Дюжина автомобільних виробництв, що в різні роки працювали на території України, так чи інакше залишили яскравий слід в історії техніки. Цікаво, що деякі їхні моделі і сьогодні сприймаються як цілком актуальні.
Про п’ять незаслужено забутих авто з нашої історії читайте в матеріалі РБК-Україна.
При підготовці статті були використані матеріали музею "Фаетон" та музею "Колеса Історії".
Бренд ЛАЗ нам сьогодні відомий як автобусний, але до 1955 року ця абревіатура розшифровувалася як Львівський автомобільний завод. І в 1947 – 1952 рр. тут двома невеликими серіями випускали … електромобілі. Вантажні фургони називались ЛАЗ НАМІ-750 (вантажопідйомність 0,5 т) та ЛАЗ НАМІ-751 (1,5 т.).
Зовні невиразні, ці машини мали раціональну з точки зору технології виробництва конструкцію: несучий алюмінієвий каркас, окремі електромотори для кожного ведучого колеса і ефективні навіть за нинішніми канонами залізо-нікелеві батареї. Електропривод мав систему рекуперації, далекобійність в мінімальній комплектації 65 км (з навантаженням) або 80 км (порожній). Легкі комерційні фургони заряджалися від побутової розетки 220 В за 4 години.
Зробити машину великої вантажопідйомності з гарної прохідністю дуже непросто, але для Кременчуцького автозаводу проектування та випуск таких машин було повсякденною справою. Одна з найцікавіших у цьому плані розробок – КрАЗ-6434, так званий зчленований автомобіль. Таке компонування було модним світовим трендом у 1960-х роках. Машина мала раму, яка завдяки спеціальному шарніру "згиналася" посередині.
Маючи 8 ведучих коліс, зчленований КрАЗ транспортував 17,5 тонн вантажу будь-якою дорогою, набираючи 75 км/ч, долаючи підйом в 30 градусів і брід глибиною 1,4 м.
Ідея недорогого, але романтичного автомобіля з небом замість даха завжди була затребувана – і "Таврія" з знімною задньою частиною кузова була відповіддю на такий запит. Точних даних про старт цього проекту немає, але деякі ознаки говорять про те, що це була розробка кінця 1980-х. Власний заводський індекс (навіть два – спочатку ЗАЗ-110260, потім ЗАЗ-11025) дає підстави вважати цю модель готовою до серійного виробництва. Яке таки не відбулося. З чотирьох випущених екземплярів в Україні залишився один. В цієї "Таврії Ландо" скорочений дах з великим знімним люком і підсиленим каркасом, невеликий багажник з оригінальною кришкою. Власне, цей автомобіль можна побачити і сьогодні – він експонується у київському музеї "Колеса історії".
З цим суперцікавим автомобілем ми трохи хитруємо – його робили не на автомобільному, а на мотоциклетному заводі, київському КМЗ. Наприкінці 1950-х завод робив спробу перейти на чотирьохколісний транспорт, у зв’язку з чим були спроектовані і випробувані кілька компактних вантажних машинок. КМЗ-4 (1961 р.) мали жорстку лонжеронну раму, опозитний двигун переднього розташування 0,75 л, стильну кабіну (склопластик та алюміній), кузов (схоже, алюмінієвий), і запозичені у "Запорожця" кермове управління, гальма і колеса на 13". Максимальна швидкість була 80 км/год. Автомобільчик випустили у кількох екземплярах, у тому числі – з різними варіантами кузова.
На Запорізькому автомобільному заводі на початку 1960-х спроектували кілька утилітарних машин, які використовували базу "Запорожця" ЗАЗ-965. Модель 971 (1962 р.) була універсальним автомобілем високої прохідності 4х4 з спрощеним кузовом і спорядженою масою 750 кг, і була розрахована на 4 чоловік та 400 кг вантажу.
Його позиціонували як машину для села і для армії. Причому для військових зробили версію з укороченим кузовом – щоб вона могла транспортуватись авіацією. Двигун був від "горбатого" і поміщався ззаду, постійний привід був на задні колеса, а "передок" підключався примусово. Кілька дослідних екземплярів пройшли випробування, проте військовим тоді більше сподобалася інша "зазівська" розробка – амфібія ЗАЗ-967, сьогодні відома як серійний ТПК (транспортер переднього краю), він же – ЛуАЗ-967.
Велика кількість малосерійних і дослідних моделей на автозаводах в середині ХХ століття була характерна не тільки для вітчизняної промисловості. В той період скрізь у світі автопром намацував зміст своїх майбутніх модельних рядів через масу паралельних проектів і побудову дослідних прототипів. Які потім пропонувались на суд споживчого ринку; затребувані зразки ставили на конвеєр, інші безжально списували у брухт. Тому, до речі, до наших днів з описуваних тут машин збереглася тільки одна.
Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало, як відрізнити кросовер від позашляховика.