Генетик Олександр Коляда: В майбутньому ми невідворотно будемо жити довше

Що відомо про вплив війни і Голодомору на майбутні покоління й коли вчені зможуть суттєво уповільнити старіння – у матеріалі РБК-Україна.

Наука в Україні розвивається, навіть попри війну. На жаль, вже в зовсім інших реаліях: через агресію Росії за кордоном опинилося багато наших вчених. Але українці продовжують брати участь у міжнародних дослідженнях і здобувати визнання серед колег з інших країн.

Чи вплине війна на гени майбутніх поколінь українців? Який тренд недавно з’явився серед науковців? Коли вчені зможуть суттєво продовжити життя людей і які хвороби може передбачити генетика?

Про це в інтерв’ю РБК-Україна розповідає відомий генетик і біогеронтолог, кандидат біологічних наук Олександр Коляда. Він досліджує тему старіння в лабораторії і на практиці й очолює Українську Асоціацію Хелс-коучів.

– Які наслідки війна в Україні може мати для майбутніх поколінь українців? Чи може бути більше хвороб від стресу, який зараз переживають всі в країні?

– Багато людей переконані, що генетика – це єдине, що пов'язує ланцюжком людей нинішнього покоління з поколінням майбутнім. Хоча це не так. Генетикою ми часто в побутовому сенсі називаємо все, що завгодно. Хоча вона досліджує і оперує досить невеликою кількістю явищ.

Генетика – це те, що закладено генах, а гени не змінюються під впливом обставин. Що б з вами не відбувалося, ваш геном залишиться тим самим. Ми передамо своїм дітям рівно 50% своєї ДНК незалежно від того, чи триває війна, голод, епідемія, або ж зараз йдуть найкращі роки нашого життя.

Однак є те, що може якось привести генетику до сучасних умов – це факт селекції. Гени не змінюються, але пропорція генів в популяції змінитися може. І якщо справді пофантазувати, то можна уявити, що певних генетичних рис, які зараз підпадають під знищення, або під лімітацію розмноження через війну, може стати менше.

Якщо уявити, що існують генетичні маркери "хоробрості" або навпаки – маркери "необачності", то чи будуть вони втрачатися в ході військових дій? Ми цього не знаємо. Щоб знати, треба мати об’єктивні дані. Люди з певними генами в нашій популяції можуть втрачатися, і в наступному поколінні таких рис може бути менше. Але що саме буде втрачатися – нам невідомо. Треба розуміти, що й вклад генетики в хоробрість чи необачність так само треба досліджувати. Однак факт селекції в історії ми спостерігали багато разів.

Фото: Гени не змінюються під впливом обставин: війни, голоду чи кращих років життя, – Олександр Коляда (надане РБК-Україна)

Ще один момент пов'язаний з тим, що людей цікавить передача майбутнім поколінням певних наслідків війни. Говорячи про стрес і подібні речі, часто намагаються знайти коріння в генетиці. Хоча його там шукати не варто. Бо наслідки стресу або культурних подій можуть передаватися й без генетики – вихованням, навчанням.

Це питання добре досліджене на прикладі Голокосту. Там довго шукали певні генетичні наслідки. Їх знайти не вийшло, але ізраїльським авторам вдалося запропонувати цілих п'ять теорій передачі такого впливу на психологічний портрет людини. Впливу саме того, що батьки або пращури пережили через трагедію.

Ці шляхи передачі опосередковані психологічно: хтось отак ставився до хліба, а інші ось таким чином проявляли своє ставлення до іноземців. На цю тему в родині розмовляли, а про це – мовчали. Це не генетична, а культурна передача традицій, звичаїв, моделей поведінки.

– Колись ви говорили, як Голодомор вплинув на людей через покоління. Як ця і подібні масові трагедії можуть відгукуватися нащадкам?

– Якщо сформулювати питання про те, чи схожий вплив сучасної війни на вплив голоду, який був в Україні понад 80 років тому, то це також достовірно невідомо. І війна, і Голодомор призводять до величезного стресу. В сучасній війні, крім стресу, є ще багато чинників, які впливають на здоров'я, в тому числі й екологічне забруднення, яке може відгукнутися в перспективі впливом на здоров'я поколінь. Але ми майже нічого не знаємо про вплив Голодомору на генетику, бо дослідження на цю тему не проводилися.

