Без людей у наступ: як розвиваються українські НРК та чого чекати у майбутньому
НРК зможуть самостійно йти у штурм та брати на себе нові завдання (колаж РБК-Україна)
Останнім часом наземні дрони виконують все більше нових місій: прикривають ротацію військових, виконують мінування, навіть самостійно йдуть у штурм.
РБК-Україна поспілкувалося з ведучими виробниками НРК та дізналось, які конструкції наземних дронів користуватимуться попитом в майбутньому і чи зможуть Сили оборони відмовитись від пілотованих машин.
Головне:
- У найближчому майбутньому НРК можуть замінити керовану "броню". Скоріше йдеться про перерозподіл завдань.
- Колісні і гусеничні НРК мають свої переваги. Вибір залежить від завдання, рельєфу місцевості, навантаження та умов експлуатації.
- Електрична силова установка на НРК є оптимальним рішенням. Проте для окремих місій кращим є бензиновий двигун.
- НРК рухається від ручного керування до автоматизації окремих процесів. У перспективі наземні дрони перейдуть до автономного виконання місій.
НРК – не заміна "броні"
У наших попередніх матеріалах співрозмовники неодноразово висловлювалися, що у найближчому майбутньому НРК можуть замінити керовану "броню".
Проте опитані виробники роботизованих комплексів не згодні з цим твердженням. СЕО Ratel Robotics Тарас Остапчук у коментарі РБК-Україна вважає, що сьогодні не йдеться про повну заміну бронетехніки чи пікапів.
Насамперед йдеться про перерозподіл завдань. Наземні роботизовані комплекси вже сьогодні беруть на себе значну частину логістики на передовій, особливо там, де використання техніки з екіпажем створює надто високі ризики для людей. І це не питання найближчих п’яти чи десяти років. Процес уже активно відбувається.
На думку Остапчука, у 2027 році поблизу лінії бойового зіткнення майже вся логістика може виконуватися за допомогою НРК. Але це не означає, що бронетехніка стане непотрібною. Вона має свої завдання, зокрема перевезення особового складу, захищене транспортування та роботу на маршрутах, де потрібні швидкість і бронезахист.
Окремий вектор – це переобладнання пікапів і БТР у безпілотні системи. CEO TechUnity у коментарі РБК-Україна підкреслив, що технічно це можливо. Проте потрібно оцінювати економічну доцільність. Переобладнання передбачає інтеграцію дистанційного керування, електроніки, систем безпеки та резервування. У багатьох випадках простіше й дешевше створити спеціалізований НРК, який від початку проєктувався для роботи без екіпажу.

За його словами, на дистанційне керування можна перевести техніку будь-якого розміру та складності, навіть багі з ДВЗ і механічною коробкою передач. При цьому, враховуючи, що в Україні вже є НРК, які за вантажопідйомністю закривають сегмент пікапів, простіший шлях – розвивати цей напрям, а не переробляти пікапи на дистанційне управління.
Для масового переобладнання важкої та габаритної техніки має з'явитися запит від підрозділів Сил оборони України. Поодинокі запити та інтеграції відбуваються, але це не масова потреба.
В UGVspace також підкреслили, що у зоні 0-5 км від ЛБЗ НРК уже витісняють пікапи, бо звичайне авто там – гарантована мішень для FPV, а низький дрон проходить непомітно. До того ж, сьогодні вже є НРК, які спокійно беруть на борт сотні кілограмів вантажу або евакуюють поранених там, куди жоден пікап не доїде.
CEO та співзасновник компанії DevDroid Юрій Поріцький у коментарі РБК-Україна зазначив, що насправді чимало НРК вже замінили бронетехніку з важкими кулеметами – тепер замість неї працюють НРК з кулеметами, чи гранатометом.
На його думку, кілзона постійно зростає, тому справді необхідні рішення, які дозволять дистанційно керувати автомобільною та броньованою технікою з безпечного місця. Так, DevDroid вже працює над цим. Свого часу компанія створили універсальну систему керування DroidBox, яка може працювати з будь-якою наземною логістичною платформою незалежно від виробника.
Читайте також: Чи будуть роботи наступати: виробник НРК про експорт, локалізацію та задачі на фронті
Автомобілі та бронетехніка – логічний наступний крок. Також зараз низка виробників працюють над тим, щоб робити поточні БТР та інші машини дистанційно керованими, оскільки дообладнати "мізками" існуючі машини простіше та економічно ефективніше, ніж закуповувати вже готові рішення.
Колеса проти гусениць
Розробники роботизованих комплексів зазначають, що сьогодні не існує універсальної платформи, яка однаково добре працюватиме за будь-яких умов. І колісні, і гусеничні НРК мають свої переваги. Вибір залежить від завдання, рельєфу місцевості, навантаження та умов експлуатації.
Так, колісні платформи зазвичай простіші у виробництві, обслуговуванні та ремонті. Вони мають менший опір коченню, тому на твердому ґрунті можуть бути енергоефективнішими й забезпечувати більший запас ходу.
