За весь період незалежності в Білорусі було лише два державні лідери. Останні 20 років влада перебуває в руках Олександра Лукашенка, проте ключові події в історії країни відбулися за Станіслава Шушкевича. Він був одним із підписантів угоди, що "похоронила" СРСР, боровся за демократичний курс Білорусі та до останніх днів життя активно підтримував опозицію.
РБК-Україна в матеріалі нижче розповідає про першого керівника Білорусі.
Зміст
Станіслав Шушкевич народився в Мінську в 1934 році. Це був період найжорсткіших репресій сталінського режиму, що позначився і на родині Шушкевичів.
Коли хлопчику було два роки, його батька, відомого письменника та журналіста Станіслава Петровича Шушкевича, оголосили "ворогом народу" та вислали в табори Сибіру за "контрреволюційну та націоналістичну діяльність". Додому він зміг повернутися лише за 20 років.
Мати майбутнього білоруського лідера, Олена Романовська, також була письменницею, працювала на радіо. Після арешту чоловіка її виключили з комсомолу, звинувативши в тому, що вона не мала мужності "порвати з ворогом народу". Жінка більше не мала змоги писати. Все життя пропрацювала вчителькою у школах Мінська.
Після закінчення школи Станіслав Шушкевич обрав професію радіофізика. Закінчив Білоруський державний університет (БДУ) та аспірантуру Інституту фізики Академії наук Білоруської РСР.
Мав розробки в галузі радіоелектроніки, видав підручник, здобув ступінь професора, доктора фізико-математичних наук, став членом-кореспондентом Академії наук БРСР.
У 1963-1990 роках Шушкевич працював у Мінському радіотехнічному інституті та Білоруському державному університеті, був проректором цих вищих навчальних закладів, завідував кафедрою ядерної фізики в БДУ.
На початку 1960-х роках Шушкевич працював на Мінському радіозаводі, де познайомився з американцем Лі Гарві Освальдом.
Освальд – єдиний підозрюваний у вбивстві президента США Джона Кеннеді 1963 року.
Він приїхав до Радянського Союзу в 1959 році, а перед поверненням до Штатів провів два роки в Мінську, де й потрапив на роботу до радіозаводу.
Станіслав Шушкевич сам розповідав, як партія доручила викладати Освальду російську мову.
"Я був великий фахівець перекладати статті з англійських журналів. І коли потрапив, не знаю яким чином, Лі Гарві Освальд на цей радіозавод, до мене прийшов секретар парткому і сказав: ось вам партійне доручення, хоч ви і безпартійний – ви будете вчити американця російської мови", – згадував він в одному з інтерв'ю.
Коли стало відомо про вбивство Кеннеді, колеги на заводі шуткували над Шушкевичем, що той нібито працює на КДБ та підготував убивцю американського лідера. Але Станіслав Шушкевич заперечував ці чутки та казав, що ніхто зі спецслужб з ним не зв'язувався й після вбивства.
Також Станіслав Шушкевич висловлював думку, що Освальд не міг скоїти замах на Кеннеді: "вважаю, що це було сплановане вбивство, а він підставна фігура, на яку можна було все це звалити".
Лі Гарві Освальд був застрелений під час переведення у в'язницю Далласа в листопаді 1963 року.
Шушкевич очолював кафедру ядерної фізики БДУ в 1986 році, коли сталася трагедія на Чорнобильській АЕС. Для оцінки наслідків аварії комуністична партія створила спеціальну комісію, до складу якої долучився Шушкевич.
Попри критичну небезпеку та радіаційне забруднення значних територій Союзу, влада намагалася приховати та сфальсифікувати інформацію про катастрофу.
Станіслав Шушкевич категорично відмовився виконувати вказівки радянських керівників. Як член Комісії він наполягав на опублікуванні реальних даних про наслідки аварії, оскільки без цього неможливо було б мінімізувати жахливі наслідки катастрофи. За таку позицію його виключили з Комісії.
Але Шушкевич не відступив та знайшов багато однодумців у своєму університеті. Влітку 1986-го ніхто зі співробітників його кафедри не пішов у відпустку. Використовуючи наявне обладнання, Шушкевич відкрив пункт перевірки рівня радіоактивного йоду в щитоподібній залозі та вмісту радіонуклідів у харчових продуктах. Туди їхали сотні людей з усього Мінська.
Міське партійне керівництво дізналося про таку діяльність Шушкевича та пригрозило позбавленням партійного квитка, що на той час означало б відсторонення від керівної роботи. Шушкевич знов не підкорився та організував на кафедрі підготовку фахівців із запобігання радіоактивній небезпеці. Його співробітники допомагали багатьом організаціям і установам у запуску відповідної апаратури.
Саме ситуація із замовчуванням аварії на ЧАЕС стала поштовхом для Станіслава Шушкевича піти в політику. Усвідомлюючи необхідність змін у радянській системі він прийняв пропозицію колег по університету балотуватися в народні депутати Радянського Союзу.
За підтримки опозиційної сили "Білоруський народний фронт" Шушкевича в 1989 році обрали до З’їзду народних депутатів Радянського Союзу, а в 1990 році – до Верховної ради Білорусі, де він обійняв посаду першого заступника голови парламенту.
Після невдалого перевороту влади Горбачова в серпні 1991 комуністичні діячі Білорусі пішли у відставку. Серед них був і спікер Верховної ради, тому Шушкевич почав тимчасово виконувати його обов’язки, зокрема під час проголошення незалежності Білорусі 25 серпня 1991, а у вересні його вже офіційно обрали спікером.
8 грудня 1991 Станіслав Шушкевич як лідер незалежної Білорусі провів переговори з президентом Росії Борисом Єльциним і президентом України Леонідом Кравчуком на території заповідно-мисливського господарства на заході Білорусі.
