Росія продовжує транзит газу до ЄС через Україну, незважаючи на втрату контролю над ГВС "Суджа" у Курській області. Більше того, Москва хоче продовжити транзит і на 2025 рік, намагаючись залучити до цього Азербайджан. Навіщо Путіну зберігати транзит через Україну та які перспективи нового проекту Москви з Баку – у матеріалі спецкору РБК-Україна Юрія Дощатова.
Зміст
Майже два з половиною роки, незважаючи на активні бойові дії, Україна продовжує транзит російського газу європейським споживачам. Щоправда, обсяг постачання порівняно з контрактним знизився майже втричі. Якщо 2021 року для країн ЄС через українську ГТС йшло, як і передбачено домовленостями 2019 року, близько 40 млрд кубометрів газу, то 2022-го обсяг становив 20,4 млрд, 2023 року - 14,6 млрд кубометрів.
Європейські споживачі буквально з перших днів вторгнення росіян в Україну вирішили поступово відмовлятися від російського газу, і в 2027 році хочуть припинити його закупівлю повністю. Але деякі країни ЄС - Угорщина, Чехія, Словаччина, Австрія та Італія, все ще потребують російського ресурсу.
Постачання газу через Україну до ЄС з лютого 2022 року йшло регулярно. Щоправда, у травні Росія спровокувала припинення поставок через ГВС "Сохранівку". Українська сторона зафіксувала нецільове використання газу, розцінила ситуацію як "форс-мажор" та припинила транзит через цю точку, запропонувавши перенести обсяги на ГВС "Суджа". Росія на це не пішла і в результаті загальний обсяг транзиту скоротився майже на третину - через "Сохранівку" йшло в середньому 30 млн. кубометрів газу на добу.
Єдиною точкою входу газу з РФ залишилася ГВС "Суджа". Але 6 серпня місто Суджа Курської області РФ було зайняте українськими військами і ГВС перейшла під їхній контроль. Попри це транзит газу не припинився і третій тиждень йде в обсягах, які були до початку операції ЗСУ в Курській області. Це підтверджують і в Операторі ГТС України, і у "Газпромі". Наприклад, 21 серпня транзит становив 42,4 млн кубометрів.
Ситуація, що сталася на ГВС "Суджа", цілком могла бути розцінена "Газпромом" як "форс-мажор" і постачання газу могло припинитися. Однак цього не сталося. Причин тому кілька.
Насамперед, зупинкою транзиту Росія додатково підтвердила б серйозність ситуації в регіоні. Поки що Москва намагається публічно оцінювати просування українських військ на територію РФ чи не як "тимчасові незручності".
Другий момент – фінансові втрати. Все-таки постачання газу через Україну приносять "Газпрому" близько 400 млн. доларів на місяць. Це серйозна сума в умовах, коли компанія зазнає рекордних збитків.
І третя причина – припинення транзиту негативно позначиться на ситуації у Словаччині та Угорщині, де немає альтернативних поставок газу в необхідних обсягах або він дорожчий за газ від "Газпрому". А ці країни на сьогоднішній день залишаються, можна сказати, найбільшими союзниками РФ у ЄС, і псувати з ними стосунки було б більшим ризиком для Росії. Тим більше, ці країни й так дуже стривожені можливістю припинення постачання нафти через Україну.
РБК-Україна ще в березні писала, що Угорщина та Словаччина висловлюють велику зацікавленість у продовженні транзиту газу.
До цих трьох причин директор центру "Психея" Геннадій Рябцев додає четверту. Він не виключає, що у разі припинення транзиту до "Газпрому" х боку покупців можуть бути застосовані санкції за невиконання контракту. "У цьому випадку, гадаю, "форс-мажор" навряд чи спрацює. Адже досі війна не була для "Газпрому" ситуацією форс-мажора - транзит йшов", - сказав Рябцев у коментарі РБК-Україна.
Колишній голова ОГТСУ Сергій Макогон також вважає, що припинення транзиту для "Газпрому" обернеться арбітражними розглядами з боку покупців за невиконання контракту. "Він може отримати багатомільярдні позови від одержувачів газу. Зобов'язання "Газпрому" доставити газ до Словаччини чи Австрії, і якщо газ не прийде до ЄС, то покупці підуть до арбітражу за компенсацією збитків. Ці позови остаточно вб'ють "Газпром", - зазначив Макогон.
