Рекордна підтримка населенням атомної енергетики, яку зафіксували останні соціологічні опитування, – європейський і світовий тренд, на який вплинула війна та сумний досвід Німеччини, що свого часу відмовилась від АЕС під впливом проросійського газового лобі і тепер намагається повернути втрачене. Детальінше – в матеріалі.
Опубліковане 2 жовтня дослідження групи "Рейтинг" засвідчило, що розвиток атомної енергетики вважають необхідним майже 80% респондентів; лише 12% називають його скоріше непотрібним, 5% – однозначно непотрібним.
Майже 80% опитаних позитивно оцінюють ініціативу добудови атомних блоків на Хмельницькій АЕС (41% – цілком позитивно, 36% скоріше позитивно). Проти такої ініціативи виступають тільки 17%. Найбільше добудову енергоблоків підтримує молодь та мешканці східних областей.
Така одностайність у позитивному ставленні до атомної енергетики не є чимось винятковим. Наразі це характерно для більшості розвинутих країн світу і особливо Європи. А високий рівень підтримки з боку молоді свідчить про її обізнаність, можливо, навіть інтуїтивну, в екологічних проблемах і перспективах.
Україна приєдналася до коаліції Powering Past Coal Alliance та пообіцяла відмовитися від використання вугілля (як мінімум, на державних ТЕС ) до 2035 року. Урядовці обіцяють виконати це зобов'язання навіть попри війну. Наразі майже усі теплові електростанції України пошкоджені або зруйновані. Частка у виробництві електроенергії ТЕС знизилася до 5%. Вкладати кошти у їх відбудову немає сенсу, оскільки ЄС прагне досягнути кліматичної нейтральності до 2050 року. Україна, яка на той час вже приєднається до європейської спільноти у цьому немає сумніву) буде вимушена закрити всі енергостанції, що порушують стандарти.
Для Європи цифри 2035 та 2050 – свого роду "екологічні коди", які встановлюють точні часові межі базових етапів енергетичної декарбонізації. Всім зрозуміло, що ніякі альтернативні джерела енергії не витягнуть систему сталого енергозабезпечення, насамперед, в умовах масового розвитку електротранспорту, майнінгу, енергозатратних центрів виробництва, обробки даних тощо. Гарантовано цього можна досягнути через збільшення потужностей атомних електростанцій. Це великі довгострокові інвестиції, які, втім, завжди окуповуються через низьку вартість ядерної електрики.
Саме тому дослідження суспільної думки у країнах Європи фіксують зростання підтримки АЕС, у тому числі будівництва нових блоків. З моменту вторгнення росії до України ця підтримка відчутно зросла.
За даними опитування 30 вересня 2024 року наміри уряду Швейцарії будувати нові ядерні блоки підтримує 53% респондентів. Наразі Швейцарія має чотири реактори, які виробляють близько третини електроенергії.
Взимку цього року естонські соціологи з Kantar Emor показали, що 69% респондентів виступає за розгляд можливості будівництва в Естонії атомної електростанції, що є максимальним рівнем підтримки з моменту початку досліджень з 2019 року.
У Фінляндії, де діють шість реакторів, дослідницька група Finnish Energy, яка представляє близько 260 фінських компаній у сфері ПЕК, у 2023 році констатувала, що підтримка ядерної енергетики, яка постійно вимірювалася з 1983 року, зараз є найвищою вищою за всю історію дослідження. "За" виступає 68% населення.
Чехи, згідно з опитуванням компанії IBRS, висловили підтримк розвитку атомної енергетики на рівні 65%, і близько 93% людей в країні хочуть, щоб вона залишалася самодостатньою у виробництві електроенергії.
Франція наприкінці 2022 рок зробила детальне дослідження, яке показало, що атомна енергетика стає дедалі популярнішою середнаселення: 62% опитаних назвали її дешевою, а 78% опитаних вважають, що атом гарантує енергетичну незалежність країни. Переважна більшість сприймає атом як енергію майбутнього (81%), чисту (78%), безпечну (70%).
З висловленого французами найцікавішим є думка, що атом став гарантією незалежності. Ця теза не випадково спливла саме у 2022 році, після повномасштабного вторгнення росії до України. Франція як і вся Європа спостерігала за досвідом Німеччини, яка виявилася єдиною країної Європи, що категорично відмовилась від атомної енергетики у 1998 році.
Тоді це виглядало так, ніби уряд під керівництвом канцлера Герхарда Шредера (Gerhard Schröder) пристав на бік соціально-популярної ідеї "озеленення економіки". Але невдовзі стало зрозуміло, що рішення про поетапне закриття АЕС призведе до потреби в інших джерелах енергоносіїв. Так виник проєкт будівництва "північних потоків". А пан Шредер став головою комітету акціонерів компанії Nord Stream AG, членом правління Газпрому (до 2022 року) і, як стверджується у Вікіпедії, "особистим другом Путіна".
Напередодні планової зупинки останніх трьох АЕС (мало статися у 2022 році, але фактично відбулося у 2023-му) були оприлюднені результати опитування Civey для Spiegel, за якими 78% німців висловилися за продовження експлуатації АЕС, а 41% респондентів відповіли ствердно на питання, чи будувати нові АЕС .Для Німеччини з її схильністю до підтримки "зелених" це є надвисоким показником.
Ставлення до ядерної енергетики радикально змінилось не тільки у Німеччині, а й в усьому цивілізованому світі. На конференції ООН зі зміни клімату у Дубаї в 2023 році 20 країн закликали значно збільшити глобальну потужність атомних електростанцій. Серед країн, які підписали спільну декларацію, – США, Франція, Великобританія, а також країна, що приймає, – Об'єднані Арабські Емірати. Цей крок має допомогти послабити залежність від викопних джерел енергії, наголошується у документі.
