Мистецтво війни 21-го століття. Як Україна ламає шаблони та змінює правила на полі бою

Українська армія у спробі вистояти перед переважаючим ворогом показує нестандартний підхід у веденні бойових дій. Чим Сили оборони України дивують світ – нижче у матеріалі кореспондента РБК-Україна Уляни Безпалько.

Під час підготовки матеріалу використовувалися джерела: особисті розмови з військовими експертами, згаданими в статті, заяви Генерального штабу та Міноборони, Defense Express.

Війну Росії проти України буквально з її перших днів ретельно вивчають військові теоретики та практики у різних країнах світу. Найкривавіший конфлікт у Європі за останні 70 років дає уявлення про те, як можуть виглядати бойові дії в 21 столітті. По суті, нові уроки з військового мистецтва зараз пишуться на українському Півдні та Сході.

Західна доктрина після Другої світової війни роками робила ставку на швидкі спеціальні операції. Навіть широкомасштабне вторгнення 24 лютого фактично планувалось за лекалами НАТО з російським "колоритом". Проте війна в Україні змушує світ переглядати те, що вважалось аксіомами національної безпеки та ведення військових операцій.

В повітрі

Ще з часів Другої світової війни однією з ключових умов для успішності бойових дій вважається панування в повітрі. Для цього необхідно вивести з ладу авіацію противника та подавити його протиповітряну оборону. Росія у цьому сенсі не придумала нічого нового, коли розпочала свою "спеціальну воєнну операцію" з ракетних ударів по українських аеродромах, пунктах розташування радіолокаційних підрозділів та комплексів ППО.

В нашому арсеналі на той момент були лише радянські ЗРК, ПЗРК, ЗРГК та винищувачі, бомбардувальники і штурмовики в досить обмеженій кількості. Проте вже тоді було вибудовано щось схоже на ешелоновану систему протиповітряної оборони, де різні системи – далекого, середнього та ближнього радіусу – діяли в координації. Цього Москва не врахувала, як і того, що незадовго до першої атаки наше командування встигло розсередити літаки та засоби ППО.

Достеменно масштаб втрат від ударів, завданих ворогом у першу добу, невідомий. Однак, попри натиск ворожої авіації, ракет, а згодом – і дронів, українська протиповітряна оборона змогла не просто зберегти боєздатність, а й посилитись та продовжити відбивати повітряні атаки. В історії сучасних війн та конфліктів ми не знайдемо такого масштабного навантаження на систему протиповітряної оборони, з якою зіштовхується українська ППО вже впродовж дев'ятнадцяти місяців.

"З огляду на наявні у нас модифікації МіГ-29, Су-27 з їхнім авіаційним озброєнням та нашою системою ППО, що була на 24 лютого, ми в теорії взагалі не мали би витримати повітряний удар росіян. Але щось пішло не так на нашу користь. До речі, хибно вважати, що передача нам F-16 з відповідною номенклатурою озброєння призведе до перелому чи переваги в повітрі. Фактично, це дасть нашій авіації ті ж можливості, які є у росіян зараз", – каже експерт інформаційно-консалтингової агенції Defense Express Іван Киричевський.

ППО Patriot збиває передову ракетну зброю РФ (фото: GettyImages)

Завдяки західним комплексам ППО Patriot наша армія стала першою в світі, що почала збивати гіперзвукові ракети "Кинжал". Російсько-українська війна загалом є першою, під час якої застосовується гіперзвукова зброя як така. Хоча вважається, що реальна швидкість "Кинжалів" не дотягує до гіперзвукової.

У Москви ці ракети з'явились у 2017 році, Китай має свою гіперзвукову зброю, але все ще нарощує арсенал, а США – лише продовжує розробки, зауважив Киричевський.

"Не було таких конфліктів, де б уже використовувалася гіперзвукова зброя. І на жаль, ми стали першими, на кому це обкатали. Хоча тут вийшла цікава історія. Вважалося, що Patriot не може збивати настільки швидкісні цілі. Для них потрібно щось потужніше, наприклад, американський THAAD. Можливо, наші зенітники не знали, що такої опції у Patriot немає, тому й запустили його і зрештою успішно позбивали "Кинжали". Інакше це не пояснити, адже це було відкриттям навіть для самих виробників", – пояснив співрозмовник.

