Платні дороги у Європі: скільки коштують та як оплачувати українським автомобілістам

Перш ніж перейти до деталей, треба казати, що правила проїзду платними шляхами у розвинених країнах світу часто відрізняються між собою. Тож у форматі нашої статті всіх подробиць ми не охопимо, тим більше, що законодавство час від часу змінюється. Але дещо спільне теж є, і з цього і варто почати:

• Альтернатива завжди є. Головне правило наявності платного автошляху – десь неподалік завжди є безкоштовна альтернативна дорога. Вона буде вузька, "повільна" і незручна, але вона буде;
• По-різному. Тарифи, правила оплати, способи внесення грошей і система штрафів можуть дуже відрізняються від країни до країни, а часом і від дороги до дороги в межах однієї країни;
• Готуйтеся. Правила тарифікації і спосіб оплати проїзду на своєму маршруті мандрівникові треба вивчити завчасно. Спроба “розібратися” на ходу рано чи пізно призведе до конфузу, а в гіршому випадку – до величезного штрафу;
• Платна – не значить краща. Майте на увазі, що часто далекий рейд платним автобаном схожий на поїздку у потязі: швидкий рух, за вікном мало чого цікавого, зупинитись коли хочеш і де хочеш не можна. Тож якщо ви турист, який прагне справжніх вражень від країни, гарненько подумайте щодо маршруту.

Які автошляхи в Європі платні

В Європі беруть гроші за проїзд шляхами, якими можна рухатись швидко, комфортно і безпечно. Тобто перш за все це швидкісні траси, які зв’язують різні частини країни. Вони оминають населені пункти, не мають світлофорів і небезпечних однорівневих розв’язок, на них не допускається повільний транспорт, а зустрічні смуги розділені захисним бар’єром, який до того ж не допускає засліплення фарами вночі.

Також часто платними бувають проїзди через тунелі і мости, особливо ті, що прокладені у географічно складній місцевості – в горах, на віддалених островах тощо.

Скільки коштує проїзд платною дорогою

Вартість кілометра дуже відрізняються і залежить від країни, власне автотраси та складності моста чи тунелю. В середньому по Європі 100 кілометрів платної автотраси обходиться 5 – 8 євро. Якщо платня стягається подобово (про це нижче), то 10 днів мандрівок тією чи іншою країною Європи обходиться порядку 7 – 15 євро.

Може вразити вартість проїзду тунелем чи мостом: іноді це 1 євро, іноді – аж 50 євро.

Зазначимо, що тут ми говоримо про легкові автомобілі. До цієї категорії оплати відносяться машини масою до 3,5 тонн і кількістю пасажирів не більше 8 (крім водія). При цьому в деяких випадках популярні в Україні пікапи відносяться до вантажівок і тарифікуються відповідним чином.

Як платити за платні автодороги

Це найцікавіший момент, адже варіантів існує море. По-перше, глобально є дві системи стягання коштів:

• В залежності від конкретного пробігу по платній дорозі;
• Купівля права на користування платними шляхами "оптом" на певну кількість днів наперед, без прив’язки до конкретних поїздок.

Перша система передбачає фіксацію в той чи інший спосіб пробігу платною ділянкою. Наприклад, часто це схоже на оплату парковки біля торговельного центру, коли водій бере талончик на в’їзді і згідно нього розраховується на виїзді. Друга система зазвичай діє в межах цілої країни – в’їжджаючи до неї, водій в той чи інший спосіб оплачує кілька днів їзди по ній, що не обов’язково підтверджується наклейкою.

Конкретно про способи оплати варто поговорити детальніше.

• Віньєтка (віньєтта). Особлива наклейка на лобове скло, яка купується на кордоні (найчастіше незалежно від бажання водія). Віньєтки різні для авто різних типів та для різного терміну перебування в країні. Інформація з цієї наклейки найчастіше зчитується камерами чи сканерами на в’їзді на платні ділянки шляхів. Тут дуже важливо завчасно зайняти машиною одну з тих смуг, які ведуть до шлагбаума з автоматичним зчитуванням – зазвичай їх ще за 100 – 200 м маркують баннерами типу AutoPass, TelePass тощо.
• Гроші (готівка чи картка). На кордоні деяких країн водій, сплативши гроші, віньєтки на руки не отримує, але номер його автомобіля заноситься в базу тих, кому дозволено їздити платними магістралями. І протягом оплаченого періоду сканування відбувається автоматично при кожному наближенні до пунктів оплати. Але частіше гроші водій платить безпосередньо при в’їзді на платну трасу чи на з’їзді з неї, пред’явивши отриманий на в’їзді талон. Відповідно, завчасно треба зайняти відповідну смугу перед шлагбаумом з оплатою грошима, щоб потім не задкувати і не утворювати затор.

Якщо коротко

Як можна помітити, користування платними автошляхами ускладнює життя мандрівника не лише через розлучення з грошима, а й через клопіт з різними формами оплати. Але щодо другого можна сказати, що складним процес здається лише перший раз. А потім ви швидше за все зрозумієте, що механізм оплати має свою логіку і враховує серед іншого інтереси користувача.