Ще однією потенційно можливою причиною припинення транзиту може бути вихід із ладу станції "Суджа". На ній розміщені і вимірювальні та компресорні установки.
"Якщо вона працює, значить не пошкоджена. Але якщо щось вийде з ладу, то це буде свідчити про те, що це результат дії росіян, наприклад обстрілів на станції українських військових", - зазначив Рябцев. На сьогоднішній день є інформація лише про руйнування адмінбудівель на станції.
Якщо буде зруйновано ГВС настільки, що на ній не можна буде вести виміри, то це не може стати причиною зупинки транзиту, вважає Рябцев. "Вимірювання обсягів можна буде проводити на виході газу з України", - зазначив експерт.
Якщо буде пошкоджено компресорне обладнання, регулювати тиск газу можна буде і з української території. А ось можливість пошкодження безпосередньо трубопроводу досить мала, оскільки він знаходиться глибоко під землею.
Але навіть якщо припустити, що транзит газу припиниться з якихось причин, серйозних наслідків ні для України, ні для ЄС не буде.
Якщо "Газпромом" у цьому випадку відмовиться виконувати контрактні зобов'язання "качай або плати", та припинить авансові щомісячні платежі, то Україна зможе звернутися до арбітражу.
Українська ГТС без транзиту зможе продовжувати роботу із забезпечення внутрішніх споживачів газу навіть у зимовий період. Стрес-тести підтвердили таку можливість.
Європа фактично не постраждає через скорочення постачань, оскільки транзитний газ із РФ становить зараз лише 5% від імпорту.
Через таку частку російського газу істотних цінових змін не варто очікувати. До речі, після інформації про перехід ГВС "Суджа" під контроль українських військових відбулося лише незначне короткочасне і, швидше, стресове зростання цін.
"Європейські трейдери майже не відреагували на ризики повного зупинення транзиту російського газу через Україну", - зазначив Макогон. Причина в тому, що обсяг російського енергоресурсу на ринку ЄС скоротився, є достатньо ЗПГ для компенсації, газові сховища вже заповнені на 90% . До того ж, країни ЄС, які раніше залежали від російського газу, вже знайшли альтернативні маршрути постачання.
Рябцев зазначає, що ціни на газ почали трохи зростати ще за тиждень до переходу "Суджі" під український контроль через збільшення попиту у Південно-Східній Азії.
Фінансові втрати від припинення транзиту для України теж будуть невеликими, якщо брати до уваги, що з 2025 року транзитний контракт не продовжуватиметься.
Враховуючи, що в рік платежі від "Газпрому" становлять близько 800 млн. доларів, припинення транзиту, наприклад, з вересня, позбавлять Україну близько 270 млн. доларів до кінця року.
Ще одним фактором, можливо, основним, який утримує РФ від припинення транзиту - страх втратити ринок ЄС і, відповідно, доходи від імпорту енергоресурсів. Якщо транзит перерветься навіть на короткий період, покупці газу, які поки що практично не мали серйозних проблем з поставками, почнуть не тільки звертатися в арбітраж, а й активніше шукати альтернативні шляхи постачання газу. І ось зараз РФ не лише продовжує виконувати контракти з партнерами в ЄС фактично в умовах форс-мажору, а й домагається продовження транзиту через Україну після 2024 року.
Українська сторона вже на різних рівнях заявляла, що продовження чинного контракту із "Газпромом" не буде. Але для транзиту все ж таки можливі варіанти. Ще у березні РБК-Україна писало, що альтернативою може бути викуп потужності української ГТС покупцем газу до ЄС та оплата транзит безпосередньо Оператору ГТС.
Але зараз обговорюється ще один варіант постачання газу. Щоправда, формально це буде не російський, а азербайджанський газ, який транзитом через Україну може йти європейським споживачам.
Наявність переговорів на цю тему вже підтвердили і в ЄС, і в Азербайджані, і в Україні - Володимир Зеленський говорив про це ще в липні.
І ось за підсумками візиту Володимира Путіна до Азербайджану "Газпром" вийшов із заявою про домовленості з компанією SOCAR про "розширення різнопланового стратегічного партнерства".
Що саме мається на увазі під таким партнерством, не уточнили. Проте, практично всі спостерігачі розцінили це як домовленості про продаж російського газу Азербайджану для забезпечення поставок до ЄС транзитом через Україну. Сам SOCAR поки що коментарів з цього приводу не давав.
