"Росіяни йшли по трупах своїх військових". Що чує та як працює радіоелектронна розвідка ГУР

Підрозділи радіоелектронної розвідки ГУР відстежують ворога на окупованій території нашої країни та у самій Росії. Усі плани росіян стають відомі нашим розвідникам ще до їх здійснення. Військові РЕР поіменно знають злочинців країни-агресора та місця їхньої дислокації. Про роботу РЕР та жахи війни – в інтервʼю РБК-Україна розповів військовий ГУР.

Повну розмову дивіться на YouTube-каналі РБК-Україна. Нижче – скорочена версія інтерв’ю. З міркувань безпеки ми не називаємо ані ім’я, ані посаду військового.

– Яка ваша улюблена FM-радіостанція? – неочікувано запитує співрозмовник на початку інтерв'ю. – Коли ви виїжджаєте з Києва, їдете у Львів, проїжджаєте буквально пару кілометрів і ваша улюблена радіостанція перестає функціонувати. Чому так відбувається?

– Хвилі вже не діють на цей діапазон, – припускаю я.

– Чому ж, хвилі діють, коли корабель виходить в море? Чи, наприклад, літак летить, а хвилі діють?

– Супутники? – намагаюсь вгадати правильну відповідь.

– Ні, це теж радіозвя’зок, тільки інший діапазон. В залежності від діапазону ми можемо передавати або отримувати інформацію. В автомобілі ви музику будете чути, а в літаку не будете чути, а будете чути якісь шиплячі передачі, радіограм. Це все фізика. І основний союзник наш – це фізика.

Крім того, ви використовуєте мобільні телефони, користуєтеся Bluetooth. Мобільний телефон і Bluetooth теж випромінюють. Цей сигнал теж можна перехопити. Що ж робить ваш девайс? Він перехоплює радіосигнал і потім його ретранслює через динаміки. Тому будь-який засіб, який випромінює радіохвилі, можна перехопити.

– Як здійснюється перехоплення росіян?

– Це дуже просто. Для нас все, що випромінює – це вже джерело. Проходить певний етап пошуку джерела радіовипромінення – це радіохвилі. Потім продовжується аналіз цих сигналів, здійснюється дешифрування, демодуляція. І з цієї інформації, здавалося би, цифр, шумів, ми вже отримуємо семантику.

Семантика – це, грубо кажучи, всім вже знайомі звуки, які у нас на сайті є, чи перехоплення якихось цивільних чи військових. Але це ще може бути і відео, можуть бути факси, може бути будь-що, що може передаватися з допомогою радіохвиль. І на кінцевому етапі ми як система повинні видати вже реальний інформаційний продукт.

Але цим ми не обмежуємося. У нас далі є оперативно-технічні, аналітичні заходи, які дозволяють нам робити саме головне – це виявляти противника, визначати його кількість. Ну і найвища майстерність – коли ми прогнозуємо, що противник буде робити. І знову ж, повторююся, це завдяки створеній системі радіоелектронної розвідки.

Україна унікальна в тому, що саме в нашій державі є система РЕР. Небагато держав світу, збройних сил можуть пишатися створенням системи радіоелектронної розвідки.

– Коли ми почали розвивати систему РЕР? Це почалося під час повномасштабної війни чи ще раніше?

– Насправді з першого дня незалежності в Україні вже існували окремі елементи. Вони залишилися нам в спадок від Радянського Союзу. Завдяки патріотичним та ініціативним офіцерам система на той час для тих задач була більш-менш ефективною. Але з часом апаратура ставала старішою.

Світ зробив квантовий стрибок у розвитку інформаційних технологій. Ми дещо в цьому плані відставали. Були певні процеси, скорочення збройних сил. Великий плюс тим керівникам, які змогли зберегти систему. Тому що ми були, наскільки я знаю, на грані того, що взагалі її могло не бути.

У нас за часи перших десятиріч незалежності повністю була знищена радіоелектронна розвідка тактичної ланки. На жаль, до 2014 року у нас фактично тактичної розвідки вже не було, і це ми відчули з перших днів початку агресії РФ. Це перший елемент, який був недоліком нашої системи.

