Росія проводить наступальні дії вздовж всього фронту. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що українська армія переходить до оборонної операції. Як будуть розвиватись події на фронті цієї весни і чи можуть Сили оборони перейти до контрнаступу – у матеріалі журналістки РБК-Україна Уляни Безпалько.
При підготовці матеріалу використовувались публікації New York Times, дані Deep State Map, коментарі військово-політичного оглядача групи "Інформаційний спротив" Олександра Коваленка та екс-заступника начальника Генштабу ЗСУ Ігоря Романенка, а також розмови зі співрозмовниками у спецслужбах на умовах анонімності.
Москва з кінця минулого року веде наступальні дії по всій лінії фронту протяжністю у 1,5 тисячі кілометрів. Аналітики та оглядачі сходяться на думці, що зараз ініціатива перебуває на стороні росіян. З грудня противнику вдалось захопити місто Авдіївка та ще кілька менших вщент зруйнованих населених пунктів. І з огляду на динаміку боїв, ворог не має наміру зупинятись.
Українська армія перебуває чи не в найбільш скрутному становищі від літа 2022 року. Запаси боєприпасів у нашому розпорядженні зменшуються, атаки окупантів на різних напрямках ускладнюють маневр резервами, туманні перспективи підтримки з боку США не дають розуміння того, якими ресурсами ми зможемо оперувати.
Новий головнокомандувач Олександр Сирський незадовго до свого призначення зазначив, що Сили оборони переходять від наступальних дій до проведення оборонної операції. І це, зрештою, основний план дій, який стоятиме перед українськими військами принаймні до кінця весни – оборона.
"З нашого боку не буде жодних несподіванок – це буде переважно проведення бойових дій в обороні. Це буде оборонна тактика, яка змусить нас адаптуватися до умов гострого дефіциту боєприпасів та домінування росіян і по кількості особового складу, і по механізованому компоненту, і в повітрі. Нашому суспільству варто бути готовим до того, що ця тактика передбачає і відхід з певних локацій у разі, якщо ситуація там буде критичною", – прогнозує військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко.
Ця оборонна операція, каже екс-заступник начальника Генштабу ЗСУ Ігор Романенко, матиме три ключові завдання. По-перше – зупинка просування ворога. По-друге – знищення якомога більше сили та техніки противника. І третє – намагання виграти час для акумулювання сил і засобів для успішного завершення цієї оборонної операції і за наявності відповідних ресурсів та резервів організації нової операції зі звільнення наших територій.
Окупаційна армія, від Харківської до Херсонської області, проводить наступ у формі удару "розчепіреними пальцями" – одночасно наступаючи на різних, не завжди пов'язаних між собою напрямках. На відміну від концентрації сил на одній ділянці, такий підхід не дає стрімкого прориву оборони. Росіяни вже намагались так діяти під час свого зимового наступу минулоріч. Але з огляду на нестачу в України боєприпасів та резервів, зараз ворогу вдається поступово сунути вперед.
За словами співрозмовників видання у спецслужбах, цілі та плани росіян на найближчий час – це вихід на адмінмежі Донецької та Луганської областей, закріплення на бар'єрному рубежі по річці Чорний Жеребець у Харківській області, а також повернення територій, якій були звільнені українськими військами під час літньо-осінньої кампанії минулого року.
Однією з останніх "перемог" окупантів стало захоплення Авдіївки, яка була розташована поряд з лінією боєзіткнення ще з 2014 року. Окупація цього населеного пункту далась росіянам ціною тисяч солдат. Проте величезні втрати не змусили противника зупинитись і взяти паузу – вони продовжують наступати на захід. Там ворог останніми днями захопив село Ласточкине, важка ситуація в Степовому, Орлівці та Сєвєрному.
"У районі Авдіївки до останнього часу в нас було таке собі вклинення у територію, що контролює противник. Після захоплення цього населеного пункту їм вдалось вирівняти лінію фронту і вивільнити сили. Там зменшилась протяжність лінії бойового зіткнення, для них скоротився фронт наступу. Інша проблема полягає в тому, що на захід від Авдіївки місцевість нижча. Тому ворогу бити по наших рубежах оборони більш зручно", – пояснив генерал-лейтенант у відставці Романенко.
