Після виходу Сил оборони з Авдіївки лінія фронту змістилася на захід. Командування каже про прорахунки в обороні та міняє комбригів, тим часом росіяни активізувалися на інших ділянках, а також готують новий наступ на травень чи початок літа. Про ситуацію на фронті, російські плани, чи є загрози для Києва та Харкова і про те, що треба ЗСУ для прориву, – в огляді РБК-Україна.
При підготовці матеріалу використовувалися: аналітика Інституту вивчення війни (ISW), карти проекту DeepState, заяви президента Володимира Зеленського, головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, військових спікерів, публікація Financial Times, коментарі експертів Олександра Коваленка та Владислава Селезньова.
Ситуація під Авдіївкою залишається максимально складною. За два тижні фронт змістився орієнтовно на 5 км на захід, а оборона - на лінію Бердичі-Орлівка-Тоненьке. Минулого тижня окупанти прорвалися на околиці Орлівки, але були вибиті силами 3-ї штурмової та 25-ї окремої повітряно-десантних бригад.
Продовжуються штурми в районах Бердичів, Тоненького, Первомайського та Невельського. Ворог збільшує інтенсивність артилерійського вогню і кидає в бій резерви, тому досягає локальних успіхів. Українські сили ведуть активну оборону, за можливості відновлюють контроль над позиціями, виставляють вогневі точки та спостережні пункти.
Росіяни намагаються сформувати буфер безпеки для свого угрупування в Авдіївці, українська лінія оборона розтягнулася від Бердичів до Тоненького (фото deepstatemap.live)
На захід від Авдіївки росіяни намагаються сформувати буфер безпеки для свого угруповання, яке розміститься у місті. Він проходить півколом тими селами, за які ведуться бої. Перша лінія мала пройти через Степове, Ласточкине та Сєверне, але їх відносно швидко захопили, пояснює військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко.
"Більше широке коло - це Бердичі, Семенівка, Орлівка та Тоненьке. Саме тут вони намагаються зачепитися і це їхня основна мета", - сказав він у коментарі РБК-Україна.
Днями спікер оперативно-стратегічного угруповання військ "Таврія" Дмитро Лиховій заявив, що обстановку вдається стабілізувати. Судячи з його слів, вороже просування зупинили в селах, оскільки окупанти увійшли та частково контролюють Бердичі та Тоненьке. Як зазначають аналітики DeepState, росіяни накопичують живу силу, щоб спробувати розвинути успіх.
Військовий експерт, колишній речник Генштабу Владислав Селезньов вважає, що Силам оборони вдалося закріпитися на лінії Бердичі-Тоненьке і, ймовірно, найближчим часом прориву тут не буде. Особливо з урахуванням слів начальника військової розвідки Кирила Буданова про те, що наступальний потенціал путінської армії буде вичерпано у першій половині березня.
"Швидше за все, оперативна пауза вже настає. Ворог ще намагається атакувати, але оскільки звучать заяви про стабілізацію фронту, напевно, ми закріпилися на заздалегідь підготовлених рубежах на захід від Авдіївки. До того ж, в останні пару днів я чую сигнали про те, що українська арта працює у більшому темпі та більших обсягах. А значить, у нас є артилерія та боєприпаси", – наголосив він.
Олександр Сирський після призначення головкомом ЗСУ взявся за аудит Сил оборони. Він має намір відвідати кожну бригаду і зробити висновки щодо резервів та ротації, а також виявити слабкі місця, з'ясувати кількість мобілізованих та який відсоток з них перебуває на фронті. В рамках аудиту він вирушив у зону відповідальності угрупування "Донецьк" і заявив, що частина командирів допустила прорахунки, які так чи інакше вплинули на оборону.
"Мною було вжито всіх заходів для виправлення ситуації на місці, з виділенням додаткового ресурсу боєприпасів та матеріальних засобів, а також необхідних резервів", – зазначив він.
А ще поставив три завдання: завдати максимальних втрат РФ зі знищенням артилерії та бронетехніки, втримати займані позиції та поновити контроль над тими, з яких відійшли. За три дні на сході Сирському стало зрозуміло, чому за однакового рівня комплектації особовим складом, зброєю та технікою одним бригадам вдається стримувати атаки, а іншим – ні. За його словами, в окремих випадках комбриги не володіли обстановкою, а їхні команди створювали загрози для життя підлеглих, тому довелося приймати кадрові рішення.
