Північнокорейський лідер Кім Чен Ин допомагає російському президенту Володимиру Путіну вести війну проти України і все частіше погрожує ядерною зброєю США та Південній Кореї. При цьому про нього відомо не дуже багато, його життя оповите таємницею, а чутки про стан здоров'я не раз порушували тему можливих наступників.
РБК-Україна розповідає про те, хто такий Кім Чен Ин, як він став північнокорейським диктатором та ким є у сучасній системі координат.
При підготовці матеріалу використовувалися: публікації BBC, The New York Times, The Japan Times, The Wall Street Journal та The Business Insider.
Зміст:
Багато подробиць ранніх років Кім Чен Ина оповито таємницею. Однак у книзі "Великий наступник" новозеландської письменниці Анни Файфілд наводяться цікаві деталі. Перша таємниця стосується дати народження.
Вважається, що Кім Чен Ин народився 8 січня 1982 року. Хоча не виключено, що він може бути на рік чи на два молодшим. Наприклад, у Японії припускають, що рік могли змінити, прив'язавши до 70-річчя від дня народження Кім Ір Сена або 40-річчя від дня народження Кім Чен Іра - його діда та батька відповідно.
Коли Міністерство фінансів США запровадило санкції проти Кім Чен Ина, то вказало іншу дату - 8 січня 1984 року.
Кім Ір Сен правив з 1948 по 1994 роки, Кім Чен Ір - з 1994 по 2011 рік. В останнього було щонайменше чотири різні партнерки. Одна з них - мати майбутнього диктатора Ко Йон Хі (балерина чи оперна співачка), яка народилася в Японії та у 1960-х переїхала до Північної Кореї.
Ко Йон Хі вважалася улюбленою дружиною Кім Чен Іра, вона обожнювала свого сина і називала його "Королем ранкової зірки". І це прізвисько поряд із менш приємними досі використовує західна преса.
Фото: молодий Кім Чен Ин у 2010 році (скриншот відео)
У Кім Чен Ина два брати, у тому числі старший Кім Чена Чхоль (1981 року народження), а також молодша сестра Кім Йо Чжон (1987 року народження), яка займає посаду директора Департаменту пропаганди та агітації Трудової партії. Ще був старший зведений брат Кім Чен Нам. Його у 2017 році отруїли у міжнародному аеропорту Куала-Лумпура у Малайзії.
Перші роки життя Кім Чен Ин провів на батьківщині, потім його відправили на навчання до Швейцарії. Там він відвідував школу в Гюмлінгу, неподалік Берна, під псевдонімом "Пак Ин", будучи нібито сином співробітника північнокорейського посольства. Колишні однокласники описували його як "кумедного хлопця, з яким було приємно посміятися".
"У нього було почуття гумору, він добре ладнав з усіма, навіть із тими учнями, які приїхали з країн, які були ворогами Північної Кореї. Політика була забороненим предметом у школі… ми сперечалися про футбол, а не про політику", - розповів один з них в інтерв'ю німецькій газеті Welt am Sonntag.
Інші пам'ятають його не особливо примітним, але водночас агресивним. Часто він соромився відповідати на уроках через труднощі з німецькою мовою, був замкнутим, уникав спілкування з дівчатами, носив спортивні костюми Adidas та кросівки Nike. Юний Кім Чен Ин обожнював Майкла Джордана, і незважаючи на невисокий зріст та надмірну вагу, пристойно грав у баскетбол. За словами колишнього однокласника Миколи Ковачевича, той виступав на позиції розігруючого і ненавидів програвати.
У 2000 році повернувся до Північної Кореї. Більшість джерел вважають, що з 2002 по 2007 рік він навчався в Університеті Кім Ір Сена та Військовому університеті Кім Ір Сена у Пхеньяні. Здобув ступінь з фізики та був призначений армійським офіцером у військовому училищі.
Довгий час вважалося, що наступниками Кім Чен Іра стануть старші сини Кім Чен Чхоль чи Кім Чен Нам. Однак першого називали "жіноподібним і слабким", а другий втратив довіру ще 2001 року, коли намагався виїхати до Японії за підробленим паспортом.
Кім Чен Ин швидко просувався службовими сходами на тлі погіршення здоров'я його батька. Вже 2009-го з'явилися натяки на те, що саме він очолить країну. Тоді його призначили головою Комісії національної оборони, головою Департаменту державної безпеки та надали звання чотиризіркового генерала.
