Перші у 2024 році вибори, за якими уважно слідкує світ, відбудуться на Тайвані – їхній результат буде мати глобальний геополітичний вплив. Хто може перемогти на цих виборах, як на це може відреагувати Китай та чи є ризик нової війни, – в матеріалі журналіста РБК-Україна Дмитра Левицького.
Під час підготовки матеріалу використовувались публікації VOX, The Diplomat, Al Jazeera, Reuters, Xinhua, а також ексклюзивний коментар керівника секції Азійсько-Тихоокеанського регіону Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Юрія Пойти.
У суботу, 13 січня, на Тайвані відбудуть президентські та парламентські вибори. За посаду президента Тайваню цими вихідними будуть змагатися представники трьох партій: нинішній віце-президент Лай Цінде з правлячої Демократичної прогресивної партії (ДПП), мер міста Нью-Тайбей Хоу Юї з партії Гоміньдан та лідер молодої Тайванської народної партії Ке Веньчже.
Після поразки в громадянській війні з комуністами наприкінці 1940-х років, лідер Гоміньдану Чан Кайши разом з прихильниками втік на острів Тайвань, атакувати який комуністи так і не наважились. Відтоді Тайвань де-факто став незалежною країною (хоча номінально претендував і на територію материкового Китаю, де утворилась комуністична Китайська народна республіка). В країні десятиліттями панував авторитаризм, але з 1980-х Тайвань поступово перейшов на демократичні рейки, з вільними виборами та гарантіями прав людини.
Починаючи з перших демократичних виборів у 1992 році, дві основні політичні партії Тайваню (Гоміньдан та ДПП) змінювали лідерство кожні вісім років. Проте цього разу ця "традиція" може бути порушена, оскільки Лай Цінде є фаворитом президентських перегонів, а спроби Хоу Юї та Ке Веньчже піти єдиним опозиційним фронтом провалилися через суперечки.
Однак на парламентських виборах ситуація може бути іншою. ДПП навряд чи вдасться завоювати монобільшість в парламенті, а отже право створити уряд може отримати коаліція Гоміньдану та Тайванської народної партії. А отже президенту та парламенту доведеться якось вживатися та шукати компроміс при ухваленні тих чи інших рішень.
Наступним президентом Тайваню може знову стати представник демократів (фото: Getty Images)
Як не дивно, сьогодні Гоміньдан підтримує зближення Тайваню з Китаєм, на відміну від ДПП, яка виступає за самостійність острова та зближення зі Сполученими Штатами. Тайванська народна партія, створена у 2019 році, перебуває в опозиції як щодо Гоміньдану, так і щодо ДПП.
Як пояснив РБК-Україна керівник секції Азійсько-Тихоокеанського регіону Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Юрій Пойта, нинішня прокитайська позиція Гоміньдану пов’язана перш за все з ідеологією партії, яка передбачає повернення влади над всім Китаєм, яка була втрачена після поразки в громадянській війні. Але сьогодні такий сценарій виглядає нездійсненним, тому частина "старого покоління" Гоміньдану дійшла висновку: якщо не можеш підкорити наддержаву Китай – стань його частиною.
"Але цю позицію стосовно об’єднання поділяють не всі члени Гоміньдану, а ті, хто й підтримують, не говорять про це вголос, оскільки суспільство не підтримує об’єднання з Китаєм. Для будь-якої політичної партії говорити про об’єднання з Китаєм – це самогубство", – зазначив в розмові з виданням Пойта.
Решта ж Гоміньдану виступає за зближення з Пекіном, але зі збереженням статус-кво. Однією з передвиборчих обіцянок Гоміньдану було відродження торговельної угоди, яка сприятиме подальшій лібералізації торгівлі, що, як вони стверджують, стимулюватиме китайські інвестиції в Тайвань. Але не варто забувати, що ця угода призвела до студентських протестів у 2014 році, в результаті яких ДПП і повернула свою популярність серед тайванців.
На думку Гоміньдану, якщо вести з Пекіном діалог, який був припинений після приходу до влади представника ДПП Цай Інвень, та економічну співпрацю, то це зменшить ризики військового протистояння з Китаєм.
