Посол Австрії Арад Бенкьо: Мирні переговори не повинні відбуватися за спиною України

Про те, як коаліціада можуть вплинути на політику Австрії щодо України, бачення Віднем мирних переговорів щодо України та залучення до них європейців, допомогу від Австрії та українських біженців – в інтерв'ю РБК-Україна розповів посол Австрії в Україні Арад Бенкьо.

На відміну від більшості своїх країн-сусідок, Австрія не є членом НАТО, хоча і входить до Євросоюзу. "Ми нейтральні військово, але не політично. Політично ми стоїмо на боці України разом з нашими європейськими партнерами в ЄС", – запевняє РБК-Україна надзвичайний і повноважний посол Австрії в Києві Арад Бенкьо. Далі дипломат детально розповідає про те, яку саме допомогу його країна, окремі міста та організації надають Україні: гуманітарну, економічну та фінансову.

При цьому, як запевняє Бенкьо, країна і надалі підтримуватиме Україну після формування нового уряду, яке затягнулося вже на кілька місяців.

У розмові з послом РБК-Україна торкнулося і ключової міжнародної теми останніх тижнів – перемовин щодо завершення війни в Україні. "У переговорах має брати участь і Україна, і Євросоюз", – каже Бенкьо. І додає, що його країна, в силу свого нейтралітету, готова виступити майданчиком для будь-яких перемовин.

– Чого Україні варто очікувати від коаліційних переговорів в Австрії? Чи бачите ви якісь небезпеки для України?

– Австрія підтримувала Україну з повною солідарністю від 24 лютого 2022 року. І ми будемо продовжувати це робити. Звичайно, я не знаю, якою саме буде зовнішня політика нового уряду, але в Австрії існує проєвропейське порозуміння, яке поділяє більшість австрійців.

Австрія отримує багато переваг від Європейського Союзу. І Австрія голосує в питаннях зовнішньої політики відповідно до національних інтересів і в проєвропейському дусі. Загалом, я не передбачаю коливань у нашій політиці щодо України. І цілком ясно, що в суспільстві більшість підтримує Україну, яка є очевидною жертвою в неспровокованій війні Росії проти України.

– Отже, в цілому, політика Австрії за можливого нового уряду залишиться в основному такою ж, послідовною, чи не так?

– Основи австрійської зовнішньої політики базуються на фундаментальних цінностях демократії, верховенства права та захисту прав людини. Міжнародне право і Статут ООН є основою нашої міжнародної діяльності, і ми будемо продовжувати однозначно виступати за міжнародний порядок, заснований на правилах. І це стосується також, звичайно, і російської військової агресії проти України.

– Раніше в ЄС Угорщина виступала як джерело постійного невдоволення будь-якими проукраїнськими кроками ЄС. Тепер до неї приєдналася Словаччина. Чи є ризик, що Австрія може стати третьою в цьому клубі?

– Звичайно, Австрія має довгу спільну історію з Угорщиною та Словаччиною, але є кілька причин, які ускладнюють порівняння. По-перше, ми є федеративною державою, а це означає, що наші провінції – землі – також мають значні повноваження. По-друге, соціальна співпраця. У нас дуже сильні групи інтересів, які шукають баланс між роботодавцями та працівниками і успішно сприяють соціальному миру в Австрії.

Незважаючи на поляризацію в Європі та інших країнах, вони продовжують дуже добре працювати разом. Таким чином, регіональний вимір і соціальне партнерство забезпечують стабільність системи. Крім того, ми є платниками нетто в ЄС і дуже добре розуміємо, як можна домовлятися про відповідальну політику і підтримувати її в Брюсселі.

– А наскільки активно тема російсько-української війни обговорювалася в Австрії у ЗМІ, серед людей, політиків під час парламентської виборчої кампанії?

– Всі партії в парламенті згодні з тим, що Росія є агресором. І що в Україну вторглися в ході повномасштабної війни, яка жодним чином не є виправданою.

Тема війни Росії проти України не була дуже сильною у виборчій кампанії, оскільки основна увага приділялася соціальним питанням, високій інфляції і, як наслідок, втраті купівельної спроможності громадян, нелегальній міграції або проблемам у секторі охорони здоров'я.

– Як в Австрії бачать перспективи будь-яких мирних переговорів?

– Для нас цілком зрозуміло одне: мирні переговори не повинні відбуватися без України або за її спиною.

Очевидно, що Україна дуже хоробро бореться за свою незалежність. Ніхто не очікував, що майже три роки потому ми все ще можемо сидіти в демократичній Україні. І це наша основа, це наш орієнтир, що Україна повинна вирішити, коли настане час для компромісів. А компроміси завжди дуже болючі.

Наша позиція, звичайно, полягає в тому, що ми поважаємо повний суверенітет і цілісність України в кордонах 1991 року. Але, звичайно, ми також повинні враховувати реальність, ситуацію на місцях і те, що смерть і руйнування означають для багатьох сімей на лінії фронту, в центральній Україні і навіть за кордоном: втрата життя, втрата майна, втрата перспективи.