Інша ділянка, де вже активізовуються росіяни – це Запорізький напрямок, район Роботиного, який Сили оборони деокупували влітку минулого року. Там ворог теж прагне зрізати наше вклинення в його позиції. І плюс, повернення цієї території матиме для противника вагомий психологічно-інформаційний ефект. Росіяни періодично прориваються в Роботине, однак нашим військовим досі вдавалось майже відразу зачищати село.
Складність цієї ділянки в тому, що вона знаходиться нижче від найближчих позицій окупантів. Нещодавно ворожі підрозділи, що діють на Запорізько-Оріхівському напрямку, передали в підпорядкування ГВ "Днєпр", яка до цього діяла на Херсонщині, поряд з адмінмежею Криму. Тепер це угруповання загалом налічує до 130 тисяч військ.
Ще одне завдання, яке стоїть і стоятиме перед ГВ "Днєпр" – це "зачистка" українського плацдарму на лівобережжі Херсонщині у районі Кринок. Це болотиста берегова лінія, що впирається в річку Конка. Тут діє відносно невелика кількість українських військ за підтримки артилерії та операторів дронів з правого берега Дніпра.
Попри те, що російський міністр оборони Шойгу вже кілька разів звітував Володимиру Путіну про повернення Кринок, в реальності витіснити наші підрозділи звідти досі окупантам не вдалося. Розширити площу контрольованого плацдарму українським військам теж поки не виглядає можливим. По Кринках постійно веде вогонь російська авіація. Ворожі дрони атакують човни, які забезпечують логістику українського угруповання. Доставка бронетехніки та іншої тяжкої техніки на лівий берег для нас вкрай проблематична.
Одночасно російські підрозділи продовжують тиск на Бахмутському напрямку, намагаючись прорватись до Часового Яру, каналу "Сіверський Донець - Донбас", а також відтіснити українські війська з Кліщіївки та Андріївки. Це два населені пункти, які Сили оборони змогли зайняти минулого року. Наступ противника довкола Бахмута розпочався відразу після того, як йому вдалося зупинити просування української армії на півдні від міста. Наша перевага тут полягає у тому, що позиції ЗСУ у Часовому Яру знаходяться на висотах.
Загострюється ситуація на Мар'їнському напрямку, де ворог веде бої південніше в населених пунктах Побєда та Новомихайлівка. Наступальні дії тут варто розглядати як складову плану нового наступу на Вугледар. Раніше противник уже здійснював щонайменше дві значні та безуспішні спроби удару на це місто з півдня. Тепер він, ймовірно, має намір підійти до нього ще і з півночі.
"У них справді є наміри розпочати нову хвилю наступу на Вугледар. Але для цього їм потрібно сформувати відповідні умови, щоб закрити Вугледар не тільки з півдня, а й з півночі. Навряд чи це вдасться їм через Новомихайлівку чи через Побєду. Найімовірніше, вони будуть намагатися прорватися до дороги 0532 в напрямку від Солодкого до Водяного. З іншого боку, їм для цього треба буде вирівнювати фланги, тому навряд чи їм це найближчим часом вдасться", – припустив Коваленко.
Близько тижня тому противник поновив активні наступальні дії на Лиманському напрямку, де він хоче вийти до берега річки Чорний Жеребець. Тут ворог діє у напрямку на села Терни, Ямполівка та Білогорівка. Усі атаки росіян на цьому напрямку можна розглядати як елемент більш масштабного плану – витіснення українських підрозділів на півдні за річку Сіверський Донець і на заході за річку Оскіл.
З цією ж метою окупанти намагаються з перемінним успіхом тиснути і на Куп'янському напрямку. Сам Куп'янськ знаходиться на двох берегах Осколу і є важливим логістичним вузлом для наших військ, що обороняються у східній частині Харківщини. Щонайменше з осені минулого року ворог веде почергові удари то з північного сходу, то з південного сходу від міста. Схоже, що противник зараз знову накопичує сили на цьому напрямку для нової хвилі атак.
Найімовірніше, в найближчі місяці росіяни будуть намагатись атакувати на всіх цих напрямках, однак у них недостатньо сил для проведення акцентованих ударів одночасно на кожному з них. Тому противник буде "намацувати" по всій лінії зіткнення слабке місце і продавлюватись там. За оцінкою Коваленка, у пріоритеті для ворога може стати так званий Роботинський виступ, Кринки, Бахмутський та Авдіївський напрямок.
