Сергій Ніколайчук: Потреби України у коштах для швидкого відновлення на 2023 рік зросли

Інтерв'ю РБК-Україна з заступником голови НБУ Сергієм Ніколайчуком – про МВФ, кошти на відновлення після бойових дій, інфляцію та курс гривні.

У Національному банку України сподіваються, що суттєвої корекції фіксованого курсу долара робити не буде потреби, і наступним кроком стане перехід до плаваючого курсу. Про це в інтерв’ю РБК-Україна заявив заступник голови правління НБУ Сергій Ніколайчук.

Він також розповів, як новини з фронта відбиваються на валютному ринку, чи може бути переглянуто бюджет, через що потреби у грошах на відновлення зростуть і як будуть змінюватися валютні резерви країни.

– Нещодавно ми закінчили перший раунд переговорів з МВФ. Скоро має початися другий. Коли може бути вже фінальний документ про початок нової моніторингової програми? І чи можна вважати результат домовленості про цю програму успішним, враховуючи, що вона не передбачає фінансування?

– У нас у жовтні завершилася місія у Відні, але переговори й дискусії на технічному та експертному рівні продовжувалися постійно. І зараз ми наближаємося до початку нової місії МВФ (інтерв'ю відбулося 10 листопада, місія почала роботу 11 листопада, - ред.), результатом якої має стати домовленість на рівні персоналу про цю моніторингову програму. Власне, це і має стати позитивним результатом.

Моніторингова програма має закласти основу для нашої макроекономічної політики і також фундамент для отримання фінансування від інших міжнародних партнерів. А також ця моніторингова програма має стати перехідним містком до повноцінної програми з МВФ, яка передбачатиме надання фінансування.

– На першому раунді переговорів акценти робилися на макропоказниках та бюджеті. Які теми будуть центральними у другому раунді?

– Ця місія передбачає узгодження параметрів програми. Ми маємо погодити кількісні критерії і щодо бюджетних показників, і показників міжнародних резервів, і монетарних показників. А також обговорити ті політики, які будуть закладені в меморандум, які здійснюватиме українська влада для того, щоб забезпечити макроекономічну стійкість у найближчі місяці та роки.

– МВФ під час цієї програми буде відстежувати низку параметрів.Які саме? Стандартні для програм, які були раніше, чи якісь інші?

– Це будуть кількісні параметри, показники ефективності – вони будуть схожі на ті, які Україна традиційно мала в програмах stand-by і в програмах розширеного фінансування.

– Які очікування щодо строків переходу до нової повноцінної кредитної програми?

– Ми сподіваємося, що перший перегляд цієї моніторингової програми на початку наступного року стане основою для дискусії по запуску повноцінної програми з фінансуванням.

– Раніше ми очікували на 15-17 мільярдів доларів від МВФ. Чи зберігаються чі такі ж очікування зараз?

– Це ті параметри, про які ми можемо говорити в рамках запуску програми розширеного фінансування з тими метриками, що є стандартними для країн, які підтримує МВФ.

Як на мене, зараз говорити про обсяги фінансування від МВФ не настільки важливо. Нам важливіше, щоб програма дала нашим іншим міжнародним партнером певний рівень довіри, комфорту і дозволила залучати від них набагато більші суми, які необхідні зокрема для того, щоб отримати 38 млрд доларів, які закладені в бюджет у вигляді зовнішнього фінансування.

– Фінансовий "Рамштайн", про який нещодавно говорив президент Зеленський - це на рівні ідеї, чи є вже якісь напрацювання з цього приводу і бачення реальної перспективи? Сума була названа доволі велика – 17 млрд доларів.

– Мова про план швидкого відновлення, який є частиною загальної програми відновлення економіки України. І власне ці 17 млрд, на які ви посилаєтеся, якраз і потрібні для швидкого відновлення протягом 2023 року. Це фінансування, яке необхідне для відбудови об'єктів соціальної інфраструктури, лікарень, шкіл, життєво важливої транспортної, енергетичної інфраструктури.

Але маю сказати, що ці оцінки були зроблені влітку, і після останніх атак на енергетичну інфраструктуру, я думаю, що наші потреби у швидкому відновленні вже є більшими і мають бути переоцінені.

