Ризик оточення Авдіївки та дефіцит ресурсів. Що відбувається на фронті напередодні зими

Ситуація на фронті динамічна, змінюється щотижня, але поки що не на стратегічному, а на тактичному рівні. Що відбувається поблизу Авдіївки, які плани у окупантів у напрямку Сватового та яку тактику використовують ЗСУ на Таврійській ділянці, – нижче в огляді журналістки РБК-Україна Юлі Акимової.

Під час підготовки матеріалу використовувалися коментарі військових експертів Олексія Гетьмана, Владислава Селезньова, а також інформація з відкритих джерел.

Сьогодні на фронті практично немає ділянки, де не відбуваються позиційні бої із російськими окупантами. Основне їх завдання - визначити, чия буде ініціатива в ході зимової кампанії, що наближається.

Поки що російська армія зосереджує на полі битви велику кількість війська, маючи в цьому питанні явну перевагу, ЗСУ ведуть позиційні бої, обороняються, а на деяких ділянках контратакують і закріплюються на звільнених кілометрах землі. Фронт динамічний, ситуація змінюється щотижня, але поки що ані армія противника, ані українські сили не досягли значних стратегічних успіхів.

Сім кілометрів до оточення Авдіївки

Найважчі бої сьогодні відбуваються поблизу Авдіївки, яку українські сили тримають із 2014 року. За 9 років ЗСУ змогли зміцнитися на коксохімічному заводі, який є масштабною будівлею з безліччю підземних ходів. Українські війська також зайняли тут терикон, що для військових є великим успіхом.

Російські війська намагаються захопити Авдіївку вже 9 років. З початку повномасштабної війни окупанти отримали можливість, вже не ховаючись, підкріпити свої сили великою кількістю техніки та людського ресурсу. Однак ані шквальні вогні, ані постійні "м'ясні атаки" досі не дали російській армії відчутних результатів у напрямку Авдіївки.

Аж до минулого місяця росіяни активно втрачали на цій ділянці велику кількість мобілізованих солдатів, втративши в результаті цілу дивізію. Не найкраща ситуація і з технікою – за кілька боїв ЗСУ знищили понад 60 одних лише російських танків.

Проте за останні кілька тижнів ситуація змінилася в гірший бік. Противнику вдалося накопичити велику кількість ресурсу – як зброї, так і людей. Людський ресурс вони не стали чекати з РФ, а перемістили його з інших ділянок фронту. Тепер Авдіївку намагаються оточити з південного та північного флангів, відрізавши українські сили від ресурсів, пояснив майор запасу ЗСУ, військовий експерт Олексій Гетьман.

"Вони планували не в лоб штурмувати, а саме оточити, щоб унеможливити постачання всього, що необхідно в Авдіївці. Ми розуміємо, що там є оперативні склади, туди потрібно постійно підвозити воду, їжу, забирати поранених. Все, що необхідно, щоб підживлювати військо, щоб воно могло вести бойові дії. Там же немає магазинів. Тому вони намагаються перерізати постачання, вогнем контролювати ці шляхи. Таким чином вони намагаються знекровити наші війська", – зазначає Гетьман у коментарі РБК-Україна.

Скріншот мапи Авдіївського напрямку (джерело: DeepState)

Ситуація в Авдіївці є відверто важкою, зазначають військові аналітики. Сьогодні окупанти зосередили на напрямі близько 40 тисяч військ. Вони тиснуть з боку Веселого та Красногорівки з півночі, і з боку Водяного та Опитного з півдня. Таким чином Авдіївку намагаються взяти в оточення. Днями російські війська вже фактично взяли під контроль трасу, яка об'єднує Авдіївку з "великою землею", зазначає військовий експерт Владислав Селезньов. Сьогодні відстань між "кліщатами" – всього сім кілометрів. Якщо їм вдасться окупувати Орлівку на півночі та села Тоненьке та Северне на півдні, ситуація для українського війська буде вкрай важкою.

"Шанси залежать від ресурсів українських сил оборони. Якщо у нас будуть снаряди, то всі їхні шанси перетворюватимуться на купу м'яса, яке українська артилерія змішуватиме із землею. Якщо ресурсів не вистачатиме, ситуація буде складною, наші військові будуть проводити маневрену оборону, у тому числі відходити на захід від Авдіївки", – зазначив Владислав Селезньов.

