Корисливий нейтралітет та сумнівні ідеї. На чиєму боці Індонезія у війні РФ проти України

Індонезія - це найбільша країна Південно-Східної Азії. Її населення становить 270 млн осіб (4-е місце у світі), а економіка сягає 1,25 млрд доларів (16-е місце у світі, входить до "Великої двадцятки"), що робить її найвпливовішим гравцем у регіоні.

Незважаючи на віддаленість у тисячі кілометрів, Індонезія відчула наслідки російського вторгнення в Україну. Зокрема, на тлі глобальної інфляції у квітні 2022-го вона заборонила експорт пальмової олії. При тому, що на неї припадає понад половина поставок у світі. Після цього світові ціни злетіли на 60%, у червні Індонезія зняла заборону, але в січні 2023-го посилила квоти.

Південно-Східна Азія загалом по-різному реагувала на вторгнення Росії: Сінгапур запровадив санкції, М'янма підтримала дії путінського режиму, інші, зокрема Індонезія, висловили стурбованість.

Однак війна в далекій Україні виявилася набагато ближчою. Негативний вплив на ринки змусив Індонезію заявити про інтерес у якнайшвидшому її завершенні, відновленні ланцюжків постачання продовольства, добрив та енергоресурсів. Влітку 2022 року президент Джоко Відодо по черзі відвідав Київ та Москву з переговорами про мир.

Про можливу роль Джакарти як посередника говорять і цього року. На думку ще одного "миротворця", президента Бразилії Лули да Сілви, Індонезія має увійти до групи посередників між Росією та Україною. А днями міністр оборони Прабово Субіанто запропонував свій варіант "мирного плану", аналіз якого не можна проводити у відриві від відносин Індонезії з Києвом та Москвою.

Між Україною та Росією

Перший після російського вторгнення контакт на рівні президентів України та Індонезії відбувся у квітні 2022 року. Тоді Відодо висловив підтримку територіальній цілісності, а Володимир Зеленський подякував йому за чітку позицію в ООН. Індонезія проголосувала за березневу резолюцію із закликом вивести російські війська та скасувати визнання так званих "ЛДНР".

Однією з тем переговорів була продовольча безпека. На той час російський флот блокував українські порти у Чорному морі. Зерновий коридор запрацював лише у серпні. Паралельно Україна шукала зброю у всьому світі. Відодо відхилив прохання про допомогу.

"Наголошую, що відповідно до мандату конституції Індонезії та принципів нашої зовнішньої політики забороняється надавати допомогу у вигляді зброї іншим країнам", - зазначив він.

Проте його країна не залишилася осторонь України, поставляючи ліки та іншу медичну продукцію, а також виділивши 5 млн доларів на відновлення лікарень. У червні вперше в історії дипломатичних відносин президент Індонезії приїхав до України з офіційним візитом і навіть відвідав зруйноване окупантами місто Ірпінь.

Фото: президент Індонезії Джоко Відодо в Ірпені під час візиту до України влітку 2022 року (presidenri.go.id)

На зустрічі президентів обговорювалося зняття російської блокади в Чорному морі, відновлення експорту аграрної продукції, а також перспективи відновлення України. Крім того, сторони домовились про запуск безвізового режиму. Вже за три місяці угода запрацювала, згідно з нею українцям не потрібна віза до Індонезії, якщо тривалість поїздки не перевищує 30 днів.

Наступна зустріч Зеленського та Відодо відбулася у травні 2023 року на полях саміту G7 у японській Хіросімі. Серед іншого, сторони обговорювали розширення зернової ініціативи. Регіон Південно-Східної Азії залишається у сфері інтересів України, і це вкотре підтвердила поїздка міністра оборони Олексія Резнікова на безпековий форум "Діалог Шангрі-Ла" в Сінгапурі.

Щодо Росії, то з нею Індонезію не один десяток років пов'язують міцні відносини. Країна здобула незалежність у 1945 році, СРСР довгий час підтримував уряд і постачав зброю та військову техніку. Піком відносин вважається період із 1956 по 1962 роки, коли Микита Хрущов і президент Сукарно обмінялися візитами. З того часу країни нарощували співпрацю.

Сьогодні Індонезія не запроваджує санкції та розширює торгівлю з Росією. Країна продає пальмову олію, каучук, рибну продукцію, каву, чай, кокос та одяг, а закуповує російську пшеницю та добрива. За минулий рік товарообіг зріс на понад 30%. У лютому навіть відзначили "День дружби Індонезії та Росії", а індонезійський посол назвав Москву стратегічним партнером.

Джоко Відодо після поїздки до України відвідав Москву та зустрівся з Володимиром Путіним. Там він говорив про миротворчі зусилля та вимагав гарантій безпеки для українських маршрутів у Чорному морі. На його думку, незважаючи на війну, треба тримати відкритим "простір для діалогу".

"Я передав послання президента Зеленського президенту Путіну і висловив готовність стати сполучною ланкою між двома лідерами", - зазначив він.

В Офісі президента України одразу заявили, що жодного окремого послання не було. І якби Зеленський хотів щось передати Путіну, то зробив би це публічно у щоденному зверненні.

Щодо військових конфліктів представники Індонезії наголошують на своїй нейтральності. Наприклад, пропонують провести міжнародні морські навчання "Комодо" (MNEK) за участю очевидних супротивників - США, Китаю, Росії, Південної Кореї та КНДР. На думку командувача флоту Денні Прасетіо, наявність конфліктів нібито не заважає контактам та участі у спільних маневрах.