Щодо реалістичності отриманих додаткових до бюджетної підтримки коштів від наших міжнародних партнерів, то тут у нас є прогрес. Влітку відбулася конференція в Лугано, а нещодавно і в Берліні і вже відчувається більша готовність наших партнерів брати участь у відновленні української економіки, а не лише в бюджетній підтримці.

І зараз Офіс президента та уряд активно працюють над запуском відповідного фонду, який наповнюватиметься коштами від донорів. В управлінні такого фонду передбачається активна участь наших міжнародних партнерів, що має забезпечити їм необхідний рівень комфорту в тому, щоб ці кошти були ефективно використані на першочергові потреби українців.

– З приводу бюджету наступного року. Наскільки він реалістичний? Чи не доведеться, як кажуть, "вмикати друкарський верстат", щоб проводити додаткову емісію?

– Бюджет наступного року – це бюджет воєнного часу. Зрозуміло, що він базується на макроекономічному прогнозі, який характеризується досить високим рівнем невизначеності. Так само оцінки доходів і видатків, які треба буде здійснювати, теж є об'єктом величезної невизначеності.

Я припускаю, що протягом наступного року потрібно буде вносити низку корективів у цей бюджет. Поки що безперечним позитивом є те, що він передбачає відмову від емісійного фінансування. І на нашу думку, спільні зусилля Міністерства фінансів, Національного банку, інших органів влади дадуть змогу реалізувати цей амбітний план за рахунок залучення зовнішніх ресурсів та відновлення внутрішнього боргового ринку.

– Тобто позапланових емісій поки очікувати підстав немає?

– Це точно не планується затвердженим парламентом бюджетом і не передбачається, зважаючи на експертні дискусії, які зараз ведуться в межах переговорів із МВФ на рівні Національного банку і Міністерства фінансів.

– В цьому році не завжди було порозуміння між НБУ та Мінфіном з приводу випуску ОВДП. Чому були розбіжності і чи знайдено вже якесь компромісне рішення?

– Загалом питання координації монетарної та фіскальної політики завжди було складним для більшості країн світу, попри відмінності у рівні їх розвитку, специфіку зазначеної політики в різних країнах. Особливо актуальне воно тоді, коли потрібно боротися з прискоренням інфляції через підвищення ставок центральним банком, а для уряду на тлі збільшення боргів у попередніх роках це означає збільшення витрат на обслуговування боргів і ускладнення завдання фіскальної консолідації.

Зараз це типова ситуація для багатьох країн світу, а для України ефекти на інфляцію та на бюджет були мультипліковані війною, і це, зрозуміло, ще більше ускладнює завдання пошуку оптимального рішення чи компромісу.

Однак, на наше спільне з Міністерством фінансів переконання, насправді сьогодні в Україні є загальна мета макроекономічної політики, яка включає фіскальну і монетарну складову, – це забезпечення макроекономічної стійкості, що хоч є і не достатньою, але необхідною передумовою для мінімізації погіршення добробуту громадян через війну і для подальшого відновлення економіки.

Тому ми очікуємо, що зможемо побудувати з Мінфіном конструктивні взаємовідносини на основі цього спільного мандата із одночасним збереженням поваги до індивідуального мандата кожної з інституцій. З місією МВФ вже напрацьовуються рішення, які дадуть змогу реанімувати залучення коштів у значних обсягах Міністерством фінансів на первинному ринку. Національний банк теж активно долучається до цього процесу.

– Виходячи з останніх даних на листопад, чи підтверджується макропрогноз по цьому року, який ви готували навесні?

– Той прогноз, який ми робили навесні, враховуючи величезний рівень невизначеності для економіки в умовах війни, виявився напрочуд точним.

Наведу приклад. Ми навесні очікували, що ВВП скоротиться на третину, багато організацій очікували скорочення ВВП цього року на 45%. Наші поточні оцінки – це падіння на 32%, тож в цьому плані весняний прогноз був досить точний.

