Як звільняли Зміїний і "вишки Бойка". Розповідь офіцера ГУР про секретні операції проти росіян

Про те, як проходили спецоперації по звільненню “вишок Бойка”, висадки в Криму та особливості роботи підрозділів ГУР – в інтерв'ю РБК-Україна розповів офіцер спецпідрозділу “Артан” Головного управління розвідки Міноборони України з позивним "Нацик".

Офіцер підрозділу розвідки "Артан" отримав свій позивний, "Нацик", через те, що раніше служив у Національній гвардії. На повномасштабній війні він з першого дня, пішов добровольцем. Спершу захищав рідне місто Васильків, а коли бої на Київщині припинились, вирішив захищати країну далі – і тому пішов у розвідку.

"Нацик" брав участь у найважчих операціях, які не завжди під силу багатьом іншим підрозділам. Проте, як сам розповідає – вони разом з хлопцями із "Артану" беруться за найбільш нестандартні спецоперації – такі, як захід в тил ворога, висадка в Криму та звільнення "вишок Бойка" посеред Чорного моря.

Повну версію розмови дивіться на Youtube-каналі РБК-Україна, нижче – окремі фрагменти розповіді офіцера.

Про формування спецпідрозділу "Артан"

Сформувався підрозділ з перших днів війни. Спочатку це був невеликий загін, який брав участь у боях під Києвом і в багатьох інших конфліктах та боях. Але на липень, коли я уже прийшов у підрозділ, було приблизно 70- 80 людей.

В підрозділі абсолютно різні люди. Левова частка – це спортсмени, колишні або й теперішні. У нас проходять службу і чемпіони світу з деяких видів спорту, дійсно служать і беруть участь у бойових діях. Склад 50 на 50 – цивільні та ті, хто раніше служив у інших підрозділах, десантні підрозділи, ТРО, підрозділи навіть з роти охорони військкоматів.

Але у нас є невелика особливість: ми не набираємо через військкомати та через мобілізацію. У наш підрозділ потрапляють лише люди, яких рекомендують. Людина, яка у нас служить, може рекомендувати свого товариша, якщо він хоче до нас у підрозділ – то ми його розглядаємо, він проходить перевірку і тоді ми його приймаємо.

Про операції в Бахмуті та Енергодарі

Перша бойова операція в нас – це Енергодар, сумісно з батальйонами “Шаман”, “Кракен”. Операція в Енергодарі, в ідеалі, мала бути висадкою із зачисткою. Ми розуміли, шо форсування Дніпра на резинових човнах – це достатньо амбіційна задумка. Але з успіхом виходили.

В ході тої операції не один раз був контакт з ворогом. Вони туди перемістили стільки сил, що це полегшило просування наших військ на інших напрямках. Були реальні висадки, були і диверсійна робота. Все не можу розповісти, але у нашого підрозділу і суміжних підрозділів були висадки на берег. Були підходи до берега, обстріли, вогневі контакти. Багато чого було. Було багато води.

Ми брали участь у битві за Бахмут, підтримували піхоту з нашими хлопцями в окопах, зі Збройними силами України. Потім в березні був наш другий раз під Бахмутом. Це коли Бахмут почали брати в кільце, ми разом з іншими підрозділами “на ура” відбили дорогу на Кліщіївку, щоб Сили оборони України там не замкнули.

Про найскладніші операції

Чесно, найскладніша операція – це там, де ми втрачаємо хлопців. Немає такого, що оця операція "легка", оця "важка". Кожна праця важка по-своєму. Специфіка нашого підрозділу в тому, що ми йдемо на операції, на які інші просто не хочуть або не зважуються, або не мають можливості вийти. От, наприклад, зараз операція по Чорному морі, операція "на тій стороні". Такі підрозділи, як ми і “Шаман”, “Кракен", берем участь в найбільш авантюрних операціях, які є нестандартні для Збройних сил.

Про зайняття острову Зміїний

Повернення острову Зміїний – це серйозний процес, який був ще рік тому. Була операція за участю ГУР, “Шаману”, наші хлопці там також брали участь. Були втрати, росіяни там гарно закріпилися, боролися, потім на деякий час ми відпустили острів.

Потім постало питання контролю над Чорним морем. Контроль над Чорним морем без острова Зміїний як перевалочної бази неможливий, щоб там зберігати, наприклад, додаткові матеріали, які нам можуть знадобитися.

Через це ми заходили на острів Зміїний, зайняли його таким чином, що на той момент противника там не було. Але він постійно літає, постійно скидає туди авіабомби різного роду.

Показавши свою присутність після першого разу, як ми зайняли острів Зміїний, вони там літали як у себе вдома. Після перших запусків ракет зі "Стінгерів" вони зрозуміли, що ми там є, і постійно після того вже не літали. Зараз вони запускають по острову ракети десь із 30-50 кілометрів.

Як вдалось звільнити “вишки Бойка”

Це вперше вдалось зробити завдяки відвазі наших хлопців, які просто сіли в човни, попливли за 100-150 кілометрів у відкрите море на невеликих човнах і просто зайняли ці вишки. Чому це важливо? Чому Росія боїться? Вона боїться, тому що як я казав, ми завжди працюємо у взаємодії.

У наших військово-морських сил є ракети "Нептун", є багато і в СБУ, і в інших наших суміжних департаментів. В Головного управління розвідки є надводні дрони, є повітряні дрони, ударні, тобто це все є. Вражати цілі ми можемо. Вони бояться виводити великі кораблі. Таким чином зайняття нами деяких ключових об'єктів змусило супротивника не виходити кораблями з гавані, навіть не відпливати від Криму.

Слава Богу, всім нашим вдалося повернутися цілими назад. Були декілька груп, приблизно до сорока-п'ятидесяти людей.

Що цікаво – на одній з вишок ми виявили російські технічні засоби виявлення, які не були зняті, коли вони звідти втекли.

Про порятунок бійця, який пробув 14 годин в морі

Це була одна з перших операцій, "виходів". Через це були деякі технічні проблеми, поверталися трішки пізніше, ніж треба було, бо вже світало. Коли світає, ворожі винищувачі візуально краще бачать навіть маленькі човни і намагаються наносити ураження.

Як у фільмі, було переслідування. Приблизно годину ворожий Су-30 переслідував наш човен. Заходив один, другий, третій раз, відпрацьовував по човну, намагаючись попасти. Наш човен маневрував. І на одному з маневрів, різких, на величезній швидкості, на жаль, випав один військовослужбовець. Після чого човен кружляв, намагався підібрати його, але через висоту хвилі його було просто не видно. Човен хоч отримав невелике пошкодження, але нормально дійшов. Всі хлопці зібралися, і ми почали рятувальну операцію, підключивши військово-морські сили, підключивши наших партнерів, все, що було.

Спочатку ми дуже довго виявляли місцезнаходження нашого військовослужбовця. "Байрактар" його виявив, і потім корабель з нашими бійцями відійшов на порятунок від "вишки Бойка". Був ризик, але врятувати життя – це пріоритет.

Про висадки підрозділу "Артан" на території Криму

Це просто посил. Я не можу коментувати всю операцію, але скажу, що деокупація Криму триває. Це посил того, що ГУР може це зробити. Далі буде видно, для чого.