Про користь і навіть життєву необхідність відділення мух від котлет, пропаганди від здорового глузду, колективної безвідповідальності від кримінальної відповідальності, а також про реалії світового бізнесу і особливості українського фондового ринку – в колонці співзасновника First Kyiv Investment Club, викладача Единбурзької бізнес-школи Івана Компана.
Досягнення, яке викликає захоплення. Напевно не помилюся, якщо скажу, що для багатьох українців, хто хоч трохи цікавиться інвестиціями, найбільшою фінансовою новиною останніх тижнів, якщо не брати до уваги такі дрібниці як виступ голови ФРС Пауелла, який підтвердив, що "вже настав час" для зниження ставок у США, або заяву голови Банку Японії щодо можливого підвищення вартості грошей, чи квартальний звіт Nvidia, – стала інформація Bloomberg про те, що інвестиційний фонд Emerging Markets Corporate High Yield Debt Fund з капіталом в 470 мільйонів доларів, яким керує компанія Arkaim Advisers, заробила шалені гроші, інвестувавши в українські облігації.
Сам фонд зареєстрований у Великобританії і спеціалізується на інвестиціях в корпоративні облігації в країнах, що розвиваються: Аргентині, Бразилії, Колумбії і серед інших – Україні. В цілому з початку року фонд заробив для своїх інвесторів 12%, що дозволило йому увійти в 1% найкращих фондів у світі з такою ж спеціалізацією. Браво!
Чому такий ажіотаж? Чому, власне, новина про британський фонд, який заробив гроші для своїх інвесторів, викликала такий інтерес серед українських громадян. Причин декілька… По-перше, фонд інвестував в Україну, і частка українських цінних паперів в його портфелі складає 10%, а це чимало. По-друге, у фонді знайшовся "російський слід". І скажіть, як же не відгукнутися пересічному громадянину на таку новину? А для "журналістів", які спеціалізуються на питаннях пропаганди, це взагалі "золота жила". Заголовки самі так і просяться на першу шпальту: "Росіяни підступно грабують Україну!" або ще краще: "Російський слід" в українських облігаціях".
Що в цій новині є правдою? Фонд справжній, заробив гарно, а на українських цінних паперах – просто фантастично. Дохідність облігацій державних монополій - Нафтогазу України та Укрзалізниці – з початку цього року склала 73% та 53%, відповідно. Дохідність облігацій Метінвесту була суттєво нижчою, але теж вражає – 19%.
До речі, середня дохідність корпоративних облігацій в країнах, що розвиваються, становить 9,6%, за даними Bloomberg. Чи значить це, що українські компанії брали в борг під такі шалені відсотки? Жодним чином! Просто, на початку року ці цінні папери на вторинному ринку коштували надзвичайно дешево, через те, що Україна знаходилася на межі дефолту. З того часу ситуація виправилася: Україна провела реструктуризацію євробондів, допомога союзників продовжує надходити, ризики дефолту зменшилися, отже природньо, що ціна облігацій зросла.
До речі, українські інвестори, у кого є гроші за кордоном, теж могли придбати облігації цих компаній на початку року і добре на цьому заробити. Але на початку року було страшно, бо над головою Дамокловим мечем висів ризик дефолту, і можна було втратити все чи дуже багато, тому й ціна була низька. Потім страх розвіявся, але вже було пізно, бо ціна, дохідність і ризик – це невід’ємні частини одного рівняння. Високий ризик – низька ціна і висока дохідність, і навпаки! Так що, "зрада" відміняється. Хтось ризикнув і заробив, а комусь залишається читати статті про те, як заробляють інші.
"Російський слід". Якщо заглянути на сторінку компанії, яка керує фондом, серед керівників ви побачите чимало російських прізвищ і інформацію про десятиліття їх досвіду роботи в російських фінансових компаніях, в тому числі й державних. Чи значить це, що ворог грабує Україну? Не думаю… Так само ці ж люди "грабують" Колумбію, Бразилію та Аргентину, бо це їхня робота – заробляти на проблемах емітентів, ризикуючи власними грошима. Звісно, якщо колись з’ясується, що хтось з українських чиновників ділився з фондом чутливою конфіденційною інформацією про хід реструктуризації облігацій, чого повністю виключати не можна, враховуючи специфіку українського ринку державних облігацій, то, безумовно, це кримінал. Хоча навряд чи хтось колись щось подібне зможе довести, якби навіть моє припущення було б правдою.
Чи мають право росіяни купувати український борг і на цьому заробляти? Чому би й ні, якщо вони працюють в компанії, зареєстрованій в добропорядній юрисдикції. Повторюся, могли купити й ви, але не ризикнули, а може купили й заробили, як ті ж росіяни. Тому, мабуть, якщо відкинути пропаганду, навряд чи можна стверджувати, що "росіяни з Лондону пограбували Україну". Вони просто скористалися ситуацією, як нею вже давно користуються багато інших фінансових компаній, де у керівників виключно англо-саксонські, єврейські, а ще частіше українські прізвища. Але, погодьтеся, що заголовок "Українці грабують Україну!" привертає увагу суттєво менше, адже таких новин у нас і так скільки завгодно. Й до них, та й до самого грабунку, всі вже давно звикли.
Як з цим бути? А ніяк! Жодна з облігацій, випущених українськими емітентами, і державою, і компаніями, не має інвестиційного рейтингу. Тобто, ризики є суттєвими, а ймовірність дефолту, відповідно, високою. Отже все це має компенсуватися низькими цінами та високою дохідністю. Інколи коливання цін на вторинному ринку на подібні активи просто шалені. У фінансовому простонародді такі облігації називають "сміттєвими". З точки зору правил та законів це значить, що купувати подібні цінні папери мають право лише спекулятивні інвестори, які роблять це на свій страх, ясно усвідомлюючи всі ризики. Банкам чи пенсійним фондам, що працюють на розвинутих ринках, до таких цінних паперів наближатися заборонено, бо ризикувати заощадженнями добропорядних громадян заради високих прибутків у цивілізованому світі заборонено.
І якщо ви коли-небудь зазирнете в перелік "інвесторів" в українські облігації, то ви ніколи там не зустрінете назв великих відомих банків з Америки, Європи чи Японії. Список складений лише зі спекулянтів. Але в даному контексті я би не вживав слово "спекулянт" як лайливе. Що поганого в тому, коли люди здатні вірно оцінити ризики і ризикнути власними грошима. Соромити треба тих, хто загортає подібне сміття у привабливу обгортку державних гарантій і продає звичайним людям, які, на відміну від вправних фондів, частіше втрачають, аніж заробляють.
І ще одне… Навіть не думайте пояснювати чи виправдовувати подібну ситуацію війною. Безсумнівно, війна суттєво збільшила ризики, але й до війни Україна як емітент завжди перебувала в компанії країн зі "сміттєвим" рейтингом, яких радо доять вправні спекулянти. Очевидно, що до кінця війни ситуація навряд чи зміниться на краще. Але це не так важливо, і більше того – природньо.
Головне питання – в тому, що буде після війни! Якщо продовжимо брати в борг, випускаючи облігації під шалені відсотки для того, щоб це все розкрадалося чиновниками, то зі "сміттєвого баку" нам не вибратися ніколи. Завжди знайдуться якісь британці з російським корінням, або росіяни з британським, які на нас будуть гарно заробляти. Хоча хіба можна порівняти їх заробітки з тими сумами, що крадуть з бюджету наші рідні українці у вишиванках, які часто й гадки не мають про те, що таке облігації, купони, інвестиційні рейтинги та інші "розумні" терміни фінансових ринків.