напрямків, це стане частковим успіхом ворога. Поки цього не сталося, остаточну точку наступальної кампанії-2023 на південь ставити рано. Хоча й чекати на якісь особливі прориви теж не доводиться", – пояснив він.
Минулого тижня, ймовірно, Збройні сили розпочали нову операцію на окупованому лівобережжі Херсонської області. Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) пишуть, що український десант нібито форсував Дніпро, зайняв селище Пойма та зав'язав бої на околицях села Піщанівка на північний схід від Олешок.
Наразі, за їхніми даними, бої продовжуються, зокрема у селі Кринки за 20 км на схід від місця висадки. Передбачається, що поява стабільного плацдарму наблизить визволення Олешок. Офіційно українська сторона це не підтверджує. За словами начальниці прес-центру Сил оборони Півдня Наталії Гуменюк, бойова робота ведеться різними способами, але про неї розкажуть лише після того, як закріплять результат. І додала, що передчасні заяви шкодять українським військовим.
Незважаючи на позицію офіційних спікерів, те, що Сили оборони реально працюють на лівобережжі Херсонської області в районі Антонівського мосту, – це "секрет Полішинеля". Тобто ніби таємниця, яка й так усім відома, наголошує Владислав Селезньов.
"Більше того, українська армія в районі залізничного мосту утримує територію аж до річки Верхня Конка. Ворог нічого не може вдіяти з цим плацдармом, і він розширюється", - пояснює експерт.
Українські сили можливо розширюють плацдарм на лівобережжі Херсонської області (фото deepstatemap.live)
На його думку, навряд чи цей плацдарм стане передумовою для наведення понтонно-мостової переправи та перекидання великої кількості особового складу, бронетехніки, артилерії та боєприпасів.
"Мабуть, зараз не варто про це говорити. Ширина Дніпра близько тисячі метрів, і є складнощі з наведенням переправи такого масштабу. Крім того, треба убезпечити її від ворожої артилерії та авіації. Тому я думаю, що швидше за все робота наших морських піхотинців пов'язана з тим, щоб змусити росіян відволікти сили з інших ділянок фронту", – наголосив він.
***
У російсько-українській війні, як і роком раніше, акцент змістився з півдня на схід, вже зараз противник намагається наступати на великій кількості ділянок. Все це створює побоювання, що і в нинішній осінньо-зимовій кампанії ініціатива буде за росіянами, причому одразу в кількох точках. Нагадаємо, торішня – завершилася захопленням Соледара та Бахмута.
Тому може здатися, що українська кампанія, що почалася влітку, підійшла або підходить до свого завершення. Але у керівника Центру військово-правових досліджень Олександра Мусієнка інша думка.
"Я думаю, про закінчення контрнаступу говорити недоречно, поки не проясниться ситуація на лівобережжі Херсонської області і поки наші сили не припинили проривати російські лінії оборони на Мелітопольському напрямку", - вважає він.
Те, що дії Сил оборони України взимку зведуться до оборони, – один із сценаріїв. Якщо в якийсь момент не станеться несподіваний прорив на півдні, наша кампанія складатиметься з активної оборони та ударів по тилових об'єктах противника, пов'язаних із роботою малих груп, підсумував експерт.
Так може продовжуватися до кінця зими. Втім, навряд чи через погодні умови росіяни спроможні реалізувати щось масштабніше. А потім, з весни, може розпочатися зовсім інший етап війни.