Аби фінансова підтримка України з боку іноземних країн була максимально дієвою, своєчасною і не створювала додаткового навантаження на власних платників податків, варто активізувати використання не для всіх очевидного, але справедливого і легального джерела підтримки України. Детальніше про потенціал – в колонці експертів незалежного аналітичного центру "Інститут законодавчих ідей".
Унаслідок російської агресії Україна зазнала колосальних руйнувань та збитків, обсяг яких наразі оцінюється у близько $486 млрд, і поки війна триває, ця сума з кожним днем продовжує зростати. Поза всяким сумнівом, ми все відбудуємо, але державі гроші потрібні вже зараз – для невідкладного відновлення критичної інфраструктури та постійного фінансування оборонної сфери, а це чималі суми.
Міжнародні партнери взяли на себе зобов’язання підтримувати Україну. Зокрема, під час саміту G7 у травні 2024 року досягнуто політичної угоди про виділення близько $50 млрд допомоги за рахунок заморожених російських державних активів. Проте навіть ця рекордна сума не зможе компенсувати завданих збитків. Залучення решти необхідних ресурсів від міжнародних донорів стає все складнішим завданням.
У цьому контексті постає нагальна потреба віднайти альтернативні шляхи фінансування України. Один із варіантів – використання коштів, стягнутих у приватних осіб та компаній за порушення санкційних обмежень, запроваджених проти РФ у відповідь на її агресивні дії. Кошти, конфісковані у пособників російської воєнної агресії, мають бути обернені на користь України як держави, що стала її жертвою. Таке рішення цілком справедливе з огляду на те, що обвинувачені в порушенні санкційного законодавства де-факто сприяли цій війні.
Перенаправлення конфіскованих активів може стати не лише джерелом швидкого залучення ресурсів для України, а й способом зменшити навантаження на платників податків тих країн, уряди яких надають підтримку Україні.
До слова, це джерело фінансування потреб України має хороший потенціал. Уведені різними країнами санкції охопили тисячі росіян та російських компаній. Зокрема, США санкціонували понад 4 тисячі 600 юридичних і фізичних осіб, пов’язаних із повномасштабною агресією Росії проти України, обмежувальні заходи Європейського Союзу поширюються на понад 2 тисяч 300 компаній та осіб, ще по 2 тисячі – у санкційних списках Канади, Швейцарії та Великої Британії. І попри те, що російські олігархи та підсанкційні пособники агресора шукають способи обійти накладені на них обмеження, обсяги конфіскованих активів невпинно збільшуються. Цьому сприяє і постійне зростання кількості кримінальних проваджень, пов’язаних із порушенням санкційного законодавства.
Сполучені Штати Америки стали лідером у притягненні до відповідальності за порушення санкційного законодавства. Станом на серпень 2024 року Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (OFAC) за порушення санкцій в 11 цивільних справах стягло понад $1 млрд, а в чотирьох кримінальних провадженнях – понад $170 млн.
Проте лише $5,9 млн із загальної суми було передано Україні, і це мізерно малий відсоток коштів, які могли би працювати на користь нашої країни. Зокрема, $5,4 млн було конфісковано в олігарха Малофєєва і передано для підтримки ветеранів, а ще $500 тис. – кошти, сплачені розташованою в Естонії компанією By Trade OU за експорт до Росії американського обладнання подвійного призначення.
Водночас країни ЄС та інші партнери також неодноразово притягували приватних осіб до відповідальності за порушення санкцій. Щонайменше шість таких випадків є у Німеччині, де працівники різних компаній переслідуються за ухилення від санкцій, включаючи й менеджерів відомої світової корпорації Siemens. Після більш як шести років розслідувань прокуратура Гамбурга навесні цього року висунула звинувачення п’ятьом колишнім працівникам компанії, причетним до експорту в окупований Крим чотирьох газових турбін вартістю €111 млн. Інший приклад – менеджерам автосалону в німецькому місті Бохумі вручено підозру через продаж розкішних авто до Росії на суму понад €5 млн.
У Литві на компанію Payeer, яка надавала росіянам доступ до криптопослуг, накладений штраф у понад €8,23 млн. Крім того, цьогоріч у серпні литовська митниця оштрафувала одну з литовських компаній на суму понад €13,6 млн за порушення встановленої санкціями ЄС проти Росії заборони на продаж транспортних засобів. А у вересні Литва оштрафувала ще дві компанії за порушення санкцій і співпрацю з РФ – кожну на €10 тис.