Те ж саме можна сказати і по іншим показникам. Наприклад, по емісії для підтримки бюджету і критичних видатків уряду. Ще навесні наші спільні з Мінфіном оцінки показували, що нам буде потрібно близько 400 млрд гривень монетарної емісії. І ми зараз бачимо, що з високою ймовірністю виходимо саме на цю цифру.

– На кінець року?

– Так, за результатами року. У нас на сьогодні (на 10.11) викуп ОВДП Національним банком становить 340 млрд гривень, і ми очікуємо, що в листопаді-грудні будемо дотримуватися нашого стандартного темпу у 30 млрд гривень монетарної емісії на місяць.

– А по інфляції прогноз не справдився.

– Дійсно, по інфляції результат виявився дещо гіршим. Ми очікували, що інфляція буде трохи вище 20% цього року, але ефекти війни виявилися глибшими через руйнацію виробничих потужностей, ускладнення транспортної логістики, вплив на глобальні ціни, енергоносії та продовольчі товари. І наразі ми очікуємо, що інфляція цього року буде близько 30%.

– Враховуючи ризики, які все ж залишаються, чи можна сказати, що в наступному році реальність, якщо не співпаде, то буде близька до прогнозів?

– Наші цифри базового сценарію прогнозу завжди відображають найімовірніший розвиток подій з нашої точки зору. Але наступний рік, як і цей, теж є об'єктом величезної невизначеності. І ми у своїх прогнозах підкреслюємо це нашими віяловими графіками, які показують ймовірнісні розподіли майбутньої динаміки основних макроекономічних показників. І, власне, ширина цих віялових графіків наших поточних прогнозів набагато більша ніж була у довоєнний час.

Але ми знову ж таки, базуючи наші політики на базових сценаріях, на оцінці ризиків для цих сценаріїв, сподіваємося, що більшою мірою реалізовуватимуться позитивні ризики, і навпаки ті негативні ризики, до яких ми також готуємося, не будуть реалізовані.

– Рівень інфляції по за підсумком цього року буде доволі високим – 30%. Які методи її стримування були ефективні? Навряд чи монетарні методи дали максимальний ефект. Я думаю, ці було не на першому місці. Через що вдалося притримувати інфляцію?

– У перший же день війни ми змінили наш підхід до проведення монетарної політики. Ми чудово розуміли, що використання стандартних методів для мирного часу, таких як процентна політика, не буде занадто ефективним. Через це ми зафіксували обмінний курс гривні до долара США, використовували наші інтервенції для цієї фіксації, запровадили низку валютних обмежень для того, щоб мінімізувати використання інтервенцій і зберегти міжнародні резерви.

Тільки після того, як ми побачили, що населення, бізнес та економіка потроху адаптувалися до першого шоку і почали відновлюватися ринкові засади прийняття економічних рішень, на початку червня ми реанімували використання монетарного інструментарію. Ми підвищили облікову ставку, почали прикручувати підтримку ліквідності для банківської системи, враховуючи високий її рівень і загалом належний стан банківської системи, незважаючи на виклики війни.

Власне, цей набір монетарних і немонетарних заходів дає нам підстави говорити, що незважаючи на прискорення інфляції під час війни, цей процес залишається контрольованим.

– Нацбанк прогнозував, що облікова ставка в 25% протримається до II квартала 2024 року. Такі очікування збереглися? І чи не очікується збільшення інфляційних ризиків, що може призвести до збільшення ставки? Чи можна чекати зниження цих ризиків, і ставка може піти на зниження?

– У своєму жовтневому макроекономічному прогнозі, деталі якого розкрито в Інфляційному звіті, ми підтвердили цю прогнозну траєкторію облікової ставки. Ми очікуємо, що вона триматиметься на рівні 25% до II кварталу 2024 року, і після цього ми почнемо її знижувати.

Але як завжди ми даємо пояснення, що це є прогноз, а не зобов'язання Національного банку, і ми готові змінювати наші рішення і майбутню траєкторію ставки залежно від того, як реалізовуватимуться ті чи інші припущення нашого прогнозу.

Так само жовтневий прогноз містить зміщену вгору оцінку ризиків для нашого прогнозу ставки: ми підкреслюємо, що на прогнозному горизонті переважають ризики прискорення інфляції та підвищення процентної ставки. І у разі реалізації цих ризиків ми готові підвищувати ставку та застосовувати додаткові заходи для збереження цінової та фінансової стабільності навіть в умовах війни.