Були й інші приклади винахідливості наших військових, коли з комплексу Javelin, призначеного для враження танків, їм вперше в історії вдалось збити повітряну ціль. Йдеться про російський гелікоптер "Ка-52", який був знищений на початку липня на Бердянському напрямку. До цього українські бійці вже збивали російські вертольоти з інших ПТРК – "Стугни" та "Корсара".

У перші місяці росіяни завдавали удари не лише далекобійними ракетами, а й авіаційною зброєю. Та з огляду на те, що противник так і не спромігся подавити нашу ППО, російські літаки та вертольоти приблизно з квітня минулого року діють лише у прифронтовій зоні, на малій висоті і більше не залітають вглиб України. Хоча нашим військовим все одно вдається їх діставати – чи то на окупованій території, чи то безпосередньо на території РФ.

"Україна, фактично не діючи фізично на території РФ, знищує її транспортну та стратегічну авіацію, ракетоносці, бомбардувальники: Іл-76, Ту-22М3, Ту-95МС. До того ж цей вплив здійснюється на глибину території ворога не ракетами, а зовсім іншими засобами", – додав військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко.

Ще один приклад "креативності" української армії – це встановлення на Су-24 пілонів від списаних ударних літаків Tornado для того, щоби наші радянські бомбардувальники могли стріляти західними далекобійними ракетами Storm Shadow / SCALP-EG.

На морі і на суші

Україна воює з ворогом, який має не лише значну перевагу в авіапарку, але й у флоті. Однак це не завадило нашій армії звести нанівець можливість ворогом проводити десантні операції у Чорному морі – близько половини його десантних кораблів з чорноморського флоту вже пошкоджено або знищено.

Нещодавно українські військові вперше в історії вразили підводний човен крилатою ракетою. Мова про "Ростов-на-Дону", який був пошкоджений в окупованому Севастополі. А минулого року був ще один новий прецедент в військово-морській справі, коли після влучання українських "Нептунів" пішов на дно флагман чорноморського флоту РФ ракетний крейсер "Москва". Після таких втрат його лише з натяжкою можна назвати "флотом" – скоріше, флотилією.

Останнім часом чорноморському флоту росіян сильно дошкуляють морські дрони-камікадзе – ще одна наша унікальна розробка. Україна – не перша в світі, хто намагався розробляти подібні дрони, але перша, хто зміг це довести до фінішу і почати застосовувати на практиці.

Українські морські дрони (фото: U24)

"Щось подібне використовував Іран. Але це був банальний катер, нашпигований вибухівкою, з екіпажем. Його спрямовували на корабель противника, а перед ударом пілот вистрибував і вирушав до берега", – розповів Коваленко.

За словами Киричевського, зараз у світі налічується близько 130 типів морських дронів різного призначення. Це класичні надводні катери, невеликі роботи, які використовують на тральниках для прибирання морських мін, безпілотні підводні човни.

"Але виходить, що ми у цьому сенсі попереду всього світу, тому що ми справді перші зробили робочий зразок морського дрона-камікадзе – невеликого надводного об'єкта, який має достатньо потужний заряд і може гарантовано щось знищити. Фактично ми перші, хто використовує їх в реальних бойових умовах і напрацьовує свій власний досвід його застосування на практиці", – пояснив експерт.

Загалом під час війни українська армія, як і російська, змогли масштабували напрацьований раніше досвід з використання безпілотників. Причому якщо в перший рік війни близько 70% БПЛА поставлялись з-за кордону, а 30% – власного виробництва, то вже в 2023 році ми маємо майже дзеркальний показник. Досі найбільш інтенсивне застосування дронів спостерігалось з боку азербайджанських військ під час Другої карабаської війни, каже Коваленко.

Крім повітряних та морських, в України є ще й наземні дрони вітчизняного виробництва, які, наприклад, здійснюють мінування території, уточнив експерт.

