Подряпали машину: чому так дорого підібрати фарбу

Автомобілісти, яким доводилося відновлювати машину після незначного ДТП, знають, що додаткового клопоту при ремонті додає потреба саме часткового, а не повного фарбування. Тому що насправді правильно підібрати фарбу – ціла наука. Яка, між іншим, часто дає збій.

Як підбирають фарбу для авто

Здавалося б, у підбирачів фарби є надійний інструмент – системи кодів для підбору кольорів, розроблені виробниками лакофарбових матеріалів для автосервісу. За ними кожному кольору фарби надано свій код, і для повторення цього кольору в умовах майстерні треба змішати чітко визначену кількість основи і пігментів. Проте система безпомилково "влучає" в кращому випадку у кожному п’ятому випадку. Виходить, що отриманий за стандартною формулою колір майстрові найчастіше доводиться корегувати, аби отримати ідентичний зразку відтінок.

Чому при підборі фарби не допомагає код

Однакових на всі 100% партій фарби не буває навіть на заводі-виробнику. Як правило, різні партії фарби одного номеру хоч не набагато, але відрізняються між собою.

За роки експлуатації автомобіль вицвітає на сонці, причому часто це відбувається несиметрично: один бік може вигоріти дужче – наприклад, через постійне паркування одним бортом до сонця.

Розбіжності компонентів (база, лак, пігменти) в різних системах підбору кольорів. Таких систем є декілька, і зазвичай підбирач-колорист не має можливості використовувати всі існуючі. Відтак ті фарби, які створювалися розробниками системи, якою він користується, підбирати простіше, а "чужі" кольори він підбирає з більшою ймовірністю помилки.

Як підбирають фарби для авто

Перш за все колористу потрібен зразок фарби на деталі кузова, і як правило для цього знімають люк заправної горловини бака. Кваліфіковані підбирачі враховують походження авто, бо в Європі та в Азії різні системи підбору кольорів. Також використовується спеціальне обладнання: камера з освітленням, що імітує природнє вуличне освітлення, причому під різними кутами. Застосовують ще спектрофотометр і комп’ютер із програмою, що допомагає розраховувати дозування компонентів.

Встановивши код фарби у своїй системі підбору, колорист має готову формулу – і за нею створює первинний варіант фарби. Він наноситься на тестову поверхню і майстер порівнює отриманий результат із деталлю машини (згаданим лючком бензобака).

На цьому етапі як правило виявляється неточність підбору, і колорист вживає заходів для корекції. Тут важливо порівняти два зразки при різних кутах падіння світла. Відхилення відтінку від оригіналу майстер коригує, додаючи до первинного складу своєї фарби потрібний пігмент. Після чого робить друге тестове фарбування, і знову порівнює отриманий зразок з рідним лючком бензобаку. Так повторюється аж поки не буде отримано бажаний збіг кольорів.

Подібні багатоетапні і копіткі операції не можуть не відбиватись на ціні, тому розцінки досвідченого підбирача фарби часто дивують нас своєю величною. До того ж фахівці часто закладають у тариф ймовірність своєї помилки і переробляння невдало виконаного завдання.

Коротко

Водії з досвідом завжди шукають для часткового підфарбовування авто майстерню, де зроблять все від А до Я – і підбір фарби, і підготування поверхні, і нанесення фарби. При такому підході бракороби не зможуть "перевести стрілки" на своїх колег, які виконували інші операції – мовляв, колорист неправильно підібрав відтінок чи маляр неправильно поклав шар фарби. І не платіть гроші наперед, навіть частково – тоді вам не доведеться довго вмовляти горе-майстрів скорегувати колір і фарбувати деталь заново.