В багатьох країнах подібне питання непогано досліджене. Голод на теренах Європи був у 20 сторіччі в Нідерландах, в Італії. І там висновки вчених сходяться в тому, що голод вплинув і на наступне покоління, якщо під час голоду ці люди були в утробі матері.

Скажімо, у 1933 році жінка завагітніла, у 1934-му народила дитину. І в дітях, народжених в цей період, ми бачимо певні зміни на рівні фізіології. Вони переважно пов'язані з ризиком діабету, ожиріння. Рідше говорять про психоневрологічні захворювання, різні поведінкові реакції: реакція на стрес, сексуальна орієнтація. Щодо України, на жаль, то ми знаємо про це дуже мало.

– Чи розвивається українська наука під час війни, чи були зупинені якісь дослідження через бойові дії?

– Важко сказати про всі напрямки, ситуації різні. Є великі історії про перевезення музейних колекцій з тимчасово окупованих територій і з територій, які опинилися під сильними обстрілами. Такі історії я чув про деякі херсонські установи та про Харків.

Є цілі галузі науки, де ці фонди являють собою всю роботу науковців впродовж їхнього життя. Це матеріали для майбутніх досліджень на сто років вперед, і це також дані, зібрані сто років тому. При бомбардуваннях збереження життя, звісно, на першому у місці. Але і наука теж зазнавала значного негативного впливу.

Звичайно, людського ресурсу також стає значно менше. Наука – це явище, яке потребує спокійних часів. Тим часом велика кількість дослідників змушена була виїхати з України. Питання їх повернення додому залишається відкритим. З іншого боку, величезна кількість науковців продовжує свою роботу в Україні, попри всі складні обставини. І це так само викликає повагу та захоплення.

Фото: Багато українських вчених вимушені були виїхати за кордон через війну (Getty Images)

– В якому стані зараз українська генетика? Українських вчених підключають до світових досліджень?

– Треба сказати, що генетика як наука в Україні представлена дуже слабко. Це певний наслідок нашого життя в СРСР, де слово "генетика" забороняли, а вчених, які цим займалися, відправляли до Сибіру. Цілі кафедри закривалися.

Це насправді дуже рідкісний феномен, коли ціла галузь науки перебувала під забороною. А в Радянському Союзі таке було. Вже в незалежній Україні науковці все своє життя боролися з наслідками цієї проблеми. І в порівнянні з іншими країнами, генетика у нас розвинена значно менше, хоча в Україні є дуже хороші вчені високого рівня.

Звісно, наші вчені давно і активно задіяні в міжнародних дослідженнях. Є великі проекти з дослідження геномів різних людей, в яких українці беруть участь. І в дослідженнях, пов'язаних з генетикою довгожителів в усьому світі. Ведуться роботи також з вивчення різних патогенів, які є драматичними для всього світу, таких як коронавірус. Українські вчені і там задіяні, в тому числі трохи зі сторони генетики. Колеги з України вносять свій вклад в дослідження генетики тварин, вивчають еволюційні процеси.

В Україні вимальовується певний тренд бюджетно-мінімалістичного підходу до таких досліджень. Це коли науковець може більше працювати за комп'ютером, а менше – в "мокрій" біології. Це один з рятівних квитків для українського вченого в галузі генетики та біотехнологій.

Комп’ютерна біологія – дуже затребувана професія в усьому світі, яка потребує суттєво менших бюджетів. У нас зараз це йде трохи зі скрипом, але молодь активно починає робити в цій галузі свої перші кроки на міжнародному рівні.

Фото: Українці беруть активну участь в міжнародних дослідженнях (Getty Images)

– Вчені десятиліттями шукають гени, які відповідають за ризики хвороб. Але знайшовши ген, чи можемо ми з цим знанням щось зробити, щоб цих хвороб не було?

