Ситуація на фронті залишається важкою. У той час як у Курській області тривають запеклі бої, на сході російські війська підходять до Покровська, майже оточили Вугледар, а на південь від Куп'янська намагаються прорватися до річки Оскол. Про те, що відбувається на фронті, цілі противника та як розвиватимуться події найближчими тижнями, – у матеріалі РБК-Україна.
Зміст
Вугледар – на південний захід від окупованого Донецька – тривалий час залишався неприступною фортецею для окупантів. Укріпрайон був зручною позицією для спостереження за переміщенням російських військ, коригування вогню і міг стати плацдармом для українського наступу у бік Маріуполя.
Великими силами росіяни намагалися атакувати Вугледар на початку 2023 року. Але дві бригади морської піхоти зазнали великих втрат і були відкинуті від околиць. З того часу масштабні спроби штурму не робилися до серпня 2024 року.
Під кінець літа противник досяг успіхів на флангах. Підійшов упритул зі сходу, захопивши село Водяне та кілька висот; із заходу – взяв під контроль Пречистівку. Згідно з картами DeepState, місто затиснуте в кліщі, а відстань між флангами становить близько двох кілометрів.
Через цей вузький проміжок проходить остання дорога, що з'єднує гарнізон із "великою землею". У російських ЗМІ вже кажуть, що захисники Вугледара у повній блокаді. Центр протидії дезінформації при РНБО заперечує.
Вугледар майже в повному оточенні, не виключено, що український гарнізон буде змушений залишити місто (фото deepstatemap.live)
Проте тиск збільшується. За даними DeepState, противник зайшов у східну частину та намагається закріпитися у багатоповерхівках. Тисне і з правого флангу, але до міста поки не дістався. На захоплення кинув регулярні сили та спеціальні підрозділи. Одночасно з піхотними штурмами Вугледар розбивають постійними обстрілами.
Приблизно п'ята частина знаходиться у "сірій зоні". І багато хто вважає втрату Вугледара питанням максимум кількох тижнів. За оцінками військово-політичного оглядача групи "Інформаційний спротив" Олександра Коваленка, ймовірність того, що ЗСУ доведеться його залишити – висока.
"Ситуація там настільки складна, що перспектива утримання в обороні з кожним днем стає дедалі більш примарною", - розповів він.
З точки зору ліній оборони можлива втрата Вугледара не є критичною. Тому що основна зона укріплень проходить на північ, у районі Новоукраїнки та Богоявленки, каже експерт.
"Але місто відігравало іншу важливу роль. Воно дозволяло тримати під вогневим контролем залізницю через Волноваху з Донецької у Запорізьку область. І якщо не буде цього контролю, незабаром росіяни зможуть запустити потяги. Фактично розпочнеться логістичне забезпечення груп військ "Днпер" та "Восток". І це основна проблема втрати Вугледару – ворожа логістика буде значно розширена", – наголосив Коваленко.
Наявність єдиної дороги на територію, яка підконтрольна Україні, ще більше погіршує становище. Противник її не перерізав, але має вогневий вплив. Тепер це ризикований маршрут як для забезпечення гарнізону, так і на випадок його виведення.
Минулого тижня з'явилися чутки про те, що 72-а окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців нібито розпочала тактичний відхід. Але бійці виклали відео, на якому заявили, що незважаючи на постійні штурми, залишаються на місцях та зберігають контроль над Вугледаром.
Селидове називають воротами до Покровська - у великий військовий та логістичний хаб біля кордону з Дніпропетровською областю. Ситуація там стає все більш загрозливою. Російські окупанти щодня просуваються на кілька сотень метрів на день, з флангів підходячи до Селидового.
За останній місяць противник окупував Новогродівку з півночі та Українку в кількох кілометрах південніше. Не виключено, що вони можуть стати плацдармом для штурму безпосередньо Селидового або для того, щоб продовжити оточення міста.
Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) у крайньому звіті фіксують просування поблизу залізничної лінії на південь від Селидового та в навколишніх селах. В саме місто окупанти намагаються зайти з боку окупованої Михайлівки.
