Пункти розлому. Чому команда Зеленського свариться з Кличком та іншими мерами

Хто з мерів виявився не в фаворі у команди Зеленського і чому історія з "пунктами незламності" загострила конфлікт довкола столиці – докладніше у матеріалі РБК-Україна.

Внутрішньополітична боротьба в Україні нікуди не зникла навіть за умов активних бойових дій та систематичних повітряних атак. Хронічні протистояння, які затихли на час війни, періодично загострюються. А учасники політпроцесу весь час тримають на думці перспективу наступних виборів, хоча ніхто не знає, коли вони можуть відбутися.

Останній приклад – конфлікт, що знову проявився між президентською командою і мером Києва Віталієм Кличком, приводом до якого стала організація "пунктів незламності" у столиці. Але це не єдина лінія напруги, яка проходить між "центром" та регіонами.

Про проблеми між Банковою та місцевим самоврядуванням РБК-Україна писало ще влітку. Причини конфлікту відтоді не змінилися. Але зараз ситуацію ускладнюють російські удари по енергетичній інфраструктурі, які стали ще інтенсивнішими з настанням холодів. І те, що багато історій не виходять назовні, не означає, що їх немає в принципі.

Фактор роздратування

Про створення "пунктів незламності" по всій країні Володимир Зеленський заявив у вечірньому зверненні 22 листопада. Вже наступного дня, після чергової російської атаки, вони знадобилися величезній кількості українців, які залишилися без електрики, зв'язку, води і тепла. Як швидко виявилося, багато пунктів існували тільки на карті, як мінімум у столиці, а решта пропонували громадянам вкрай обмежений перелік послуг.

Зеленський прямо дорікнув столичній владі, заявивши, що не простить їм "профанації" в організації роботи пунктів. Наступного дня до цієї критики приєдналися представники фракції "Слуга народу", які на чолі з Давидом Арахамією вирушили на інспектування столиці. Нардепи запропонували за тиждень провести повторну перевірку вже разом із мером Віталієм Кличком.

При цьому обидві сторони наголошували, що не шукають політизації процесу. "Ми не дамо втягнути себе у політичну боротьбу на тему київських "пунктів незламності", – заявив Арахамія.

"Пункт незламності" біля київської мерії (фото: Віталій Носач / РБК-Україна)

За версією співрозмовників у команді мера історія з пунктами виглядала приблизно так. Близько місяця тому Кличко почав самостійно організовувати пункти обігріву. Тобто, вони фактично готувалися окремо від ініціативи Банкової. Жодного розпорядження від "центру" про розгортання "пунктів незламності" він не отримував. В Офісі збирали наради щодо цього питання, але на них заступник голови ОП Кирило Тимошенко запрошував начальника Київської міської військової адміністрації Сергія Попка, а не Кличка. РБК-Україна звернулася до Тимошенка за коментарем, але на момент публікації відповіді не отримала.

А коли стався масований обстріл минулого тижня, локації, організовані мерією, за замовчуванням перетворилися на "пункти незламності". Але з огляду на брак часу та коштів, місцями їх вдалося зробити абияк. Як стверджують джерела в оточенні Кличка, все фінансувалося з місцевих бюджетів – від "центру" вони нічого не отримали.

У неофіційних розмовах і в президентській, і в мерській командах вказують приблизно на той самий фактор конфлікту. Співрозмовник РБК-Україна в оточенні Зеленського зазначив, що політична самостійність Кличка завжди викликала у них певне роздратування, але до історії з пунктами приводів критикувати його особливо не було. За словами джерела, у столичного мера зараз виникли серйозні проблеми в управлінні містом, зокрема через нелояльність голів районних адміністрацій.

За даними видання, голови всіх київських районів – це фактично ставленики Банкової. Хоча ще до війни у столиці зберігався певний паритет: п'ятеро керівників РДА орієнтувалися на Офіс, п'ятеро – на Кличка. Виходить, що зараз усі проблеми з пунктами у "Слузі народу" повісили на мерію, притому що певний пласт роботи було провалено і на рівні районних адміністрацій.