Невдовзі після смерті Кім Чен Іра від серцевого нападу у 2011 році його проголосили "верховним лідером", закріпивши статус глави уряду та збройних сил. На той момент йому не виповнилося 30 років. Молодий лідер успадкував четверту за величиною армію світу з ядерним арсеналом.
Багато хто вважав, що спочатку країною правили тітка Кім Кен Хі та її чоловік Чан Сон Ин, яким було по 66 років. Вони мали допомогти Кіму зміцнити позиції, набратися досвіду та заручитися авторитетом. Їхня роль полягала в тому, щоб просувати племінника як впливову фігуру серед генералів, які поки йому не довіряли.
Фото: Кім Чен Ин очолив країну, коли йому не було і 30 років ( KCNA)
Стиль правління Кіма називають диктаторським, наголошуючи на практиці придушення інакодумства в КНДР. За деякими даними, отримавши владу, він наказав стратити близько 80 високопосадовців.
Одним із задокументованих прикладів такої чистки стала страта власного дядька Чан Сон Тека, впливової людини часів Кім Чен Іра. Його заарештували за підозрою у підготовці перевороту і у грудні 2013 року смертний вирок було виконано. Отруєння Кім Чен Нама, який критикував зведеного брата, також приписують режиму.
Щодо внутрішньої політики, то в тому ж 2013 році Кім оголосив нову стратегію майбутнього Північної Кореї, наголосивши на необхідності серйозного оновлення економіки та розширення військового потенціалу.
Так звані "заходи 30 травня" є комплексом реформ. Зокрема вони дають певні права на підприємницьку діяльність без попереднього схвалення уряду. Доки ця діяльність "приносить користь соціалістичному розподілу" та допомагає підвищувати рівень життя.
Реформам Кіма приписують швидке зростання сільськогосподарського виробництва та доступності споживчих товарів. При ньому в Пхеньяні розпочався справжній будівельний бум, орієнтований на офіси та багатоповерхівки. Крім того, його уряд заохочує будівництво розважальних центрів, аквапарків, ковзанок та гірськолижних курортів.
Хоча успіхи справедливо ставлять під сумнів, адже згідно з численними фото- та відеодоказами будинки та вулиці у столиці порожні, оскільки північні корейці досі не можуть собі дозволити особисті автомобілі або сучасне житло.
Кім Чен Ин продовжив і розширив програму Північної Кореї зі створення ядерної зброї. Попри міжнародні санкції, диктатор керує підземними ядерними випробуваннями та запусками ракет середньої та великої дальності.
У 2016 році після того, як ракета великої дальності Hwasong-15 піднялася на висоту 4500 км і впала біля берегів Японії, він заявив, що "КНДР нарешті усвідомила велику історичну причину завершення створення державних ядерних сил".
У листопаді 2017 року США оголосили Північну Корею спонсором тероризму, а через кілька місяців американські спецслужби підрахували, що за Кім Чен Ина ядерний арсенал збільшився з 15 до 60 боєголовок, а північнокорейські ракети здатні вражати цілі в будь-якій точці Сполучених Штатів.
На північнокорейську політику впливають друзі режиму, вороги та власні амбіції.
Зазначимо, вже понад 70 років Корея розділена на Північну та Південну, хоча з VII століття розвивалася як єдина держава. До кінця XIX століття перебувала у васальній залежності від Китаю, а в 1910-му через 15 років після японо-китайської війни був підписаний так званий договір про злиття, точніше про анексію Японією.
Культурних передумов до поділу нації не було, і після поразки Японії у Другої світової війни Корея розраховувала на незалежність. Проблема в тому, що її територію звільняли союзні війська і як колишня японська колонія вона не могла сама визначати свою долю.
Фото: першим лідером КНДР був Кім Ір Сен - дід Кім Чен Ина (commons.wikimedia.org)
У 1945 році США та Радянський Союз вирішили розмежувати сфери впливу на південь та північ від 38 паралелі. Тоді ще передбачалося, що Корея буде під опікою протягом п'яти років, після чого стане незалежною. За підтримки СРСР на Півночі з'явилася комуністична Трудова партія, 1947 року Генасамблея ООН ухвалила резолюцію про загальні вибори, проте Москва оголосила бойкот. У результаті вибори 1948 року відбулися у доступних районах на Півдні, після них президентом став антикомуніст Лі Син Ман. Північ відповіла проголошенням Корейської Народно-Демократичної Республіки (КНДР) зі столицею в Пхеньяні та на чолі з Кім Ір Сеном.