– А росіяни розвивали РЕР?

– По-перше, вони зберегли радянську систему. По-друге, вони змогли зберігти фактично всі рівні – тактичний, оперативний, навіть стратегічна РЕР в них була. Вони теж мали проблеми з сучасними зразками, але в середині 2000-х вони змогли вдосканалити свою систему РЕР, з’явилися нові комплекси.

Фото: У розвідки є засоби, які дозволяють виявляти противника, визначати його кількість (Віталій Носач/РБК-Україна)

У нас на той час, це 2000-ті роки, на противагу росіянам були унікальні розробки. Всі знають про "Кольчугу", це був унікальний комплекс. Росіяни до цих пір не можуть створити нічого аналогічного. Є один технологічний момент, який виник ще при Радянському Союзі. Є унікальний блок, ці технології були у наших фахівців. Росіяни досі не змогли їх повторити. Росіянам важко було створити єдину систему, щоб об’єднати всі три рівні РЕР.

У 2014 році в нас не було тактичної радіоелектронної розвідки. Це перше. А друге, і головне, це спеціалісти.

У нас є цілий підрозділ, який займається програмним забезпеченням. Це аналітики, не тільки аналізу сигналів, але й військово-політичної обстановки противника. Дуже потужний колектив. Це люди високоінтелектуальні, які повинні уявляти фізичні процеси – від слова не фізіологія, а фізика. І, крім того, орієнтуватися у всій тематиці.

На 2014 рік в нас були проблеми. На той час не було вітчизняних комплексів саме такого формату. Але достатьно швидко ми експлуатували деякі іноземні зразки. Але вони, як і зараз, абсолютно не були адаптовані до сучасної війни. Наведу вам приклад. Ми зараз в основному використовуємо наші зразки, але маємо змогу, і це вже стало для деяких країн навіть трендом – свою апаратуру давати на такі бойові випробування. І от один раз нам дали таку апаратуру.

А один із елементів комплексу – це антенна система. Вона була в радіопрозорому ковпаку білого кольору. І тільки ми подивилися на цей білий ковпак і зразу зрозуміло – потрібно демаскування. Але не піде так, щоб просто взяти фарбу кольору хакі, треба відповідні технології, щоб цей радіопрозорий ковпак потім приймав радіосигнал.

Довелося нам брати деякі набуті методи маскування. Крім того, їхнє програмне забезпечення класне, шикарне, але воно не адаптовано до російських систем зв'язку. Треба було деякі корективи вносити і адаптувати його для поля бою нашого.

– РЕР бере участь у плануванні операцій, ви передаєте інформацію і стратегічно вже плануєте разом із якимось підрозділом?

– Будь-яка військова операція починається з планування. Будь-який військовий план починається з першого пункта – оцінка противника. А це безпосередній "хліб" розвідки.

Наша основна задача – визначити склад противника: його кількість, його положення, де він знаходиться, в якому стані бойової готовності перебуває. Ну і найвища майстерність – це спрогнозувати його дії або знати їх. Тому жодна операція, яка планувалася, не відбулася без участі розвідки.

Фото: В ГУР є підрозділ, де аналітики аналізують військово-політичну обстановку у ворога (armyinform.com.ua)

– Коли були успішні операції на Харківщині, Херсонщині, чи в першу чергу це завдячується тому, що був проведений тактичний рівень розвідки і було планування саме завдяки розвідці? Чи це головна запорука успішності цих операцій?

– Ми приймали безпосередню участь в оцінці противника. Наша перевага в тому, що ми ще до повномасштабної війни вже відслідковували противника. Ми знали особливість його організації.

У нас були унікальні джерела, які нам давали можливість отримувати інформацію швидко, достовірно і на великих відстанях. Тобто, коли вже підрозділ заходив, ми вже казали: "Перед вами стоїть підрозділ рівня: рота, батальйон, дивізія". Якщо ми вже допрацьовували інформацією, то казали, що стоїть перша рота третього батальйона 27-ї окремої мотострілецької бригади першої танкової армії.

Крім того, наша основна задача – визначити склад, положення противника, його характер дії. На нас покладаються і специфічні задачі. Наприклад, визначення того ж морально-психологічного духу противника.