Ще один фактор, який вносить додаткову напругу між Офісом та мером – це фактичне двовладдя у Києві. Поряд із мером та міськрадою у столиці створено ще й окрему військову адміністрацію, яку очолює генерал-полковник Сергій Попко. Як зазначено на офіційному порталі київської влади, до функцій КМВА входить не лише оборона міста та підтримання правопорядку за часів воєнного стану, а й "забезпечення життєдіяльності міста". Очевидно, під таке широке формулювання можна підвести все, що завгодно.

"У мене таке враження, що і Попко, і Кличко, обидва керують усім і ніхто не керує нічим", – описав хаос співрозмовник видання в "Слузі народу".

Він уточнив: якщо військову адміністрацію Києва трактувати як заміну "довоєнної" КМДА, то тепер президентська команда отримала нагоду призначити туди свого керівника. Це опція, яку раніше жорстко блокував Кличко.

"За законом про правовий режим військового стану, функціонал начальника військової адміністрації – це виключно питання безпеки та оборона, співпраця із ЗСУ. Це абсолютно нормально, коли є начальник ВА. І є чинний міський голова, міська рада, виконавчий комітет, який вирішує саме господарські питання". – пояснив виданню виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан.

Мер Києва Віталій Кличко (фото: Віталій Носач / РБК-Україна)

Джерела в оточенні мера вважають, що у Києві створювалася окрема ВА якраз з тією метою, щоб відтягнути частину повноважень у Кличка. На Банковій розраховували, що генерал Микола Жирнов здатний впоратися із цим завданням.

"Він спочатку намагався влазити у питання господарства. Але Кличко його досить жорстко осадив. І далі таке не повторювалося. Жирнов відповідав за оборону, мер – за господарство. Мабуть, і з цієї причини його замінили, поставивши замість Жирнова Попка. Тепер він намагається втілити ту ж задачу. Ось сьогодні, наприклад, офіційний телеграм-канал КМВА звітував "про ліквідацію наслідків негоди", – говорить один із співрозмовників, близьких до мера.

Чинний закон дозволяє передати повноваження мера або міської ради військовій адміністрації, якщо місцеве самоврядування не виконує своїх функцій. Що означає "невиконання функцій" – можна трактувати досить широко.

Але для цього потрібно 226 "за" у Верховній раді. Тобто, щоб наділити ВА повноваженнями щодо бюджетних чи господарських питань – потрібно окреме голосування парламенту, уточнив Слобожан. Причому в кожному індивідуальному випадку перелік повноважень, що передаються, може бути різний.

Близькі до мера джерела стверджують, що близько двох місяців тому Банкова вже намагалася промацати у парламенті ґрунт для цього рішення, проте воно навряд чи збере мінімально необхідну кількість голосів. Тому у Кличка побоюються, що Офіс може піти обхідним шляхом та усунути його через рішення РНБО чи Кабміну.

У принципі, така ротація ризикована тим, що навколо Кличка не створено достатньо негативного тла. Він впізнаване, медійне обличчя, яке користується високим рівнем довіри серед мешканців столиці. До того ж київський мер має добрі зв'язки серед іноземних політиків. Тому неясно, який суспільний відгук може отримати його фактичне усунення.

Поки що, за інформацією видання, військова адміністрація у столиці зберігатиметься – насамперед із політичних причин. У президентському оточенні вже не сприймають Кличка настільки серйозною політичною загрозою, як раніше. Проте бачать його своїм очевидним конкурентом.

Лінії напруженості

Конфлікт між центральною та місцевою владою поширюється далеко за межі столиці. "Згортають децентралізацію по всій країні, вони хочуть, щоб це була їхня гілка влади", – сказав один із представників місцевого самоврядування. На його думку, головною метою таких дій є максимальне зачистка політичного поля країни, наприклад, на випадок виборів. Про терміни яких, втім, поки що всерйоз ніхто не говорить ні у владі, ні в опозиції.

Співрозмовник видання у "Слузі народу" визнає наявність проблем із місцевим самоврядуванням, але при цьому покладає значну частину провини на іншу сторону. "Ми більше очікували, що вони нас підтримуватимуть, а не критикуватимуть. Вони постійно хочуть якихось речей, яких зробити не можна в поточних умовах: додаткових грошей, списання боргів тощо. Утім, схожа картина є і в усіх демократичних країнах. ", – міркує джерело.

