Сергій Грабський: Мобілізація в Росії не вплине на подальший перебіг війни

Чи вдасться росіянам додатково мобілізувати 300 тисяч людей, як це вплине на подальший перебіг війни, чи є ризик застосування Кремлем ядерної зброї і які подальші перспективи наступу ЗСУ – в інтерв'ю РБК-Україна розповів військовий експерт, полковник Сергій Грабський.

Після серії поразок росіян на фронті Кремль вирішив піти на підвищення ставок. Москва планує поспіхом приєднати окуповані території України, провести часткову мобілізацію і паралельно пригрозила застосуванням ядерної зброї.

Кількість росіян, яких хочуть призвати, становить 300 тисяч осіб, тоді як зараз воює приблизно 150 тисяч. Непровладні російські ЗМІ повідомляли, що число мобілізованих може сягати мільйона, щоправда, у Путіна це заперечили.

В чому проблема російської мобілізації, чому вона суттєво не вплине на подальший перебіг війни та чи справді Путін готовий застосувати ядерну зброю – в інтерв'ю РБК-Україна розповів військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Сергій Грабський.

– Чому, на вашу думку, у Кремлі зважились на таку постановку з псевдореферендумом і частковою мобілізацію?

– Це питання досить багатогранне. По-перше, їм потрібно показати що-небудь, щоби був хоча би якийсь приріст захоплених земель і виправдати свої колосальні жертви. Попри те, що вони замовчують цю інформацію, люди бачать втрати.

По-друге, в такий спосіб вони вирішують ще одне завдання – залучення нових ресурсів. Вони зрозуміли, що традиційними методами не можуть набрати відповідну кількість військ. Тому вони в абсолютно традиційній манері будуть набирати так званих "туземців" з новоокупованих земель. Тобто вони будуть зганяти людей, як вони це робили з "мобіками" з Донецької та Луганської областей.

Крім того, за допомогою мобілізації вони набирають так звані буферні контингенти. У Росії вже пару місяців формуються та готуються нові частини, які вони хочуть кинути сюди на фронт. Мова йде не про добровольчі підрозділи чи угруповання приватних військових компаній. Йдеться саме про повнокровні підрозділи, які формуються на російській території.

Але для того, щоб їх підготувати, їм потрібен час – 3-5 місяців. З огляду на те, що зараз кількість і якість ворожих військ на нашій лінії фронту досить низька, то вони намагаються у будь-який спосіб закидати її "гарматним м'ясом", яке є під руками, щоби втримати позиції, а потім підтягнути необхідну кількість військ.

– Ви маєте на увазі ці армійські корпуси?

– Щоби підготувати армійський корпус потрібно два роки.

– Так би мало бути, але третій армійський корпус вони готували з травня по серпень.

– Так, причому поки цей армійський корпус їхав на фронт, то він тільки зменшувався і зменшувався. Його просто порозбирали та позатикали ними дірки. Але зараз вони намагаються створити щось більш-менш придатне. Побачимо, що з цього вийде.

– Шойгу заявив, що вони хочуть призвати 300 тисяч людей. Я вірно розумію, що всі ці 300 тисяч не будуть відразу перекидати в Україну?

– В жодному разі. Навіть якщо ми припустимо, що ці 300 тисяч – це реальне число. Згадайте, як у серпні вони оголосили про додатковий набір 137 тисяч. Водночас, крім України, з якою у Росії є тисяча кілометрів фронту, у них ще є північний напрямок, Центральна Азія, Далекий Схід, Закавказзя, звідки вони повигрібали вже все що можна. Стабільність російської системи безпеки на тих напрямках захиталася, тому їм терміново потрібно поповнити це все. Якщо говорити про Україну, то тут воює приблизно 140-160 тисяч. І якщо додати ці згадані 137 тисяч, якраз виходить майже 300 тисяч.

– Але цю масу вони теж будуть якось поетапно перекидати?

– Не люблю так казати, але якби я планував, зважаючи на те, як нас вчили – я би зробив глибоку оперативну паузу орієнтовно на рік. За цей час підготувався, зосередив питомі з'єднання та об'єднання, поставив би їм чітко сплановане завдання і вже тоді атакував далі.

Росія перекидатиме на фронт погано підготовлені війська, якість їхнього комплектування буде лише погіршуватися (фото: GettyImages)

Але це в них затягнеться. Це добре виглядає на папері: призов мобресурсів здійснюється за 48 годин. Але спробуй їх наловити. Це важко і розтягується в часі. Плюс, їх потрібно зібрати, одягнути, годувати. На це все в них часу немає. Тому ми й так спокійно до цього відносимося. Бо з огляду на їхню звичну манеру дій, ми розуміємо, що в них ця часткова мобілізація і перекидання нових військ на фронт буде виглядати так: сформували якусь умовну батальйонну тактичну групу і послали її на підживлення, не зосереджуючи якісь зусилля.

Якість їхнього комплектування буде все гіршою і гіршою, тому що новітнього озброєння в них немає. У них є повно старого брухту і вони будуть намагатися привести його до ладу.

– Чи вірно я розумію, що потрібен приблизно рік, щоби призвати та нормально підготувати ці 300 тисяч?

– На те, щоби призвати та розподілити, потрібен приблизно місяць. Потім, щоби провести початкову підготовку – початкове бойове злагодження – це займає 3-5 місяців, зважаючи на програму підготовки. Наприклад, танковий екіпаж готується приблизно три місяці. Потім іде бойове злагодження в складі підрозділів – на це також відводиться 1-2 місяці, залежно від поставлених завдань.