При цьому аналітики повторюють – жодного особливого військового сенсу у стратегічному плані для окупації Авдіївки росіяни не мають. Намагаючись захопити цей напрямок, російська армія не шкодує людських ресурсів, буквально сточуючись об Авдіївку. Основна мета, в даному випадку, є більш політичною, а не військовою – окупувати місто, про яке вже 9 років говорить російська пропаганда, і заявити про чергову "перемогу".

"Загроза оточення Авдіївки існує. Але ми розуміємо, що у нас працює аеророзвідка, військова розвідка, ми знаємо, які підрозділи проти нас там зосереджені. Ми навіть знаємо прізвища командирів, які там беруть участь. У нас є їхні психологічні портрети, щоб ми знали, чого від них чекати. Якщо виникне ймовірність, що у них вистачить сил і засобів для оточення, то ми або додамо туди певний резерв, або йтимемо, тому що в оточенні ніхто людей не залишить", – додав Гетьман.

Два з трьох

Не легше ситуація і на Бахмутському, Сватівському та Куп'янському напрямках. Росіянам вдалося окупувати Бахмут та Сватове, тому сьогодні вони намагаються утримувати зайняті позиції, вести точкові атаки та захопити Куп'янськ.

На Бахмутському напрямку росіяни намагаються атакувати Андріївку та Кліщіївку, які обороняють ЗСУ. Основна перевага в утримуванні саме цих позицій полягає в тому, що там знаходяться панівні висоти, які дозволяють українським військовим приховано переміщатися та вдало атакувати.

На деяких ділянках ЗСУ навіть вдалося перетнути залізничну лінію, але росіяни не шкодують ресурсів, вибудовуючи фортифікаційні лінії вздовж траси, що об'єднує Бахмут та Горлівку. Завдання ЗСУ – закріплюватися поблизу Бахмута та проводити періодичні контратаки, завдання противника – вибити українські сили з Андріївки і Кліщіївки та зайняти ці позиції.

"Час від часу ворог намагається атакувати, тому що людських ресурсів у нього достатньо. Поступово цей український наступ буде зменшуватися, тому що це питання ресурсів. Зараз південніше Бахмута йдуть бої за ініціативу, хто далі визначатиме ситуацію на полі бою, а хто буде змушений відходити. Ключовий фактор, що визначає перспективу - це ресурси", - зазначив Селезньов.

У боротьбі за Куп'янськ росіяни перекинули на напрямок танкову "кантемирівську" дивізію, намагаючись сформувати так званий броньований кулак. Саме на цій ділянці окупанти найчастіше сьогодні використовують танки та броньовані машини, намагаючись прорвати лінію оборони ЗСУ. Основне завдання – вийти до залізниці "Куп'янськ-вузловий". Після чого вони хочуть вийти до річки Оскол та форсувати її. Однак, за словами Гетьмана, зробити росіянам це буде дуже важко.

"Зараз вони хочуть контролювати залізницю. З військової точки зору це прогнозовані дії, доки їм це не вдавалося", – зазначив експерт.

ЗСУ на Бахмутському напрямку (фото: Getty Images)

На Сватівський напрямок росіяни перекинули частину своїх підрозділів – вони навчилися робити це досить швидко, використовуючи залізницю. Сьогодні їхня тактика виглядає так – вони намагаються знайти слабке місце в українській лінії оборони, швидко атакувати певну ділянку великою кількістю мобілізованих і, якщо вдасться, закріпитися на захопленій позиції.

Сьогодні на Сватівському напрямку "працює" відносно новий 25-й підрозділ російської армії. Він ще не такий "побитий", як інші військові угруповання, тому велику кількість новоприбулих російські командири намагаються трансформувати у територіальні здобутки. Але в такій, начебто, простій схемі "м'ясних штурмів" є одна очевидна проблема – велику кількість військових треба чимось укомплектувати.

