Черговий саміт НАТО пройде 11-12 липня у Вільнюсі (Литва), і у України щодо нього особливі очікування. Вони стосуються "дорожньої карти" та гарантій безпеки до вступу до альянсу. Про те, чого Київ домагається від західних партнерів та що йому можуть запропонувати, – у матеріалі РБК-Україна.
Україна чекає від саміту чіткого документа з описом шляху своєї інтеграції до НАТО. Як заявив заступник глави Офісу президента Андрій Сибіга, у ньому має бути максимальна конкретика, а не звичні фрази про політику відкритих дверей.
"Ми чекаємо на юридичну реакцію НАТО на нашу заявку про вступ, документ, який вкаже нам прямий шлях до вступу, без зайвих процедурних кроків", - говорив він у березні.
Звичайно, хотілося б зафіксувати тимчасові рамки, але через повномасштабну війну з Росією це вкрай складно, визнав Сібіга.
На думку глави ОП Андрія Єрмака, запрошення до Північноатлантичного альянсу може стати ключовим чинником перемоги. І у розширенні має бути зацікавлена сама Європа, оскільки із вторгненням Росії система безпеки дала збій. Президент Володимир Зеленський надихнувся прикладом Фінляндії і закликав НАТО ухвалити вольове рішення, поставивши Україну в чергу на вступ одразу за Швецією.
Частина партнерів підтримує такий сценарій. Наприклад, глава МЗС Естонії Маргус Тсахкна запевнив, що його країна добиватиметься "дорожньої карти". Більше того, естонський парламент і латвійський Сейм у своїх деклараціях виступили за запрошення України до НАТО.
Однак, на саміті можуть обмежитися лише оновленням формату відносин. Наразі сторони взаємодіють у рамках Комісії Україна-НАТО. Як пише Euractiv, статус нашої країни має підвищити створення нової "Ради Україна-НАТО", і ця ідея знайшла підтримку на Заході.
Згідно з планом Україна розширить спектр співпраці з альянсом. Аж до посиленого обміну розвідданих, спільних навчань, інвестицій у оборонну сферу та прискореного впровадження стандартів. Передбачається, що це дозволить забезпечити плавний перехід під час вступу до НАТО.
Володимир Зеленський не виключає, що відмовиться від участі у саміті НАТО, якщо там не буде гарантій безпеки для України (фото Віталій Носач/РБК-Україна)
Такий варіант не влаштовує українську сторону. Днями Зеленський припустив, що може взагалі відмовитись від участі у саміті, якщо там не буде гарантій безпеки чи сигналів про членство.
"Якщо у нас немає гарантій, якщо у нас немає сигналів про наше майбутнє з приводу членства в альянсі, то що нам там робити? Навіщо нас кличуть на цей саміт? ... Коли ми приїжджаємо до Вільнюса, це чіткий сигнал нашому суспільству, що нас там бачать. Я не хочу в цьому політичному театрі брати участь. Я хочу, щоб наші люди знали, який буде виклик", – зазначив він.
Причому гарантії від Заходу треба зафіксувати на папері – як фінансові, так і оборонні. В іншому випадку буде загроза того, що в якийсь момент союзники втомляться, припинять підтримку і вийдуть з антипутінської коаліції, додав президент.
В основу гарантій безпеки Україна хоче закласти проект Kyiv Security Compact. Його підготувала робоча група Єрмака та колишнього генсека ООН Андерса фог Расмуссена. По суті, це лише концепція, яка містить низку рекомендацій.
Згідно з концепцією, гаранти зобов'язуються надавати ресурси на утримання української армії у таких обсягах, щоб цього було достатньо для протистояння Росії. Крім того, передбачаються довгострокові інвестиції у військову промисловість, передача озброєнь, розвідувальної інформації тощо. Договір може містити додаткові компоненти, такі як угоди про протиракетну оборону (ПРО) або регіональну безпеку.
Серед гарантів Україна бачить США, Велику Британію, Канаду, Австралію, Польщу, Італію, Німеччину, Францію, Туреччину, країни Балтії, Північної, Центральної та Східної Європи. Список не є вичерпним та може бути розширений іншими країнами.
