5 листопада у США відбудуться не лише президентські вибори. Також має оновитися Конгрес. Чому ці вибори важливі та як вони можуть вплинути на підтримку України – читайте в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
ЗМІСТ:
Одночасно з президентськими виборами у США відбудуться і вибори 13 губернаторів та до обох палат Конгресу. Нижня – Палата представників, до якої обираються конгресмени від невеликих округів у кожному штаті. Верхня палата – це Сенат, у якому працюють по два представники від кожного штату. Палату представників переоберуть повністю, Сенат оновиться на третину.
"Для України це, в принципі, грає навіть більшу роль, ніж те, хто очолить саму країну. Тому що президент – це не фінальне слово. Президент – це одна з гілок влади", – каже РБК-Україна асоційований експерт ГО "Інститут американістики" Олег Преловський.
Саме Конгрес виділяє допомогу Україні. З якими труднощами це може відбуватися, показала чотиримісячна епопея із голосуванням за допомогу Україні на початку цього року. Тоді на догоду виборчій кампанії конгресмени, орієнтовані на Трампа, блокували виділення допомоги Україні в Палаті представників.
Ще одне важливе питання – хто буде спікером Палати представників. Будучи головою цього органу, він має повноваження виносити або не виносити на голосування законопроекти. Нинішній спікер Майк Джонсон власне і був тією фігурою, яка безпосередньо блокувала ухвалення законопроекту щодо України.
Як і всюди в США, вибори проходять за мажоритарною системою. Наразі у Палаті представників більшість республіканців дуже тоненька – 221 голос проти 214 у демократів.
"Існує відносно невелика кількість конкурентних виборчих баталій із понад 400 місць у Палаті представників, які зрештою визначатимуть контроль над цим органом. Поточні опитування показують, що республіканці мають невелику перевагу над демократами щодо контролю над Палатою представників, але вона дуже близька до п’ятдесят на п’ятдесят, і партія, яка переможе, ймовірно, матиме досить незначну більшість", – каже РБК-Україна виконавчий директор американської некомерційної організації Renew Democracy Initiative Уріель Епштейн.
За даними The Cook Political Report, є 205 виборчих округів, у яких гарантовано перемагають демократи. У республіканців таких округів 208.
На інших 22 округах ведеться основна боротьба.
Так, у штаті Нью-Йорк дві партії борються за шість приміських округів, п’ять з яких несподівано завоювали республіканці на минулих виборах, апелюючи до тем інфляції та нелегальної міграції. Та цього року опитування засвідчують, що у майже всіх цих округах демократи та республіканці мають рейтинги рівні в межах статистичної похибки. У цих округах на рекламу вже витрачено понад 110 мільйонів доларів.
Так само важливими є 5 округів у Каліфорнії, які несподівано відійшли до демократів на минулих виборах. Цікаво, що тут значна частка латиноамериканців. Як і в Нью-Йорку, представники обох партій мають практично рівні рейтинги, хоча Каліфорнія як штат на президентських виборах підтримує демократів.
Решта "хитких" округів розкидані по всій країні.
У США сенаторів обирають на шість років. Сенат оновлюється не одномоментно, а кожні два роки на третину. На цих виборах переобираються 34 сенатори.
"Якщо члени Палати представників, все ж таки працюють на рівні штатів та більше у взаємодії з виборцем на партійному рівні, то з Сенатом трошки інше. Сенатори займаються вседержавним рівнем", – пояснює Преловський.
Поки що демократи контролюють 47 місць, ще 4 незалежних сенатори з ними співпрацюють. Республіканці мають 49 мандатів.
У випадку Сенату є цікавий нюанс – якщо кількість демократів та республіканців рівна, то вирішальний голос має віце-президент США, який у Сенаті головує.
Тож, аби отримати більшість, республіканцям потрібно виграти два додаткових місця, якщо президентом стане Гарріс, або одне – якщо переможе Трамп. І це досить імовірно.
"Очікується, що республіканці виграють Сенат з більшістю в пару місць. Є кандидати від Демократичної партії, яким загрожує втрата місць, наприклад Джон Тестер з Монтани та Шеррод Браун з Огайо, а також дуже близькі перегони будуть в Пенсільванії та Вісконсіні", – каже Епштейн.
Більшість мандатів, за які йде боротьба цього року, зараз контролюють демократи та їх партнери. Це 23 з 34 місць. Ще в 11 переобираються республіканці.
"Для України ще буде важливо, які штати нададуть яких представників до Сенату. Тому що частина штатів не приховують того факту, що їм все ж таки більш цікава внутрішня політика, а не зовнішня", – каже Преловський.
Як зазначає CBS News, все вирішать вибори сенаторів у 11 штатах: Огайо, Мічиган, Меріленд, Невада, Техас, Арізона, Флорида, Монтана, Пенсильванія, Вісконсин, Західна Вірджинія та Небраска.
З них 5 – "хиткі" штати, де відбувається найзапекліша боротьба і на президентських виборах.
Дуже часто до кампаній у Палату Представників та Сенат долучаються Гарріс, Трамп та інші топ-політики США.
До прикладу, у Нью-Йорку та Каліфорнії демократи роблять ставку на масову рекламу та те, що президентські вибори підвищать явку серед їх виборців. Гарріс здійснила кілька агітаційних поїздок по Каліфорнії, яка є її рідним штатом.