Кім Ір Сен активно просував ідею захоплення Півдня на тлі того, що там незгодні із сепаратними виборами проводили демонстрації, підривали рейки та поліцейські дільниці. У відповідь Сеул заборонив будь-які форми комуністичної пропаганди. У конфлікт за КНДР втрутився СРСР, хоч і не робив це відкрито, тоді як китайська армія була задіяна безпосередньо. Протягом кількох тижнів вони захопили майже всю Південну Корею, і лише втручання американських та інших союзних військ урятувало південнокорейський режим.
За підсумками Корейської війни 1950-1953 півострів остаточно був розділений на дві держави за тією ж 38 паралеллю. Сьогодні вона є демаркаційною лінією, по обидва боки якої пролягає демілітаризована зона шириною в 4 км. Перетнути кордон майже неможливо.
На Півдні демократична держава з багатопартійною системою, що розвивається на засадах економіки. Завдяки підйому у XX столітті залишається провідною економікою світу, увійшовши до топ-15 за підсумками 2023 року. На Півночі держава розвивається соціалістичним шляхом на принципах національної ідеології чучхе. Править Трудова партія, а влада передається від батька до сина. Ця одна з найбідніших країн із ВВП до 1700 доларів на душу населення, а голод у 1990-х за різними оцінками забрав життя до 3 млн осіб.
Між двома Кореями немає дипломатичних відносин, формально вони не визнають одна одну. Ситуація посилилася ядерною програмою КНДР, оскільки держави фактично перебувають у стані холодної війни. Для жителів Півдня Північна Корея є окупантом, який запускає ракети та влаштовує провокації. Нинішнє покоління виросло з думкою про реальні загрози від Пхеньяну. При цьому об'єднання залишається однією з головних національних ідей обох країн.
Можливість для миру відкрив 2018 рік. Тоді Кім Чен Ин став першим північнокорейським лідером, який ступив на південнокорейську землю і провів саміт із тодішнім президентом Мун Чже Іном. Вони домовилися працювати над мирним договором та домагатися повної денуклеаризації. Посередниками виступили Пекін та Вашингтон.
Влітку 2018-го президент США Дональд Трамп та Кім Чен Ин на історичній зустрічі підписали угоду про нормалізацію відносин та підтримку стабільності на Корейському півострові. Щоправда, швидко з'ясувалося, що Пхеньян не має наміру відмовлятися від ядерної зброї. Другий саміт у Ханої завершився провалом.
Фото: зустріч Дональда Трампа з Кім Чен Ином ( whitehouse.gov )
Невдовзі після інавгурації Джо Байдена у січні 2021 року Кім Чен Ин оголосив США найбільшим ворогом Північної Кореї. Очевидно, боятися йому особливо нема чого. По-перше, партнери Росія та Китай можуть легко заблокувати будь-які резолюції в Раді безпеки ООН. По-друге, санкції діють давно і явно не досягли своєї мети. По-третє, крім санкцій, ні США, ні Південна Корея не мають довгострокової стратегії взаємодії, що включає або дипломатію, або військовий тиск.
На цьому фоні Сеул нервує з приводу того, чи справді американці мають намір дотримуватись зобов'язань у рамках альянсу у разі нападу Півночі. Нинішній президент Юн Сок Йоль перед виборами виступав за перекидання тактичної ядерної зброї США до Південної Кореї, але після перемоги передумав.
З початку 2024 року військові КНДР кілька разів обстріляли морську буферну зону в районі південнокорейської групи островів Епхендо. А в одній із крайніх заяв Кім назвав Південь "найворожішою державою, яка протягом 80 років чіпляється за злісну конфронтацію, щоб скидати нашу владу та режим". Він також зазначив, що якщо Південна Корея загрожуватиме безпеці КНДР, то "без вагань пустить у хід весь арсенал, щоб перетворити її на попіл".
Найважливіші партнери Північної Кореї - Китай та Росія - тим часом активізували економічний обмін.
Китайський лідер Сі Цзіньпін підтримує Пхеньян як політично, так і економічно, і немає жодних ознак того, що він дозволить Заходу тиснути на Північ. Більше того, оскільки Південна Корея йде на зближення з ЄС, США та Японією, Північній не важко переконати Пекін збільшити підтримку. Те саме стосується й Росії.