У пакеті зазначені як превентивні, так і термінові заходи, які гаранти мають вжити у разі нового вторгнення до України. В такому випадку вони мають зібратися для консультацій протягом 24 годин і зробити конкретні кроки протягом 72 годин. Kyiv Security Compact бачать як базу для майбутнього "Київського договору безпеки" – рамкової угоди, яка супроводжуватиметься підписанням окремих документів з кожним із гарантів.
Андрій Єрмак вважає, що гарантії для України можуть нагадувати ізраїльську модель (фото Віталій Носач/РБК-Україна)
Проект оприлюднили ще у вересні минулого року, але, схоже, він не надто популярний на Заході. Точніше, гарантії обговорюються, ключові союзники роблять заяви, але без прив'язки до Kyiv Security Compact. Не виключено, що вони можуть змінитися.
"Основні гарантії, які нам потрібні, ми отримуємо. Є питання про форму закріплення цих гарантій", – говорив у травні Андрій Єрмак.
Тоді ж він вперше заявив, що Україна виступає за мікс своїх ініціатив та так званої ізраїльської моделі. Щодо останньої, то йдеться про двосторонні договори з безпеки між США та Ізраїлем.
Ці країни не пов'язані зобов'язаннями колективної безпеки. Але протягом багатьох років США підтримують особливі відносини з Ізраїлем як найстійкішим партнером на Близькому Сході. Завдяки цьому Ізраїль залишається найбільшим отримувачем американської допомоги з часів Другої світової війни.
Допомога закріплена в угодах, що укладаються на 10 років. Наразі діє документ, який зобов'язує Вашингтон до 2028 року надати військову допомогу на 38 млрд доларів. Здебільшого, як і у випадку з Україною, ця сума має витрачатися на закупівлю американських озброєнь.
Ізраїльський військовий аналітик Давид Шарп в інтерв'ю RFI наголошує, що жодних гарантій військового втручання США у конфлікти на боці Ізраїлю немає. І за великим рахунком, усе, що прописано в договорі, – це пакет військової допомоги, зафіксований на папері. І якщо переносити історію їхніх взаємин на Україну, це означає, що західні гаранти мають оформити обіцянку військової підтримки окремим документом.
Водночас The Wall Street Journal ставить знак рівності між концепцією Єрмака-Расмуссена та ізраїльською моделлю. За словами колишнього помічника Расмуссена, у такому разі головним гарантом для України виступатимуть США, але сторонами договору також будуть Великобританія, Німеччина та Франція. Топ-чиновники у Парижі та Берліні підтвердили, що загалом згодні з планом.
"Обговорення цього питання триває прямо зараз... Росія сьогодні має зрозуміти, що Україна отримала гарантії безпеки і що вони не закінчаться з часом або через втому Заходу", – заявив польський президент Анджей Дуда у коментарі WSJ.
Польща та країни Балтії, найбільш проукраїнські голоси в альянсі, незадоволені лише перспективою створення Ради Україна-НАТО. Вони просувають політичну декларацію, більш сильну ніж заява на саміті-2008 у Бухаресті (Румунія) зі схваленням бажання України вступити до оборонного союзу.
Тим часом провідні країни, такі як США, Великобританія та Франція розглядають різні моделі. Ідея полягає у тому, щоб сформулювати якір безпеки для України з деякими застереженнями. Як пише іспанське видання El Pais, через війну з Росією варіант, аналогічний 5-й статті НАТО, небажаний у нинішній ситуації.
Тому зараз на столі так звані "домовленості про безпеку", тобто більш регламентована формула з чіткою фіксацією надходження озброєнь в Україну в середньо- та довгостроковій перспективі. І в цьому випадку має сенс пропозиція аналітиків Atlantic Council Яна Бжезинського та Олександра Вершбоу, колишніх топ-чиновників Держдепу США та НАТО. За даними El Pais, зараз вона набирає обертів у дебатах Північноатлантичного альянсу.
Їхня пропозиція полягає у новому партнерстві для нарощування військового потенціалу України з навчанням солдатів та переоснащенням збройних сил. На їхню думку, це має гарантувати безпеку, доки союзники не вирішать зробити Україну повноправним членом НАТО.