"Після цього вони зможуть перерозподілити ресурс на інші напрямки і, найімовірніше, це буде або Лиманський напрямок, або підсилення групи військ на Куп’янському напрямку. Хоча інтенсифікувати наступ на Куп’янськ та Часів Яр у них буде можливість тільки після виборів у РФ та проведення мобілізації. І тільки на осінь у них з’явиться достатній ресурс для наступу на ці населені пункти", – припустив експерт.
Співрозмовники РБК-Україна у спецслужбах роблять обережний прогноз, що пікові атаки з боку росіян продовжаться щонайменше до президентських виборів Путіна у середині березня, адже Кремлю треба похизуватися якимись здобутками на фронті до дня голосування. І в другій половині весни інтенсивні наступальні дії з боку противника можуть піти на спад.
Після виборів, коли Путіна більше не сковуватимуть побоювання народного невдоволення, він може знову повернутися до ідеї проведення нової хвилі мобілізації. Зараз шляхом залучення контрактників та прихованої мобілізації по всій Росії вдається щомісяця набирати на війну близько 30 тисяч чоловіків. Цієї кількості повною мірою не вистачає для поповнення втрат та формування резервів. Однак, у разі якщо буде ухвалене рішення про нову мобілізацію, то приток військ на фронт буде відчутний лише влітку – восени.
"Якщо говорити про ситуацію весною, то з боку ворога буде стратегічна наступальна операція, з боку України – стратегічна оборонна операція. Подальші дії будуть визначатися в залежності від наявних сил. Очевидно, у росіян є мета просуватися якомога далі до президентських виборів у РФ. Для дій стратегічного рівня в них поки що сил немає, але для тактичних – цілком. Наші можливості значною мірою будуть визначатись обсягами західної допомоги, яку ми будемо отримувати", – вважає Романенко.
До кінця весни буде зрозуміла подальша доля військової допомоги з боку Європи та насамперед – з США. Проте до цього часу дефіцит озброєння та боєприпасів може стати найбільшим викликом, з яким стикнеться Україна. До березня Євросоюз зможе доставити в Україну лише 520 тисяч з обіцяного мільйона снарядів.
Президент Чехії Петр Павел нещодавно заявив, що знайшов джерело постачання ще близько 800 тисяч снарядів для України, які можуть доправлені у лічені тижні. Але це рішення потребує фінансування, за пошук якого вже взялась чеська влада. Ймовірно, йдеться про закупівлю боєприпасів поза межами ЄС.
Тим часом питання виділення фінансування від США – основного донора України – все ще у підвішеному стані через наближення президентських виборів. І насправді будь-яке прогнозування та планування воєнної кампанії на 2024-2025 рік багато в чому упирається саме в питання американської підтримки. Співрозмовники видання в військових та політичних колах по-різному оцінюють перспективи того, чи зможуть у Штатах дійти згоди по українському питанню до листопада. Відповіді коливаються від "50 на 50" до "весною таки виділять".
В залежності від подальшого фінансування США події на фронті можуть розвиватись за трьома узагальненими сценаріями. У разі якщо Конгрес проголосує за виділення 60 мільярдів допомоги, то у першій половині року українська армія зможе проводити ефективну оборону, а в другій – почати підготовку своїх контрнаступальних операцій. Якщо допомога буде виділена пізніше, то весь 2024 рік Україна точно проведе в обороні.
Найменше ясності буде за умови, якщо Конгресу так і не вдасться виділити жодного фінансування до виборів у листопаді. Політика Дональда Трампа, який має всі шанси стати наступним президентом США, щодо України все ще залишається загадкою. Він може як форсувати допомогу після обрання, так і поставити на ній крапку та наполягати на мирних перемовинах.
"Той ресурс, який ми отримуємо наразі, дозволить нам оборонятись протягом цього року. В залежності від рівня адаптації до обмежених ресурсів ми до кінця року зможемо протриматись на наявних постачаннях. Але нам доведеться залишати ті чи інші позиції. Якщо допомога буде більшою, ми зможемо більш ефективно вести оборонні дії. Проте щоби проводити контрнаступальні дії, нам треба збільшення допомоги мінімум до рівня 2022-2023 років, але це можливо за умови, якщо США нарешті "повернеться в родину", – прогнозує Коваленко.
Він додав, що частково нестачу американської допомоги можуть компенсувати європейські країни, які активно нарощують свій власний ВПК. До того ж є й інші країни в світі, які ще поки не використовували свій потенціал для допомоги Україні.