У Німеччині 1 вересня відбудуться місцеві вибори, які стануть маркером політичної ситуації. Що вони покажуть та чому це важливо для України – в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
Зміст
У Німеччині 1 вересня відбудуться місцеві вибори у двох східних землях – Тюрінгії та Саксонії. Попри те, що ці регіони давно вважаються оплотом популістських сил, результати виборів будуть показовими в плані загальної ситуації у Німеччині та ставлення німців до влади. Що важливо, це може відобразитися і на підтримці України.
Німеччина – це федеративна республіка, тому там місцеві вибори є важливішими, ніж у більшості інших європейських країн. 16 регіонів мають свої парламенти, прем'єр-міністрів і міністрів. Вони хоч безпосередньо і не впливають на зовнішню політику, формують окрему палату парламенту – Бундесрат, через який можуть навіть накладати вето на закони.
З іншого боку, вибори завжди є "лакмусовим папірцем", який дозволяє перевірити настрої у суспільстві. Наступного року у Німеччині мають відбутися вже загальнонаціональні вибори.
І саме в цьому аспекті все не дуже добре для правлячої коаліції.
Згідно з опитуваннями, три партії, що сформували уряд на загальнонаціональному рівні – соціал-демократи, "зелені" та вільні демократи – у місцеві парламенти на цих виборах взагалі можуть не пройти, адже ледве набирають 5%.
Водночас рекордні рейтинги мають опозиційний Християнсько-демократичний союз, який багато років очолювала Ангела Меркель – 30%. Також велику підтримку у східних землях здобувають правопопулістська (за багатьма оцінками, навіть близька до неонацизму) "Альтернатива для Німеччини" – 32% та лівопопулістський "Союз Сари Вагенкнехт" – 15% голосів.
"Це показує, наскільки німецьке суспільство в певних регіонах щонайменше є налаштовано на непродуктивні популістські рішення", – зазначає у коментарі РБК-Україна директор Ініціативного Центру "Європейська Стійкість" (European Resilience Initiative Center) в Берліні Сергій Сумленний.
На загальнонімецькому рівні ситуація не така катастрофічна. І це дає правлячій коаліції надії бодай втриматися на плаву. Але підготовка до виборів точно буде впливати на міркування та дії уряду в Берліні.
Популістські партії критикують чи не кожен аспект діяльності правлячої коаліції – від міграційної політики до економіки і пов’язаної із цим допомоги Україні.
До слова, тема міграції отримала новий імпульс цього тижня, після теракту у місті Золінген, де чоловік з ножем увірвався в натовп, зарізав трьох людей і ще вісьмох поранив. Нападником був 26-річний громадянин Сирії. Йому інкримінують приналежність до терористичної "Ісламської держави". Більше того, затриманому ще минулого року загрожувала депортація. За інформацією Spiegel, чоловік приїхав до Німеччини наприкінці 2022 року і попросив притулку, однак отримав відмову. Та депортувати його не вдалося – співробітники Центрального імміграційного відомства не змогли знайти його в притулку для біженців, де він мав би чекати рішення.
Лідер опозиційної партії ХДС Фрідріх Мерц закликає до запровадження більш жорстких правил депортації і перегляду законів про зброю та загальної заборони на прийом біженців із Сирії та Афганістану. Втім Олаф Шольц проти заборон.
Берлін. Акція солідарності з жертвами теракту в Золінгені. Напис на плакаті: "Зі скорботою за жертвами, серцем проти цькування правих" (фото: Getty images)
"Ось ця млявість, ось ця триголова коаліція, яка свариться між собою, свариться, а потім домовляється і не виконує домовленості, це створює враження безгосподарності в Німеччині",– каже РБК-Україна дипломат, надзвичайний і повноважний посол Андрій Веселовський.
Для молодших партнерів по правлячій коаліції падіння рейтингів дуже неприємне, та не критичне. Вони у минулому вже стикалися з подібною ситуацією та навіть не потрапляли до загальнонімецького парламенту. Разом з тим, у соціал-демократів на чолі з Шольцом наразі найнижчі рейтинги за всю багаторічну їх історію. Свого часу Соціал-демократична партія Німеччини вважалася однією з двох "народних партій", разом з ХДС, які складали основу політичної системи країни.
У кожної з трьох партій своя стратегія виживання. І часто вони суперечать один одній.
"Берлін сьогодні - це "лебідь, рак і щука". Слабка коаліція, людей, які один одного політично не люблять", – каже Андрій Веселовський.
Більш-менш єдині члени коаліції щодо питання економії бюджету. Тим більше, що вже розпочалося планування бюджету на наступний рік. Слухання у Бундестазі щодо бюджету мають розпочатися в середині вересня, але уже відомі деякі деталі.
Федеральний уряд не може збільшувати бюджетний дефіцит вище 0,35% від ВВП, адже максимальна межа прописана у конституції Німеччини. Три партії коаліції домовилися, що у бюджеті-2025 збережеться принцип "боргового гальма". Він передбачає, що уряд не може надміру збільшувати державний борг для фінансування дефіциту бюджету. Планується скорочувати видатки на оборону, і в них велику частку складає допомога Україні.