– І так, і ні. В перспективі 5-10 років ми, скоріш за все, нічого зробити з цим не зможемо. А якщо думаємо про перспективу 20-50-100 років, то, скоріш за все, можна щось зробити. В напрямку генетичної інженерії або генетичної терапії ми намагаємося не лікувати хвороби, які вже виникли, а генетично профілактувати їх, щоб вони не з'являлися взагалі.

В першу чергу це актуально для онкологічних хвороб, бо вони дуже серйозні. І вони можуть вразити будь-яку людину незалежно від її доходу або статусу. Так і з генетичними хворобами, такими як муковісцидоз, фенілкеторунія. Від них не можна вилікуватися за будь-які гроші. В другу і третю чергу це стосується хвороб, таких як діабет другого типу, гіпергідроз, хвороби Паркінсона, Альцгеймера.

Технології розвиваються, з кожним роком вдосконалюються. Але той час, коли вони будуть націлені на "лайтові", несмертельні хвороби, ще не настав. Це буде значно пізніше. Зараз ми на етапі відточування цих технологій, щоб вони були максимально безпечними.

Не менш важливі й морально-етичні питання. Чи маємо ми право це робити? Якщо людина передасть цей ген своїм дітям, чи спитали у цих дітей, чи хочуть вони, щоб змінювали їх гени? Чи маємо ми моральне право втручатися в ДНК людини? Що буде, коли людині від одного прояву гену стане добре, а від іншого стане погано? Хто буде в цьому винен? І безліч інших питань.

Будь-яка генна терапія дуже дорога. Недавно в Україні дуже активно збирали кошти кільком діточкам на лікування спінально-м'язової атрофії. Така терапія коштує від 1 мільйона доларів і має певний відсоток позитивного результату.

Фото: Вчені-генетики працюють над тим, щоб не лікувати хвороби, а запобігати їх виникненню (надане РБК-Україна)

На що можна вплинути прямо зараз? Генетика допоможе продіагностувати якусь хворобу на етапі планування родини, або на етапі відбору ембріонів при процедурі ЕКЗ (екстракорпорального запліднення – ред.). А от виправити щось генетичне – таке теж має місце, переважно в онкології. Однак це лише кілька сотень випадків у світі щороку. Вузьких генетичних експериментів над людьми зараз дуже мало.

Важливо розуміти, що знайти причину – це не завжди означає знайти саме ген. Бо є дуже різні причини хвороб. Інфекційні, травматичні та інші. Є пов'язані з дефіцитами, коли достатньо поприймати якийсь вітамін і усунути проблему.

Ефективну підтримуючу терапію при ВІЛ, яка дозволяє жити максимально довго, винайшли всього років за 20. Це колосальний успіх. А є малярія: вже 100 років на неї не діє жодна вакцина, і від цієї хвороби досі помирає близько мільйона людей щороку. Хоча в обох хворобах – інфекційний агент, від малярії крім протимоскітних сіток, на жаль, нічого ефективного поки немає.

В багатьох випадках в причинах хвороб – ціла низка факторів. Там буде і генетика, і харчування, і імунітет, і довкілля. Одного-єдиного винуватця, на якого можна повісити всіх собак, часто просто немає. Тому копатися в причинах хвороб безперечно варто.

– Як ці технології можуть допомогти на етапі планування дітей?

– Є певні дослідження, які можна пройти на етапі планування вагітності. При ЕКЗ і природній вагітності – свої підходи. Ще один етап – перевірити ці ризики вже у новонароджених дітей. Цим мають займатися генетик, репродуктолог, спеціаліст з планування сім'ї. Так мало би бути в ідеальному світі, де все безкоштовно і де подібні послуги покриваються страховкою. В Україні, звичайно, все це "на мінімалках".

Є певний спектр рішень, які можна приймати на кожному з етапів. Приміром, деякі хвороби не можна вилікувати, але з ними можна жити досить довго і повноцінно, якщо правильно годувати дітей з перших років їхнього життя.