Однак так само ми бачимо, що у випадку реалізації позитивних ризиків, на що ми дуже сподіваємося, у нас буде можливість швидше переходити до пом'якшення монетарної політики.

– Зараз ціни на зерно, енерготовари знижуються. Наскільки це знижує інфляційні ризики?

– Так, ще влітку ми очікували зниження цін на продовольчі товари та енергоносії з тих пікових рівнів, які були зумовлені насамперед ефектами війни. З початком роботи зернового коридору ми бачили зниження цін на пшеницю, кукурудзу, олійні товари. Зараз ми очікуємо, що ця тенденція поступового зниження цін на світових ринках сировинних товарів продовжиться, насамперед вона зумовлюватиметься млявим зростанням світової економіки на тлі дуже обмеженого нарощування пропозиції.

Один із важливих факторів нашого макроекономічного прогнозу, особливо прогнозу інфляції, – це якраз те, що ціни на енергоносії та продовольчі товари поступово знижуватимуться протягом наступних кварталів.

– Чи планує Нацбанк до кінця року і в наступному нарощувати резерви, чи є ризик скорочення або балансування на якомусь одному рівні?

– До кінця цього року ми очікуємо додаткове підвищення резервів із поточного рівня 25,2 млрд доларів США до 26 млрд доларів США внаслідок отримання запланованих коштів насамперед від Європейського Союзу та Сполучених Штатів.

А наступного року прогнозуємо незначне зниження, оскільки закладаємо в наші прогнози досить консервативні очікування щодо надходження міжнародної допомоги – менше ніж 38 млрд. доларів США, закладені в бюджет наступного року.

Але навіть цей прогноз дасть змогу нам утримувати рівень резервів понад мінімально необхідний рівень, зберігати присутність Національного банку на валютному ринку, забезпечувати стійкість курсових та інфляційних процесів.

– Наступного року, не дивлячись на проведену реструктуризацію, виплати по зовнішнім боргам залишилися досить високими. Їх ще можна буде реструктурувати?

– Якщо брати виключно державний сектор, то у 2023 році загальні валютні виплати становитимуть 6 млрд доларів США. З них більша частина – 4,3 млрд – це валютні виплати уряду, а ще майже 2 млрд – це погашення Національним банком кредиту перед МВФ. Якщо ми говоримо про виплати уряду, то з них 1,7 млрд – це виплати за валютними ОВДП. Тобто у нас фактично за зовнішнім боргом уряд має виплатити лише близько 2,6 млрд доларів США.

І це насамперед виплати перед МВФ, за проектними кредитами Світового банку, перед іншими міжнародними фінансовими організаціями, міжнародними партнерами. Тобто ці виплати не передбачають виплат перед приватними кредиторами. Тому там реструктурувати немає чого.

– НБУ з 5 листопада припинив рефінансування банків через надлишок коштів. Чому виник цей надлишок?

– Я хотів би підкреслити, що ми відмовилися лише від бланкового рефінансування, тобто того, що не передбачає надання застави. Це був винятковий захід, який Національний банк запровадив на початку війни для того, щоб підтримати банківську систему у момент надзвичайного стресу.

Стандартне рефінансування – овернайт, короткострокове під заставу – воно залишається в інструментарії НБУ і банки можуть спокійно ним скористатися за наявності відповідної застави.

Якщо говорити про те, чому ми призупинили бланкове рефінансування, то, по-перше, це пов'язано з рекордним рівнем ліквідності банківської системи. На сьогоднішній день обсяги депсертифікатів на балансі банків перевищують 300 млрд гривень, тому особливої потреби в цьому інструменті ми не бачимо.

І по-друге, що випливає з першого фактору, потреба банків у рефінансуванні є наднизькою, про що зокрема свідчить триразове зниження заборгованості платоспроможних банків за кредитами рефінансування та в багатьох випадках дострокове погашення банками своїх кредитів.

– Зараз спостерігається зростання дефіциту зовнішньої торгівлі. Наскільки довго це може тривати і коли тенденція зміниться?

