Після виборів до Європарламенту у червні 2024 року прем'єр-міністр Естонії Кая Каллас може стати верховним представником ЄС із закордонних справ та політики безпеки замість Жозепа Борреля.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на Politico.
Як зазначає видання, останнім часом у кулуарах активно обговорюється сценарій, за якого влітку основні керівні посади ЄС обіймуть чотири жінки: Урсула фон дер Ляйєн, Роберта Метсола, Метте Фредріксен та Кая Каллас.
Видання зазначає, що Урсула фон дер Ляєн збереже посаду голови Єврокомісії, Роберта Метсола залишиться спікером Європарламенту, прем'єр-міністр Данії Метте Фредріксен стане новим президентом Європейської ради, а Кая Каллас обійме посаду верховного представника ЄС із закордонних справ та політики безпеки.
Таким чином Єврокомісію та Європарламент очолюватимуть Європейської народної партії. Соціалісти отримають Європейську раду, а ліберали керуватимуть Службою зовнішніх дій, дипломатичним підрозділом ЄС. Це відповідає тому, що ЄНП та Соціал-демократична партія займуть перше та друге місця на виборах, а ліберали, швидше за все, займуть четверте місце.
"Це команда моєї мрії. Це буде дуже сильний сигнал", - цитує Politico одного з дипломатів, який говорив на умовах анонімності.
Важливу роль у призначенні Каллас головою європейської дипломатії може відіграти те, що на вищих постах ЄС зараз немає представників Східної Європи. У світлі війни Росії проти України країни Східної Європи вважають, що регіон має здобути деякі провідні позиції в ЄС, зазначає Politico.
Сама Каллас заявила про це в інтерв'ю Politico минулого року, заявивши: "Ми маємо бути в центрі уваги у пошуках найкращих посад".
Вибори до Європарламенту відбудуться у всіх країнах ЄС з 6 по 9 червня 2024 року. Новий склад Європейської комісії розпочне роботу з листопада.
Нагадаємо, Європейська народна партія (ЄНП), яка є найбільшою політичною партією в Європарламенті, у проекті свого передвиборчого маніфесту пропонує розділити посаду верховного представника ЄС із закордонних справ та політики безпеки.
Пропонується створити окремо посади комісара з оборони, а також посаду міністра закордонних справ ЄС, призначивши Раду європейської безпеки на його підтримку.