"Росіяни носили білизну ЗСУ, а, тікаючи, знімали форму". Репортаж зі звільненого Лиману

Репортаж РБК-Україна зі звільненого від росіян Лиману у Донецькій області – про те, що окупанти залишили у місті та про чергові масові захоронення після армії РФ.

ЗСУ тиждень тому звільнили Лиман. Це стратегічно важливе місто для подальшого контрнаступу на східному напрямку. На початку жовтня українські війська оточили населений пункт, взявши окупантів в котел. Звідти намагались вирватись сотні російських солдатів. Їхні тіла досі лежать, як і в самому місті, так і на його околицях.

Місцеві, які місяцями жили в підвалах без світла, опалення, води та інформації, тільки починають звикати до тиші. Деякі з них досі не розуміють, чиї війська в місті. Хтось боїться людей у формі, тому тримається від солдатів на відстані, є й такі, що в перший день звільнення витягнули свої затерті українські прапори та повісили їх на найвидніше місце.

В’їжджаємо в місто, яке ще тиждень тому кишіло російськими солдатами. Звідси вони похапки тікали через страх зустрітись з українськими військовими, які їх очікували вже з усіх сторін.

Як розповіли місцеві, рашисти ще за декілька днів до наступу ЗСУ почали зламувати замки гаражів та красти цивільні автомобілі, щоб покинути Лиман. Хтось встиг накивати п'ятами, хтось – здався в полон, інші – залишили тут свої тіла навічно.

Проїжджаючи вулиці, бачимо подекуди картини не для людей зі слабкими нервами, як собаки їдять залишки цих вчорашніх "визволителів". Виглядає моторошно, але чого тут ще чекала російська армія, коли планувала захопити всю країну?

Сьогодні у Лимані працюють українські воїни, які проводять зачистку території від ворожих сил. До цього тут тривали бої, про які РБК-Україна розповів військовий з 25-ї бригади.

"Коли ми наступали, вони спочатку тікали в Маліївку, поки ми не взяли Вовчий Яр. Потім ще далі. З Колодязів вони тікали на КАМАЗах, підпалювали свої реактивні системи залпового вогню "Град" і валили далі. Найбільше тікали через Ставки. Їхні танки в цей момент ще залишились на прикритті", – пояснив боєць.

За його словами, в перші дні окупації в місто та сусідні села зайшли солдати "армії "ЛНР", а пізніше – РФ, зокрема чеченці, буряти. Після них почали зникати місцеві жителі. Частину з них тримали в комендатурі, підвал якої поділений на декілька кімнат.

Місце, де тримали військовополонених, було без ліжок, подушок, ковдр. Зі "зручностей" - лише баклашка, щоб ходити в туалет, розповів нацгвардієць Віталій Марків, підрозділ якого брав участь у зачистці звільненого населеного пункту від ворога.

Їдемо далі, дорогою бачимо вчорашні російські блок-пости, які завжди ретельно перевіряли місцевих жителів. Сьогодні вони не несуть небезпеку для населення, але нагадують про часи окупації. Як і масові поховання, які знайшли біля лиманського цвинтаря. Там, як і в Ізюмі та Бучі, могили без підписів, просто пронумеровані.

Правоохоронці знайшли у Лимані 200 могил та братські поховання, але точну кількість будуть встановлювати криміналісти поліції та судмедексперти. Як розповіли місцеві, окупанти зробили цвинтар окремо для своїх солдатів, а окремо для українських. Але, за їхніми словами, українських воїнів ховали у трунах. Перевіряти це будуть вже спеціалісти.

Поки говоримо, на фоні чути звуки вибухів. Це сапери займаються своєю справою – знешкоджують міни, які тут розміщені по всій території міста. Окупанти, коли покидали Лиман, залишили багато слідів свого "міра".

"Зараз ще небезпечно заходити у місто, адже тут тривають роботи з детонації мін, а ще зачистки. Військові прочісують територію населеного пункту та його околиць, щоб його убезпечити від російських солдатів, які тут могли "заблукати", - розповіли нацгвардійці.

