Не лише мова. Чому українські біженці неохоче їдуть до Франції

За останніми даними Євростату, у січні 2024 року у ЄС перебували 4,3 млн українських біженців. Найбільше у Німеччині – 1,2 млн людей. Порівняно з населенням країн, найбільша частка людей із тимчасовим захистом – у Чехії, Польщі, країнах Балтії, Словаччині та Болгарії. Там приймають понад  25 біженців на 1000 громадян. У Франції цей показник – менше 1 на тисячу жителів.

За останніми даними, у Франції перебувають 64,7 тис. українських біженців, але в це число не враховані неповнолітні, бо їм не потрібен дозвіл на перебування. За даними громадської  організації La Cimade, що приблизно 30 000 українських біженців не охоплені підрахунком у Франції.

Серед факторів, за якими українці вибирають країну прихистку – мова, відстань до України, фінансова підтримка і українські спільноти. Водночас Франція не відповідає жодній із цих вимог, кажуть аналітики. Правозахисні організації також вказують на мовний бар'єр та бюрократію у Франції.

Українські біженці розповідали, що їм було складно отримати інформацію про процедуру подання заявки на тимчасовий захист, виплати та житлові програми, а також про можливості навчання та роботи у Франції. Новою перешкодою виявилися вимоги щодо продовження дозволу на тимчасовий захист.

На відміну від Німеччини, яка запровадила програму підтримки українців на державному рівні, у Франції до прийому біженців залучили асоціації та місцевих жителів, які надавали своє житло.

Крім того, представники гуманітарних організацій зазначають, що ще однією проблемою для біженців є невизначеність, пов'язана із тимчасовістю захисту у ЄС. Це впливає на довгострокові рішення – наприклад про зарахування дітей до школи чи вивчення мови.