З Камбоджі у Бахмут. Як артист балету залишив Азію та пішов добровольцем в аеророзвідку

Розповідь бійця НГУ "Рубіж" з позивним "Отченаш" – про війну з Росією, БПЛА та високі технології на полі бою, мандри по світу та плани після перемоги.

Від артистів балету до професійних військових – рік тому взяли в руки зброю найсміливіші українці, щоб відкинути російського ворога з України.

Боєць бригади оперативного реагування НГУ "Рубіж" з позивним "Отченаш" до великої війни був хореографом та подорожував автостопом по Азії. Коли почалась повномасштабна війна, він зібрав всі речі і покинув Камбоджу, щоб захищати Україну.

Зараз військовий перебуває на Бахмутському напрямку, вираховуючи ворожу техніку та особовий склад. Він розповів РБК-Україна про подорожі по світу та війну з росіянами. Далі – його пряма мова.

Про Революцію Гідності

Я з Волині, родом з Луцька. Там ходив у школу, потім – в училище культури та мистецтва Ігоря Федоровича Стравінського. У мене перша професія – викладач хореографії, артист балету.

Коли почалася Революція, мені було десь 18 років. Я з підліткового віку мав активну громадську позицію, тому поїхав на Майдан. І вже 1 грудня брав участь в боях на Банковій, а потім і на Грушевського.

Революція Гідності – це перший крок до становлення української нації сучасності. Я вважаю, що це був дуже важливий крок для України. Якби не Революція Гідності, ми були б під окупацією без війни. Ми були б просто "тєрпілами" або білорусами 2.0. Я краще помру на цій війні, ніж буду таким.

Про службу армію

У листопаді 2014 року я пішов у добровольчий батальйон Організації Українських Націоналістів. Пробув там до кінця січня 2015 року як доброволець. Ми були в Пісках, де і отримав контузію. Тоді якраз Донецький аеропорт "впав". Наступними могли бути Піски, бо це було найближче село. Як зараз пам’ятаю, ми тоді з хлопцями сиділи і говорили: "Ну все. Давай, якщо помремо, то помремо героями".

Пам'ятаю момент, коли ми говорили про те, що "буратінами" нас будуть обстрілювати ("Буратіно" – важка вогнеметна система залпового вогню, – ред.). Ці внутрішні переживання 19-річного хлопчика… Було страшно, а потім я зрозумів і прийняв рішення: буду людиною, яка намагається сприймати все крізь призму пофігізму і на все реагує з приколом. На війні так легше.

Я повернувся після Пісків з контузією і через місяць мені приходить повістка. Виходить, що я був добровольцем, а тепер офіційно підписав контракт. Мене призвали до одеської частини НГУ, потім агітували перевестись у бригаду оперативного призначення НГУ, і я вирішив перевестися.

Брав участь у ротаціях. Мені якось так везло, що коли в АТО були якісь "двіжухи", я був на сержантських навчаннях. Потім ротація у Верхньоторецьке (це селище неподалік Донецька, - ред.) у 2018 році. Потім нам обіцяли ротацію, але її не було. І я вирішив звільнитись у 2019 році.

Про Комбоджу та автостоп по Азії

Ми з дівчиною вирішили подорожувати по світу. За період служби в армії я зміг трошки назбирати коштів. Ми купили квитки і поїхали у Східну Азію. Ганяли автостопом по декількох країнах, почали з Індонезії. Потім острів Ява, автостопом до Балі, потім Сінгапур, Малазія, Таїланд, Лаос та Камбоджа. Було дуже класно!

Потім мені подзвонили з американської природоохоронної організації Wildlife Аlliance, і це був найкращий рік в моєму житті. Просто найкращий. Я був рейнджером, моїм основним завданням було охороняти ліс від незаконної вирубки та браконьєрства. Це було нереально цікаво, я чесно с захопленням кажу про цю роботу. І хочу повернувся туди знов працювати.

Про 24 лютого та велику війну

Я повернувся в Україну через війну. Хоча підписав новий контракт з Wildlife Аlliance на два роки з підвищенням заробітної плати, там все було просто ідеально. Я планував, що скоро поїду у В'єтнам, де в мене мала бути відпустка. Але тут повномасштабна війна.

Я повернувся, бо давав присягу на вірність українському народу: волю Україні або смерть. Іншого варіанту не дано, не зважаючи на те, що я був за кордоном і мені дійсно подобалась моя робота. Я все ж мрію, щоб в моїй країні мені жилося комфортно. А це буде тільки тоді, коли Україна буде вільна. Тому, коли росіяни напали, мені довелося звільнитися і дуже швидко приїхати в Україну.