17 серпня видання Frankfurter Allgemeine Sonntagszeitung повідомило про лист міністерства фінансів. У ньому вказувалося, що Німеччина не зможе профінансувати додаткову військову допомогу Україні, крім тієї, що вже запланована. На наступний рік попередньо закладено 4 млрд євро, однак час від часу виникає потреба у додаткових пакетах допомоги.
Ідею економії висунула ліберальна Вільна демократична партія. В коаліційному уряді лідер лібералів Крістіан Лінднер очолює міністерство фінансів. Та й взагалі бюджетна дисципліна для частини їхніх виборців є однією з головних тем, поряд зі зменшенням податків.
Щоправда, згодом Олаф Шольц написав у соцмережі X, що Німеччина надалі буде допомагати Україні за рахунок російських заморожених активів. Разом з тим, в МЗС України назвали тези про припинення допомоги маніпулятивними. Там вказали, що Україна “уважно спостерігає” за бюджетним процесом і остаточні суми німецької допомоги на наступний рік будуть відомі у листопаді.
При цьому ідея економії йде врозріз із загальними суспільними настроями. Згідно з квітневим опитуванням ZDF-Politbarometer, за збільшення західної військової допомоги Україні виступали 42% німців, ще 31% вважали, що допомога зброєю Києву має залишитись на нинішньому рівні.
Мотивація соціал-демократів складніша. За оцінками Сергія Сумленного, в керівництві партії досі вважають перемогу України над Росією і поразку Росії набагато гіршою ситуацією, ніж тривале знекровлення України. До того ж лідери соціал-демократів досі зберігають віру в те, що "велика Росія" є необхідним елементом світобудови.
"Шольц намагається грати на полі лівих та правих популістів, що фактично стоять на боці Москви. І не є несподіванкою, що його партія зараз знаходиться в такій кризі, тому що всі його рецепти електоральної політики хибні і токсичні",– каже Сумленний.
Цікавою в цьому випадку є позиція "Зелених". Вони на словах підтримують надання допомоги Україні, однак на ділі не блокують рішення щодо її скорочення. Партія фактично розколота на дві частини. Одна частина розуміє необхідність чинити опір Москві. Інша, лівіша частина партії, вважає пріоритетними проблемами кліматичну кризу, зростання рівня бідності тощо. Тоді як війна Росії проти України для них є другорядною.
Місцеві вибори у Німеччині зрештою можуть створити небезпечний прецедент. Досі правопопулістська "Альтернатива для Німеччини" перебувала у політичній ізоляції. Попри те, що ця партія набирала значний відсоток голосів, всі інші партії відмовлялися з нею об’єднуватися. Вкрай рідкісні випадки поодиноких спільних голосувань незмінно супроводжуються політичними скандалами та резонансом.
Зараз простір для таких маневрів зменшується. Якщо до місцевих парламентів не пройдуть соціал-демократи, "Зелені" та вільні демократи, то у них залишаються три політсили: респектабельні християнські демократи, "Альтернатива для Німеччини" та лівопопулістський "Союз Сари Вагенкнехт".
Остання партія варта окремої уваги. Її кістяк складають вихідці зі ще однієї нерукоподаваної партії – "Лівої", яка у свою чергу веде свій родовід ще з комуністичних часів, коли Східна Німеччина перебувала у складі прорадянського блоку. "Ліві" відкрито заявляли про прихильність до Росії та всіляко лобіювали інтереси Кремля у Німеччині.
Сара Вагенкнехт багато років очолювала "Ліву" партію, та минулого року вирішила заснувати власний політичний проект, перетягнувши у нього частину соратників. За рахунок ребрендингу ця партія поки що не має такої одіозної репутації, як її власне "Ліва".
Традиційно в Німеччині та партія, яка має більше голосів у коаліції, ставить свого прем'єр-міністра. Тож на практиці варіантів об’єднання три:
1. Радикальні право- і лівопопулісти об'єднуються з лідерством "Альтернативи",
2. "Альтернатива" об'єднується з християнськими демократами, знову ж таки на лідерських позиціях.
3. Християнські демократи і партія Вагенкнехт укладають союз, із лідерством ХДС.
Саме третій варіант є найбільш бажаним для християнських демократів.
"Вони (ХДС - ред.) вже говорили, що для них союз із цими нащадками комуністів буде виглядати цікавішим, ніж будь-що інше. Тому що, по-перше, вони залишаються в уряді. По-друге, вони знайдуть молодшу партію замість праворадикалів", – зазначає Сумленний.
Інша справа, чи потрібна така коаліції самим ліворадикалам. Поки що "Союз Сари Вагенкнехт" націлений на завоювання позицій на загальнонімецькому рівні. Об’єднання ж на місцевому рівні зі старою партією може зіпсувати їх реноме нової опозиційної сили.
В будь-якому разі, політична турбулентність у Німеччині наростає, що становить потенційну загрозу стабільної підтримки України в контексті парламентських виборів у ФРН наступного року.
При написанні матеріалу використовувались дані соціологічних опитувань, матеріали Spiegel, Frankfurter Allgemeine Zeitung, коментарі директора Ініціативного Центру "Європейська Стійкість" (European Resilience Initiative Center) в Берліні Сергія Сумленного та надзвичайного і повноважного посла України Андрія Веселовського.