Чому автомобілі різних марок, хоч і виконують одну й ту саму функцію, бувають настільки різними? Одна з причин відмінностей – в історичному минулому виробника, яке визначає його інженерні традиції і особливості дизайну. Причому виявляється, багато хто з відомих автовиробників відзначився колись аж ніяк не в автомобільній сфері.
Про те, що випускали відомі автовиробники на початку свого шляху у промисловості, читайте в матеріалі РБК-Україна.
При підготовці статті були використані матеріали L`Automobille, Auto Motor Sport і музею "Колеса Історії".
Шляхи, якими нині відомі автовиробники прийшли до автомобільного світу, були різними. Хтось шукав більш прибуткового бізнесу, хтось переорієнтувався на легкові машини після втрати воєнних замовлень, а комусь новий напрямок діяльності визначила держава. Проте, попри різні шляхи і причини результат конверсії у компаній, про які ми сьогодні поговоримо, був неодмінно позитивним.
Найпотужніший виробник вантажівок у Європі на початку своєї історії виробляв… мости. Так-так, саме мости – точніше, готові комплекти сталевих конструкцій, з яких вже на берегах річок складали готові мости, замість зруйнованих Другою світовою війною. Пізніше, у 1956 – 1958 рр. майбутній КрАЗ виробляв сільгосптехніку – кукурудзозбиральні комбайни КУ-2А. І вони, між іншим, постачалися не лише до колгоспів України та інших республік, а й за кордон, наприклад, до Німеччини. Цифра випущених за кілька років комбайнів неначе вражає – понад 14 тисяч, але це якщо не знати, що трохи пізніше завод випускав по 30 тисяч вантажних автомобілів КрАЗ щорічно. Певно, від сталевих мостів кременчуцькі самоскиди і всюдиходи успадкували міцність і витривалість, а невибагливість в утриманні – від колгоспних комбайнів марку КУ.
Відома французька компанія, на авто якої сьогодні, здається, їздить пів-України, на початку ХХ століття починала таки з автомобілів. Але під час Першої світової війни кращим бізнесом виявилося виробництво зброї. І легендарний Луї Рено особисто очолив колектив конструкторів, які спроектували піхотний танк Renault FT (за нинішньою класифікацією – легкий танк). Це не був перший танк у світі, але він був першим танком концепції, яка панує на полях битви дотепер: спереду відділення управління, за ним у центрі бойове відділення, у кормі – двигун і трансмісія. Батько усіх класичних танків важив 6,5 тонн, мав бензиновий двигун 39 к.с. та розганявся до 20 км/год. Випускався крім Франції ще в трьох країнах, і встиг трохи повоювати навіть на початку Другої світової.
Перед тим як стати Львівським автобусним заводом підприємство у Львові було Львівським автомобільним заводом. Тому що на початку 1950-х виробництво було відоме всій країні як постачальник 3-тонних автокранів марки АК-32, які базувалися на шасі вантажівки ЗІС-150. Щоправда, абревіатура ЛАЗ на автокранах з'явилася тільки у 1955-му році, коли внаслідок модернізації – зараз би сказали, рестайлінгу – дуже затребуваний у народному господарстві кран почали маркувати як ЛАЗ-690.
Танки виробництва Porsche (точніше, САУ) із зрозумілих причин не є предметом гордощів відомої автовиробника. А ось трактори Porsche у великій пошані мало не в кожному автомобільному музеї Німеччини та Австрії. Були часи, коли вони продавалися не гірше, ніж однойменні автомобілі. Ще до Другої світової у Німеччині поряд із проектом Volkswagen почали просувати ідею Volkstraktor, і до неї доктор Фердинанд Порше теж мав безпосереднє відношення. Щоправда, структура Porsche-Diesel Motorenbau була активована тільки після Другої світової, аж в 1950 р. У тракторних каталогах Porsche були одно-, дво- три- та чотирициліндрові дизелі, все це були машини легкого та середнього класів потужністю до 50 к.с. Коротше кажучи, 40 моделей тракторів Porsche було випущено сумарним тиражем 120 тисяч за 13 років.
Луцький автомобільний завод на початку своєї роботи називався Луцьким машинобудівним і випускав автомобілі-рефрижератори кількох моделей. А починав 1959-го року з такого транспортного засобу як автолавка ЛуМЗ-825 – пересувний магазин на шасі вантажного причепа. Рефрижератори зі свого боку базувалися теж на шасі причепів (ЛуМЗ-853Б), а також вантажівок ЗІЛ (ЛуМЗ-890 та 890Б) і малолітражок "Москвич" (ЛуМЗ-945). Машини призначалися для перевезення продуктів харчування в містах і між містами – від морозива до цілих заморожених туш, які підвішували на спеціально передбачені гаки. А Луцьким автомобільним ЛуАЗ став у грудні 1967-го, коли розпочав випуск всюдихода моделі ЛуАЗ-969 і армійської амфібії ТПК.
Британський Austin Motor Company тривалий період ХХ століття носив титул найбільшого автовиробника Європи. І навіть у найтяжчі для своєї країни часи не залишав виробництва легковиків "Остін". А коли почалася Друга світова війна і Британія почала велику повітряну битву за своє майбутнє, заводи компанії паралельно запустили на конвеєри і військову продукцію. Наприклад, винищувачі Hawker Hurricane, які врятували країну в "Битві за Британію", прийнявши на себе основний удар навали німецьких "Юнкерсів" та "Мессершміттів". А потім знову були авто – наприклад, той самий Austin Mini, засновник жанру масових передньоприводних малолітражок і фактично батько всіх "Гольфів", "Ланосів", "Меганів", "Фієст" та інших доступних автівок з поперечним розташуванням силового агрегата і переднім приводом.
Не дивуйтеся, але то були часи, коли автомобіль був всього лише продуктом галузі машинобудування – з точки зору технологій цілком подібним до причепів, тракторів, танків та літаків. Нинішній автомобіль не просто далеко відійшов від ідеї чистої механіки – він став настільки комп’ютеризованим, що його випуск дозволяють собі компанії, раніше відомі виключно в галузі електротехніки та програмування. Чи краще він від того став – вирішуйте самі. Певно, що як мінімум не гірше.
Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало про п’ять найцікавіших електромобілів з Китаю.