Моя посада – аеророзвідник. Я працював у Зайцевому, а також на Лиманському напрямку.

Про Зайцеве. Це, на мою думку, була операція, в якій ми робили вигляд, що нас багато. Знов ж, це моє бачення ситуації, я не знаю чи коректно буде про неї говорити, але мені здавалося, що наше перебування там було візуалізацією присутності. На тому фланзі було багато російських дронів, які проводили розвідку.

А, як відомо, зараз триває війна артилерії і "пташок". І, можливо, вони бачили, що там хтось є, а ми постійно рухалися через обстріли. А вони подумали, що нас багато, тому не штурмували в той самий період часу. Пам’ятаю, коли зайшли в Зайцеве, побачили коптер. По рації запитуємо:

– Чий коптер? Наш?

– Не наш, - відповідають нам.

І в цю секунду коптер повертається, знімає і різко йде вниз. Я кричу:

– Валимо! В окоп!

Поруч був ярок. І тільки ми заходимо в нього, нас починають крити касетами. Ооооох, я це запам’ятав!

Для мене як аеророзвідника є два основні чинники, які впливають на мою роботу. Це ворожі системи РЕБ та погода. Треба враховувати напрям і силу вітру, температуру повітря і її вологість, щоб зрозуміти тактико-технічні можливості коптера в тих погодних умовах, в яких працюємо.

Щодо РЕБ. Якщо я коректно розумію його роботу, то він перебиває роботу частот і зв'язок з супутниками і пультом. Тобто повністю відрізає тебе від коптера. Попадання дрона під РЕБ – це 90% ймовірність втрати розвідувальної одиниці. За останні два дні ми втратили два дрони. І оновлення у росіян з’явилось якось різко і неочікувано. В них з'явилися якісь портативні РЕБи. Вони розміром з каструлю, яку беруть в руки і водять в повітрі, і цим перебивають наш зв’язок з дронами. Ми їх так втрачаємо. І ось такі РЕБки тепер є в кожному їхньому підрозділі.

Це дуже серйозний крок для нас, аеророзвідка відіграє дуже велику роль в цій війні.

Про війну і тактику росіян

Війна – це тіло. Дрони – це очі, а артилерія – смачний аперкот справа. 21 століття переводить війну на технологічну сторону, де розвідку проводять не силами людського ресурсу, а силами коптерів. Де основну шкоду несуть не стрілкові бої, а артилерійські нальоти. Ця війна показала, наскільки грамотне використання ресурсів може зменшити втрати у людях.

Як зараз воюють росіяни? Артилерія і міномети обирають напрям наступу і починають атаку. В цей час солдати підходять до позиції під прикриттям артилерії та починається бій піхоти. Ще вони можуть цілий день повзти, щоб під вечір вискочити з місця, де їх не очікували. Або вночі підповзають до наших позицій, ховаються і зранку штурмують вже з тієї точки.

Про Бахмут

На Бахмутському напрямку ми працюємо, грубо кажучи, десь з червня. В основному я тут почав працювати в серпні. Ми стояли якраз на краю Бахмута. Постійно проводили розвідку села Іванград. Я скажу, що такого масового самогубства я ніколи в житті ще не бачив. У вересні-жовтні це були невеликі групи росіян – по 5-10 осіб, які собі йшли просто вмирати. Група за групою.

Тепер росіяни зовсім по-іншому працюють. Вони почали ховати техніку краще. Раніше вони штурмували бездумно, просто йшли натовпом. Було відчуття, що вони йшли, наче під наркотою. Зараз вони значно краще працюють, вони вчаться. І найгірше – це вважати їх тупими. Перший крок до поразки війни – це недооцінювання свого ворога.

Зараз всі сили йдуть на штурм Лиманського і Бахмутського напрямків. Бачимо скупчення їхньої техніки та особового складу. Зараз ситуація складна, але ми готуємось зустрічати росіян. Перемога буде за нами!

Про бажання після перемоги у війні

Ця війна перетворює народ у націю. І це найцінніше, що війна робить для України.

Я хочу, щоб Україна розвивалася швидше, краще і ефективніше, ніж Японія. Бо Японія то чудовий приклад швидкого економічного росту з достатньо великими територіями і не дуже багатою на копалини країною. Наша країна має бути ще краща! А я поїду подорожувати. Ще надто багато цікавого я не бачив у світі, щоб сидіти на одному місці.

Бригада оперативного реагування НГУ "Рубіж" входить до Гвардії наступу. Якщо хочете приєднатися, то звертайтесь за цим номером: +0635753079