У нас є політичне зобов'язання, що ми будемо підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно. І ми витратили майже 300 мільйонів євро на двосторонню допомогу - гуманітарну, економічну та фінансову.

– Але не на військову, чи не так?

– Не військову. Дозвольте мені підкреслити, що ми нейтральні військово, але не політично. Політично ми стоїмо на боці України разом з нашими європейськими партнерами в ЄС.

– Президент Зеленський нещодавно сказав, що Україна близька до миру, як ніколи раніше. Чи є у вас таке відчуття? Ви поділяєте цю точку зору?

– Ну, я тут вже тридцять три місяці, з 2 травня 2022 року. Я пам'ятаю, що коли у нас був перший брифінг в конференц-залі – а перші пару місяців ми проводили їх щодня – ми бачили, що фронт рухається швидше, ніж зараз, ми не знали, в яких умовах ми будемо сидіти у вересні 2022 року. А потім у вересні 2022 року вам вдалося відвоювати Харківську область, велику територію.

Тому я вважаю, що тут дуже важко робити прогнози, і ніколи не можна виключати сюрпризів і несподіваного розвитку подій.

Однак я розумію, що дуже багато людей зазнали втрат, дуже багато людей втратили членів сім'ї, отримали поранення або навіть загинули. Ціла нація травмована нічними та денними атаками. 10 жовтня 2022 року ракети впали всього за 450 метрів звідси, на вулиці Шевченка, і вся будівля здригалася. Що я також навчився цінувати, так це винахідливість українців, витривалість українців – те, чого Європа може повчитися.

А що стосується перемовин, то між американцями і росіянами переговори тривають. Як я вже казав, Україна має бути залучена, ЄС має бути залучений. У переговорах має брати участь і Україна, і Євросоюз. І Австрія, як нейтральна країна, запропонувала свої послуги в якості приймаючої сторони переговорів між залученими сторонами. Важливо зазначити, що Австрія також є місцем розташування 52 міжнародних організацій, в тому числі 18 організацій системи ООН.

– Це якраз і було моїм наступним запитанням. Тож яку роль може відігравати Австрія – зокрема, завдяки своєму нейтральному геополітичному статусу – у цих переговорах? Просто бути місцем потенційних переговорів?

– Коли тодішній канцлер Карл Негаммер зустрівся з президентом Зеленським у середині грудня, вони обговорили активізацію спільних зусиль для досягнення повного, справедливого і тривалого миру. Канцлер Негаммер підкреслив, що Відень як столиця нейтральної країни завжди готовий прийняти майбутні мирні переговори. У нас був саміт між Брежнєвим і Картером у 1979 році, Кеннеді і Хрущовим у 1961 році.

Будучи місцем численних міжнародних організацій, Австрія проводить зовнішню політику, що виступає за діалог і відповідальність. В Австрії розташована штаб-квартира МАГАТЕ, яка займається питаннями ядерної енергетики. Але у Відні є й інші організації, які займаються цим питанням, наприклад, Енергетичне співтовариство ЄС. Отже, енергетика - це одне з багатьох питань, які можна було б обговорити.

У будь-якому випадку, європейці повинні мати місце за столом переговорів – не лише тому, що ми є найбільшими донорами, але й тому, що Україна є європейською країною, яка бореться за наші цінності та свободу. Австрія готова і хоче допомогти у відновленні України. У нас тут багато австрійського бізнесу, який інвестує (в Україну, - ред.), і майже всі вони все ще залишаються в країні.

– Давайте перейдемо до австрійської допомоги Україні. Що вже зроблено і які плани на найближче майбутнє? І більш загальне питання: на вашу думку, чи може Європейський Союз потенційно замінити США як ключового донора для України, оскільки США загалом скорочують свою зовнішню допомогу?

– Загалом, Австрія витратила близько 300 мільйонів євро двосторонньої допомоги. Існує також допомога від ЄС, яка розподіляється між країнами відповідно до їхнього ВВП. Австрійська частина ВВП ЄС становить 2,8%. У 2022 році австрійська підтримка була здебільшого зосереджена на гуманітарній допомозі, відновленні зруйнованих будинків, доставці води, предметів гігієни, продуктів харчування або грошової допомоги тощо.

У 2023 році ми почали урізноманітнювати (допомогу, - ред.). Одним з напрямків є програми фінансової підтримки (короткострокові для підтримки базових послуг та інфраструктури; довгострокові для відновлення). Інший напрямок – різні форми підтримки: антикорупційна, судова експертиза, мистецтво, культура і спорт, ядерна безпека, міжнародна правоохоронна діяльність, гендерна рівність, захист журналістів, управління повітряним рухом і т.д.