Там були підписані Біловезькі угоди, які фактично припинили існування Радянського Союзу. СРСР розпався, але була створена Співдружність незалежних держав (СНД).
Пізніше Шушкевич висловлював думку, що Біловезькі угоди дозволили уникнути трагічного сценарію Югославії, коли проголошення незалежності колишніх балканських республік на початку 1990-х спричинило низку кривавих військових конфліктів.
Як і більшість керівників колишніх республік СРСР, Станіслав Шушкевич зіткнувся з політичними та економічними труднощами. У незалежній Білорусі постала необхідність створення нової Конституції, національної валюти тощо.
Поки Конституція не була остаточно затверджена, Шушкевич не мав статусу глави держави, але вважався вищою посадовою особою.
Головними своїми досягненнями на посаді очільника Верховної ради Шушкевич називав прийняття права приватної власності на землю, виведення ядерної зброї з території Білорусі та міжнародне визнання молодої білоруської держави. Також за його головування у парламенті вдалося ухвалити закони про створення армії, прикордонної і митної служби, закладені основи власної фінансової системи.
Білорусь стала першою державою, яка добровільно і без додаткових умов відмовилася від ядерної зброї. Шушкевич ухвалив це рішення, не вимагаючи жодної компенсації чи умов, на відміну від Леоніда Кравчука, який вимагав від Москви спочатку визнати територіальну цілісність України.
Перший білоруський лідер пояснив своє рішення тим, що ядерні боєголовки в Білорусі були розміщені близько поверхні й могли б стати ціллю ворогів, що стерло б його країну з лиця землі. Натомість українські були розташовані у глибоких шахтах.
Шушкевич став першим із керівників держав колишнього СРСР, який відвідав Вашингтон для офіційної зустрічі з президентом Білом Клінтоном. Потім і лідер США здійснив візит до Мінська та привітав демократичний курс білоруської влади.
Проте у Верховній раді країни зберігалася консервативна більшість з представниками радянської партійної номенклатури. Їй вдалося запобігти демократизації білоруського суспільства і ринковому реформуванню економіки.
У січні 1994 року Рада домоглася усунення Шушкевича з посади спікера. Цьому передував виступ "молодого" депутата Олександра Лукашенка, який звинувачував керівництво Білорусі в корупції та виступав за необхідність налагодження відносин із колишніми республіками.
Шушкевич брав участь у президентських виборах 1994 року, але посів 4 місце. Президентом став Олександр Лукашенко, який взяв курс на встановлення авторитарного режиму в Білорусі.
З перших днів президентства Олександра Лукашенка Станіслав Шушкевич став одним з його найактивніших критиків.
Був одним із депутатів, які намагалися оголосити імпічмент президенту через порушення Конституції.
Протягом 20 років (1998-2018) очолював Білоруську соціал-демократичну громаду, брав участь у Конгресах демократичних сил Білорусі, підтримував опозиційних кандидатів на президентських і парламентських виборах.
Вважав, що Лукашенко може пожертвувати незалежністю своєї нації заради Росії. "Для того, щоб утримати владу, наш нинішній нелегітимний – повторюю, нелегітимний – президент продасть все, включно з Білоруссю", – наголошував Шушкевич ще у 2016 році.
Під час протестів у Білорусі 2020 року проти підсумків виборів президента, Шушкевич заявив, що в Олександра Лукашенка немає іншого виходу, як допомагати Путіну ліквідовувати білоруську незалежність.
Також Станіслав Шушкевич вважав, що РФ може примусово русифікувати Білорусь та виступав за позбавлення російської мови статусу другої державної.
Стосовно коректності висловлювання про "братні народи Росії та Білорусі", що часто вживають нинішні лідери обох країн, Шушкевич висловлювався так: "Ми будемо братами, тільки ми не будемо рабами російської влади... Ми знаємо, що таке людська гідність, і хотілося б, щоб у нас росіяни цьому повчилися."
Шушкевич називав призначення колишнього КДБшника Володимира Путіна очільником Кремля головною помилкою Бориса Єльцина.
Після початку російського вторгнення в Україну у 2014 році він гостро критикував режим Путіна.
"У Біловезькій угоді написано: непорушність кордонів і територіальна цілісність держав. Маю на увазі Крим, Придністров’я, Донбас. Зверніть увагу: всюди суб’єктом є Росія, хоч вона і відмовляється від цього. Нібито це не її зброя, не її "зелені чоловічки". Це ганьба, соромно дивитися в очі, коли таке говорять", – казав білоруський політик.
Відповідаючи у 2016 році на запитання про те, як можна зупинити війну в Україні, Шушкевич спорокував, що війна триватиме довго і її не можна буде зупинити, доки при владі залишається Володимир Путін.
"Путін потрапив у таке становище, що відступати йому зараз не можна. Вся його популярність заснована на тому, що він продовжує справу Сталіна, Петра Першого та Леніна. Це все імперці зрештою. А Росії подобається бути імперією, і багатьом російським інтелігентам подобається", – заявив Шушкевич.
Станіслав Шушкевич помер у травні 2022 у віці 87 років від наслідків коронавірусу. Він не мав державних нагород, отримував мізерну пенсію. В останні роки проводив лекції та виступав за кордоном. Неодноразово номінувався на Нобелівську премію миру, за підтримку незалежності Литви в 1991 році отримав орден Вітовта Великого, мав медаль Свободи Трумена-Рейгана Меморіального фонду жертв комунізму (США).
При підготовці використовувалися: інтерв'ю Станіслава Шушкевича "Радіо Свобода", публікації "Радіо Свобода Білорусь", білоруська енциклопедія slounik.org, інформація з Wikipedia.