Росіяни з флангів підступають до Селидового, щоб потім із півдня йти на Покровськ (фото deepstatemap.live)
Поки всі ці спроби залишаються безуспішними, українські сили знищують ворожу живу силу та техніку ще за межами міста, заявив речник 15-ї бригади Нацгвардії "Кара-Даг" Віталій Міловидов. За його словами, ворог використовує тактику нічних атак, діє невеликими групами піхоти та обстрілює місто з усіх видів озброєнь. Бронетехніка не застосовується після того, як "Кара-Даг" відбив кілька подібних спроб.
"Подальша тактика ворога відома, він просто застосовуватиме вогневий шквал, застосує важку артилерію, систему залпового вогню та КАБ і намагатиметься проводити штурмові дії на попелищах", - зазначив він і додав, що Селидове повністю під контролем Сил оборони і ворога там немає.
Незважаючи на такі ж спроби оточити місто, ситуація там відрізняється від Вугледару, зазначає Олександр Коваленко.
"Я не став би повністю порівнювати, хоча б тому, що на захід від Селидового є одразу три логістичні артерії, які дозволяють як забезпечувати гарнізон, так і у разі критичної ситуації вивести його", – пояснив він.
Головна мета противника в тому, щоб отримати можливість наступати на Покровськ з південного напрямку. Звісно, за умови, що вдасться захопити Селидове.
"Справа в тому, що у нього в наступі на Покровськ є два сценарії, як можна зайти в місто - зі сходу або з півдня. Але якщо ми говоримо про південний напрямок, то Селидове - величезна проблема для російських окупаційних військ. Думаю, вони прагнутимуть до його окупації. Якщо ні, наступальна кампанія на Покровськ для них буде дуже ризикованою", – сказав співрозмовник.
Що буде із Селидовим найближчим часом, прогнозувати складно. Оскільки бої у самому місті можуть затягтися на місяці, росіяни й далі намагатимуться його оточити.
"Все залежить від того, наскільки вони ще здатні здійснювати такі наступальні дії. І наскільки ми зможемо давати відсіч. Поки, на жаль, тактична ініціатива на їхньому боці. Цілком можливо, що вони можуть підійти впритул до Селидового або захопити ще якісь населені пункти", – зазначив експерт, майор запасу ЗСУ Олексій Гетьман.
Український плацдарм на східному березі річки Оскіл, створений у ході контрнаступу в Харківській області у 2022 році, досить довго був однією з найстабільніших ділянок. Яка розтягнулася від Куп'янська до Святогірська близько 100 км і має 20-30 метрів завширшки.
Два роки росіяни намагалися прорватися та вийти до річки. Але, схоже, влітку 2024-го намацали слабке місце. У середині червня атакували село Піщане на захід від раніше окупованих Крохмального та Табаївки. З того часу намагаються повільно рухатися до Осколу. Саме на цьому відрізку до річки залишається до трьох кілометрів.
Як заявив представник 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ Володимир Фокін, тут ситуація важка та місцями неконтрольована. Окупанти змінили тактику і наступають великими силами не лише піхотою.
Противник все ближче до річки Оскіл і намагається розрізати угруповання "Хортиця" на південь від Куп'янська (фото deepstatemap.live)
Щоб подолати три кілометри, минулого тижня росіяни пішли у бій із кількома десятками одиниць бронетехніки. Але зазнали тяжких втрат. Повідомлялося, що у четвер 92-а механізована бригада знищила три танки та п'ять БМП, а 77-а аеромобільна бригада виклала відео з палаючою технікою, у тому числі "черепахами" – танками, додатково посиленими бронею.
Згідно з підрахунками Forbes, у цій атаці ворог втратив щонайменше п'яту частину всієї техніки, що загальмувало просування до Оскола. Як пише видання, швидше за все він прагне навпіл розрізати оперативно-стратегічне угруповання "Хортиця". І якщо вийде, то не лише зможе порушити логістику ЗСУ, а й отримати можливість наступати з півдня вздовж річки на Куп'янськ. Який є ключовим вузлом у Харківській області.