Фото: Деяким проблемам зі здоров'ям можна запобігти на етапі планування родини (Getty Images)

Є інші хвороби, які коригуються порівняно банальними речами, такими як дієта або введення ліків на певному етапі. Деякі пов'язані з майже 100% ризиком раку у віці з 60 років. І людині треба знати, що робити з цим у 40 чи 50. Але є й хвороби, в яких мова йде про переривання вагітності. І вже це питання в кожній країні вирішується окремо.

– На чому найбільше зараз спекулюють маркетологи, коли рекламують ті чи інші засоби "для покращення здоров'я"?

– Я б відніс сюди косметологію, яка дуже сильно апелює до науки, хоча реально за порадами до неї не дуже звертається. Це також сапліменти, відомі в Україні як БАДи. І багато різних речей, пов'язаних зі схудненням.

Радитися з лікарем – гарна порада, коли мова йде про здоров'я. Однак треба знати, з ким саме радитися. Як показала мені історія з кризою коронавірусу в Україні, лікарі – доволі цікава група людей, до яких ще належить сформувати своє адекватне ставлення.

Бо найзначущішу роль в пропаганду антивакцинаторського руху в Україні відіграли саме лікарі. Не люди, які вірять в пласку землю. Не ті, хто ходить в секти. Саме лікарі чинили найбільший опір тому, щоб ми рятували життя людей за допомогою вакцинації. Не всі лікарі погані і не всі гарні. Але багатьом не вистачає критичного мислення і гарної освіти, яку вони отримували ще в радянські часи. Тому до порад лікаря також треба ставитися критично.

Ті ж БАДи, наприклад, діляться на шкідливі, корисні й на просто безсенсові. Кожен з них варто обговорювати окремо. Але що головне треба брати до уваги? Критично треба ставитись до перебільшених обіцянок. БАДи не складають основу здорового способу життя. І найчастіше вони неспроможні на якісь великі, масштабні ефекти. 100 років тому в епоху авітамінозів вони могли вирішити певну проблему. А зараз саплементи, якщо мова не про вітаміни, мають займати у житті умовне двадцяте місце.

Ще одна шкода, яку я бачу в БАДах – певне когнітивне викривлення. Є ось людина, яка погано спить, зловживає алкоголем, але приймає добавку, яка обіцяє продовжити життя. Але це так не працює, і вклад цих поганих і хороших факторів нерівноцінний.

Фото: Через 20 років, можливо, вчені запропонують кадинальні методи продовження тривалості життя, – генетик (надане РБК-Україна)

– Є думка, що якщо генетично в родині немає довгожителів, то продовжити життя до умовних 100 років одними тільки корисними звичками не вийде. Як це працює?

– Якимись простими поясненнями говорити на цю тему не вийде, бо складно робити висновки з життя кожної конкретної людини. Ми з вами живемо у світі, де багато речей персоналізовані. Ми хочемо знати гороскоп для Стрільців на цей тиждень, хочемо дізнатись все персонально тут і зараз. А наука не дає відповіді на ці питання, бо оперує середніми значеннями.

Є відомий Стенфордський експеримент, де людей у віці 50 років просили регулярно бігати або не бігати зранку. І справді виявилося, що люди, які бігали зранку, прожили довше. Але що значить довше? У одного може виявитися ген, який відповідає за гарний вплив таких пробіжок, а у іншого – ген, що підвищує ризик виникнення синдрому передчасної смерті, і йому ці пробіжки вкоротять віку.

Якщо оперувати середніми даними, то біг – це корисно. А для кожної конкретної людини – треба розбиратися. Шлях тонкого розбирання в кожній конкретній людині по завітах доктора Хауса ще не пропрацьований. В середньому все погане – погане, а все гарне – гарне. Палити, зловживати алкоголем, не рухатися і погано харчуватися – погано.

Зростання тривалості життя продовжується, люди живуть все довше. Тривалість життя неухильно зростає вже майже сто років: воно не зупинялося на жоден рік, починаючи з 20-х чи 30-х років минулого сторіччя. Це результат наукового прогресу, біогеронтології, медицини, гігієни.