Інший варіант – гарантії, згідно з концепцією заступника держсекретаря США Вікторії Нуланд. Під нею розуміють підписання політичної угоди про військову допомогу у ще більшій мірі, ніж зараз. Ймовірно, це може виглядати як британські гарантії для Швеції та Фінляндії. У травні 2022 року після подання заявок на вступ до альянсу Лондон взяв їх під захист і підстрахував від можливої агресії третьої сторони.
У будь-якому випадку щодо цього немає єдиної думки на Заході. Politico з посиланням на європейських дипломатів зазначає, що деякі партнери досі не розуміють суті гарантій, хто їх має забезпечувати та як взагалі реагувати на заклики України. Тому за місяць до саміту НАТО питання залишається відкритим.
"На одному кінці - повноправне членство в НАТО. Цей варіант тягне за собою залізну гарантію статті 5, згідно з якою напад на одного союзника вважається нападом на всіх союзників", - зазначив колишній помічник генсека НАТО Каміль Гранд.
На іншому, за його словами, – "паперові гарантії" на кшталт Будапештського меморандуму. І з-поміж них існує безліч варіантів від двосторонніх договорів до конкретних політичних зобов'язань. Проблема у тому, як вибрати правильний.
Віце-прем'єр з питань євроінтеграції України Олена Стефанішина прямо каже, що потрібні чіткі гарантії за прикладом Швеції та Фінляндії до фактичного вступу до альянсу. І навіть якщо питання гарантій не включено до порядку денного НАТО, напередодні саміту їх активно обговорюють.
"Незалежно від того, чи згадають їх у комюніке чи ні, вони вплинуть на альянс. Тому ігнорувати це питання і вдавати, що це не питання НАТО, не допоможе", - розповів Politico топ-дипломат із Центральної Європи.
У травні у Міністерстві закордонних справ Франції заявили, що Париж готовий укласти угоду про гарантії безпеки. А президент Еммануель Макрон закликав Захід зайняти активнішу позицію, щоб уникнути замороження військового конфлікту в Україні.
"Якщо ми хочемо надійного та міцного миру, якщо ми хочемо мати хоч якусь противагу Росії, якщо ми хочемо користуватися довірою українців, ми повинні дати Україні гарантії запобігання подальшій агресії та включити її до своєї архітектури безпеки. Я за те, щоб ці гарантії були відчутними і такими, що заслуговують", – заявив він на форумі Globsec у Братиславі (Словаччина).
Генсек НАТО Єнс Столтенберг та канцлер Німеччини Олаф Шольц вважають, що до кінця війни Україна не отримає особливих гарантій (фото nato.int)
На тому ж форумі президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн виступила зі своїми пропозиціями. Щоправда, вони, швидше за все, не стосуються воюючої України. За її словами, зробити мир міцним можна за допомогою "різних моделей та історичних прикладів". Або переозброїти нашу країну таким чином, щоб Росія в майбутньому не наважилася на нове вторгнення.
Німецький канцлер Олаф Шольц наголошує, що на сьогодні рано говорити про членство України в НАТО. Головне завдання союзників – підтримати її у захисті своєї території. А гарантії будуть актуальні вже для повоєнного часу, але точно відрізнятимуться від колективної безпеки в рамках альянсу.
Про те, що Україна може отримати гарантії після війни, говорив і генсек НАТО Єнс Столтенберг. Хоча і в цьому питанні союзники ще не дійшли згоди.
"Нам потрібно переконатися, що історія не повториться, щоб ця модель російської агресії проти України справді припинилася. Тому у нас мають бути рамки для забезпечення гарантій безпеки України після закінчення війни", – заявив він після зустрічі із главами МЗС країн-учасниць в Осло.
Можливо, плани західних партнерів проясняться сьогодні, 12 червня, коли лідери Франції, Німеччини та Польщі на зустрічі в Парижі намагатимуться вийти на якусь єдину позицію перед Вільнюсом.
Очевидно, від саміту не варто чекати реального прориву. Особливо на тлі заяв ключового партнера, який відіграє першу скрипку в НАТО. Заступник держсекретаря США Вікторія Нуланд запевнила, що Україна у литовській столиці може розраховувати на чіткішу підтримку країн Північноатлантичного альянсу. А її бос, Ентоні Блінкен, наразі лише пообіцяв потужний пакет політичної та матеріальної допомоги.