Гусеничні НРК мають більшу площу контакту з поверхнею. Це дає перевагу на м’якому ґрунті, у багнюці, на піску чи снігу, де важливо зменшити тиск на поверхню. Але гусенична ходова частина складніша, має більше елементів, що зношуються, і потребує відповідного обслуговування.
Водночас не можна сказати, що взимку працюють лише гусениці, а влітку колеса. Дуже багато залежить від шин, протектора, маси платформи, кліренсу та конкретного маршруту. На зледенілій поверхні обидва типи можуть втрачати зчеплення.
При цьому колісні НРК простіші в експлуатації, можуть розвивати значно вищу швидкість і за певних умов продовжувати рух навіть після пошкодження одного з коліс. Натомість втрата гусениці часто означає повну зупинку платформи.
У Ratel розвивають обидва напрями. Наші колісні платформи орієнтовані передусім на логістику та евакуацію, а гусенична Nurse TB20 також використовується для спеціалізованих завдань.

За словами CEO TechUnity, лише 7% команд, що працюють над НРК, виробляють або розробляють гусеничні платформи – і ця пропорція не змінюється. Цікава закономірність: виробники, які досягли успіху з гусеничним НРК, легко додають у портфель колісний. Вважається, що інтеграція в гусеничний НРК потребує більше зусиль, але є й складні колісні машини – наприклад, на 6 і 8 коліс, з вимогою розвороту на місці.
Чи є альтернатива "електриці"?
Як зазначив СЕО Ratel Robotics, для більшості завдань, які сьогодні виконують наші наземні роботи, електрична силова установка є оптимальним рішенням.
Так, електродвигуни забезпечують високий крутний момент на малих швидкостях. Це важливо, коли робот перевозить важкий вантаж або долає складні ділянки маршруту. Окрім того, електричні платформи значно тихіші, не мають вихлопних газів і можуть мати нижчу теплову помітність порівняно з аналогічними платформами з двигуном внутрішнього згоряння.
Також така конструкція простіша в обслуговуванні. Немає потреби регулярно замінювати моторну оливу, обслуговувати паливну систему та значну частину механічної трансмісії.
Ще одна перевага полягає в можливості використовувати незалежні мотор-колеса. Це підвищує живучість платформи, оскільки пошкодження одного приводу не обов’язково призводить до втрати рухомості всього робота.
Водночас ДВЗ також мають переваги. Насамперед це потенційно більший запас ходу для важких платформ і можливість швидкого дозаправлення без тривалого заряджання акумуляторів. Але потрібно враховувати і недоліки: шум, теплову помітність, складність конструкції та необхідність регулярного технічного обслуговування.
Виробники наголошують, що потрібно відштовхуватися від конкретної місії. Якщо електрична платформа виконує завдання ефективніше, дешевше й із меншими ризиками, немає потреби ускладнювати конструкцію. При цьому застосування ДВЗ або гібридних силових установок можливе для окремих класів НРК.
Читайте також: Український НРК Protector отримав бойовий модуль з кулеметом
При цьому у TechUnity зазначають, що останнім часом можна відмітити тенденцію появи гібридних комплектацій, коли ДВЗ стоїть як додаткова опція для збільшення запасу ходу та як генератор для заряду батареї.
Окрім того, є НРК, для яких двигун внутрішнього згоряння – необхідність. Зокрема, дрони, які часто використовуються для евакуації поранених, коли вища швидкість ДВЗ порівняно з електродвигуном стає вирішальною перевагою.
За словами технічного директора виробництва MAUL з AIDronesUA Олександра Козири, простота виробництва не завжди означає ефективність у реальних бойових умовах. Багато компактних електричних НРК мають коротку колісну базу та не оснащені повноцінною підвіскою. Через це на нерівностях виникають сильні коливання, втрата стійкості та ризик перекидання.
Штучний інтелект вже поруч
Опитані виробники НРК сходяться на думці, що індустрія поступово рухається від повністю ручного керування наземними роботами до автоматизації окремих процесів, а в перспективі до автономного виконання місій.
Сьогодні одна з головних проблем НРК полягає в залежності від зв’язку та оператора. Коли робот долає кілька кілометрів складного маршруту, оператор має постійно контролювати його рух. Якщо зв’язок зникає, виникає ризик втратити машину.
Саме тому активно розвиваються кілька ключових напрямів.
- Перший напрям – це автопілот, який дозволяє платформі самостійно долати частину маршруту та обходити перешкоди.
- Другий – це Backtrack, тобто можливість повернення за пройденим маршрутом у разі втрати зв’язку.
- Третій – це Follow Me, коли робот автоматично рухається за людиною.
- Окремий напрям стосується застосування штучного інтелекту для виявлення загроз, зокрема FPV-дронів.
Основна перевага автоматизації полягає у зменшенні навантаження на оператора, підвищенні стійкості до втрати зв’язку та можливості одночасного управління більшою кількістю платформ.
