Шукаючи альтернативу великому і важкому повнорозмірному запасному колесу автовиробники колись створили таку цікаву річ як складна докатка. Чому вона не стала масовою і чи не можна обрати таку для своєї машини?
Про всі нюанси використання складного запасного колеса читайте в матеріалі РБК-Україна.
При підготовці статті були використані матеріали Autobild та Autocentre.
Причини, з якої автовиробники вдаються до експериментів з докатками, балончикам, колесами Run Flat, "безпрокольними" протекторами та іншими хитрощами, на різних авто і в різні періоди були різні. Це заощадження маси, зниження собівартості, нарешті, економія місця. Саме останній випадок і стосується такого винаходу як складана запаска. Адже рішення це і дороге, і нелегке як з точки зору кілограмів, так і технологій.
Перше знайомство з таким колесом відбулося на спортивному купе Porsche 924, представленому у 1976 році. Машина це низька, з невеликим пласким багажником, тож запаску вирішили розмістити вертикально у задньому бампері. Для чого її попередньо треба було скласти – так, що у складеному вигляді вона ледве перевищує діаметром колісний диск.
Точніше, складене положення є її природнім станом, а після накачування компресором тонка смужка шини по поверхні диска розправляється так, що колесо чарівним чином набуває стандартних розмірів. Хіба що протектор має трохи незвичний. Конструктивно це досягається завдяки спеціальній боковині шини, яка за нульового внутрішнього тиску складається гармошкою, втягуючись всередину.
Принциповими перевагами складаного колеса перед звичайною докаткою, тонкою і малою за діаметром, є те, що завдяки нормальному діаметру автомобіль зберігає керованість при помірних швидкостях. Також не зазнає підвищених навантажень трансмісія, коли складне колесо стоїть на ведучій осі. В наш час працює ще один аргумент "за": повноцінний діаметр колеса дозволяє функціонувати в штатному режимі електронним системам безпеки з колісними датчиками (ABS, ESP та інші), якими устатковано абсолютну більшість автомобілів. Нарешті, поширені сьогодні системи повного приводу з електронним керуванням таке колесо теж з пантелику не збиває.
Мабуть, головний мінус складеної докатки у тому, що вона таки залишається докаткою – швидкість руху на ній обмежена, зазвичай тими самими 80 км/год. Крім того, такі колеса дорогі: хитра шина коштує чималих грошей, плюс потрібен компресор для її накачування. В деяких моделях, наприклад, VW Touareg першого покоління, був навіть стаціонарний компресор, вбудований у конструкцію авто. Трохи засмучує власників і необхідність накачувати колесо безпосередньо перед використанням у польових умовах – процес заповнення шини повітрям і набуття нею кінцевої форми може займати до 5 – 7 хвилин.
Зрозуміло, що спеціальна шина більш примхлива, у поважному віці її гума тріскається на зламах боковини-гармошки, а найменша негерметичність ускладнює накачування і розправлення боковини.
Одне слово, складна запаска в цілому річ хороша, але вона недоречна на масових автомобілях, тим більше недорогих і з невеликими штатними колесами. Тому і сьогодні нею комплектують тільки преміальні моделі, а також машини, де розміщення звичної докатки неможливе через малий об'єм кузова. Скажімо, таке колесо мали кілька моделей Porsche, седан Audi А6, родичі-позашляховики Audi Q7 і VW Touareg, купе Lotus Elise, Pontiac Firebird та деякі з Mercedes`ів … Схоже, масового застосування такого запасного колеса ми вже не побачимо, адже набрала сили тенденція повної відмови від запаски на борту.
Певно, для деяких моделей авто складне запасне колесо можна було б знайти, підібравши з числа наявних на шротах та інтернет-майданчиках. Але сенс такого колеса для машини, яка під нього не розраховувалася, сумнівний. Оскільки у складеному стані воно зменшує тільки свій діаметр – і місце, яке зекономить у ніші багажника цей параметр, навряд чи принесе водієві багато користі. Хоча якщо є інші ідеї щодо розміщення складеної запаски, то чому б і не спробувати?
Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало, які колісні диски для авто кращі – литі чи штамповані.