Декларацію поширив посланець США з питань клімату колишній Держсекретар Джон Керрі. Він нагадав, що, відповідно до наукових даних, без атомної енергетики досягти кліматичної нейтральності до 2050 року не вдасться. Декларація закликає міжнародні фінансові інституції сприяти розширенню ядерної енергетики. Нині це заборонено статутами ряду міжнародних банків. Наприклад, Світовий банк не вкладав кошти у розвиток галузі з 1959 року.
Глава МАГАТЕ Рафаель Гроссі також закликав до скасування обмежень на інвестиції в атомну енергетику. "Я думаю, що ця позиція застаріла і не відповідає жодним науковим чи технологічним критеріям", – сказав він.
Фото: Рафаель Гроссі, гендиректор МАГАТЕ (Getty Images)
Цікаво, що свій підпис не поставив Китай (мабуть, через "солідарність" з Росією). Але саме він активно будує майже 30 нових реакторів, маючи наміри випередить Францію та США за обсягом виробництва атомної енергії до 2030 року, розуміючи, що це, у першу чергу, найдешевша електроенергія для технологічних потреб.
США це також розуміють. Тому там надали фінансування для першого в історії відновлення роботи вже зупиненої АЕС. Стратегічний партнер "Енергоатома" компанія Holtec International, яка бере участь у реалізації в Україні проєкту будівництва заводу з виробництва компонентів малих модульних реакторів (ММР) та зведенні заводу з виробництва компонентів для ССВЯП, отримала кредитні гарантії на суму $1,52 млрд для перезапуску атомної електростанції у штаті Мічиган. І, схоже, реновація АЕС входить в моду.
Компанія NextEra – оператор АЕС Duane Arnold, що розміщена в штаті Айова і була виведена з експлуатації у 2020 році, також заявила про намір перезапустити енергоблок, оскільки Facebook, Microsoft, Apple і Google побудували в штаті центри обробки даних, які мають значні потреби в електроенергії.
Франція, яка, завдяки 56 реакторам, генерує до 70% власної електроенергії, і є найбільшим експортером електроенергії у Європі (постачає продукцію своїх АЕС Великобританії та Італії) планує розширення. Там триває підготовка до запуску третього блоку АЕС Flamanville, яка стане другим атомним енергоблоком в Європі, оснащеним реактором з водою під тиском EPR. Перший такий блок працює на фінській АЕС Olkiluoto-3, ще два блоки з реакторними установками EPR зводяться у Великій Британії на АЕС Hinkley Point C.
До речі, Швеція і Фінляндія мають по шість діючих реакторів. У Словаччині – чотири, але їх роботи вистачає на забезпечення 50% потреб. Чехія, виробляючи близько 30% електроенергії за допомогою шести реакторів.
Влада Румунії, де діють дві АЕС, мріє збільшити їх кількість, але ці плани поки що не дуже конкретні. Словенія експлуатує один ядерний реактор разом із Хорватією, забезпечуючи цим свої потреби в електроенергії на 36%. В Іспанії близько чверті виробленої електроенергії припадає на сім атомних електростанцій. І наразі іспанський уряд вивчає можливість розробки власних родовищ уранових.
Можливо, це виглядає парадоксально, але саме вторгнення росії стало каталізатором "проядерних" настроїв у Європі. Так, бельгійський уряд відклав раніше схвалену поступову зупинку своїх АЕС на десять років – з 2025 року на 2035-й. До цього моменту два з семи реакторів продовжують працювати. На сьогодні в Бельгії половина електроенергії виробляється на АЕС.
Так само вчинили і Нідерланди — замість рішення про поетапну відмову від атомної енергетики вони розглядають будівництво двох нових АЕС. Оскільки єдина атомна електростанція покриває лише 3% потреб країни в електроенергії, і цього недостатньо.
Деякі країни Європи, які не мали ядерної енергетики, після вторгення росії висловили бажання побудувати АЕС. Поляки, наприклад, мріють запустити перший атомний реактор до 2033 року. За право реалізувати проєкт борються компанії зі США, Південної Кореї та Франції.
Атомна енергетика забезпечує близько 43% низьковуглецевої електроенергії в регіоні ЄЕК ООН (європейська економічна комісія ООН) і дозволяє країнам досягати часткової вуглецевої нейтральності. Але відповідно до Європейського Зеленого Курсу (ЄЗК) і зобов'язань ЄС щодо глобальних кліматичних заходів згідно з Паризькою угодою, континент має прийти до нульової відмітки викидів парникових газів у 2050 році.
Тому Україні потрібно поспішати з добудовою ядерних потужностей. Як відомо, спорудження третього енергоблоку Хмельницької АЕС планується протягом трьох років, а четвертого — через рік-півтора після завершення третього. Очікується, що обидва блоки додадуть в енергосистему додатково 2,2 ГВт потужності.
Фото: Хмельницька АЕС (УНІАН)
У липні комітет Верховної ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг схвалив законопроєкт №11146, що регулює розміщення, проєктування та будівництво енергоблоків №3 і №4 Хмельницької АЕС. Але депутати загальмували процес, побоюючись негативного суспільно резонансу.
Проте, дані соцопитування розвіяли всі сумніви – українці, як і європейці, "вилікувались" від негативізму щодо ядерної енергетики і цілком готові сприймати її розширення. Тому питання добудови АЕС то вже сфера не соціології, а політичної волі.