Але є й складнощі. Поле бою постійно змінюється, а наземний робот має працювати в умовах бруду, пилу, поганої видимості, перешкод і радіоелектронної боротьби. Алгоритми повинні правильно розпізнавати середовище й ухвалювати безпечні рішення.

Крім того, розробка повноцінної автономності потребує значних інвестицій, часу та кваліфікованих інженерів. Тому розробники рухаються поступово: спочатку автоматизуються окремі ділянки маршруту, потім більшу частину місії. Довгострокова мета полягає у створенні єдиної екосистеми, у якій наземні та повітряні безпілотні системи взаємодіятимуть між собою.
Головна складність роботи ШІ – це точність. Досягти виявлення загроз понад 95% – серйозна задача. Тому донавчання моделей – це постійний кропіткий процес.
Навчати ШІ лише на реальних відео можна, але не в такі короткі терміни і не у військовій сфері. Для прикладу, у TechUnity поєднують два джерела: відео з бойових місій і власні синтетичні датасети. Модель вчиться на десятках тисяч згенерованих синтетичних даних, а точність перевіряється на сотнях реальних відео та на тестуваннях.
Військові зараз просять саме про вибір: самим вирішувати, їхати на автопілоті чи ні, вмикати автоматичний постріл сіткою або іншим засобом при виявленні загрози – чи залишити цей відповідальний момент оператору НРК.
Що далі?
Сьогодні наземні роботи вже давно вийшли за межі звичайного транспортування вантажів. Фактично вони перетворились на універсальні роботизовані платформи, які можна адаптувати під різні завдання.
За словами СЕО Ratel Robotics Тараса Остапчука, основою залишається логістика. Це доставка боєприпасів, води, продовольства, обладнання та евакуація поранених. Саме логістичні завдання становлять близько 70-80% застосування НРК.
При цьому сьогодні вже є українські НРК, які доставляють FPV-дрони на наземній платформі та запускають їх із віддаленої позиції. Тобто наземний робот стає частиною повітряної безпілотної системи.
Ще один напрям стосується використання НРК як носіїв спеціалізованого обладнання. Це можуть бути засоби спостереження, зв’язку, дистанційно керовані бойові модулі або інші системи залежно від потреб підрозділу. CEO TechUnity також зазначив, що останнім часом з'являються й зовсім нові класи. Наприклад, НРК типу "Кріт": техніка, яка допомагає вести певні дії під землею.
Читайте також: В Україні розробили унікальні НРК для боїв у трубопроводах
Не варто забувати й ударну функцію НРК. Так, за допомогою дрону Droid TW 12.7 від компанії DevDroid бійці 5-ї окремої штурмової бригади уразили важку броньовану техніку противника – російську МТ-ЛБ разом з екіпажем. Це був перший задокументований випадок, коли наземний робот знищує броньовану техніку противника в реальному бою.
Окрім того, оператори підрозділу ударних НРК "NC13" Третього Армійського Корпусу керували НРК виробництва DevDroid із безпечного укриття, і 45 діб поспіль дроїд кулеметним вогнем придушував усі спроби прориву противника. Ворогу не вдалося ані інфільтруватися, ані зайняти нашу позицію.

Також серед специфічних засобів можна згадати дрони-камікадзе, які можуть везти до 40 кілограмів вибухівки на відстань до 30 кілометрів і знищувати укріплення противника. Зараз народжується ще один напрямок – це дообладнання потужних засобів, які можуть виїжджати на поле бою та витягувати звідти підбиту техніку.
Технічний директор виробництва MAUL з AIDronesUA Олександр Козира також підкреслив, що особливо перспективним є розвиток НРК-амфібій. На фронті є чимало ділянок із болотистою місцевістю, річками та іншими водними перешкодами, які звичайна колісна техніка не здатна подолати. Амфібійні платформи можуть суттєво розширити можливості логістики та евакуації.
Виробники наземних комплексів зазначають, що головний напрям – це об’єднання різних безпілотних систем в одну екосистему. Тому майбутнє НРК не в одній конкретній функції, а в універсальності платформ та їхній інтеграції з іншими роботизованими системами.
Сьогодні не йдеться про повну заміну бронетехніки чи пікапів через низку факторів, один з яких – ціна розробки великих НРК. Але це може статись у майбутньому.
Сьогодні не існує універсальної платформи, яка однаково добре працюватиме за будь-яких умов. І колісні, і гусеничні НРК мають свої переваги. Вибір залежить від завдання, рельєфу та умов експлуатації.
Сьогодні одна з головних проблем НРК – це залежність від зв’язку та оператора. Коли робот долає кілька кілометрів складного маршруту, оператор має постійно контролювати його рух. Якщо зв’язок зникає, виникає ризик втратити машину.
Розробка повноцінної автономності потребує значних інвестицій, часу та кваліфікованих інженерів. Тому розробники рухаються поступово: спочатку автоматизуються окремі ділянки маршруту, потім більша частину місії.