Олександр Сирський незадоволений деякими комбригами (фото t.me/osirskiy)
Як пояснив президент Володимир Зеленський, у Сирського карт-бланш на перестановки в армії та штабах.
"Всі українські командири повинні знати фронт, відчувати фронт, реальні потреби. Маємо реально бути із солдатами, сержантами", – додав він.
Зазначимо, у польових умовах від командирів залежить доля як окремих бійців, так цілих підрозділів.
"Якщо посадова особа не може ефективно керувати особовим складом, адекватно оцінювати стан своїх сил і засобів, бойові можливості ворожої армії, їй нема чого робити на цій посаді. Не знаю, чи були після заяви Сирського конкретні кадрові рішення, але якщо це так, то це хороша новина. Буквально днями я бачив дані соцопитувань, і ключове застереження громадян, які побоюються мобілізації, стосується саме неефективних командирів, які не бережуть людей", – зазначив Селезньов.
Росіянам вперше вдалося зайти до Красногорівки – останнього міста Донецької агломерації, підконтрольного ЗСУ. Цей населений пункт знаходиться на північ від захопленої Мар'їнки. Противник на бронетехніці прорвався через мінні поля, і щоб вибити його з Красногорівки, задіяли 3-ту окрему штурмову бригаду.
Повідомлялося, що російська армія накатами атакувала південно-східну частину та увійшла до міста. Проте силами двох батальйонів вдалося провести зачистку. Як зазначили у бригаді, росіяни відмовлялися від здачі в полон і "були ліквідовані у зайнятих будинках". Втрати оцінювалися у близько 100 ліквідованих і поранених окупантів
Трохи південніше ворог розвиває наступ на Новомихайлівку. Інститут вивчення війни (ISW) з посиланням на геолоковані кадри каже про просування морпіхів до центральної частини села. Спікер "Таврії" Дмитро Лиховій наголошує, що ворожих штурмів тут більше, ніж біля Авдіївки. Однак оборона тримається, ворог докладає величезних зусиль, але не має успіху від слова "зовсім".
Не менш гарячою точкою залишається Часів Яр. Російські війська поступово просуваються до міста, основний удар сконцентрований на селах Богданівка та Іванівське. Судячи з карт DeepState, половина Іванівського вже під контролем окупантів. Спікер оперативно-стратегічного угрупування військ "Хортиця" Ілля Євлаш називає дії РФ потужним ривком: ворог наступає широким фронтом і, щойно знаходить слабкі місця в українській обороні, кидає туди резерви, щоб розширити прорив.
"Доступ до Часового Яру відкриє ворогу дорогу для продовження наступальних дій, плацдарм для наступу на Костянтинівку", – пояснив він і додав, що основна мета противника на Донеччині – це Краматорсько-Слов'янська агломерація.
Часів Яр залишається одним із пріоритетних напрямків російського удару (фото deepstatemap.live)
Під Куп'янськом українські сили досягли локальних успіхів біля Табаївки. Як заявив начальник Харківської ОДА Олег Синєгубов, наші війська намагаються вибити противника з висот. На схід від окупованої Кремінної точаться бої біля Ямополівки та Тернів, але загалом ворожа активність на Лиманському напрямі суттєво знизилася.
На південному фронті без змін. На Бердянському відрізку були спроби окупантів наступати біля Новодонецького та Приютного. На Запорізькому – підтримують активність у районі Роботиного та Вербового, а на лівобережжі Херсонської області не залишають надії вибити українських захисників із Кринок. Як завила речниця Сил оборони півдня Наталія Гуменюк, село фактично зрівняли із землею, наші бійці відходити не збираються, а росіяни економлять бронетехніку, тому зараз у них "сезон м'ясних штурмів".
Олександр Коваленко виділяє кілька небезпечних напрямків.
"За планом №1 – це Куп'янськ та Часів Яр. Для них це основні вектори наступу. Навіть не Лиман і навіть не стільки Білогорівка (Луганська область, - ред.), хоч і там дуже високий тиск. Але Куп'янськ та Часів Яр досить великі населені пункти і непогано укріплені, щоб казати про те, що їм вдасться досягти ситуативного успіху найближчим часом", – розповів експерт.
Крім того, є велика загроза для села Новомихайлівка на південний захід від Донецька.
"Окупантам важливо встановити контроль по трасі 0532, і Новомихайлівка залишається однією з перепон. Її захоплення необхідне, щоб фактично закрити питання з Вугледаром", - зазначив він у розмові з РБК-Україна.