– У нас об'єктивно через війну дуже сильно скоротився експорт. Налагодження нових транспортних коридорів відбувається, але не дає можливості повністю компенсувати ту логістику, яка була до війни. Плюс відбулося масштабне руйнування виробничих потужностей, насамперед у металургійному секторі. При цьому потреба економіки як в споживчих товарах, так і в засобах виробництва для відбудови постійно зростає після того, як населення і бізнес оговталися після першого шоку війни.

Це об'єктивні фактори, які доповнюються ще й тим, що значна частина населення України наразі перебуває за межами країни, і витрати цих мігрантів обліковуються як імпорт за статтею "подорожі" в нашому платіжному балансі. Власне, це ті фактори, які зумовлюють розширення дефіциту зовнішньої торгівлі.

Ми очікуємо, що цей процес триватиме до кінця цього року і в першій половині наступного, після чого сягне піку і дефіцит почне поступово скорочуватися внаслідок відновлення експортних можливостей та зниження безпекових ризиків.

– Тобто, я вірно розумію, що дефіцит може збільшуватися до середини наступного року?

– Так.

– На якому рівні зараз надходження коштів від українців з-за кордону? І чи нема зниження, що може означати переорієнтування економічної активності на інші країни?

– У нас за 9 місяців цього року грошові перекази з-за кордону скоротилися лише на 4% і становили майже 10 млрд доларів США. Вони залишаються одним з важливих факторів формування профіциту поточного рахунку цього року. При цьому найбільше зниження переказів спостерігалося в березні-квітні, а вже в останні місяці ми бачимо навіть трохи більші обсяги, ніж у минулому році.

Цьому сприяє поступове працевлаштування українців за кордоном. Це стосується і трудових мігрантів, які раніше працювали за кордоном на регулярній основі, і також наших громадян, які були змушені покинути країну після повномасштабного вторгнення Росії.

– Враховуючи обсяги надходжень грошей від ЄС, чи не збільшується роль євро на ринку України?

– Так, звичайно, це об'єктивний процес, який відбувається. Якщо до війни у нас долар превалював передусім у розрахунках за сировинні товари, то з початком війни логістичні складнощі й руйнація виробничих потужностей певною мірою знизили питому вагу сировини в експорті. Плюс наразі транспортні потоки через кордон з Європою лише посилилися. Це призвело до того, що, якщо наприклад, у 2021 році питома вага євро в розрахунках за експорт товарів становила лише 26%, то в другому кварталі цього року вона зросла до 44%.

Також ми бачимо, що, зважаючи на велику кількість наших мігрантів у країнах Європи, відчутно збільшився попит на готівковий євро з боку населення.

– НБУ дещо послабив обмеження на валютному ринку за останні місяці. Чи планується далі продовжувати цей процес?

– Ми постійно з початку війни змінювали постанову №18, яка регулює питання валютних обмежень. Робили це 36 разів і я впевнений, що й надалі будемо уточнювати валютні обмеження та обмеження на транскордонні перекази.

При цьому наша загальна мета зберегти макрофінансову стабільність і захистити міжнародні резерви залишається незмінною.

Водночас ми чудово розуміємо, що ці валютні обмеження певним чином ускладнюють життя бізнесу і населенню, і ми постійно їх змінюємо, щоб полегшити можливості у тих випадках, коли загрози для масштабної втечі капіталу є відносно малими.

– Відмова від фіксованого курсу – це короткострокова чи довгострокова перспектива?

– Я думаю, що ми будемо базувати наші дії не стільки на часових межах, скільки на оцінці необхідних макроекономічних передумов для цього. Власне, так ми діяли після кризи 2014-2015 років. Тобто, коли ми будемо бачити більшу збалансованість на валютному ринку й будемо відчувати себе в достатньому комфорті, ми, звичайно, будемо повертатися до плаваючого обмінного курсу. Ми хочемо зробити цей перехід досить керованим для того, щоб не спричинити додаткові шокові явища для економіки, бізнесу та населення.

Так само ми діятимемо і з валютними обмеженнями. Я припускаю, що по мірі покращення ситуації на валютному ринку і по мірі зниження безпекових ризиків, ми будемо поступово відпускати ті обмеження, які матимуть менший ризик спричинити втечу капіталу і несприятливі події на нашому валютному ринку.

