Попри публічні анонси, заміна міністра оборони не відбулася. Олексій Резніков та його можливий наступник Кирило Буданов поки що залишаються на своїх місцях. Чому у президента захотіли змінити міністра, але потім відклали це рішення – у матеріалі РБК-Україна.
На Банковій вирішили замінити міністра оборони Олексія Рєзнікова, якого призначили керувати відомством за чотири місяці до початку війни. Увечері неділі на засіданні фракції "Слуги народу" депутатам оголосили, що його переведуть керувати Мінстратегпромом. А посаду Резнікова в Міноборони за ідеєю мав зайняти начальник ГУР Кирило Буданов.
За кілька годин до фракції співрозмовники РБК-Україна називали Буданова одним з кандидатів, але до кінця дня Давид Арахамія заявив офіційно про ротацію.
Між цим анонсом та рішенням почекати з кадровими перестановками минуло менше доби. Вже вчора вранці у президентській фракції заявили, що Буданов і Рєзніков поки що залишаються на своїх місцях.
Турбулентність навколо Міністерства оборони зростала протягом останніх двох тижнів після того, як видання "Дзеркало тижня" опублікувало матеріал про підозрілі контракти на харчування для армії – скандальні "яйця по 17 гривень". Коли за чиновників із міністерства взялися правоохоронці, то стало зрозуміло, що претензії до роботи відомства реально існують і стосуються вони далеко не тих контрактів, про які стало відомо у пресі.
Заступника міністра та директора департаменту, відповідальних за закупівлі, звільнили. Причому директор департаменту втратив посаду задовго до скандалу у ЗМІ. Проте тінь уже впала і на самого Резнікова. Він, як вважають його критики, не встежив за ситуацією і не припинив крадіжки в армії під час війни. При цьому жодних доказів особистої причетності міністра до будь-яких схем оприлюднено не було.
У команді президента не стали говорити, що хочуть замінити Резнікова через можливу корупцію в Міноборони. Їхня офіційна версія перестановок – "мілітаризація" відомства, що начебто і логічно у воєнний час. Інші її компоненти – заміна голів ВЦА у прифронтових регіонах на військових, яка має відбутися найближчим часом.
Втім, у кадрових пертурбацій у Міноборони цілком можуть бути і політичні мотиви, і для них останніми тижнями просто готувалася потрібна ґрунт. А корупційні скандали стали лише приводом, а чи не причиною.
Станом на вечір неділі, 5 лютого, здавалося, що багатоденний конфлікт навколо Міноборони все ж таки закінчився конкретними кадровими рішеннями. Глава фракції СН Давид Арахамія оголосив спочатку на засіданні фракції, а потім і у своєму Telegram-каналі про те, що міністром оборони стане Буданов.
При цьому Резнікова вирішили залишити у команді влади. Спочатку в неформальних розмовах йому пророкували посаду міністра юстиції. Але оскільки до чинного голови Мін'юсту Дениса Малюськи на Банковій претензій немає, цей варіант не спрацював. Не виправдалися й чутки про те, що Резнікову можуть підшукати посаду в Офісі президента.
У результаті Арахамія оголосив, що Резніков "переводиться в рамках уряду" на посаду міністра з питань стратегічних галузей промисловості. Цікаво, що протягом останніх місяців це міністерство взагалі планувалося скоротити в рамках загальної оптимізації Кабміну. Нинішнього голову цього відомства Павла Рябікіна збиралися відправити послом до Китаю.
Але вже за кілька годин стало зрозуміло, що ця схема дає збій – після того, як Резніков публічно заявив, що йому ніхто не пропонував очолити Мінстратпром, а якби й запропонували, то він відмовився би.
Вранці наступного дня, 6 лютого, Арахамія зробив апдейт щодо кадрової ситуації, вказавши, що перестановки у сфері оборони на цьому тижні не очікуються, поки вирішено обмежитися затвердженням Василя Малюка та Ігоря Клименка на постах глав СБУ та МВС відповідно.
Співрозмовники у "Слузі народу" називали кілька причин, чому заміну Резнікова на Буданова вирішили відкласти. Найчастіше джерела вказували на засідання "рамштайнівської" групи військової допомоги Україні, яке заплановане на 14 лютого. Мовляв, надто багато в цьому процесі зав'язане на самому Резнікову і в нього вже налагоджені непогані контакти зі своїми іноземними колегами.
Також серед причин затримки – відсутність достатньої кількості голосів у залі та неможливість прямо призначити Буданова на посаду голови Міноборони. Цю посаду згідно із законом має обіймати цивільна особа. Втім, жоден із цих факторів не став несподіванкою, про все було відомо заздалегідь, у момент, коли про звільнення Резнікова та призначення Буданова оголосили публічно.
Співрозмовники видання стверджують, що затримки через призначення нового начальника ГУР немає. За даними РБК-Україна, підбором свого майбутнього наступника займається сам Буданов, і можливі кандидатури вже нібито є.
У неділю окремі нардепи у своїх телеграм-каналах припустили, що цю посаду обійме заступник голови ОП Роман Машовець – ветеран військової розвідки. Водночас, джерела видання в ГУР зазначають, що, швидше за все, місце Буданова відійде комусь "зсередини" структури.
У цьому сенсі показовим є те, що під час великого обміну полоненими 4 лютого цю подію активно комунікував не особливо публічний заступник начальника військової розвідки Дмитро Усов. Він також секретар координаційного штабу з питань військовополонених. Припущення, що саме Усов може зайняти місце Буданова, джерела видання у розвідці не підтверджують, але й не заперечують.
Зрештою, за інформацією РБК-Україна, зміни до Міноборони було вирішено поставити на паузу, до цього питання можуть повернутися вже у другій половині лютого.
"Це питання залишиться на порядку денному, якщо про нього вже заговорили публічно. Швидше за все, до нього повернуться вже після засідання наступного "Рамштайну" – через тиждень-два", – зазначило одне із джерел.
***
У будь-якому випадку скандали навколо Міноборони, які тягнуться вже більше двох тижнів, точно не йдуть на користь української обороноздатності, викликаючи зайву і зовсім непотрібну напругу у військових і навколовійськових колах. Легко можна уявити і здивування західних партнерів, які з вечірніх новин дізнаються про те, що тепер їм доведеться працювати з іншим міністром оборони України, а з ранкових – про те, що колишній міністр поки що залишається на своєму місці. І реальні причини цих маневрів залишаються у повному тумані.
Незважаючи на новий масштабний наступ росіян, що очікується найближчим часом, на південному і східному напрямах, українське політичне життя, схоже, повернулося до звичної колії скандалів, інтриг і непередбачуваних кадрових поворотів. Ось тільки час для відкриття нового політичного сезону вибраний, здається, не найкращий.