Партія Гоміньдан виступає за зближенням з Китаєм (фото: Getty Images)
За вісім років правління Цай Інвень Тайвань віддалився від Китаю та поглибив свої відносини зі США. Вашингтон фактично перетворився в головного союзника Тайваню та його покровителя, хоча й не визнає незалежності острова.
Сьогодні Тайвань – де-факто незалежна держава, але навряд чи представник демократів Лай Цінде у разі перемоги на виборах буде робити якісь кроки в бік проголошення незалежності від Китаю. Хоча 80% тайванців і не підтримують приєднання до Китаю, але й формальну незалежність від материка їм теж не до вподоби. Більшість тайванців влаштовує нинішня ситуація.
Тому, з яким результатом не закінчилися би вибори на Тайвані, на статус острова це навряд чи вплине. Хоча Гоміньдан і хоче "товаришувати" з Пекіном, приєднатися до Китаю їй не дозволять самі ж тайванці. А демократи не руйнуватимуть статус-кво, щоб не спричинити військового протистояння з китайцями. Та й навряд чи такий крок Тайбею схвалить Вашингтон, оскільки тоді Штати можуть бути втягнуті у війну з Китаєм на боці свого союзника.
Китай завжди болісно реагує на будь-які дії Тайваню, які не подобаються Пекіну. Так, адміністрація Цай Інвень пережила у серпні 2022 року найсерйознішу за останні роки кризу в Тайванській протоці, коли тодішній спікер Палати представників Ненсі Пелосі відвідала острів. Пелосі стала найвищим чиновником США, який прибув на Тайвань з 1997 року. У відповідь Китай провів військові навчання зі стрільбами навколо Тайваню та імітацією висадки десанту та ракетних ударів.
Тайванське питання для комуністичної влади Китаю та його лідера Сі Цзіньпіна є надпринциповим. Так зване "возз’єднання" з Тайванем записане в перших статтях партійного статуту правлячої Комуністичної партії та оновленої у 2018 році конституції КНР. І чим ближчими ставали вибори на Тайвані, тим гострішою ставала риторика Китаю.
Наприкінці минулого грудня Сі Цзіньпін, виступаючи на симпозіумі з нагоди 130-ї річниці народження Мао Цзедуна, заявив про неминуче "возз'єднання" Тайваню з материковим Китаєм та пригрозив "рішуче протидіяти" будь-яким спробам острова проголосити свою незалежність. Говорив він про це і під час зустрічі з президентом США Джо Байденом у Нью-Йорку минулого року.
Сі Цзіньпін хоче "возз'єднання" з Тайванем і погрожує війною (фото: Getty Images)
До цього Пекін поновив свою військову присутність біля берегів Тайваню, влаштовуючи провокації з перетином умовного кордону між державами китайською бойовою авіацією. А днями на Тайвані взагалі оголошували повітряну тривогу через китайську ракету-носій з супутником, яка пролетіла над південною частиною острова.
Крім того, Пекін публічно намагається втручатися у виборчі процеси на острові, лякаючи тайванських виборців війною у разі перемоги демократів. Зокрема, в Китаї заявляли, що голосування за ДПП – це фактично голосування за війну в Тайванській протоці. А у новорічному зверненні Сі Цзіньпін заявляв, що "возз'єднання батьківщини є історичною неминучістю".
Натякав Китай і на можливі проблеми Тайваню в економіці. Попри складні політичні стосунки, Китай є головним економічним партнером острова. У грудні Чжан Чжіцзюнь, голова Китайської асоціації зв’язків через Тайванську протоку, закликав тайванців зробити "правильний вибір" 13 січня.
Також на Тайвані звинувачували Китай у кампаніях з дезінформації в соціальних мережах.
Результат виборів на Тайвані, очевидно, не влаштує Пекін, а отже не можна виключати нової ескалації. Наприклад, нових військових навчань довкола Тайваню або ж торгової блокади. А от напад на острів навряд чи зараз можливий, оскільки Китай ще не має достатньо сил для ведення такої війни.