Вони тут працюють з початку звільнення міста. "Краєвиди" у вигляді розбитих будинків, доріг, ліквідованих блок-постів окупантів – для них вже звична картина. На місцевих дивляться з обережністю, тут ще може бути багато колаборантів. Деякі з російських солдатів переодягались у цивільний одяг, коли заходили ЗСУ. Але їх вичислили і сьогодні вони у полоні.

"Було багато їхніх солдат у нашому спорядженні. Вони носили наші бронежилети, білизну ЗСУ. Подобалось їм. Також вони їли наші сухпайки. Якість нашого харчування орки зацінили", - розповів нацгвардієць Віталій Марків.

Водночас, свої сухпайки окупанти роздавали населенню у вигляді "гуманітарної допомоги". Тільки – під паспортні дані, так вони збирали інформацію про жителів.

Хліба люди не бачили всі місяці окупації, замість нього в магазинах було дуже багато енергетичних напоїв. Ціна за одну пляшку сягала 70-80 гривень. Але, схоже, російським солдатам нічого не було потрібно, крім алкоголю. Взагалі історії про те, що окупанти пиячили, розказували майже у всіх звільнених населених пунктах Харківської області.

Росіянам було байдуже на місцевих, вони стріляли в їхні будинки та тримали їх у страху. У той момент, коли українські воїни віддавали власні життя для звільнення територій від окупантів. Сьогодні їх зустрічають у звільненому місті зі сльозами на очах.

Місцева жителька Віра, коли побачила, що українська армія зайшла в місто, одразу вивісила український прапор, який колись знайшла на сміттєзвалищі. Вона його попрала і сховала, чекаючи моменту, коли зможе спокійно повісити на свій будинок. І цей момент настав.

Дорогою бачили хатину, на якій висіли два прапори: український та азербайджанський. Їх повісила сім’я азербайджанців, коли побачила українських воїнів у місті.

Втім, попри важку роботу українських військ, не всі місцеві так радо зустрічали воїнів ЗСУ. Деякі з них відмовляються спілкуватись, пояснюючи це тим, що коли повернуться росіяни, в них можуть бути проблеми. Частина – звикла до російського режиму і чекає їхнього повернення.

"До мене підійшов дідусь з запитанням, що йому тепер робити, бо йому зарплата приходила в рублях, а тепер прийшли українці і він не знає, що йому робити з цими купюрами. Я йому відповів, що він може розпалити з них багаття або дочекатись, поки прийде якийсь банк, який йому обміняє рублі на гривні… Тобто були різні ситуації", – розповів РБК-Україна нацгвардієць.

Всі ці місяці люди виживали в майже повністю розбитому місті. Їжу готували на вогнищах, так само гріли воду, щоб мати змогу помитися. Весь час окупації - без світла, води та газу, а інформацію отримували тільки від окупантів, які їм розповідали пропаганду про "злих бандерівців". Тому й сьогодні залишаються люди, які бояться заговорити з українськими солдатами.

Тим часом, школи, в яких ще взимку вчились діти, зруйновані. Магазини, в яких можна було купити продукти, розграбовані. А на вулицях у листі та навіть на парканах біля житлових будинків – міни та розтяжки. В підвалах будинків було знайдено багато тіл людей, а в сусідніх населених пунктах - розстріляних просто на вулиці з зав’язаними руками та ногами.

"Зараз триває розслідування жорстоких вбивств місцевих, також проводиться ексгумація тіл з місця масових поховань та пошук колаборантів. Тому населений пункт закрито. Але можемо запевнити, що ми все тримаємо під контролем, місто звільнено", – повідомив виданню один з нацгвардійців.

Армія РФ принесла населенню Лиману багато горя, тому важко сказати, що місто оживає. Покидаючи його, ми бачили десятки розбитих будівель, чорні від пожеж стіни квартир та місцевих, які їздили між тілами вбитих окупантів. Їх скоро приберуть, міни знешкодять, але люди ще довго будуть оговтуватись від російського режиму.