Криза у сфері психічного здоров’я в Україні може вплинути на майбутні покоління

Колонка Директора Європейського регіонального бюро ВООЗ доктора Ганса Клюге та представника ВООЗ в Україні доктора Ярно Хабіхта до дня психічного здоров'я.

За вісім місяців війни в Україні ВООЗ були підтверджені майже 600 атак на систему охорони здоров’я, внаслідок яких були пошкоджені або знищені лікарні та інші об’єкти критичної інфраструктури.

Утім, будівлі можна відреставрувати чи відбудувати. Автомобілі швидкої допомоги та резервуари для кисню можна замінити. Медичні запаси можна поповнити. Водночас вплив війни на життя людей є набагато більш суттєвий. За попередніми даними, на момент написання цієї статті в Україні загинуло 6 114 цивільних осіб, серед загиблих є і працівники охорони здоров’я та зокрема 390 дітей (мова йде тільки про вже підтверджені випадки, - ред.)

Близько 7 мільйонів людей стали внутрішньо переміщеними особами, ще 7,4 мільйона були змушені покинути країну як біженці. Однак, імовірно, найбільш руйнівним наслідком війни став її вплив на психічне здоров’я людей на рівні, небаченому в Європі з часів завершення Другої світової війни.

Станом на сьогодні майже 10 мільйонів людей мають ризик виникнення таких психічних розладів, як гострий стрес, тривога, депресія, зловживання психоактивними речовинами та посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

За глобальними оцінками, в умовах конфлікту кожна п’ята людина має проблеми з психічним здоров’ям. Ситуація в Україні – не виняток. Приблизно 22% населення постраждалих від війни регіонів, упродовж наступних 10 років, імовірно, стикнуться з проблемами з психічним здоров’ям; із них у кожної десятої людини може розвинутися психічний стан середньої важкості або ж важкий психічний стан, такий як депресія з суїцидальною поведінкою або психоз.

Водночас у людей із наявними станами психічного здоров’я, які раніше отримували послуги з охорони психічного здоров’я та соціальні послуги, виникають додаткові проблеми із доступом до необхідної їм допомоги.

Найгостріше ці проблеми стоять у регіонах, які найбільше постраждали від війни; утім, у населення відносно безпечніших частин країни можуть також виникати такі проблеми, як тривожність, сум, проблеми зі сном, загальна слабкість, злість або соматичні симптоми невідомої етіології. Усе це – нормальні реакції на ненормальну ситуацію, і в більшості людей ці симптоми з часом зникають, особливо якщо вони можуть задовольнити власні базові потреби та отримати доступ до соціальної підтримки, що наразі також є проблематичним.

Ще до війни Україна запустила амбітний процес реформування сфери охорони здоров’я, який зокрема охоплював заходи зі зміцнення послуг із охорони психічного здоров’я. Завдяки фундаменту, закладеному в той час, розширена система охорони психічного здоров’я змогла доволі швидко відреагувати на поточну надзвичайну ситуацію.

Утім, система перебуває під сильним тиском через надзвичайний рівень попиту. У зв’язку з цим, уряд спільно з понад 200 партнерами на місцях стрімко збільшив обсяг інвестицій у сферу охорони психічного здоров’я і психосоціальної підтримки та масштабував надання відповідних послуг як на національному, так і – що важливіше – на місцевому рівні й рівні громад.

В умовах війни, народ України демонструє надзвичайну стійкість. Нам необхідно допомагати українцям вчитися керувати власним стресом та підтримувати одне одного, а також забезпечувати доступ до безпечних та доказових послуг для людей, у яких розвиваються психічні розлади. Також існує потреба масштабування психологічних втручань та клінічного ведення пацієнтів зі станами психічного здоров’я.

У рамках Програми дій із усунення прогалин у сфері психічного здоров’я (mhGAP) були запроваджені клінічні протоколи для неспеціалізованої ланки, наприклад, для працівників первинної медичної допомоги, з використанням яких сімейні лікарі та медичні сестри/брати можуть виявляти поширені стани психічного здоров’я, зокрема стани, пов’язані зі стресом, та здійснювати ведення пацієнтів із такими станами. Для надання допомоги у складніших випадках у 2016 році в Україні були створені мобільні мультидисциплінарні команди, які працюють на базі громад, які виявилися надзвичайно цінними під час війни.

Для діаспори українських біженців у багатьох країнах, послуги з охорони психічного здоров’я надаються у співпраці з урядами країн, що їх прийняли, та партнерами. Також варто зазначити, що важливою складовою у сфері охорони здоров’я є добробут людей, що працюють безпосередньо з пацієнтами, адже сьогодні на воєнні виклики в Україні змушені реагувати лікарі та соціальні працівники, які й так страждали від професійного вигорання через боротьбу з пандемією COVID-19.

Іноді буває дуже складно знайти хороші новини серед похмурих заголовків про Україну. Утім, нас щиро надихає стійкість, яку продемонструвала українська система охорони здоров’я за увесь цей час. Вона витримує всі випробування, зокрема зберігає акцент на сфері охорони психічного здоров’я, яка надто часто залишається поза увагою навіть під час криз.

Реагування уряду України на потреби населення у сфері охорони здоров’я під егідою першої леді України та у співпраці з партнерами — це приклад для всього Європейського регіону ВООЗ. Окрім того, ми хочемо висловити нашу вдячність численним громадським організаціям та гуманітарним партнерам, що надають підтримку в сфері охорони психічного здоров’я по всій країні, зокрема на нещодавно звільнених територіях.

Україна рішуче налаштована не лише відновити пошкоджені механізми та інфраструктуру в сфері охорони здоров’я, а і зробити їх раціональнішими та досконалішими. Завдяки цим титанічним зусиллям, розбудова системи охорони психічного здоров’я в Україні триватиме як попри, так і через війну.

Уряд та народ України знають, наскільки важливою є охорона психічного здоров’я для індивідуального та національного відновлення, і зокрема для добробуту майбутніх поколінь. І ми неодмінно допоможемо їм досягти успіху в цій сфері!