Набуло чинності ембарго ЄС щодо нафтопродуктів з РФ: чого чекати, - The Economist

"На жаль, наші репортажі свідчать, що ця схема не дуже кусається. Груднева політика заборони і цінової "стелі" не скоротила продажі російської нафти", - пише The Economist.

Видання підкреслює, що досвід дії ембарго проти російської нафти свідчить, що такі обмеження не довго чинитимуть тиск на Москву.

"У грудні Захід націлився на російські доходи від продажу нафти, запровадивши найбільший пакет енергетичних санкцій, який коли-небудь впроваджувалися проти однієї країни. Європа, яка була найбільшим покупцем російських барелів через морські шляхи, заборонила імпорт такої сировини. Також ключовим перевізникам, кредиторам і страхувальникам заборонили обслуговувати продажі російської нафти іншим покупцям, за винятком випадків, коли сировину продавали нижче встановленої "цінової стелі" на рівні 60 доларів за барель", - пишуть експерти.

Минуло два місяці. Після певного затишшя, поки європейські фірми розбиралися, як дотримуватися нової цінової межі, поставки відновилися в старих темпах. Але тепер замість Європи нафту везуть в Китай та Індію. Російський експорт непереробленої нафти без урахування казахсько-російської суміші CPC становив 3,7 млн барелів на день впродовж чотирьох тижнів до 29 січня. І це найвищий рівень з червня минулого року. Крім того, це більше, ніж у будь-який інший чотиритижневий період впродовж 2021 року.

Багато хто з прихильників цінової стелі скажуть, що це доводить успішність підходу. Адже мета полягала в тому, щоб російська нафта все ще продавалася, зберігаючи стабільність глобального ринку, однак за обмеженою ціною, щоб доходи диктатора Путіна зменшувалися.

"Як доказ того, що обмеження працює, багато хто також вказує на різницю в ціні, яку повідомляють західні агентства, між нафтою Brent, світовим стандартом, і російською сирою нафтою Urals. Це сталося незабаром після вторгнення в Україну, але трохи зросло після ембарго - до 32 доларів за барель. Таким чином, російська нафта зараз торгується з дисконтом у 38%", - пише The Economist.

Підтвердила це і Джанет Єллен, американський міністр фінансів і архітектор обмеження ціни, яка заявила, що схема просувається до своїх цілей.

Однак, на думку експертів видання, проблема полягає в тому, що агенції, які звітують про ціни, не адаптували свої методи до світу, в якому російська нафта більше не продається через канали, які вони моніторять.

"Якщо раніше європейські нафтопереробники та трейдери обмінювалися даними з прайс-трекерами, то індійські - ні. Агентства також використовували загальнодоступні показники для оцінки вартості доставки між західними портами Росії та європейськими нафтовими терміналами. Тарифи на перевезення нафти з Росії в Азію, навпаки, встановлюються конфіденційно", - зазначають фахівці ринку.

Результатом є те, що знижки, на які посилаються західні чиновники, є неточними - і часто перебільшеними. Митні дані Індії та Китаю показують, що цієї зими вони заплатили за російську нафту Urals більше, ніж прийнято вважати.

Ще одна причина, чому важко оцінити справжнє ціноутворення, полягає в тому, що всі зацікавлені в тому, аби вдавати, що ціни низькі. Російські нафтові компанії прагнуть мінімізувати свої податкові рахунки, а індійські нафтопереробники хочуть натиснути таким чином на інших постачальників.

"Більш вражаючим є те, наскільки російська експортна машина стала менш залежною від західної інфраструктури фінансування і доставок, що дозволило обійти низку санкцій. Як ми повідомляли цього тижня, тіньова торгівля, яка використовує паралельну систему, процвітає. До грудня більше половини західноросійської сирої нафти обробляли європейські транспортні чи фінансові фірми. Відтоді ця частка впала до 36%", - підкреслює The Economist.

Тож, видання порушує питання, чи може новий набір санкцій, націлених проти нафтопродуктів, завдати більший удар?

"На перший погляд, вони можуть скоротити російський експорт дизелю і інших продуктів у короткостроковій перспективі. З 5 лютого Європа більше не буде купувати таке пальне. Росії буде важко знайти покупців, щоб компенсувати втрату попиту з боку ЄС. Китай і Індія самі займаються переробкою нафти, бо мають власні НПЗ. Також замінити європейські танкери для транспортування вже готового пального буде важко. Таким чином, частина російських нафтопродуктів, на які припадає третина доходів Росії від експорту нафти, залишиться непроданою. І це підвищить глобальні ціни", - пояснюють експерти видання.

Проте ті самі експерти вважають, що з часом цей ефект згасне.

"Не маючи змоги продати перероблену нафту, Росія, вірогідно, збільшить свої можливості експортувати сиру, посилюючи таким чином тіньову торгівлю. Європейці можуть відчути необхідність звернутися до Китаю і Індії в пошуках дизеля. Але там це пальне будуть виготовляти з російської сирої нафти дедалі у більших обсягах. Тож, чим більше російської нафти буде постачатися за межами західного контролю, тим менш ефективними будуть блокади", - констатує The Economist.

І додає: для Заходу урок має полягати в тому, що санкції не замінять передачу грошей і зброї Україні.

"Відмова від російської нафти не здобуде перемогу у війні", - головний висновок The Economist.