Лікарі в Україні – важливість професії в сучасних умовах

З 24 лютого 2022 року життя українців сильно змінилось – Росія розпочала повномасштабне вторгнення. За півтора року війни напевне не залишилось міст в Україні, які не постраждали від росіян: деякі з них були захоплені, деякі страждали від обстрілів. За цей час дуже сильно зросла роль лікарів, які навіть під обстрілами та без світла примудрялись проводити операції.

Медики зараз працюють в різних площинах: хтось оперує воїнів у великих містах, хтось працює військовим медиком поблизу фронту та рятує поранених побратимів. В будь-якому випадку, лікарі рятують життя людей – хай це невідкладні операції чи то просто огляд у поліклініці чи лікарні. Звісно, що ця професія досить складна та потребує тривалого навчання перед тим, як ви почнете когось лікувати.

Бойові медики

Напевне, найбільше небезпечна лікарська спеціалізація. Головне завдання бойових медиків – надавати невідкладну медичну допомогу на місці поранення, а також евакуація пораненого з небезпечного місця. Дуже часто вони працюють прямо на передовій або ж у прифронтових містах.

Загалом же це молодший медичний спеціаліст, який при цьому не має медичної освіти. Бойовий медик не має займатись подальшим лікуванням пораненого, але від нього залежить, як швидко ранений буде доставлений до медичного закладу. Цікаво, що наразі законодавство не захищає бойового медика (в основному у соціальному плані).

Військовий лікар

Загалом, це людина, яка має військове звання і вищу медичну освіту. Військовий лікар може лише надавати медичну допомогу, при цьому не беручи участі саме в бойових діях. Він може працювати як у мирний час – просто лікувати хворих, так і у воєнний час – лікувати ранених.

Слід розрізняти бойових медиків та військових лікарів. Перші працюють прямо на полі бою, евакуюють поранених, а от військові лікарі вже займаються безпосередньо лікуванням у прифронтових шпиталях.

Але не лише ранені воїни стають пацієнтами військових лікарів. Прифронтові міста ледь не найбільше обстрілюють, а тому до лікарів часто звертаються і місцеві, які з тих чи інших причин не виїхали у більш безпечні місця. Саме вони регулярно звертаються до лікарів, бо постійні обстріли не минають безслідно.

Хірурги та реабілітологи

Важливу роль зараз відіграють саме ці лікарі. По-перше, хірургів можна назвати головними рятівниками ЗСУ – вони проводять складні та не дуже операції для ранених воїнів, часто рятуючи їх від смерті. І не тільки це: саме хірурги ампутують пошкоджену кінцівку та готують цю ділянку для встановлення протеза. Завдяки цьому деякі важкопоранені отримують нове життя – протез, звісно, не здатен повноцінно замінити втрачені руки чи ноги, проте це набагато кращий варіант, ніж бути без кінцівки взагалі.

Роль реабілітолога також значуща. Саме вони допомагають пацієнтам відновитись після операцій, зокрема, розпрацьовувати прооперовану руку чи ногу (адже після операції на тривалий час треба знизити до мінімуму навантаження, а потім знову набирати форму). Підбір необхідних вправ, правильність їхнього виконання, медичні рекомендації щодо відновлення – все це входить до завдань реабілітолога. Також вони допомагають людям з протезами звикнути до механізованих кінцівок, опанувати принцип їхньої роботи.

Навчання на лікаря

Для того аби опанувати одну з цих спеціалізацій (окрім бойових медиків), необхідна відповідна освіта. Саме цей крок стає серйозною проблемою для тих, хто вирішив присвятити себе медицині: навчання у ВНЗ зазвичай триває 5-6 років (звісно, з урахуванням спеціальності). Це не все – далі йде післядипломне навчання, яке проходить в інтернатурі, магістратурі, клінічній ординатурі або на курсах вторинної спеціалізації.

Інтернатура є обов’язковою після університету, аби на практиці закріпити усі знання на практиці. Навчання може тривати від року до 3-х, а по його завершенні спеціаліст отримує лікарську кваліфікацію.

Магістратура проводиться одночасно з інтернатурою та має на меті поглиблене опанування обраної спеціальності. По завершенні навчання на магістратурі лікар-інтерн отримує кваліфікацію «Магістр медицини».

Клінічна ординатура є вищою формою підвищення кваліфікації з «відривом від виробництва» (припиненням роботи на час навчання). Термін здобуття цієї кваліфікації – 2 роки. Професія лікаря потребує від фахівця перебувати постійно в тонусі, тож кожні 5 років необхідно проходити перекваліфікацію.

Часто за медичною освітою їдуть з України. У деяких країнах, наприклад, у Німеччині, Австрії або Чехії, можна вчитись безкоштовно, виконавши усі необхідні умови для вступу. Також можна відносно недорого навчатись у Польщі, Словаччині чи Угорщині.

Втім, увесь цей тернистий шлях вартує того, аби нарешті стати лікарем. Головне, аби ви мали тягу до цього, бажання допомагати людям. А тривале навчання зрозуміле – ви будете відповідальні за здоров’я інших людей, а тому маєте гарантувати, що після візиту до вас пацієнту не стане гірше через помилковий діагноз чи лікування.