Є кілька причин, з яких українські автомобілісти плутаються і помиляються у питанні бензину для машин з американського ринку. Насправді, тут немає нічого хитрого.
Про те, який бензин потрібен для привезених з Америки авто, читайте в матеріалі РБК-Україна.
При підготовці статті були використані матеріали Autobild та Autocentre.
Якщо чесно, підстави для того, щоб вважати американські мотори низькофорсованими всеїдними пожирачами бензину, дійсно існують, і не одна. Але, по-перше, це було давно, і по-друге, багато у чому це було неправдою. А сьогодні і поготів.
Одна з причин, чому американським автомобілям приписують "харчування" низькооктановим паливом, це наклейки біля паливного бака, які містять цифри 91, 89 та 87. Між тим, це не зовсім те, що мається на увазі під нашими А-80, А-92, АІ-93, А-95.
Хоча в обох випадках зазначені цифри – це октанове число бензину, отримують їх за різними методиками. Відтак, для прямого порівняння треба знати, за якими методом всі вони отримані.
Дослідницький метод. Позначається як RON (від анг. Research Octane Number), і поширений у більшості країн Європи. Відповідно, всі європейські бензини на октанове число перевіряються за дослідницьким методом.
Моторний метод. Маркується в документації літерами MON (Motor Octane Number), і використовується для оцінки характеристик пального на Американському континенті.
Існує ще кілька менш поширених методик: дорожнє октанове число RdON (Road Octane Number) і насосне октанове число PON (Pump Octane Number), також застосовувані в Америці.
Не вдаючись власне у спосіб перевірки ОЧ, скажемо про головне: кожен згаданий метод більш точно характеризує поведінку палива в "своїх" умовах роботи мотора. Наприклад, моторний метод відображає якості палива при значних навантаженнях, як то висока швидкість, підйоми, прискорення з частково відкритим дроселем. З іншого боку, октанове число за дослідницьким методом дає характеристику бензину при роботі двигуна на перехідних режимах, тобто при зміні навантаження.
Відтак, щоб отримати пальне з найбільш універсальними характеристиками, американські інженери заснували власний підсумковий показник антидетонаційної стійкості бензину: AKI (Anti-Knock Index - антидетонаційний коефіцієнт). Він базується все одно на поширених методиках, але визначається як середнє арифметичне між ОЧ за моторним методом і за дослідницьким методом. Показники, отримані різними методами для одного і того ж бензину, складають і ділять на два: (MON+RON)/2 = AKI. Скажімо, наш старий добрий А-92 американці сприймають так: (92+83)/2 = 87,5. А наш А-95 у них отримав би маркування 90: (95+85)/2 = 90 по AKI
Відтак, бачимо, що американські двигуни аж ніяк не всеїдні, а доволі примхливі, якщо привести їхнє маркування до звичних нам значень. Звісно, це стосується і автомобілів європейських та азіатських марок, виготовлених спеціально для заокеанського ринку.
Бензин в Європі – Бензин в Америці
Для сучасного інжекторного двигуна насправді необов’язкова абсолютна відповідність октанового числа пального, тож відхилення на 1 – 2 одиниці найчастіше бувають допустимі. Тому що електронний блок керування все одно постійно слідкує за параметрами роботи мотора і безперервно корегує момент запалювання і подання порцій бензину в циліндри. І якщо датчики помітять найшкідливіше для мотора явище – детонацію, вона буде негайно прибрана.
При тому є окремі моделі високофорсованих двигунів, для яких дійсно принципово важлива заправка бензином А-98. З іншого боку, безглуздо годувати свій двигун бензином з більш високим ОЧ, ніж вимагає виробник машини. Тому що розрахований під А-92 силовий агрегат при роботі на "дев’яносто п’ятому" чи "дев’яносто восьмому" нічого особливого вже не продемонструє. Набагато важливіше, щоб бензин відповідав рекомендованому екологічному стандарту (Евро-4, Евро-5), не містив надмірної кількості фероценів, сірки, ароматики і спирту.
Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало, яким буває повний привод на пікапах та позашляховиках.