Бійці спецпідрозділу ГУР "Кабул-9" беруть участь у багатьох важливих операціях по знищенню ворога. Крім того, розвідники регулярно псують окупантам плани, знищуючи їхню логістику і схованки з боєприпасами. Як працює "Кабул-9" і що бійці кажуть про росіян, – в інтерв'ю РБК-Україна розповів спецпризначенець з позивним "Депутат".
Підрозділ "Кабул-9" був сформований на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. До нього увійшли ветерани спецслужб та ЗСУ. Бійці спецпідрозділу взяли участь у відбитті наступу російських сил на Київ, обороняли столицю, Гостомель та Бровари.
Після відступу росіян з півночі України підрозділ перекинули на південь, також мінометні розрахунки та снайперські групи підрозділу ГУР працювали під час оборони Бахмута.
На рахунку розвідників чимало знищеної бронетехніки, техніки росіян та два літаки Су-25. Зараз спецпризначенці підрозділу воюють на запорізькому фронті в районі села Роботине.
Старший розвідник "Кабул-9" з позивним "Депутат" в цивільному житті, власне, і був депутатом у місцевому самоврядуванні, тому і отримав такий позивний. З початком великої війни він змінив діловий костюм на військову форму.
– Ініціатива створення підрозділу належить Кирилу Буданову, керівнику ГУР. Підрозділ сформувався з ветеранів спецслужб та мотивованих людей, які мають військовий досвід. Багато бійців також із Сил спеціальних операцій.
Основні бої підрозділу почалися з Гостомеля, з київської кампанії, а згодом підрозділ був перекинутий на південь України. Це з весни 22-го року. У нас багато спеціалістів вузького напряму, тому що підрозділ застосовує досить багато техніки різних видів. Наприклад, в Бахмуті ми спиняли "вагнерівців", прикривали наших побратимів, тому там використовувалися 120-і міномети..
– Ще на початку великої війни бійці "Кабул-9"знищили ворожі штурмовики Су-25. Розкажіть, як вдалось це зробити?
– Російська авіація досить вільно почувала себе на території України, і вони собі дозволяли залітати навіть на дорогу нашу. Було два таких випадки. Наші побратими чітко спрацювали і знищили ворожу техніку. Зараз ситуація змінилася, тобто ми не дозволяємо їм навіть близько залітати на цей напрямок, куди росіяни залітали раніше. А в 2022 році вони себе почували вільно в небі.
– В мережі є оприлюднений список знищеної вашим спецпідрозділом техніки. Чи насправді це весь перелік, чи він значно більший?
– Техніки досить багато, оскільки дуже багато зараз операцій, пов'язаних з FPV-дронами. Ми вражаємо за один виїзд багато ворожої техніки. Це і броньована, БТРи, танки, і неброньована. Оскільки на нашому напрямку немає таких інтенсивних дій та штурмів як, наприклад, на Донбасі чи в Харківській області, то зараз ми активно боремося з їхніми логістичними маршрутами.
Та сама "Буханка" (радянський/російський мікроавтобус – ред.). Немало-небагато, але вона і боєприпаси підвозить, і особовий склад, і ротації проводить. І якщо їх 3-4 знищити на одній ділянці, то для ворога це деморалізація, оскільки вони розуміють, що їх не можуть забрати, евакуація не може відбутись. Відрізали їх. Тому зараз працюємо на знищення логістичних ланцюгів. Тут також знищена велика кількість вантажівок, КАМАЗи, Урали спалені. Тобто це техніка, яка перевозить боєприпаси, паливо, продовольство, провізію і особовий склад. І для них це досить велика проблема.
Один із напрямків діяльності "Кабул-9" – це коригування артилерії за допомогою наших технічних засобів БПЛА. Наприклад, у нашому підрозділі є "Лелека" і з неї було знищено ТОР (зенітно-ракетний комплекс – ред.) Це все в співпраці з різними підрозділами, оскільки засобів ураження, таких як гармати, у нас немає. Тому ми в інтересах якоїсь бригади, чи артилерійської, чи ще якоїсь, яка знаходиться на самому "передку", літаємо в пошуку цілей і коригування їхнього ураження.
– Які операції ви вважаєте найбільш успішними за весь час роботи спецпідрозділу?
– Це Харківський наступ. Херсонський також успішний. Але його і важко назвати успішним, оскільки там наші втрати були досить великі... Ну, і київська операція. Її успіх був зокрема через те, що росіяни сильно недооцінили українців. Коли ворог їхав з розрахунку на три дні, а тут відчувся потужний опір і результат був на нашу користь.
На півдні під час операції стояла легендарна 28-ма бригада. Їм було важко, оскільки одна бригада стримувала досить велику ділянку фронту. Ми допомагали їм. Тоді вже там і 65-та новостворена з'явилася, але безпосередньо 28-ма весь удар мелітопольського наступу взяла на себе. Основні бої, які відбувались на Півдні, були в червні 23-го року.