Але не варто уявляти людей з пишною шевелюрою, які сидять десь в лабораторії й вигадують чарівну таблетку для вічного життя, працюючи на мільярдерів. Продовження життя складається з маленьких речей. Десь антибіотик, десь нова процедура з пересадки серця чи протезування. Хоча є окремі вчені, які займаються безпосередньо темою тривалості життя. Це цікава і досить маленька, але багатообіцяюча індустрія.

Фото: В середньому быг корисний, але треба враховувати індивідуальні особливості (freepik.com)

– Іноді кажуть, що вмирають не від старості, а від хвороб. А як насправді?

– Це цікаве питання. Бо можна думати і так, а можна інакше. Є якнайменше два табори науковців. Одні кажуть, що старіння – це просто сукупна назва захворювань. А інші – що всі хвороби – це просто відблиски старіння. Я вважаю, що старіння провокує хвороби. Бо яке захворювання не візьми – старіння їх пришвидшує. Неврологічне, метаболічне, психологічне. І це не тільки у людей, а у всіх організмів. Чим старший він, тим більше шансів, що щось вийде з ладу.

Люди вмирають від захворювань, тому що люди колись захворювання придумали і дали їм визначення, класифікації. В природі ж захворювань як таких не існує. У природи – зовсім інший лексикон, і для неї це скоріше поломки або адаптації певних структур нашого організму. Люди ж можуть об’єднувати або ділити хвороби по категоріях невірно. Ми можемо шукати пояснення виникненню хвороб і ліки від них, але не завжди це виходить.

– Чи існують фактори, які достовірно відомо продовжують життя?

– Це механізми, здебільшого відкриті на тваринах. Це точно не керівництво до дії, бо можна отримати негативний результат, який зіграє в зовсім інший бік.

Найвідоміший і найстаріший фактор, який продовжує життя – це калорійне обмеження раціону. Помічено, що чим менше організми їдять, тим довше в певних межах вони живуть. Але чи можна перенести це все на людину? Тут ще велика кількість роботи.

Інший фактор – вплив низької температури. Якщо знизити температуру тіла зсередини, як у ссавців, до 36 градусів, то вони теж живуть довше. Які будуть наслідки для людини, крім продовження життя, ми ще не знаємо.

Третій інструмент – обмеження в раціоні певних амінокислот. Їх всього 20, і якщо зі звичного харчування тварин забрати всього одну, у них життя подовжується, і досить суттєво. Однак як це відтворити на людях – теж поки велике питання.

– Коли наука зможе суттєво продовжити життя людей? Який ваш прогноз на найближчі роки?

– По-перше, продовження тривалості життя йде далі.

За висловлюванням одного з найвідоміших біогеронтологів, людина, яка проживе 150 років, вже зараз ходить по цій планеті. Ми не знаємо, в якій країні, чи ходить вона зараз в дитячий садок чи в університет, але вона вже живе. Питання в тому, що ми зробимо для того, щоб вона ці строки справді прожила. Але в перспективі, в майбутньому, ми невідворотно будемо жити довше.

Фото: Будуть спроби уповільнювати процес старіння, але вони не будуть розвертати його в протилежному напрямку (freepik.com)

Думаю, перші спроби кардинально продовжити життя матимуть місце в перспективі найближчих двадцяти років. Що ми можемо для цього зробити, щоб такі спроби не обмежилися дослідницькими інститутами в Каліфорнії, а поширилися на весь світ і на Україну? Для цього варто підвищувати довіру до наукових досліджень, звертати на них увагу. Більше про це читати. І більше довіряти вченим, підтримувати і популяризувати їх. Бо продовження життя не прийде до нас з царини мистецтва чи астрології. Воно прийде з науки, з наукових лабораторій.

Важливо, що ми з вами говоримо про продовження життя, але не про омолодження. Різні спроби будуть уповільнювати процес старіння, однак не будуть розвертати його в протилежному напрямку.

Але розслабитися і нічого не робити для свого здоров'я, бо через 20 років вчені прийдуть і все пофіксять – це поганий підхід. Якщо ви застанете той час в негарній формі, то в такому ж стані й залишитесь на довгий час. Тому треба слідувати здоровому способу життя, адже він дозволить нам дійти до періоду, коли життя зможуть продовжити на значно довше.