По перехопленням ми можемо визначити морально-психологічний стан, але це наша суб'єктивна оцінка. Ми ж не психологи. Але в нас є деякі спеціалісти в наших підрозділах. Ми можемо їхній попередній стан оцінити. Хлопці заходять на позицію, і якщо у нас є з ними взаємодія, якщо вони готові слухати нас і довіряти нам, ми можемо надати таку інформацію.

– Як проходила ваша робота під час Харківської операції?

– Під час проведення контрнаступальної операції в Харкові ми знали, де знаходиться противник. Ми навіть по прізвищам знали командирів підрозділу. І це допомогло. Коли проводилася Харківська наступальна операція, то під час пересування наших військ ми надавали їм інформацію – де, хто навпроти наших підрозділів діє, також їхній стан.

Пам'ятаю, такий епізод був. Противника загнали вже за річку Оскіл. І реально в нього була паніка. Вони казали: "Нас тут ждут", "Нас тут ждали". А ми просто знали, куди вони йдуть. І хлопцям повідомляли, що вони там.

Фото: Головна задача – визначити склад, положення противника, його характер дії (Getty Images)

– Коли росіяни робили повторний прорив на Харків, ви попередньо це теж вже знали, прогнозували це все?

– Я вважаю, це одна із найуспішніших операцій, яка була проведена, і велика доля була тут саме наша. Ми виконали цих три задачі – виявили склад, виявили положення і навіть приблизно сказали, коли це буде.

Мало того, завдяки нашим колегам було визначено напрямок основних зусиль противника, що дозволило нам своєчасно встати на той напрямок. Це – найвища майстерність. І найголовніше, що своєчасно відреагувало керівництво, особливо наше керівництво у ГУР.

Ми виявили, спрогнозували і попередили. І була реакція. І до цих пір вони там нічого поки що робити не можуть. Їх постійно звідти вибивають. Вони намагаються прийти до Осколу, але не вдається. Бачите, вони зараз навіть і думати про Харків не можуть, щоб туди зайти.

– Який настрій у них тоді був?

– У них і зараз панічний настрій. Буквально пару днів назад вони просто вже кричали в ефір, що в них недостатньо сил, щоб шурмувати. На Харківському напрямку вже просто паніка. Вони постійно заводять резерви, постійно якісь є зміни в керівному складі, постійно прибуває новий особовий склад.

– Як ви визначаєте, яку людину вам треба відслідковувати? У вас є конкретні задачі по певних людях, певних об'єктах?

– Залежить від того, яку задачу перед нами ставить керівництво. Наприклад, оцінка противника – хто перед тобою стоїть, чи оцінка – хто його очолює. Крім технічної роботи, є аналітична складова. Є цілі аналітичні підрозділи.

Був випадок, коли ми почали відслідковувати підготовку противника. Було відмічено, що змінився позивний керівника операції. І от ми за цим позивним почали розбиратися, хто це такий і чому він там. А це колишній військовослужбовець, зрадник Збройних Сил України, який в 2014 році перейшов на сторону ворога. І зараз займає керівну посаду на чолі армії.

Фото: Завдяки перехопленням українські військові відслідковують пересування окупантів (Getty Images)

Коли ми почали піднімати його дані, вийшли на те, що в нього в Харківській області знаходиться багато родичів. Він дуже класно орієнтується в Харківській області. І його спеціально російське керівництво призначило на проведення цієї операції.

Інший приклад – те ж переміщення до кордонів Білгородської і Курської області. Зараз росіяни перемістили туди деякі підрозділи, які раніше були на нашій території. За певними радіоданими і за специфікою їхньої апаратури ми визначили, хто це такі і де вони знаходяться. І вже передали нашим підрозділам, щоб вони отримали фізичний доступ до джерела.

– Якщо аналізувати найбільш гарячі ділянки фронту – який зараз по перехопленнях у них моральний дух?

– По-перше, вони самі не вірили, що йдуть на війну. Друге – це те, що вони емоційно були не готові до ведення війни. У них був шок. Коли вони з рідніми говорили, і вони вже знали, що вони йдуть, і не могли сказати все. Емоційно відчувалося, що у них був страх, якась невизначеність.