Загроза виходу на берег Осколу справді є, незважаючи на те, що всі спроби розбиваються через значні втрати. Тому що росіяни ніколи з втратами не рахуються, каже Олександр Коваленко.
"В принципі з таким самим успіхом і ми можемо відрізати їм це просування. Зараз вони висунули передові підрозділи у бік річки, але через Берестове чи Табаївку можна вирізати цей апендикс. Я не розумію, чому це не робиться. Можливо, у нас не вистачає ресурсів або у нас якийсь інший задум", – зазначив він у розмові з РБК-Україна.
За його словами, противник у районі Піщаного перебуває у незручному становищі. І те, що він залишається там досі, ймовірно, обумовлено не менш незручним становищем ЗСУ. Які наразі можуть дозволити собі виключно оборону.
Щодо Курської області, з упевненістю можна сказати, що план Володимира Путіна вибити Сили оборони України до 1 жовтня провалився. "Перше число вже сьогодні. Я дуже сумніваюся, що росіяни ще встигнуть виконати наказ", - іронізує Гетьман.
Як пише Bild, російське командування планувало великий наступ, але він затягнувся, зокрема, на тлі того, що ФСБ не може налагодити координацію з військовими. Тому перспектива зайняти весь регіон навіть до середини місяця видається ілюзорною.
Операція ЗСУ у Курській області триває, ведуться маневрені бойові дії (фото deepstatemap.live)
На сьогодні під контролем української армії залишається більша частина Суджанського району (разом із Суджею), центральна частина Коренівського району та кілька квадратних кілометрів на заході Глушківського району.
При цьому спроби вийти до селища Глушкове та річки Сейм не припиняються. Понад два тижні точаться бої в районі села Веселе, де нещодавно було здійснено ще один прорив. За даними OSINT-проектів, ЗСУ вже могли обійти село та наблизитися до Глушкового ближче, ніж це видно на картах.
Незважаючи на те, що останніми днями підтверджених змін на моніторингових картах немає, казати про стабілізацію лінії зіткнення в Курській області не доводиться.
"Вона і не може стабілізуватися, тому що там немає такого фронту, як на нашому сході, де ми ведемо позиційні оборонні бої. На Курщині зовсім по-іншому", - пояснює Гетьман.
Зокрема, українські війська постійно пересуваються, невеликою кількістю своїх сил змушують тримати велику кількість ворожих сил, які не може задіяти Москва в Україні.
"Тому, за великим рахунком, усю Курську область принаймні до річки Сейм можна вважати "сірою зоною". Бо скільки там наших, невідомо. Там йдуть маневрені бойові дії, це дуже умовно можна порівняти з партизанською війною. Я думаю, що плюс-мінус така ситуація зберігатиметься і ми розширюватимемо зону нашого впливу", – додав експерт.
***
Днями стало відомо про можливу активізацію росіян ще на одній ділянці. За словами Сил оборони півдня України Владислава Волошина, противник стягує особовий склад та готується до штурмів на Запорізькому напрямку.
"Можливо, підуть уперед, але на окремих локаціях. У районі Роботинського виступу, на Гуляйпільському чи Времівському напрямках. Але не буде якогось масштабного наступу, наприклад, з метою захоплення Запоріжжя", – вважає Коваленко.
Наразі противник йде вперед по всьому фронту в Україні. Тому що розуміє: щойно зміняться погодні умови, наступати буде складно.
Окрім того, вичерпується ресурс на кампанію-2024. І мова не стільки про людей, техніку та зброю, скільки про підготовчий ресурс загалом – від планів взаємодії військ до логістики тощо. "Це не означає, що окупанти не зможуть наступати далі. Але цілком імовірно, що незабаром буде оперативна пауза для підготовки наступальних операцій на наступний рік", - додав Олексій Гетьман.
При підготовці тексту використовувалися: зведення Генерального штабу ЗСУ, карти та аналітика проекту DeepState, звіти Інституту вивчення війни (ISW), публікації Forbes та Bild, коментарі експертів Олександра Коваленка та Олексія Гетьмана.