За участь у будівництві Кримського мосту нідерландська компанія Dieseko Group BV виплатила €1,78 млн. Це стало результатом позасудового врегулювання. Розслідування виявило, що компанія у 2015–2016 роках продавала обладнання та надавала технічну допомогу для реалізації цього проєкту.
Британське національне агентство боротьби зі злочинністю (NCA) конфіскувало понад 780 тисяч фунтів стерлінгів із банківських рахунків, пов’язаних із російським олігархом Петром Авеном та готівку з його маєтку за межами Лондона.
Швейцарія заморозила 1,3 млрд франків, які ймовірно належать російському олігарху Сулейману Керімову. Це відбулось у рамках розслідування порушення санкцій та відмивання грошей, і ці кошти можуть бути конфісковані.
Досвід країн-партнерів у боротьбі з порушенням санкційного законодавства ілюструє значний потенціал такого джерела фінансування України. Проте, на відміну від США, європейські держави досі не вжили дієвих кроків для передачі цих коштів Україні. Лише Литва ухвалила законодавство, яке дозволяє передавати сплачені за порушення санкцій штрафи або надходження від продажу конфіскованого майна, пов’язаного з таким порушенням, до Фонду розвитку співробітництва та гуманітарної допомоги і спрямовувати їх на відновлення України. Проте станом на 12 вересня 2024 року, у відповідь на запит "Інституту законодавчих ідей", Центральне агентство з управління проєктами повідомило, що Фонд поки не отримував ніяких коштів від штрафів, накладених за порушення санкцій, або ж відповідних надходжень від продажу конфіскованого майна.
Для того, аби Україна могла отримувати стягнуті активи порушників санкцій, необхідні відповідні законодавчі зміни на рівні кожної з держав ЄС. Першочерговим кроком має стати ефективна і швидка імплементація нещодавно ухваленої Директиви ЄС 2024/1260 щодо повернення та конфіскації активів. Зокрема, щодо неухильного дотримання статті 19, яка відкриває шлях для спрямування конфіскованих коштів на підтримку України як держави, що страждає від російської агресії.
Однак цю Директиву держави – члени ЄС мають імплементувати аж до 23 листопада 2026 року, а кошти Україні потрібні вже зараз. Тому європейським країнам та іншим партнерам варто невідкладно ухвалити спеціальні закони, які передбачали би правові механізми для передачі Україні коштів та майна, конфіскованих у порушників антиросійських санкцій.
Передача Україні конфіскованих активів порушників санкцій повністю відповідає загальновизнаному принципу повернення злочинних активів на потреби жертви. Це матиме значний позитивний вплив і в контексті відновлення України, і в контексті утвердження міжнародних норм щодо санкційних обмежень та невідворотності покарання їх порушників. Ті, хто сприяв російській агресії, поплатяться власними активами за порушення закону та завдані руйнування. Україна отримає критично необхідні кошти на відновлення, не обтяжуючи при цьому платників податків інших країн. Держави-партнери продемонструють ефективну боротьбу з обходом санкцій, зміцнюючи довіру громадськості та міжнародного товариства загалом. Крім того, такі рішучі дії стануть потужним стримуючим фактором для потенційних порушників санкційного режиму.
Для цього український уряд та громадськість, які адвокатують питання необхідності стійкої фінансової підтримки України, повинні активно нагадувати партнерам про це джерело отримання коштів – цілком легальне, але не використовуване повною мірою. Водночас Україна й сама має продемонструвати рішучість у переслідуванні порушників санкційної політики та запровадити кримінальну відповідальність за порушення та обхід санкцій. Тим паче необхідні законодавчі зміни уже напрацьовано.
Як відомо, експерти "Інституту законодавчих ідей" спільно з Міністерством юстиції України розробили зміни до Кримінального кодексу України та Закону України "Про санкції", що дозволять криміналізувати порушення та обхід санкцій. Це важливий крок до зміцнення законодавчої бази та підвищення ефективності санкційної політики, аби забезпечити неухильну відповідальність пособників агресії і зрадників України, а також порушників санкцій.