Але якщо взяти найважчі бої для нашого підрозділу – це під час оборони Бахмуту. Якраз "Вагнер" штурмував, і потрохи квартал за кварталом вони починали захоплювати. Це був, напевно, найризикованіший час для нашого підрозділу. Тактика в них була дуже специфічна, оскільки в них був дуже великий ресурс особового складу, з яким вони не рахувалися. Вони просто закидали нас великою кількістю м'яса і таким чином, навіть по самих мінімальних підрахунках, вони лишили під Бахмутом 40 тисяч особового складу.
– Коли ви брали в полон росіян, чи вдавалось з ними поспілкуватись? Що вони говорять?
– Розумієте, психологія полоненого, а тим більше, якщо він ще й "Шторм Z" (підрозділи окупантів, які комплектуються з ув'язнених, - ред.), у виправданні. Він зразу починає казати, що він тут випадково, ніколи ніхто ні по чому не стріляв, їх як кошенят привезли, викинули сюди і все. Ми ж розуміємо, що це казки для нас, але мотивація, звичайно, в багатьох – це гроші, оскільки їх набирають з депресивних регіонів Росії, тому гроші спонукають іти на будь-який ризик.
За підписання контракту, наскільки мені відомо, було 7 тисяч доларів, зараз близько 10 тисяч доларів. Це разово. За те, що підписав контракт, пішов на цей шлях. Звичайно, їм всім обіцяють, що вони будуть на четвертій лінії, на блокпості стояти, а насправді їх посилають на штурми. І вони хочуть чи не хочуть, але мусять воювати. Ви подивіться, яка велика кількість зафіксованих суїцидів серед них під час тих штурмів. Ці суїциди вже назвали "поцілунок Путіна" – хтось автоматом, хтось гранатою.
Є ще частина мобілізованих, яких до цих пір так і не демобілізували, вони змушені виконувати всі вказівки. По самій своїй суті росіяни – це такі "терпіли", і вони, як би їх не ставили, будуть їхати до кінця. Вони якісно це будуть виконувати. В них не буде ніякого повстання, вони будуть їхати до кінця, бо так сказав їхній хазяїн.
– Ми спостерігаємо нині загострення по всій лінії фронту. Це бої і на Харківщині, і на Донбасі. Чи є вірогідність того, що вони посилять наступ на Запорізькому напрямку та будуть намагатись захопити тут території? Яка загалом ситуація зараз?
– На напрямку Гуляйполя нещодавно вони пробували навіть штурмувати місцевість за допомогою техніки. Звичайно, тяжка ситуація на напрямку Роботиного. Там регулярно йде утилізація, був помічений танк Т-55 і інша техніка. Вони багато техніки використовують.
І навіть було таке, коли вони закріпилися в одній забудові Роботиного і взагалі просто в нору залазили і чекали, поки їх хтось поміняє. Їх привозили, і якщо їх розстрілювали по дорозі, то їх могли замінити на інших, а іноді і не заміняли. Ось така тактика. Але зараз там випалене поле. Тобто Роботиного як населеного пункту просто не існує. Якщо хтось там вилізе з нори, одразу буде помічений.
– Ваша група працює з FPV-дронами. Найбільшою проблемою в цій роботі є російські РЕБ-системи. Чи вдається зараз їх обходити? Яка зараз специфіка боїв дронами-камікадзе?
– Сам по собі FPV-дрон – це не є підсумково готова робота. Це конструктор лего, який можна доукомплектувати, змінювати, перешивати на різні частоти. І система РЕБ так само дуже сильно еволюціонує. Тобто вони поширюються на більші діапазони. І це змагання відбувається завжди. Ми намагаємось глушити їх, вони вас. Ми хочемо їх обхитрити, ми мусимо ще щось придумувати, і це завжди відбувається. І велика кількість РЕБ, звичайно, підсилюється на тих напрямках, де їх було менше.
Частіше застосовуються портативні комплекси РЕБ. Якщо раніше було досить незвично бачити на автомобілях РЕБ, зараз це вже на передовій необхідність номер один. Тобто навіть кілька комплексів можна встановити на автомобіль. І звичайно, вони еволюціонують, ми еволюціонуємо. Тут важливо, хто це робить швидше.
Це досить серйозні незручності. І коли ця системність все більше і більше порушується – це великий дискомфорт для ворога. Тобто ворожий піхотинець, який мав банально тримати спостережний пост, він не знає, чи його сьогодні поміняють, чи йому привезуть сьогодні їсти, чи привезуть сьогодні боєприпаси.
– Які головні труднощі зараз є на полі бою? Чи є у ворога слабкі місця?
– Я думаю, що найбільша проблема для нас – це те, що ворог робить висновки над своїми помилками, і він дуже чітко і системно їх виправляє. Ми це бачимо. Наприклад, ті ж самі комплекси РЕБ, які вони встановлюють на автомобілі. Якщо раніше було легше їх вразити, то зараз вже не так. Вони змінюють час пересування, тобто 70-80% всього пересування по передовій відбувається в темний час доби. Ворог розуміє небезпеку від FPV. Але у нас також зараз з'являються і нічні камери, і є багато вже навіть нічних уражень, коли ворог не має вже можливості втекти. Йому все одно потрібно ці логістичні речі робити, і він змушений ризикувати.