"Проблема росіян полягає в тому, що вони відправили таку армію, яка нормально не укомплектована. Якби ця армія була людською і вони зосередили б достатню кількість ресурсів, справи наші були б досить поганими. Але, враховуючи, що у ворога розбіжність із заявленою кількістю укомплектування та штатною чисельністю, ворожа армія, зосередивши там чималу кількість ресурсів, допоки не змогла отримати там якісь територіальні досягнення”, – додає Селезньов.

Тому на Сватівському напрямку противник періодично проводить розвідку боєм, намагається атакувати позиції ЗСУ, але отримуючи удари, відходить. Просування ворога, якщо і мають місце, то носять тактичний характер. Українські війська теж застрягли у позиційних боях, не маючи достатньої кількості ресурсу, який, по суті, визначає хід битв.

Клин "Роботино", нова тактика та загроза для російського флоту

Той факт, що українські війська захопили Роботино в Запорізькій області, практично вклинившись у рівну лінію фронту, завдає російським окупантам безліч неприємностей.

Українські військові тримають цей плацдарм, незважаючи на активні спроби противника вибити їх чи оточити флангами. Частково ЗСУ у цьому допомогли морські піхотинці, які сьогодні відтягли кілька підрозділів з Токмака на південь Херсонської області. Очевидно, бої поблизу Роботино мають тактичний характер – українська армія в даному випадку виступає як "опортуніст" і намагається прорвати лінію оборони там, де це можливо зробити, розширюючи плацдарм. Тут, як і практично на всіх ділянках фронту, також тривають бої за ініціативу.

Цікавіша ситуація на Таврійському напрямку. Українські військові у певній кількості перемістилися на лівий берег, але йдуть не в лоб, а вздовж річки. Таким чином, вони ускладнили завдання для росіян, які не можуть повністю оточити ЗСУ.

"Ми збиваємо їх з пантелику. Вони не знають, навіщо цей плацдарм. А навіщо – для того, щоб встановити там понтонні переправи і вже перевозити велику кількість важкої техніки, щоб із цього плацдарму здійснювати атаки. Де ми це зробимо, вони зрозуміти не можуть , це дуже розумна тактика", - зазначає Гетьман.

Український військовий (фото: Getty Images)

Крім цього, українські сили намагаються відсунути якнайдалі флот військово-морських сил РФ, який базується на Чорному морі. Після атаки на ракетоносій "Аскольд" 4 листопада, по якому випустили ракети SCALP-EG, судно зазнало критичних пошкоджень. За твердженням експертів, росіянам сьогодні простіше зібрати новий ракетоносій, ніж полагодити "Аскольд", на якому розміщували "Калібри".

"У них ще залишилися і підводні, і надводні човни, але це ускладнить їм логістику. Це тільки початок, потроху знищуватимемо російський флот", - додав Гетьман.

***

Сьогоднішні бої вздовж лінії фронту важко назвати успішними для обох сторін – ані ЗСУ, ані противник не можуть досягти стратегічних успіхів. Бойові дії динамічні – як українські сили, так і окупанти можуть періодично залишати чи захоплювати невеликі ділянки, але великого прориву поки що не буде. Російська армія має проблему з комплектацією, але їм вдається поповнювати свої ряди 20 тисячами мобілізованих щомісяця, через що сьогодні на фронті вони зосередили вже близько півмільйона війська – це майже втричі більше, ніж було на початку повномасштабного вторгнення.

Українські сили страждають від нестачі ресурсів. ЗСУ необхідні снаряди, артилерія, дрони, бойові літаки та люди у досить великій кількості. Поки хоча б частину цих потреб не буде закрито, очікувати стрімких звільнень немає сенсу.

Тим часом, Росія, незважаючи на численні санкції, все ж таки змогла стати на військові рейки і постачає в свою армію, нехай і дешеву, але все ж таки ефективну техніку. Це, за словами аналітиків, і є "глухий кут", про який розповів Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний в інтерв'ю The Economist. Крім допомоги партнерів, якої, вочевидь не вистачає, українській державі необхідно й самій вставати на ті ж самі рейки.

"Коли це буде зроблено, можна очікувати швидшого просування. Ми не погані, у нас все добре. Ми зупинили величезну армію. Але сьогодні тих сил і коштів, які у нас є, не вистачає", – додав Гетьман.