– Можна очікувати, що в першому кварталі наступного року курс не змінеться?

– Ми ніколи не даємо прогнози по обмінному курсу. Поки що ми нашу політику базуємо на фіксації обмінного курсу гривні до долара. Як я вже сказав, якщо ми будемо бачити покращення ситуації на валютному ринку і можливість його балансування за значно меншої участі Національного банку, ми будемо поступово переходити до плаваючого обмінного курсу, враховуючи всі переваги і ризики такого переходу.

Водночас я сподіваюся, що ми уникнемо необхідності робити ще одну корекцію обмінного курсу на зразок тої, що ми зробили наприкінці липня цього року.

– Як психологічні фактори зараз впливають на валютний ринок? Умовно кажучи, чи змінюється попит на валюту в залежності від позитивних чи негативних новин з фронту?

– Певною мірою такий ефект ми бачимо, але я б сказав, що на сьогоднішній день він не є визначальним. Наприклад, останні атаки на енергетичну інфраструктуру, які відбувалися з середини жовтня, співпали зі зміцненням обмінного курсу на готівковому ринку і зі значним зменшенням інтервенцій НБУ для підтримки фіксованого обмінного курсу на міжбанківському ринку. Тож подекуди ми бачимо й абсолютно зворотні кореляції.

– На що розраховував Нацбанк, коли вводив інструмент гривневого депозиту з прив’язкою до курсу долара? Який на них зараз попит?

– Ми розраховували на те, що цей інструмент стане одним із важливих елементів для того, щоб підтримати стабільність на валютному готівковому ринку. Зараз після перших тижнів застосування цього інструменту ми, в принципі, задоволені тими обсягами, які ми бачимо. Зростання депозитів за цим інструментом відбувається на рівні близько 2 млн доларів на день.

Але ми чудово розуміємо те, що попит на цей інструмент буде насамперед генеруватися тоді, коли у нас будуть погіршуватись настрої на готівковому ринку і, відповідно, збільшуватиметься різниця між готівковим курсом і офіційним.

І якраз по суті це буде контрбалансуючий елемент, тому що зростання попиту на цей інструмент у такі часи відволікатиме з ринку ту гривню, яка могла б “пітиˮ на купівлю готівкової валюти.

Останніми тижнями, які характеризувалися насамперед зміцненням гривні на готівковому ринку, попит на цей інструмент не був настільки великий. Загалом ідеологія цього інструменту передбачає саме контрбалансуючу роль.

– Курс долара минулого тижня трохи зміцнився та стабілізувався. З чим це пов'язано і чи можливо очікувати зміцнення до різдвяних свят?

– Помітне зміцнення готівкового курсу відбулося впродовж жовтня, водночас у листопаді радше слід вести мову про його стабілізацію.

Головна причина зміцнення готівкового курсу в жовтні – вирішення логістичних труднощів із доставкою готівкової валюти в каси банків. Цю проблему вдалося подолати, у тому числі завдяки проведенню Національним банком операцій із підкріплення готівкових кас банків. Адже проблема в банків була лише з фізичною наявністю готівкової валюти, водночас безготівкової валюти у банків було і є більш ніж достатньо.

Щодо перспективи до кінця року, то, як я вже казав, Національний банк не надає публічних прогнозів динаміки курсу, у тому числі й на готівковому сегменті. Але, що можна сказати достеменно, Національний банк намагатиметься не допускати значного спреду між готівковим та безготівковим курсом. А останній, як відомо, прив’язаний до офіційного курсу, коригувати який Національний банк принаймні зараз не планує.

– Що ви можете відповісти зараз на питання, як краще зберегти заощадження від інфляції?

– Вкладати їх у підтримку Збройних сил України. На сьогоднішній день – це найефективніша інвестиція, яка дасть змогу зберегти територіальну цілісність України, економіку і зберегти заощадження.

Найбільші ризики для нашого добробуту і загалом для нашого виживання на сьогодні – це не макроекономічні чи економічні ризики, а ризики, які перебувають саме в безпековій площині.