За його словами, четвертим небезпечним напрямом є Запорізька область, а саме Роботинський виступ. Експерт вважає, що противник продовжить тиснути на Роботине, щоб повернути контроль над виступом, який відвоювали Сили оборони влітку 2023 року.
"Лише так вони зможуть вирівняти лінію бойового зіткнення. Зараз цей провал у лінії неприємно нависає і змушує росіян нервувати", - додав він.
Найближчі місяці, вочевидь, теж будуть складними для України. Принаймні про це заявив президент Володимир Зеленський. У тому числі через вагання в США, що впливає на інших західних партнерів.
"Нам буде складно в березні-квітні, ми проходитимемо такий період хвиль, і політичних, і фінансових, тиску різного. РФ готуватиме наступ на початку літа або наприкінці травня", - заявив він, не уточнивши, де саме Росія піде вперед.
Володимир Зеленський заявив, що Росія готує новий наступ на травень або на початок літа (Віталій Носач/РБК-Україна)
Західні ЗМІ із посиланням на українських чиновників пишуть, що РФ має намір захопити території Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей. Співрозмовники британської Finanсial Times не виключають варіант із наступом на Харків та Київ. Начальник військової розвідки Кирило Буданов не погоджується з такою оцінкою. На його думку, пріоритетною ціллю окупантів на 2024 рік є повна окупація Донбасу.
Коваленко виключає можливість наступу на Київ чи Харків. За його словами, максимум, на що здатний противник, – активізуватись на якихось локаціях, де давно йдуть бої. На нові напрямки в нього просто немає ресурсів. Щодо масштабів, навряд чи варто очікувати особливо великого наступу. І навряд чи він почнеться до літа, оскільки після березневих "виборів Путіна" потрібен час на мобілізацію.
Владислав Селезньов не бачить загроз для північних регіонів. І пропонує оцінювати загрози за чисельністю російських угруповань, наприклад, досить потужне залишається під Авдіївкою – близько 80 000 осіб, на Лимано-Куп'янській осі – близько 110 000.
"Якщо міркувати логічно, Путін марить фізичним контролем територій, які він називає "новими регіонами". З урахуванням того, що в нього немає ресурсів форсувати Дніпро на півдні, а в Запорізькій області ситуація стабілізувалася, швидше за все, літній наступ зосередиться на захопленні Донецької області" , – розповів він виданню.
За його словами, для повної окупації чотирьох областей росіянам потрібно принаймні вдвічі збільшити чисельність окупаційних військ із нинішніх 460 тисяч.
"Складно прогнозувати, чи зможе Путін реалізувати цей кейс, чи вистачить йому ресурсів – це відкрите питання. Сподіваюся, на той час західні партнери прийдуть до тями і почнуть давати зброю техніку в тих обсягах, які дозволять нам мати хоча б паритет на полі бою. А якщо наші заяви про потужні лінії оборони не розходитимуться з реальними кроками, то без кратного збільшення особового складу росіянам точно не вистачить сил на "місію чотирьох регіонів", – додав експерт.
Майбутній російський наступ має розбитися об інженерні укріплення. Як заявив прем'єр-міністр Денис Шмигаль, з початку 2024 року на це виділили 20 млрд гривень і є додатковий ресурс майже на 11 млрд. Найбільше отримали Харківська (4 млрд) та Сумська (1,8 млрд) області, решта прифронтових, а також Волинська, Одеська та Київська – від 1,1 до 1,5 млрд гривень.
Про лінії оборони активно заговорили з кінця осені, коли стало зрозуміло, що контрнаступ-2023 не досяг цілей, а ініціатива перейшла до Росії. Тоді президент Зеленський вимагав прискорити будівництво по всьому фронту, наголосивши, що "мін і бетону" у держави вистачить.
Українські лінії оборони (фото facebook.com/KSP.ZSU)
Як заявило командування Сил підтримки ЗСУ, укріплення будують цілодобово. У лютому стало відомо про те, що за них відповідатимуть особисто міністр оборони Рустем Умєров та головком Сирський, а за приклад береться робота, виконана під Куп'янськом.
"Наскільки мені відомо, на Куп'янському напрямі, саме в "Хортиці", у нас все це було зроблено на дуже високому рівні і це береться за приклад для інших напрямків", – сказав Зеленський.