У гуманітарній сфері різноманітність нашої підтримки вражає: через Червоний Хрест працюють так звані мобільні медичні пункти. Це автомобілі швидкої допомоги, які їздять невеликими селами, в яких сидять лікар і медсестра. Вони їдуть до людей похилого віку, які самотні, вони не хочуть переїжджати, у них є свій дім, де вони завжди жили. Їм приносять їжу, засоби гігієни, перевіряють, чи не потребують вони ліків, спілкуються з ними, бо це теж їм потрібно.

Інший момент – це психосоціальна підтримка, що збільшилася, особливо з середини 2023 року. Починаючи від "Карітасу", який надає допомогу людям з обмеженими можливостями, і закінчуючи програмою, якою опікується наш співробітник з питань освіти, проводячи тренінги для вчителів про те, як справлятися з травмами дітей.

У багатьох місцях соціальними центрами керують міжнародні організації, такі як ЮНІСЕФ, Фонд ООН у галузі народонаселення, Управління ООН у справах біженців або австрійські неурядові організації, які їх засновують. Всі вони мають різні назви, але роблять те саме. Зазвичай це пункт допомоги, центр, де ви отримуєте психосоціальну підтримку, юридичну допомогу, якщо ваші документи були знищені через те, що ви з окупованої території. Зазвичай там є місце відпочинку для молоді, для старших людей. Воно опалюється, тож люди, які не мають електрики, можуть погрітися, зустрітися один з одним.

Це генератори, автомобілі швидкої допомоги, шкільні автобуси, мікроавтобуси, пожежні машини, які привозять в Україну за допомогою держави, регіонів, громад, бізнес-сектору чи приватних ініціатив. Наприклад, Відень привіз для українських лікарень велике лікарняне ліжко, інші міста надіслали медичні інструменти, які допомагають рятувати життя українців. Інші зосереджуються на надсиланні ноутбуків, комп'ютерів, шкільних меблів для дітей, щоб покращити їхнє навчання.

Не в останню чергу ми також підтримуємо різні українські ініціативи: "Grain from Ukraine" – ініціатива для того, щоб купувати українське зерно і доставляти його в бідні країни, такі як Ємен, Сомалі, Південний Судан і т.д. Також значна сума була виділена на гуманітарне розмінування, необхідне особливо на сході, на деокупованих територіях, але не тільки там.

– Чи є якийсь внутрішній тиск у вашій країні, коли люди кажуть: чому ми витрачаємо всі ці мільйони на Україну, замість того, щоб витрачати їх тут, у себе вдома?

– Не дуже. Більшість допомоги надається за допомогою організацій ООН або австрійських неурядових організацій. Публічність відносно низька, і я вважаю, що іноді це трохи сумно, тому що мені хотілося б, щоб українська громадськість знала, що ми робимо. Усі політичні партії погоджуються з тим, що в гуманітарній сфері підтримка України є абсолютно важливою і правомірною.

– Скільки українських біженців проживає в Австрії і яку політику щодо них проводить ваш уряд? Чи хочуть, щоб наші люди залишалися там, чи м'яко підштовхують їх до повернення в Україну після закінчення війни? І чи очікуються якісь зміни після формування нового уряду?

– Статус тимчасового захисту для українців в Австрії продовжено до березня 2026 року. Тож будь-який українець, який прибуває до Австрії, може попросити про тимчасовий захист, оскільки повномасштабна війна все ще триває. У нас близько 85 000 українських біженців в Австрії. Наскільки мені відомо, близько 30 відсотків з них мають роботу. За цей час багато з них вивчили німецьку мову. Великий відсоток складають жінки та діти.

Українці інтегруються набагато швидше, ніж біженці з інших країн, і це факт. Українські біженці відносно швидко виходять на ринок праці, вони віддають своїх дітей до школи. Власне, до двох шкіл – з понеділка по п'ятницю до австрійської школи, яка є обов'язковою, а в суботу багато українських дітей ходять до української школи, щоб вивчати українську мову та українську історію. Я думаю, що це дуже важливо – щоб вони продовжували це робити, тому що для того, щоб добре розмовляти німецькою мовою, ви також повинні добре знати свою рідну мову.

– Нещодавно розгорівся великий скандал, коли з'ясувалося, що російський підрозділ банку Райффайзен є найприбутковішим у всьому концерні. Більше того, цей департамент дуже тісно співпрацює з російським військово-промисловим комплексом. Майже два роки тому керівники всієї групи Райффайзен обіцяли скоротити свою діяльність в Росії або навіть продати російський бізнес. Але, як ми бачимо, відбувається протилежне. Що ж з цим можна зробити? Яка позиція австрійського уряду з цього приводу?

– Випадок з Raiffeisen Bank International (RBI) або іншими міжнародними компаніями, що працюють в Росії, є дуже чутливим. RBI – це приватна компанія. Відомо, що вони суттєво скоротили свою діяльність на російському ринку і оголосили, що будуть продовжувати це робити.