Водночас, республіканці у цих двох локаціях діють більш активно. За їх кандидатів агітує спікер Палати представників Майк Джонсон, а також сам Трамп. Кандидат у президенти побував у Каліфорнії в середині жовтня, а наприкінці місяця провів масштабний мітинг на легендарній арені Медісон Сквер Гарден у Нью-Йорку.
Агітація Дональда Трампа в Нью-Йорку (фото: Spectrum News NY1)
До слова, подія у Нью-Йорку згодом зіграла з Трампом у злий жарт. Виступаючи на мітингу, комік Тоні Хінчкліфф використовував образливу лексику, зокрема, назвав Пуерто-Рико "плаваючим островом сміття". Лише дивом цей скандал вдалося владнати. Не в останню чергу через недолугу реакцію Джо Байдена, який і сам назвав прихильників Трампа "сміттям".
Залучення віп-агітаторів до виборів на округах може працювати по-різному і не завжди ефект очевидний. За словами Епштейна, це питання на мільйон доларів: чи Трамп та Гарріс зможуть допомогти кандидатам від своїх партій на місцях, чи навпаки сильні кандидати додадуть голосів Трампу та Гарріс.
Епштейн наводить приклади Північної Кароліни та Арізони. У першій кандидат від Демократичної партії на пост губернатора Джош Стайн значно випереджає свого радикального конкурента-республіканця. Фактичний результат, швидше за все, не буде таким розгромним, але у багатьох опитуваннях Стайн має перевагу більше ніж на десять пунктів. Тим часом президентська гонка в Північній Кароліні є надзвичайно напруженою, і там Трамп має незначну перевагу.
"В Арізоні в перегонах до Сенату демократ має пристойну перевагу – значно меншу, ніж у Північній Кароліні, але все одно. І має цю перевагу перед непопулярним кандидатом від Республіканської партії. Але при цьому в Арізоні йдуть значні баталії у президентській кампанії. Таким чином, Стайн у Північній Кароліні та Галлего в Арізоні могли підняти б Гарріс – або Гарріс могла б підняти їх. Те саме стосується Трампа та республіканців",– зазначає Епштейн.
Додає складності те, що всередині обох партій є різні угрупування, каже Преловский. У республіканців є крило, яке неформально досі виступає проти Трампа. Для цієї частини партії заяви політика є надто радикальними. Так само у демократів є потужне ліве крило, яке часом називають навіть марксистським.
Водночас на рівні мажоритарних округів велику роль відіграє не лише політична приналежність, а й сама особистість кандидата – його харизма, наявність зв'язків з округом та репутація.
Після президентських і конгресових виборів можливі кілька сценаріїв. У першому республіканці зберігають контроль над Палатою представників та отримують Сенат. В такому випадку велике значення матиме посада президента. Або він отримає повністю лояльний Конгрес, або повністю ворожий.
Однак існує і велика ймовірність, що після виборів Конгрес буде розділеним, коли різні палати парламенту контролюватимуть різні партії. І це може породити одразу кілька проблем.
6 січня члени Конгресу США зберуться для підрахунку голосів виборщиків і таким чином має бути офіційно затверджено переможця виборів. В умовах коли президентські перегони проходять вкрай напружено, один із кандидатів просто може не визнати поразку. Принаймні Трамп кілька разів про це натякав.
За таким сценарієм розвивалися події під час попередніх виборів – 6 січня 2021 року. Тоді будівлю Капітолію, де засідає Конгрес, взяли штурмом прихильники Трампа, які вимагали відхилити затвердження перемоги Байдена. Тоді Конгрес не пішов на повідку протестуючих. Але цього разу щонайменше виникає ризик, що конгресмени стануть політичними заручниками у протистоянні після виборів.
В обох палатах Конгресу залишається багато прихильників допомоги Україні, але домовлятися про ухвалення спільних законопроектів стане все важче.
"Це буде важко. Республіканська партія розділена щодо України. Коли на початку цього року нарешті ухвалили великий пакет допомоги Україні, Ізраїлю та Тайваню, трохи більше половини республіканців у Палаті представників проголосували за нього, а в Сенаті його підтримали менше половини. Але те, як зараз функціонує Республіканська партія з Трампом на майже культовій керівній посаді, багато в чому залежить від того, хто виграє президентство",– наголошує Епштейн.
Якщо Трамп буде в Білому домі, він буде диктувати політику – він навіть продемонстрував здатність вплинути на республіканців, які покидають посаду, затримуючи великий законопроект про допомогу Україні та іншим нашим союзникам на місяці.
"Якщо Гарріс переможе, а Трамп програє, він усе ще матиме вплив, але він серйозно послабиться – до наступних президентських виборів йому виповниться 82 роки, він буде старшим за Байдена зараз і буде людиною, яка програла вибори двічі підряд",– резюмує він.
Тож всупереч поширеному уявленню про те, що президент США ледь не одноособово визначає курс своєї країни, йому в будь-якому разі доведеться озиратися на Сенат і Палату представників. "Розділений" Конгрес, коли різні палати контролюються різними партіями, для України може мати різне значення.
З одного боку, це ризикує гальмувати виділення наступних пакетів допомоги. З іншого боку, особливо у випадку перемоги Трампа, наявність підконтрольної демократам палати Конгресу може слугувати своєрідним запобіжником від надто різких зовнішньополітичних маневрів республіканця.
При написанні матеріалу використовувались публікації CNN, CBS News, The Cook Political Report, коментарі Уріеля Епштейна, виконавчого директора американської некомерційної організації Renew Democracy Initiative (США) та Олега Преловського, асоційованого експерта ГО "Інститут американістики".