Для когось він дорогий, для когось – жаданий, для когось – смердючий, комусь до нього взагалі байдуже… А що являв собою головний для автомобіліста продукт, скажімо, століття чи півстоліття тому?
Про особливості обігу бензину на території України у минулому столітті, читайте в матеріалі РБК-Україна.
При підготовці статті були використані матеріали "Комерційні автомобілі" та музею "Колеса Історії".
Протягом розвитку автомобілізації синхронно із зростанням автомобільного парку моторне пальне займало все більш важливе місце у суспільстві. І оскільки суспільство могло бути різного устрою, бензин був змушений під нього підлаштовуватись.
В часи, коли на ринку нафтопродуктів одночасно існували бензини етильовані і неетильовані, перші забарвлювали спеціальними фарбниками – щоб їх можна було відрізняти. Так, А-66 був оранжевий, А-76 – зелений, АІ-93 – синій, АІ-98 – жовтий. Сорти А-72 та "Екстра" не мали кольору, бо не містили тетраетилсвинцю, і не становили загрози у випадку потрапляння в організм людини. Другою причиною кольоризації палив була та, що чимала частка паливного обігу у країні була поза бензоколонками – у каністрах, коли ідентичність сорту втрачалася. Нагадаємо, що етильований бензин – це той, в який для підвищення октанового числа додавали присадку з небезпечним для здоров’я тетраетилсвинцем (ТЕС).
Пересічний український автомобіліст про це може і не здогадується, але бензин підфарбовують і в наш час. Щоправда, не скрізь і з іншою метою – в першу чергу щоб позначити місце його походження чи, скажімо, призначення (пільговий, для військового або, скажімо, сільськогосподарського використання).
Причина у формі оплати праці водіїв на радянських автопідприємствах. Для збільшення зарплатні шофери приписували собі тони перевезених вантажів і кілометри пробігу. Згідно з цими приписками (було навіть таке офіційне поняття) на кожну машину бухгалтерія виділяла більшу кількість бензину, і водії змушені були його отримувати. Проте звільнити бак машини під нову порцію пального водій іноді не встигав. А оскільки возити з собою каністри на десятки літрів зайвого палива змоги не було, доводилося терміново звільняти бак будь-де, зливаючи бензин у якомусь більш-менш тихому місці.
У 1940 – 70-ті роки велика частина літаків та гелікоптерів використовувала поршневі мотори, які працювали на високооктановому бензині. І завдяки особливостям тогочасної системи господарювання авіаційне пальне доволі часто потрапляло в руки автомобілістів. Позначалися авіабензини індексом Б – наприклад, Б-91, Б-95, Б-92, Б-100. З тогочасної точки зору крім високого октанового числа відмінність була у більшій стабільності характеристик. Цікаво, що і до наших днів авіаційні бензини залишаються етильованими, тобто містять доволі багато свинцю.
Саме так, в певні періоди літр бензину коштував суттєво дешевше солодких газованих напоїв. Наприклад, при ціні літру лимонаду 15 – 30 коп. (залежно від назви і форми фасування) найпопулярніший бензин А-76 коштував 7,5 – 15 коп. Але у 1980-х ціні на бензин і на лимонад приблизно зрівнялись.
Не те щоб сам бензин, але талони на нього – так, водії іноді купували в касах гастрономів. В певний період, у 1970-ті та на початку 1980-х, бензин на АЗС громадянам відпускали не за гроші, а за так звані талони ринкового фонду. Тобто водій початку купував десь у місті за готівку ті талони, а потім вже ними розраховувався на заправці. Талони були на певну кількість літрів певного сорту бензину – 10 л, 20 л, 50 л. При тому автомобілі підприємств завжди заправляли виключно за талонами. Причина не в дефіциті пального, як можна подумати, а в спробі запобігти зловживанням. Всі великі автобази мали свої заправки і там ходили не гроші і не талони, а списки з прізвищами водіїв та номерами машин.
У кожної часу – свої звичаї. Сьогодні ми дивуємся та іронізуємо з бензинових традицій минулого століття, але самі не впевнені, чи не закінчиться епоха бензину та ДП вже на наших очах. Проте, достеменно можна сказати, що цей вид моторного пального став не тільки паливом, а й явищем суспільно-політичного порядку. Цікаво, чи знали, що так воно буде, панове Бенц і Даймлер, коли обирали цей нафтопродукт в якості пального для перших у світі авто?
Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розглядало 5 міфів про електричний ручник авто.