"Можна сказати, що Україна почала застосовувати дроноцентричність – коли дрони є головним засобом тактичної розвідки. Це дозволяє командирам тактичного рівня в реальному часі володіти обстановкою, ефективно виконувати завдання і знищувати ворога. Коли ти повністю володієш обстановкою, де знаходиться ворог, де його цілі, який характер місцевості – це зовсім інший рівень бойових дій, ніж це було навіть 10 років тому", – пояснив у розмові з РБК-Україна директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.

Врешті-решт, сам по собі факт, що країна, значно менша за людським, економічним та військовим потенціалом, вистояла перед навалою умовної "другої армії світу" – це теж певною мірою унікальність України. В сучасній історії такі прецеденти дуже нечисленні. Один із прикладів – Зимова війна у 1939-1940 роках, коли Радянський союз напав на Фінляндію. Проте бойові дії в Україні вже теж перевершили її масштаб. Ба більше, в умовах кількісної переваги в ворога Силам оборони України вдається не лише тримати оборону, а й проводити наступальні операції та крок за кроком повертати окуповані території.

Українські військові здобувають успіхи, не маючи кількісної переваги над ворогом (фото: Facebook Міністерства оборони України)

"Зараз у росіян в Приазов'ї понад 100 тисяч особового складу (ГВ "Восток"). І це втричі більше, ніж ті підрозділи Сил оборони України, які беруть участь у проведенні наступальних дій. До того ж у росіян гіпертрофовані лінії оборони. Наприклад, перша лінія має надзвичайно велику кількість мінно-фугасних загороджень. Але ми її прорвали в досить стандартні терміни. Це унікальний випадок – ми наступаємо в рази меншими силами, в максимально екстремальній зоні і ми наступаємо успішно", – звернув увагу Коваленко.

***

Коли всі західні аналітики, експерти і посадовці давали нам апокаліптичні прогнози перед широкомасштабним вторгненням – вони насправді виходили з об'єктивних умов, каже Киричевський. Росіяни зосередили поряд з нашими кордонами сили, яких і за кількістю, і за якістю цілком достатньо для проведення операція за "натівським" стандартом.

"До того ж теорія ведення бойових дій за стандартами НАТО передбачає, що потрібно провести удари по аеродромах, по органах воєнно-політичного управління, по військовій інфраструктурі, і тоді все в країні розпадається. А ми за рахунок і стійкості наших військових, і самоорганізації суспільства змогли уникнути цього розпаду і вистояти як держава", – уточнив експерт.

У війні Росії проти України вже пройдено чимало таких граничних ситуацій, які досі ніхто у світі не моделював. І виходить, що Сили оборони долають їх успішніше, ніж це можна було собі уявити.

"Це навіть не про те, що хтось ламає усталені правила. Це про те, що зараз на полі бою в Україні пишуться нові шаблони того, як взагалі може відбуватися війна в 21 столітті", – додав Киричевський.

Які уроки може винести для себе світ? У вас може бути сильний флот, потужна авіація та сучасні танки. Але без ешелонованої наземної системи ППО ворог зможе без надлюдських зусиль ракетними ударами погасити вашу енергосистему.

Можна скільки завгодно дискутувати, що артилерія в бойових діях відійшла на другий план. Проте реальність показує, що вона все ще залишається незамінною як у наступі, так і в обороні. Перевага в кінцевому рахунку буде в того, в кого є точність і швидкість ураження цілей.

Безпілотники мають бути відносно дешевими як "розхідний матеріал" і присутніми в усіх родах військ – на суші, на морі та в повітрі.

Кількість має значення. Ми можемо довго просити про передачу нам Patriot чи F-16, але вони матимуть вплив на хід війни, тільки якщо їх буде в достатній кількості.

Проте один із головних уроків полягає в тому, що епоха коротких та блискавичних операцій не витіснила в минуле великі війни на кшталт Першої чи Другої світової. І у ній неможливо перемогти без нестандартного мислення та шаленої волі до боротьби.