В них взагалі шок. Особливо у Харківській області, коли вони сиділи під лісами в Ізюмі, не було води, їжі. Як вони мародерели! Там жах: вони тікали, вони не знали, куди тікати. Це все відчувалося, особливо в розмовах з рідними.

– Вони скаржились їм?

– Скаржилися. Ну і зараз скаржаться. Перше – скаржаться на умови. Оці, хто сидять на передку, перебувають в жахливих умовах. Наприклад, ми чули в радіоефірі: два місяці сидить в сірій зоні, веде спостереження. Йому туди закидують продукти, воду. Він не може вийти ні туди, ні сюди.

Коли їхнє керівництво зрозуміло морально-психологічний стан рядового складу, що ці умови жахливі, то зробили висновки. Були підключені органи військово-політичної роботи, були підключені місцеві органи влади, які заохочували особовий склад. І коли почали їхнім жінкам "капати" на картки виплати, то все дуже чудово стало. І самі жінки говорять: "ти потерпи, там виплата губернатораська прийшла". Ну це жах, просто жах.

– Тобто росіяни готові за гроші на все?

– Готові. І поки будуть платити ті 200 тисяч, може, вони не будуть готові, але їх будуть випихувати. Хотіли би звернути увагу, що відчувається повна деградація людини. Ви не уявляєте, що це таке.

Вони агресивніші. Вони вже не бояться вбивати. Не всі, це скоріше збірний образ. Відчувається їхня безкарність. Це більше відноситься до офіцерів. Вони відчувають, що потрібні своїй недодержаві. вони мають владу, вони на полі бою можуть робити все що завгодно.

– Командири рф відчувають безкарність навіть у відношенні до своїх бійців?

– Так, навіть до своїх. Командир другого батальйону 164 бригади 25 армії особисто розстріляв двох військовослужбовців, і це було сказано взагалі без будь-чого… Може, щоб ми почули… Він відкритим текстом віддав наказ своїм підлеглим розстріляти (військових – ред.), бо ті відмовлялися йти в бій.

Фото: Росіяни віддають накази вбивати своїх же військових за відмову йти в бій (Getty Images)

– Вони готові йти далі?

– Щодо бойових дій на Купʼянському напрямку. Штурмовий батальйон 20-ї армії був створений цього року. Їхні підтверджені втрати за один день – 40 "300-х", 12 "200-х", 67 зниклих безвісти. Це за день. Створили збірний батальйон зі всієї армії, всіх "зальотчиків" знову зібрали у штурмові батальйони. І наступного дня – практично такі самі втрати.

Ще був випадок на Лиманському напрямку. Задача була форсувати річку. Річка невелика, але її так просто перейти важко. Ну і наші, маючи перевагу в висоті та в тому, що знають, хто перед ними, почали їх знищувати. А їх (росіян – ред.) посилають в штурм і посилають.

Вони забрали у нас маленький плацдарм. Знаєте завдяки чому? Завдяки переправі. Тільки зі своїх трупів. І по своїм трупам вони перейшли. Це такий жах був. Вони просто по ним йшли. Чи будуть вони далі воювати? Їм абсолютно начхати на своїх людей.

– Чи чули ви випадки злочинних наказів щодо наших військовополонених?

– Двох наших військовослужбовців взяли в полон. І прямим текстом – "в розход їх". Це було позавчора. Ми відразу ж хлопцям повідомили, що там така ситуація. Це злочинці 27 мотострілецької бригади, першої танкової армії. Сподіваюся, вони будуть знайдені і покарані.

Такі випадки стали дуже частими. Для мене особисто було шокуючим, коли вперше про це почув. Це було на самому початку війни, і це дуже важко. Це, мабуть, один із найважчих моментів в нашій роботі. Коли ти чуєш і не можеш хлопцям допомогти.

І найбільш ганебний випадок у 21-му столітті – коли відтинають голову. І це "еліта", 155-та окрема бригада морської піхоти. Я був шокований цією агресією. Це інший світ, інша цивілізація.