Де саме знаходяться рубежі та наскільки вони потужні, зі зрозумілих причин невідомо. У класичному виконанні їх будують у три лінії на різній віддаленості від фронту. Перша – смуга забезпечення з мінними полями, окопами, секретними позиціями з ПТРК та кулеметними пунктами. Друга – основна з мотострілецькими підрозділами, танками та артилерією. Третя – тилова, де переважно склади з боєприпасами, штаби, командні пункти тощо.
Докладніше про це читайте в окремому матеріалі РБК-Україна.
Як розповів спікер угруповання "Таврія" Дмитро Лиховій, укріплення представляють собою мережу запасних позицій, траншей на сотні метрів з вогневими осередками, капоніри для танків, протитанкові рови і так далі.
"Звичайно, укріплень багато не буває. Усі хочуть, щоб їх було більше. Але слід розуміти, що це не може бути стіна як у "Грі престолів", – зазначив він, маючи на увазі стіну з популярного серіалу, яка захищала світ живих від світу мертвих.
Співрозмовники РБК-Україна зазначили, що не можуть оцінити збудовані фортифікації. Але припускають, що оскільки роботи йдуть постійно і на всіх напрямках, ситуація стала кращою, ніж була три місяці тому.
"Я виходжу з наступних міркувань. Там, де ми змогли стабілізувати фронт, фортифікації є. Там, де ми змушені маневрувати та відступати, відповідно, жодних фортифікацій немає, незважаючи на заяви офіційних спікерів. Наприклад, на Куп'янському напрямку противник нічого не може зробити з нашими рубежами, а ось Ласточкине (під Авдіївкою, – ред), ми втратили. Тому орієнтуємось на лінію фронту. Якщо вона рухається, то у нас серйозні проблеми з укріпленнями", – пояснив Селезньов.
Перспективи значного прориву лінії фронту 2024-го невеликі. Причому для обох сторін. Українське керівництво оголосило про стратегію активної оборони: виснаження ворога, пошук слабких місць та удари. Передбачається, що ця тактика дозволить виграти час, наростити сили та підготуватися до наступу вже наступного 2025 року.
"Поточний 2024 рік – не про наш наступ. А про стратегічну оборону та накопичення ресурсів на перспективу", – зазначив Селезньов.
Прорив Україні забезпечить лише технологічна перевага, яка залежить від західних партнерів (Getty Images)
За його словами, для українського прориву треба те, про що писав тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Тобто високоточна та далекобійна артилерія, ракети, бронетехніка, техніка для розмінування, засоби радіоелектронної боротьби, дронові системи, стійкий зв'язок та верифікована розвідінформація. Причому окремі елементи неспроможні забезпечити перелом. Диво-зброї немає, ті ж винищувачі F-16 або далекобійні ракети ATACMS докорінно ситуацію не змінять. Успіх на полі бою забезпечить лише поєднання всього перерахованого, синхронізація та одночасне застосування.
Олександр Коваленко називає все це двома словами – "технологічний прорив".
"Потрібні не лише боєприпаси, про які всі говорять. А і авіація, і широка номенклатура ракет, від далекобійних ATACMS і Taurus, до AGM-158 JASSM для літаків F-16 і так далі. Танки, бронемашини, комплекси РЕБ - все, що потрібно для бойових дій. І головне – технологічна перевага. Наразі ми в ситуації, коли переламати хід війни може тільки та сторона, яка досягне технологічного прориву. У Росії його не станеться, у неї немає такої можливості. А у партнерів України є необхідний ресурс, так що все залежить від них", – сказав він у коментарі РБК-Україна.
У той же час стіни самі себе не захистять, і одним із факторів є навчений та вмотивований особовий склад. Напрошується висновок, що без посиленої мобілізації перелом неможливий. Однак, перед нею необхідно налагодити інформаційну кампанію, вважає Владислав Селезньов.
"Нинішня ситуація, як на мене, стала наслідком того, що ніхто не займався питанням належним чином. У результаті суспільство спочатку створило ілюзію, мовляв, воїни і без нас вирішать питання. Після того, як цього не трапилося, з'явилися страхи, які не поспішають спростовувати. У тому числі про те, наскільки адекватні командири, підготовка та забезпечення. Я не бачу системної роз'яснювальної кампанії. Замість неї часто-густо чую страшилки, мовляв, краще померти під Авдіївкою, ніж працювати баристою в Румунії. Це явно не та мотивація, яка спонукає українців стати до зброї", – додав експерт.