Тижневий огляд фінансових ринків від голови департаменту корпоративного аналізу групи ICU Олександра Мартиненка для РБК-Україна.
Минулий тиждень став третім поспіль тижнем зниження ключових індексів акцій. Ба більше, зниження все більше прискорюється. Більше за всіх дістається нещодавньому фавориту інвесторів - сектору високих технологій та його відповідному індексу Nasdaq, який втратив за тиждень 2,9%. Не сильно відстав від нього й S&P 100, впавши на 2,1%.
Головною причиною такого різкого погіршення настроїв на ринках акцій багато спостерігачів вважають нове різке зростання дохідностей облігацій, насамперед, казначейських облігацій США. І дійсно, дохідності американських державних боргових паперів б'ють багаторічні рекорди: найвищі рівні з 2007 року - для десятирічних, з 2011 року - для тридцятирічних, і з 2009 року - для захищених від інфляції. Це призвело до того, що різниця між прибутковістю акцій і дохідністю облігацій, один із популярних вимірів їхньої вартості, який також відомий як премія за ризик акцій, знизилась до найнижчих значень за останнні двадцять років. Звісно, це значно підриває привабливість акцій і вже має наслідки: Bank of America зафіксував перший за останні чотири тижні відплив коштів з фондів акцій у більш ніж $2 млрд і майже вдвічі більший приплив у казначейські облігації США.
Дохідності ж облігацій зростають через те, що учасники боргових ринків все більше побоюються нових спалахів інфляції і очікують ще тривалішого періоду високих ставок ФРС. На ці похмурі думки боргових інвесторів наштовхує нинішня позиція керівництва американського центрального банку. Оприлюднений минулого тижня протокол липневого засідання ФРС показав, що більшість його учасників вже не очікують рецесії у цьому році, проте вважають інфляційні ризики високими. Такій позиції продовжує сприяти напрочуд сильна економічна статистика в США: практично всі дані, що вийшли минулого тижня, від роздрібних продажів і стартів приватних будівель до індексу промислового виробництва і кількості заяв з безробіття, виявилися кращими за прогнози. Для інвесторів же гарні економічні новини зараз – це погані новини, адже вони означають, що жорстка монетарна політика триватиме довше. А це також означає, що загроза рецесії не відміняється, а лише відкладається і до того ж стає ще більш непередбачуваною.
Тим часом в Китаї економічні проблеми вже лежать на поверхні. Вже другий тиждень макродані країни приносять сюрпризи, тільки у випадку Китаю – однозначно неприємні. На додаток до дефляції і стрімкого падіння експорту й імпорту, у країні різко сповільнюється споживання, інвестиції і кредитування. Що й знаходить своє зловісне відображення на ключових азіатських фондових індексах, деякі з них падали минулого тижня стрімкіше за американські і західно-європейські. Проблеми зі сплатою боргів найбільшим приватним девелопером Country Garden нагадали, що криза у китайському секторі нерухомості триває, а подібні ж проблеми в інвестиційній компанії Zhongrong International додали страхів щодо сектору небанківського кредитування. Інвесторам залишається сподіватись на ще потужніші державні пакети зі стимулювання. Влада ж поки що не поспішає посилювати втручання, яке може ще більше поглибити структурні проблеми китайської економіки.
Погіршення глобальних боргових ринків не оминуло й ринок українських єврооблігацій: вони подешевшали за минулий тиждень у середньому майже на 5% до 28-35 центів на долар. ВВП-варанти подешевшали на майже 4% до 48 центів на долар умовного номіналу. Обережнішими стають іноземні інвестори і на внутрішньому борговому ринку – вони другий тиждень поспіль зменшують свої вкладення у гривневі ОВДП. Левову частку нових випусків ОВДП продовжують забирати вітчизняні банки під свої резервні зобов’язання.
Готівкова гривня продовжила слабшати минулого тижня, а населення знову більше купувало валюти, ніж продавало. За минулий тиждень курс гривні у системно важливих банках послабшав на 1.4% до 37.4-38.2 грн/$. Фундаментально ситуація на валютному ринку не дуже змінилася, тож скоріше за все, гривня опинилися під психологічним тиском від усвідомлення гравцями перспектив гнучкішого підходу НБУ до регулювання курсоутворення. Утім такі перспективи залишаються справою доволі віддаленого майбутнього.