Про те, як змінюється з роками мода на кольори автомобілів, легко зрозуміти по старих фото. Але є чинники, які важливі для водіїв незалежно від віянь стилістичних трендів.
Про особливості різних кольорів з точки зору практичності, читайте в матеріалі РБК-Україна.
При підготовці статті були використані матеріали Autocentre і Autocar.
Заводські дизайнери ув’язують палітру кольорів нової моделі з стилістикою її кузова, з його конкретними об’ємами і основними формоутворюючими лініями. Але додатково враховуються і актуальні на рік запуску моделі модні тенденції. А в цій гамі бувають так звані гостромодні кольори, які виходять з ужитку буквально за рік-два – і тоді в цілому ще свіжа машина вже сприймається як стара. Якщо для вас цей чинник важливий, і при тому ви збираєтесь користуватись даним авто доволі довго, обирайте колір, який можна вважати більш-менш нестаріючим: білий, чорний, сріблястий.
На цю обставину звертають увагу не так часто, та й скористатись цим знанням не завжди вдається, але таки згадаємо про неї. Справа у тому, що є моделі і цілі марки, в яких лакофарбове покриття майстри називають "м’яким", а також – "тонким". При чому вжиті нами лапки не завжди доречні. По-перше, майте на увазі, що кузов з фарбою типу "металлік" краще захищений від зовнішньої корозії завдяки додатковому шару лаку. Якого часто немає на так званій пастельній фарбі – без металевого ефекту.
По-друге, автомобільні марки і навіть окремі моделі часто відрізняються товщиною лакофарбового покриття. Вважається, що японські авто мають тонкий шар ЛФП (порядку 80 – 135 мікрон), а європейські – більш товстий (100 – 165 мікрон). А ще деякі моделі славляться меншою міцністю заводського ЛФП – малярі кажуть на такі "м’яке".
Кольори справді бувають такими, на яких бруд і пил помітні менше, і навпаки. Наприклад, не всі знають, що до більш мазких відноситься не лише білий, а і чорний! Тому що на його глянці добре "проявляються" найменші порошинки, не говорячи про відвертий бруд. До таких кольорів можна додати також темно-сині відтінки, які підкреслюють і великі, в дрібні забруднення. Протилежність їм – кольори сірі, темно-сірі та бежеві; вони взагалі найкраще маскують сторонні забруднення. Пояснення у тому, що типовий український пил та бруд мають сірий колір – куряву такого кольору дає переважна більшість грунтів на території країни.
Автомобіль темного кольору справді нагрівається дужче за світлий, але різниця в нагріві інтер’єру білої та чорної машин невелика – порядку 3 – 5 градусів. Зважаючи, що температура в салоні запаркованої на сонці машини легко сягає 50 – 60 градусів за Цельсієм, зазначені кілька градусів не мають особливого значення: спека в запаркованій машині все одно буде неприпустимою для тривалого перебування в ній.
Якщо майбутній власник машини допускає, що вона коли-небудь потрапить в ДТП і потребуватиме кузовного ремонту, він подумає і про можливість підбору фарби для відновлювання ЛФП. В принципі підбирати будь-яку фарбу – непросте завдання, а є кольори і фарби, підбор яких вимагає в рази більше часу і матеріалів. Наприклад, це так звані "глибокі металіки" і "хамелеони", молочні відтінки білого, перламутрові та матові фарби. Врешті решт, в умовах реальних майстерень деякі з згаданих кольорів точно підібрати буває просто неможливо.
Є кольори, автомобілі в яких потрапляють в аварії суттєво менше за інші. Жодних хитрощів: чим яскравіш за кольором машина, чим контрастніше вона сприймається на фоні дорожньої інфраструктури, тим з більшої дистанції її помітять інші водії. І відповідно, вони матимуть більше часу для реакції на його появу.
Напевно можна сказати: якщо вам потрібен в першу чергу практичний автомобіль, ви не будете зациклюватись на підборі кольору. Набагато важливішим буде, щоб лакофарбове покриття було достатньо товстим і стійким до випадкових пошкоджень. Хоча, звісно, якщо при всьому при тому буде змога обрати колір, приведені у цій статті міркування варто взяти до уваги.
Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало, як працює фотофіксація порушень та де стоять камери.