"Китай ще не досягнув рівня готовності своїх сил, щоб провести успішну операцію. Без досягнення цих можливостей він навряд чи її розпочне, оскільки програє, втратить значну частину свого флоту та літаків, а також налаштує проти себе весь світ", – зазначив в розмові з виданням Юрій Пойта.
Китай ще не готовий до вторгнення на Тайвань (фото: Getty Images)
Проте в майбутньому така військова операція з "возз'єднання" може все ж відбутися, і Китай до неї інтенсивно готується. Як заявляв раніше директор Центрального розвідуправління США Вільям Бернс, досягти повної готовності до нападу на Тайвань китайська армія може вже у 2027 році. Однак, як вважає Пойта, станом на сьогодні цей термін змістився на 2030-й.
"Отже, наступні декілька років точно не будуть поворотними і Китай точно не піде на вторгнення, але 2027-2030 роки оцінюються як більш нестабільний та менш прогнозований період. Чи почне Китай операцію, чи ні, ми не можемо точно сказати, але Китай буде брати до уваги цілу низку факторів. Зокрема, готовність США втрутитися в конфлікт та готовність власної економіки та суспільства до війни", – сказав експерт.
Війна за Тайвань, у випадку вступу в неї Сполучених Штатів, може обійтися в 10 трильйонів доларів, що становить 10% світового ВВП, порахували нещодавно аналітики Bloomberg. Наслідків зачепять всі сторони конфлікту: економіка Тайваню буде зруйнована, а китайська та американська – зазнають величезних збитків.
У будь-якому разі, Китай та його лідер Сі Цзіньпін не дасть спокою Тайваню та не відмовиться від прагнення до "возз’єднання". Тайвань є найбільшим у світі виробником напівпровідників, а отже, отримання влади над островом дозволить Китаю контролювати світовий ринок мікрочипів.
Але навряд чи мікрочипи є причиною бажання Китаю підкорити Тайвань, вважає Пойта, адже війна призведе до руйнування виробництва на острові. Ба більше, навіть якщо Китай і заволодіє тайванською промисловістю, то отримати потрібні для виробництва мікрочипів технології у нього навряд чи вийде. Монополісти серед виробників верстатів для "штампування" мікрочипів – Нідерланди, які є одним із союзників США по НАТО.
Сі Цзіньпін навряд чи відмовиться від захоплення Тайваню (фото: Getty Images)
Що й живить загарбницький інтерес Китаю, то це амбіції Сі Цзіньпіна та схоже з російським диктатором Володимиром Путіним бажання увійти в історію "збирачем земель". "Китай як і Росія має такий самий світогляд, що те, що належало Китаю в давні часи, – це китайська сфера впливу. Напевно, таке мислення, що Китай має відновити себе як велику державу, є домінуючим в китайському керівництві та суспільстві. І, напевно, це і є визначальним фактором", – пояснив виданню Пойта.
Пекіну вже вдалося повернути під контроль Гонконг, який з 1997 року мав автономний статус у складі Китаю, придушивши у 2020 році антикитайські протести та фактично ліквідувавши демократичну опозицію. А об’єднання з Тайванем є частиною так званої "китайської мрії".
Окрім ідеологічної складової, Тайвань має для Китаю і стратегічне значення. Тайвань лежить в межах так званої "першої острівної гряди" по сусідству з материком. І сьогодні для того, щоб вийти за межі цієї першої гряди, зазначає Пойта, Китаю потрібно подолати дві протоки - між Тайванем та Японією та між Тайванем та Філіппінами.
"Ці два "вузькі місця" можна порівняти з Керченською протокою. Це слабкі місця для китайського флоту. Тому, якщо Китай буде контролювати Тайвань, то він фактично опиниться на передній лінії та зможе проводити подальшу експансію до меж так званої "другої острівної гряди", – пояснив експерт.
Тож Тайвань може стати для Китаю таким же плацдармом для подальшої агресії, як колись український Крим став плацдармом для Росії.