ЄС справді планує збільшити постачання газу з Азербайджану майже вдвічі – до 20 млрд кубометрів (зараз 12 млрд – ред.), але лише до 2027 року. Про це глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн заявила у липні. Щоправда, ці поставки плануються Південним газовим коридором, який проходить від Азербайджану до Італії через Грузію, Туреччину, Грецію та Албанію. Газ ним, крім Італії та Греції, отримують Болгарія, Румунія та Угорщина.
При цьому в 2025 році постачання цим коридором планується збільшити лише на 2 млрд кубометрів. Тобто, вільного газу для транзиту через Україну в Азербайджану фактично не буде. І зараз опрацьовується схема закупівлі газу в Росії щоб потім його, вже як власність Азербайджану, відправляти транзитом через Україну.
Такий варіант цілком реальний, хоч і не вигідний Росії, оскільки Газпром "втрачає" довгострокові контракти з покупцями, які могли б працювати до 2027 року. Для "Газпрому" вигідніший варіант, коли якась із азербайджанських компаній виконуватиме агентську угоду за дорученням "Газпрому", зазначив у коментарі РБК-Україна генеральний директор консалтингової компанії "Нафтогазбудінформатика" Леонід Уніговський.
Він переконаний, що для РФ зараз дуже важливо зберегти контракти з європейськими покупцями, деякі з яких укладені на тривалий період. Тому "Газпрому" потрібно знайти будь-який механізм, щоб виконувати свої зобов'язання. Деталі домовленостей між "Газпромом" і SOCAR немає, але Уніговський вважає, що російський постачальник може запропонувати азербайджанському партнеру виступити свого роду тимчасовим посередником. "Віддавати свої контракти SOCAR росіяни звичайно ж не будуть. Я думаю, що зараз обговорюється варіант, щоб SOCAR виступав від імені "Газпрому" і виконував агентську угоду. Це цілком можливо", - сказав Уніговський.
Таким чином, вважає він, якщо варіант постачання газу до Азербайджану буде прийнято і ЄС, і Україною, то Росія отримає можливість паралельно працювати над перспективою розширення поставок іншими каналами, зокрема, по ТАНАП, Турецькому та Трансадріатичному потокам. "Тобто метою може бути не збереження транзиту через Україну в середньостроковому плані, а поточне виконання контрактів і паралельна робота над розширенням цих трьох маршрутів постачання газу до Європи на перспективу", - зазначив Уніговський.
Він також припустив, що РФ може запропонувати фінансову підтримку для розвитку деяких проектів, зокрема збільшення потужності трансадріатичного потоку. "Думаю, Росія розглядає Азербайджан, враховуючи ситуацію, що склалася, у ширшому і значному стратегічному ключі, ніж просто заживити українську ГТС так званим азербайджанським газом, це стосується і щодо нового маршруту постачання природного газу до Ірану і далі через територіальні води Азербайджану", - вважає експерт.
Позиція України щодо цього проекту наразі невідома - підтверджено лише участь у обговоренні. Однак це не означає, що Київ погодився на його реалізацію.
Джерела видання кажуть, що для вирішення питання щодо продовження транзиту у будь-якому вигляді є деякі нюанси. Зокрема економічний.
Наразі тариф на транзит газу занижено, враховуючи, що він розраховувався за підсумком арбітражного укладання за транзитним контрактом 2009 року та формувався виходячи з гарантованого обсягу транзиту. На 2024 такий обсяг становить 40 млрд кубометрів. Але фактично транзит майже втричі менший.
Розмір тарифу визначатиметься виходячи з нового обсягу транзиту, який поки невідомий. Можна припустити, що цей тариф буде досить високим і буде сформований, виходячи не тільки з економічних параметрів.
З іншого боку, є також і політичний контраргумент, який на сьогоднішній день унеможливлює реалізацію будь-якого транзитного проекту. Для постачання газу оператори України та Росії у будь-якому випадку мають підписати технічну угоду для організації процесу. Без такого документа постачання просто неможливе. З огляду на те, що жодних офіційних документів з боку України з росіянами зараз не підписується, розраховувати, що ця умова буде виконана, підстав немає.
Крім того, можливі й інші юридичні причини, які заблокують реалізацію проекту під умовною назвою "Азербайджанський газ Росії". Видання має інформацію, виходячи з якої не можна виключати можливості розширення санкцій на деякі енергетичні компанії. Якщо це відбудеться, то реалізація транзитного проекту Росії з Азербайджаном суттєво ускладниться, якщо взагалі не стане неможливою.