Навіть якщо визнати, що "пункти незламності" далекі від ідеалу, відповідальність за це несе не лише місцева влада. Співрозмовники у місцевому самоврядуванні стверджують: дуже багато недопрацювань було також по лінії парламенту та Кабміну.

Володимир Зеленський та члени його команди у звільненому Херсоні (фото: Віталій Носач / РБК-Україна)

Один із прикладів: представники місцевого самоврядування просили в уряду залишити громадам кошти освітньої субвенції, які їм вдалося заощадити цього року. Йдеться про 9 мільярдів гривень, які якраз могли б направити на підготовку шкіл та дитячих садків до прийому місцевих мешканців у період блекауту. Проте Міносвіти досягло свого і ці кошти пішли зовсім на інші потреби.

"Приїхали нардепи з інспекцією, а їм одразу задали питання. Чому 9 мільярдів гривень віддали Міністерству освіти на друк підручників фірмами Азарова, а не на облаштування пунктів? Коли ви правильно звільните від податків генератори та комплектуючі? Нічого з цього не зроблено, хоча місцеве самоврядування говорило про це ще з літа. Тож після цих питань їх зауваження затихли", – пояснило один із джерел видання.

Окрім Києва, конфліктною виглядає ситуація у Чернігові, яким керує Владислав Атрошенко. Регулярно та публічно критикує центральну владу й мер Дніпра Борис Філатов, за його словами, вона просто не розуміє суті місцевого самоврядування.

Між Атрошенком і ОП проглядалася напруга ще до війни, через те, що він приєднався до партії Кличка. Потім, коли довкола Чернігова йшли активні бойові дії, ці розбіжності на якийсь час стерлися. Зеленський у березні вручив Атрошенку орден за мужність ІІІ ступеня.

Але приблизно наприкінці травня напруга між окремими представниками Банкової та Атрошенком почала знову наростати. Мера не кликали ні на виїзні наради за участю інших голів громад області, ні на зустрічі з іноземними делегаціями, які приїжджали до Чернігова. Натомість був присутній голова ОВА В'ячеслав Чаус, який орієнтується на Кирила Тимошенка.

Джерела, близькі до Атрошенка, розповідають: у серпні меру повідомили, що в Чернігові призначатимуть окремого начальника ВА з числа військових і навіть назвали кандидата. Але це рішення вдалося збити завдяки тому, що за мера заступилися інші представники місцевого самоврядування. Один із останніх витків у цій історії – спроба Київради виділити на відновлення Чернігова 100 мільйонів гривень допомоги з міського бюджету. У Кабміні відмовилися узгоджувати це рішення.

При цьому легко помітити, що не з усіма мерами великих міст у центру склалися погані стосунки. "Поділ мерів на своїх і не своїх можна було простежити ще в період формування Конгресу місцевої та регіональної влади за президента. Ті, хто бере Банковій під козирок – Садовий, Сухомлин – у них все гаразд, з бюджетним асигнуванням у тому числі. І абсолютно інша ситуація у таких самостійних мерів, як Кличко, Атрошенко, Філатов", – зазначило одне із джерел у команді столичного мера. За словами іншого співрозмовника у місцевому самоврядуванні, після Києва, Чернігова та Дніпра проблеми можуть початися й у керівників інших міст, до яких поки що не доходять руки.

Вулиці Києва за відключеного освітлення (фото: Віталій Носач / РБК-Україна)

Війна, безумовно, змістила фокус з української політики та протистояння влади й опозиції на питання безпеки та міжнародні контакти. Проте це не означає, що політичне життя в Україні зупинилося.

Конкуренція між Банковою та місцевими елітами час від часу дається взнаки, що складно не помітити у підвищеному градусі публічних закидів і непублічних рішеннях про розподіл повноважень і урізаних субвенцій на місцях.

У конфліктах центральна і місцева влада очікувано звинувачують один одного. Враховуючи, що реальне бажання шукати взаєморозуміння поки що не проглядається, а масштаб проблем найближчими тижнями та місяцями напевно наростатиме, головними постраждалими в цих історіях, на жаль, можуть залишитися звичайні жителі українських міст. Яким, мабуть, як ніколи потрібна єдність усіх гілок влади, у тому числі для вирішення їхніх побутових проблем, спричинених війною.