Фото: на тлі російсько-української війни Кім ще більше потоваришував із Володимиром Путіним (kremlin.ru)
Російсько-українська війна виявилася раптовим благом для Кіма з двох причин. По-перше, незважаючи на офіційні спростування, він постачає Москві зброю. Зокрема, крім артилерійських снарядів для ударів по Україні, як стверджують у США, використовуються північнокорейські балістичні ракети. Продаж зброї завжди був джерелом доходу для Півночі, і очевидно, що Росія з цієї точки зору багатший клієнт, ніж, наприклад, Сирія.
По-друге, Москва та Пхеньян зблизилися на політичному рівні. І в рамках цього уряд Кіма може розраховувати, що йому буде легше ухилятися від санкцій, враховуючи, що Росія не зацікавлена в контролі обмежень. Ймовірно, військова та економічна співпраця були головними темами на зустрічі з Володимиром Путіним у вересні 2023 року.
До поїздки до Росії він називав війну "справедливою справою захисту гідності". А минулої осені висловив упевненість у російській перемозі "над зборищем зла".
Кім Чен Ин, як і належить диктатору, живе у розкоші. За словами колишнього особистого кухаря його батька Кенджі Фудзімото, той віддає перевагу дорогим імпортним сигаретам, віскі та автомобілям класу люкс. Ходили чутки про операцію на серці у 2020 році, після якої Кім нібито перебував у вегетативному стані, а, за деякими повідомленнями, взагалі помер. Через рік він сильно схуд. Це породило хвилю спекуляцій, і хоча інформація про стан здоров'я залишалася загадкою, у ЗМІ часто порушували питання про його наступників.
Кім одружений на колишній чирлідерці та співачці Лі Соль Джу. Як зазначає південнокорейська розвідка, вони одружилися 2009 року, а 2010-го у пари народилася перша дитина. У 2013 році Лі Соль Джу народила другу, а у 2017 році - третю. Друга дитина в сім'ї - дівчинка. Колишній баскетболіст коханої команди Кіма "Чикаго Буллс" Денніс Родман казав, що тримав її на руках, і навіть назвав ім'я - Кім Чжу Е.
Звичайно, діти Кіма ще надто молоді, щоб називати їх можливими наступниками. Але західні аналітики стурбовані тим, що його смерть чи тривала недієздатність може призвести до вакууму влади в ядерній державі та загрожує нестабільністю на Корейському півострові.
Вперше на публіці Кім з'явився з дочкою наприкінці 2022 року, з того часу вона постійно супроводжує його на важливих державних заходах, військових парадах і навіть ракетних випробуваннях.
Фото: наступником Кім Чен Ина може стати його дочка Кім Чжу Е (KCNA)
На думку південнокорейської розвідки, саме вона може очолити країну після Кім Чен Ина. Державні ЗМІ Півночі називають її "найулюбленішою дитиною" і публікують фото генералів, що стоять перед нею на колінах.
"На даний момент Кім Чжу Е розглядається як найімовірніший наступник", - повідомило Національне розвідувальне управління Південної Кореї.
Але це не точно. Та ж розвідка перевіряє відомості про двох інших дітей. Інформації про яких майже немає, оскільки вони не з'являлися на публіці та про них не пишуть державні медіа.
Де-факто другим номером у Північній Кореї вважають його сестру Кім Йо Чен. З 2020 року вона публікує заяви, що виражають позицію КНДР стосовно США та Південної Кореї. Вона є високопоставленим членом правлячої Трудової партії, у вересні 2021 року була призначена до найвищого політичного органу країни - Комісії з державних справ.
Фахівець з Північної Кореї та викладач політичних наук в Оксфордському університеті Едвард Хауелл схиляється до того, що впливова Кім Йо Чен з великим досвідом та зв'язками в еліті є вірогіднішим претендентом.
"Північнокорейського лідера бачать із маленькою дочкою на запусках ракет, на банкетах чи на футбольних матчах, тому що він хоче, щоб його сприймали як сім'янина та доброзичливого лідера", - зазначив він.
Проте все це на рівні домислів та експертних оцінок. Все тому, що Північна Корея - одна з найбільш ізольованих країн світу, яка прагне повністю контролювати вхідні та вихідні новини. Навіть урядовці за кордоном обмежені у спілкуванні з іноземцями. У КНДР немає незалежної преси, а за зберігання чи перегляд південнокорейського, американського кіно та музики світить тюремний термін.
Основна мета таких заходів - придушити політичне інакомислення щодо династії Кіма та запобігти повстанням. Попри це близько 34 000 північнокорейців втекли на Південь і надали цінну інформацію про свою країну. Багато хто з них каже про те, що виховувалися з вірою в те, що Кіми були божествами.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.