З цієї ж позиції президент Відодо намагався звести Зеленського та Путіна на саміті G20 на Балі у листопаді минулого року. І щоб не зірвати можливу зустріч, просив західних лідерів пом'якшити риторику на адресу Росії.

У результаті його ідея не спрацювала, президент України виступив на саміті дистанційно, де вперше представив мирний план, відомий як "формула миру" Зеленського. Майже через півроку слідом за Китаєм, Бразилією та ПАР було оприлюднено індонезійський варіант.

"Мирний план" Індонезії

На азіатському безпековому форумі в Сінгапурі міністр оборони Індонезії Прабово Субіанто представив альтернативний сценарій, який нібито може покласти край війні в Україні. Він складається із трьох пунктів:

• припинення вогню на поточних позиціях
• створення демілітаризованої зони шириною 30 км під контролем миротворців ООН (Росія та Україна мають відвести війська на 15 км від передової)
• референдум під егідою ООН на окупованих територіях України

Фото: міністр оборони Індонезії Прабово Субіанто не погодив "мирний план" зі своїм урядом (facebook.com/PrabowoSubianto)

Індонезійський план приречений на провал, оскільки йде в розріз з українським. "Формула миру" Зеленського передбачає повне виведення військ Росії, підтвердження територіальної цілісності з її боку та міжнародні гарантії безпеки для України.

Вона знайшла широку підтримку серед західних союзників, які розраховують, що "формула миру" ляже в основу майбутнього врегулювання. І постійно переконують, що лише Києву належить вирішувати, яким буде мир між Україною та Росією.

Абсурдність ситуації додало і те, що, як виявилось, Субіанто не був уповноважений робити заяву від імені уряду Індонезії. Джоко Відодо називає слова міністра оборони його особистою ініціативою.

"Це ("мирний план", - ред.) походить від самого Прабово, я ще не зустрічався з ним (після форуму, - ред.). Можливо, я запрошу його, щоб він надав роз'яснення з приводу того, що сказав міністр оборони ", - Заявив президент.

Ще один момент, який свідчить не на користь іміджу Індонезії як миротворця - це її досвід вирішення конфліктів. З 1962 року і до цього дня на острові Нова Гвінея продовжується військове протистояння з партизанами "Руху за вільне Папуа".

Перші зіткнення між індонезійцями та папуаськими сепаратистами розпочалися після передачі колишньої Нідерландської Нової Гвінеї (західної частини острова) під контроль Індонезії. Псевдореферендум 1969 року за участю лояльних представників місцевих племен закріпив анексію Західної Нової Гвінеї (ЗНГ), але став відправною точкою для партизанської війни.

Вершиною кампанії за незалежність стало проголошення 1984 року так званої "Республіки Західне Папуа". Незважаючи на міжнародне визнання територіальної цілісності Індонезії, її уряд критикують за обмеження свободи слова в ЗНГ та відмову папуаському населенню у праві на самовизначення.

У протистоянні з ними влада задіює не поліцію, а регулярну армію і робить ставку на військове рішення. І за ці роки жодного разу не пропонувала ані відвести війська під контролем "блакитних касок", ані провести референдум під егідою ООН.

Кому підіграє Індонезія?

Ініціатива щодо України нагадує "корейський сценарій" із демілітаризованою зоною між Сеулом та Пхеньяном на 38-й паралелі. Логічно, що офіційний Київ категорично з нею не погоджується.

Як заявили в МЗС України, немає жодних спірних територій, щоб на них проводити референдуми. Відновленню територіальної цілісності не може бути альтернативних варіантів, а створення буферної зони лише дозволить Росії нагромадити сили для нової агресії.

Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк побачив у цих ініціативах "російського близнюка" із пропозицією капітулювати. А міністр оборони Олексій Резніков, перебуваючи в Сінгапурі, заявив, що цей "дивний план" з ним ніхто не обговорював.

"Я постараюся бути чемним. Це схоже на російський план, а не на індонезійський", - зазначив він і додав, що багато хто хоче організувати мирні переговори, але українській армії потрібна зброя, щоб закінчити війну.

Фото: міністр оборони України Олексій Резніков вважає, що план Субіанто схожий на російський (Віталій Носач/РБК-Україна)

Російська сторона у свою чергу виявила інтерес. Заступник міністра закордонних справ Андрій Руденко підтвердив готовність розглянути план, якщо його офіційно направлять до Москви. Російські ЗМІ повідомили, що на рівні дипломатів "мирні ініціативи" вже обговорювалися представниками РФ та Індонезії.

Як пише Bloomberg, пропозиція Прабово Субіанто має багато спільного з китайським планом. Саме Китай першим представив відмінне від української "формули миру" бачення того, як має завершитись війна. І його було відкинуто, оскільки план залишає за Росією контроль над територіями, захопленими після вторгнення у лютому 2022-го.

Якщо виходити з цього, то можна припустити, що і китайський план, і пропозиція міністра оборони Індонезії мають схожі цілі - не грати за Україну, але й відверто не підігравати Росії.

"Мета Китаю - не дати послабити Москву до критичного рівня, інакше він не зможе використовувати її як буфер і таран західної системи", - говорив у розмові з РБК-Україна аналітик Українського інституту майбутнього Ілля Куса.

Нібито миротворчі заяви звучать також із Африки та Бразилії. І якщо у випадку з першою конкретні пункти ще не називалися, то бразильський план просуває президент Лула да Сілва, який пропонує Україні відмовитися від окупованого Криму.

Щодо Індонезії, то її амбіції виступити ефективним посередником є вкрай непереконливими. У тому числі тому, що її президент практично не коментує війну. І є сумніви з приводу того, наскільки Відодо розуміє її причини і те, що являє собою сучасна Україна.