Далі цю всю зграю треба з'єднати в одне, щоб, умовно, артилерист знав, як користуватися засобами зв'язку, щоб організувати взаємодію з тим самим танкістом. Це називається бойове злагодження в складі частини. А потім починається найголовніше – як ті частини вже на вищому рівні навчити взаємодіяти між собою, бути керованими тощо. Для цього проводиться серія навчань, і це займає ще приблизно півроку. Тому, справді, загалом потрібен приблизно рік для того, щоби говорити про щось більш-менш питоме.

– Очевидно, що Росія не буде це все готувати рік.

– Не буде. Саме тому ми спокійно відносимося до новин про часткову мобілізацію в Росії, тому що в нас є резерв, можемо ще призвати людей. У них часу немає. Вони також залежать від політичного, економічного тиску, який наростає і наростає.

– А чи вдасться їм фізично зібрати ці 300 тисяч осіб?

– Їм вдасться. У стратегічних розрахунках мобілізаційний ресурс країни завжди береться як 10% від чисельності населення. Тому, звичайно, вони назбирають.

І мільйон їм би фізично вдалося зібрати. Однак тут є інші фактори – економічна доцільність. Треба розуміти, що цей мільйон – це мільйон пар робочих рук, які можуть працювати і створювати матеріальні блага. Тобто вони виключаються з економічного процесу. До того ж ще хтось має створювати матеріальні блага, щоб забезпечувати цей мільйон.

– Чи вплине ця їхня часткова мобілізація на подальший перебіг війни і як?

– Не вплине. Вже надто пізно. Після того, як Україна оговталася, вони просунулися лише на Луганщині та тільки на відстань менш ніж 50 кілометрів. З того часу, з квітня, коли вони оголосили про намір захопити Донбас, більшого просування не було.

Часткова мобілізація, оголошена в Росії, вже не вплине на подальший перебіг війни (фото: GettyImages)

– Як ви вважаєте, для якої цілі вони збирають нові війська? Ви сказали, що частково вони будуть спрямовані для укріплення інших прикордонних ділянок Росії. А в тих військ, які будуть кидати до нас на фронт, яка ціль – захист уже захоплених територій чи вони все ж хочуть йти наступати?

– У них одна ціль – знищення України як держави та знищення української нації. Росія від цієї цілі не відмовилися. Вони передбачають для себе стратегію гри вдовгу. Вони сподіваються, що Захід втомиться і перестане допомагати Україні. І водночас Москва своїми методами гібридної війни – енергоносіями, продовольством, добривом, лісоматеріалами – примусять Захід грати у свою гру. Хоча весь цивілізований світ уже зрозумів, що на даному етапі з ними мати справу не можна.

Росія зараз повертається у стан Радянського союзу періоду з 1924-1929 рік. Коли Радянський союз був країною в собі, не маючи ніякого виходу на зовнішній світ, крім Німеччини. Але вона сама була настільки нещасна, що не могла надати допомогу СРСР.

– Як ви вважаєте, чи готовий Путін застосувати ядерну зброю або ж його остання заява – це був черговий блеф?

– Звісно, готовий. І плани на застосування в нього є. Але, крім бажання, ще треба зважати на можливість та стримуючі фактори. Можливості є, але вони технічно обмежені. А стримуючі фактори – це і світовий вплив, і моніторинг тощо.

Простий приклад. Згадайте, скільки велися переговори щодо допуску іноземних інспекторів на ЗАЕС. Але коли з'явилась інформація про те, що перестали відповідати на запити датчики контролю радіації, туди швидко приїхала делегація разом з головою МАГАТЕ. Тобто коли є реальна загроза і ситуація нестабільна, тоді задіюються міжнародні механізми, і вони працюють.

Тому в нього є бажання, є плани застосування ядерної зброї, але вірогідність її практичного застосування залишається дуже малою, хоча вона є.

– Ви сказали, що технічні можливості обмежені. Що ви маєте на увазі?

– Для проведення підготовки до застосування ядерного заряду потрібно провести цілий комплекс заходів. Їх, по-перше, не приховаєш. По-друге, для цього треба мати необхідну кількість і якість фахівців. Плюс, ці заряди продукував Радянський союз, вони є трохи застарілі. Тому використання кожного заряду за таких умов потребує дуже ретельної підготовки та залучення великої кількості фахівців, сил та засобів. І з цим може бути проблема.

– Як ви оцінюєте зараз наші перспективи на правобережжі Херсонщини?

– У нас є задача-мінімум і задача-максимум. Задача-мінімум полягає в тому, що ми там блокуємо росіян, вони виводяться з активних бойових дій і поступово втрачають свою боєздатність. Задача-максимум – це знищення противника.

Український наступ у Херсонській області рухається повільно через те, що окупанти зігнали туди багато військ (фото: GettyImages)

Динаміка поки що вказує на те, що ми намагаємося виконати задачу-максимум. Це дуже важко, бо вони нагнали туди повно людей. Щільність військ, які там зосередили і яким просто немає куди діватися, досить висока. І це призводить до того, що ми так повільно вигризаємо наші території.

Якщо ми там їх заблокуємо і не дамо можливості ані переправитися, ані діяти, вони стануть мішенню, яку ми будемо далі виснажувати. Тому що в нас є ресурси для забезпечення, а в них таких ресурсів немає.

– Чи можливо в зимові місяці проводити активні наступальні дії за наших кліматичних умов?

– Звичайно. Будь-який кліматичний сезон має свої вади і переваги. Взимку, коли замерзають болота, коли немає зелені, краще відслідковувати, де знаходиться противник. Плюс, по замерзлому полю, на відміну від літнього, осіннього чи весняного, діяти значно легше.

– Чи маємо ми шанси найближчим часом прорватися до Сватово або до району Кремінної та Рубіжного?

– Так, маємо.

– Це питання місяців чи тижнів?

– Тижнів, навіть днів.