"Ми в Бахмуті до останнього". Як працює аеророзвідка на межі війни та миру

Ворожий вогонь пробиває останні бахмутські будинки, перетворюючи українське місто в сирійське Алеппо. Тисячі бійців утримують лінію фронту ціною свого життя. Очима цієї боротьби є аеророзвідка, яка вичисляє ворога і прикриває українські війська під час штурмів. Про роботу розвідників на Бахмутському напрямку – нижче у репортажі РБК-Україна.

Ранок починається о 5 годині. Разом з аеророзвідниками прямуємо під Бахмут. Їхнє завдання на сьогодні – пошук техніки та особового складу ворога. В принципі, як і завжди.

Екіпаж, який складається з трьох бійців, їде в сторону міста, яке сьогодні називають пеклом на землі. З літа за Бахмут тривають важкі бої. Головна задача українського війська – втримати оборону і не пустити ворога далі. Ціна щодня підвищується, списки втрат на цьому напрямку тільки збільшуються.

Дорогою хлопці обговорюють останні новини. Президент України Володимир Зеленський черговий раз заявив, що зараз основна увага боям саме на цьому напрямку.

– Сьогодні має бути штурм, - говорить боєць Петро, який старший в цьому екіпажі.
– Та вчора ж наші взяли 500 метрів, чув? - підтримує інший військовий.

Розмови про штурм не такі веселі й позитивні, як у стрічках соцмереж. Тут знають ціну "походам", після яких деякі бійці повертаються "на щиті" або їхні рідні починають писати пости з проханням допомогти знайти близьку людину.

Петро листає Інстаграм, в якому побачив відео, де юрист захищає права хлопця, якому вручили повістку в армію. Інші військові відреагували на це мовчанням. Двоє з них почали військовий шлях з 24 лютого, старший екіпажу – ще з 2014 року. Вони також хотіли б залишитись вдома з рідними, але зараз, підкорюючи донбаські поля, їдуть в напрямку гарячих бойових дій, щоб відкинути ворога.

По дорозі бачимо танки і бронетранспортери. Повертаються брудні та побиті, не всі на своєму ходу. Їм назустріч гуркотить “свіжа” техніка, яка стане в бахмутську оборону.

– Гарний сьогодні схід сонця, - повертаємо голову до неба.
– Східний схід сонця, - посміхаються хлопці.

Кожний рід військ в українській армії грає свою важливу роль. Розвідка – це очі цієї війни. Бійці часто акцентують увагу на дронах та артилерії, які формують хід бойових дій. Крім виявлення місцезнаходження ворога, аеророзвідка також займається прикриттям українських бійців, які йдуть в наступ чи навпаки відходять.

На сьогодні задача цього екіпажу: розвідати, звідки ворог б’є по українських позиціях та навести на них нашу артилерію. Для цього під’їжджаємо ближче до лінії фронту. Звичайний бліндаж, схований між деревами. Всередині стоїть великий стіл, буржуйка та місця, “де можна прилягти”.

Хлопці дістають Mavic і починають моніторити ситуацію в населених пунктах Озерянівка та Диліївка. Пульт коптера підключений до планшету, який транслює ситуацію на цьому напрямку в "живому режимі". Коли росіяни приходять на українські землі, міста і села починають зникати. Ворожі вогневі удари знищують все навколо. Так і ці населені пункти, що розташувались біля Бахмуту.

Видно позиції росіян на тимчасово окупованій території. Вони живуть в наслідках свого “визволення”: жодної вцілілої будівлі, тільки підвали де-не-де та бліндажі, куди й прямують російські солдати, коли бачать українські коптери.

– Даю координати, - відправляє запит артилерії один з аерозвідників.
– Приймаю, - відповідають.

Стріляти відразу не виходить, потрібно трохи часу, щоб артилеристи прицілились. Стоїмо, чекаємо.

– Затримка. Технічна неполадка, - чуємо від них.
– Так вони ж зараз сховаються, - говорить трохи схвильований Петро.

Хлопці тим часом контролюють, де зараз росіяни, які вже починають підозрювати, що “робиться щось не те”. Тим часом артилерія запускає снаряд.

– Перший завжди не точний, - пояснює військовий.

Все тому, що перший - прострілюваний і рідко потрапляє в ціль. Він більше технічний. Так бійці враховують погоду та стан техніки для наступного, більш точного удару. Як і цього разу. Другий постріл потрапив куди потрібно. Ворог знищений або важко поранений. Хлопці тішуться, що успішно виконали задачу.

Наступні години перебування в бліндажі бійці контролюють ситуацію на своєму відрізку території та повторюють схему “пошук-координати-артилерія”. В екіпажі троє людей, щоб один слідкував за екраном, а інші – “літали”, змінюючи один одного погодинно. Сьогодні ворожі дрони не сильно активні щодо наших екіпажів, але вони так само шукають позиції українських бійців.

Тим часом дивимось через екран, як російський "Град" налітає на будинки в сусідньому населеному пункті. Їх не цікавить, чи є там люди, і що чиєсь життя могло щойно згаснути як свічка. Росіяни продовжують витрачати колосальні сили на взяття Бахмуту, який виглядає як сирійське Алеппо чи український Маріуполь після бомбардування.

Впродовж крайніх місяців цей напрямок вважається найгарячішим. Від вагнерівців - до десантури: росіяни продовжують кидати сюди “еліту” своєї армії. Взяти Бахмут стало принципом для ворога, так само, як для ЗСУ - утримати оборону.

– Ситуація дуже складна. Дороги через Хромове та Констянтинівку сильно прострілюються ворогом. Плюс в тому, що це місто і багато забудов, тому нашим краще тримати позиції. Тривають бої за вокзал. Вони то підходять, то відходять, але ситуація постійно змінюється, - розповів один з розвідників з цього напрямку.

Згідно з даними карти DeepState, більша частина міста під контролем Російської Федерації. Російські "воєнкори" повідомляли, що взято під контроль 80% населеного пункту, включаючи всі центральні адмінбудівлі. Але західні аналітики не знайшли цим заявам візуального підтвердження.

Інститут вивчення війни вважає, що окуповано не менш як 76,5% території Бахмута. Речник східного угруповання Збройних сил України Сергій Черевий також спростував інформацію про 80% окупованого міста, але й не назвав точну цифру.

Ми ж з аеророзідкою в прямому режимі бачимо, як палаюча хвиля війни змітає на своєму шляху цілі відрізки цивілізації. Вони це бачать щодня з висоти пташиного польоту, піхота - дивиться ворогу прямо в очі, а артилерія - прикриває всім спини.

Попри хаотичний рух, цей організм працює задля збереження української території. Коли піднімаємо питання про те, чому Бахмут продовжують утримувати, у відповідь отримуємо від бійців, що потрібно триматись за кожне місто.

– Обороняти важко, але наступати - ще важче. І ціна за це ще вища. Тому треба до останнього триматись за Бахмут, - говорить розвідник, збираючи свою аеротехніку.

На сьогодні задачі виконані, сонце зайшло. Сідаючи в авто, хлопці вмикають трек "Kalush - Додому". Всі мовчать, втомлені повертаються на базу. І тільки періодично посміхаються та махають побратимам, які несуться на техніці в сторону апокаліптичного міста.