Україна і Америка мають тісні взаємовідносини, які ще більше укріпились з початком повномасштабної війни в Україні. Але і у них є своя динаміка. Як вона міняється, яку стратегію обрав президент США Джо Байден щодо України і як це впливає на війну, – в колонці координаторки проектів "Інституту Американістики" Софії Олійник.
За повідомленням Reuters, 10 вересня президент США Джо Байден надіслав до Конгресу довгоочікувану стратегію щодо війни в Україні.
Ще 20 квітня, після того, як Сенат та Палата представників схвалили допомогу Україні, Конгрес зобов’язав адміністрацію Байдена представити детальну стратегію щодо України, а точніше щодо інтересів США у контексті війни РФ проти України. Білий дім мав це зробити до початку червня 2024 року.
Тоді президент Байден висловив вдячність спікеру Палати представників Майку Джонсону та лідеру демократів у Палаті представників Хакіму Джеффрісу, підкресливши, що "ухвалення пакету ставить національну безпеку США на перше місце", однак формулювання цієї тези та її підтвердження чітко оформленою стратегією затягнулось до вересня, менше ніж два місяці до виборів.
Це важливо розуміти, адже попри превалювання внутрішньої політики у передвиборчому дискурсі, від позиції США залежить сценарій завершення війни, а також Вашингтон залишається основним безпековим партнером для Києва.
Затримка з наданням стратегії викликала підозри, що всередині Демократичної партії є багато розбіжностей стосовно того, як має завершуватись війна в Україні та якою має бути роль США. Особливо формування стратегії ускладнювалось вимогою "визначити пріоритети інтересів національної безпеки Сполучених Штатів у цій війні".
Причиною передачі стратегії саме зараз, окрім критики від республіканців, є також і доволі прагматичний розрахунок, який Білому дому запропонували американські законодавці.
Наприклад, республіканець від штату Огайо Уоррен Девідсон включив поправку до Закону про асигнування коштів на національну оборону (NDAA), який затверджує бюджет Міністерства оборони США на фіскальний рік, що починається у вересні.
Поправка забороняє надавати фінансування Україні до того часу, поки Конгрес не отримає довгоочікувану стратегію Білого дому.
Формально, на цей раз затримка може стати перешкодою перед ухваленням наступних пакетів допомоги саме у Конгресі США. Тобто, фактично, йдеться про нові додаткові голосування, яких Україна потребуватиме у грудні 2024 року-січні 2025. За словами Курта Волкера, колишнього спеціального представника Державного департаменту США в Україні, «найбільшим ризиком для України може бути не отримати більше фінансування з Конгресу».
Додатковим фактором є особиста зустріч Зеленського з Байденом, можливо остання особиста зустріч за президентства Джо Байдена. На ній також очікується представлення українського "плану перемоги".
Володимир Зеленський повідомив, що ще не бачив тексту стратегії, яку Білий дім передав Конгресу, тому, можливо сторони обговорять своє документально підтверджене бачення закінчення війни під час зустрічі. Пріоритетом для Києва і Вашингтона є сформулювати спільне бачення завершення конфлікту. І хоча це не значить, що Київ будуть схиляти до невигідних перемовин, Україні все одно потрібно демонструвати готовність розглядати варіанти завершення війни.
За словами колишнього посла США в Україні, а зараз віцепрезидент Інституту миру США Вільяма Тейлора: "Києву слід показати, що Україна сама знає, чого хоче, і що вона нарощує підтримку щодо реалізації певної ідеї серед міжнародної спільноти як завершити війну, а також всередині українського суспільства".
Текст стратегії або офіційні коментарі Білого дому поки не оприлюднені, однак можна припустити її зміст на основі повного тексту законопроєкту про виділення допомоги Україні, ухваленого ще у квітні.
Один з розділів цього законопроєкту, яких, до речі, спочатку не було у версії, запропонованій Байденом, вимагає від виконавчої влади США надати Конгресу "стратегію підтримки України проти російської агресії" протягом 45 днів.
Вона повинна бути багаторічною, містити конкретні та досяжні цілі, визначати пріоритети національної безпеки США та включати показники для вимірювання прогресу. Хоча звіти подібного типу не є рідкістю в законодавстві Конгресу, ця вимога стосується ключового питання: як Україна переможе? І чи не затягнеться війна на роки?
Стратегія повинна включати оцінку ресурсів, необхідних США щороку для досягнення цих цілей, а також сприяти якнайшвидшій перемозі України у спосіб, який найбільше відповідає інтересам США. У ній також передбачено опис наслідків для національної безпеки у разі недосягнення цих цілей.
Безпекова угода між США та Україною, підписана в червні цього року, хоча й відповідала на низку питань, зокрема щодо підтримки суверенітету й територіальної цілісності України, а отже не визнання окупації Криму і Донбасу не дала чіткої відповіді стосовно американських пріоритетів та інтересів у цій війні і не була ратифікована Сенатом США. Натомість стратегія, яку Білий дім надіслав до Конгресу, має визначити ці пріоритети та детальніше окреслити довгострокові наміри США.
Іншими словами, вона має визначити, як кожен аспект допомоги Україні сприятиме завершенню конфлікту, включаючи секретну оцінку від Командувача Європейського командування Збройних сил США щодо необхідних оборонних товарів, які можуть призвести до значних успіхів на полі бою. Крім цього, вона має містити аналіз підтримки Росії з боку Ірану, Китаю та Північної Кореї та їхній вплив на стратегію.
Ще восени минулого року конгресмени Майкл Маккол, голова Комітету Палати представників США в закордонних справах та сенатор Джим Ріш, співголова Комітету з міжнародних відносин, обидва з яких відомі своєю підтримкою України зокрема надання дозволу завдавати ударів американською зброєю по російській території, надіслали листа до адміністрації Джо Байдена, зазначаючи, що "обіцянка підтримувати Україну "стільки, скільки буде потрібно" – це не стратегія".
І хоча цього літа адміністрація Байдена зайняла більш рішучу позицію, замінивши стільки, скільки буде потрібно" на "поки Україна не переможе", залишається критично важливим, щоб сама Україна представила свій чіткий план цієї перемоги.
Джим Ріш також заявляв, що "з перших днів війни Путіна проти України вони звернулися до адміністрації Байдена-Гарріс з проханням розробити стратегію, як США і союзники можуть допомогти Україні перемогти у війні, а їхня бездіяльність свідчить про те, що вони не мають її або бояться нею поділитися".
Насправді до квітня 2024 року в основі стратегії адміністрації Байдена щодо України, окрім недопущення ескалації, лежала ідея, що Київ — за підтримки колективної сили Заходу — має час на своєму боці. Однак одним з прискорювачем передачі стратегії зараз стало також те, що за 2,5 роки повномасштабної війни, коли фактор часу стає все більш несприятливим для України, ситуація ускладнюється, особливо напередодні виборів в США.
Отже, не виключено те, що затримка передачі стратегії може негативно вплинути на кампанію кандидатки в президенти від Демократичної партії Камали Гарріс, яка поки не представила чіткого плану щодо підтримки України, можливо, очікуючи на офіційну стратегію. Якщо на виборах переможе Гарріс, то навряд вона буде суттєво відходити від позиції цього документу, адже вже зараз зрозуміло, що її можлива зовнішньополітична команда буде іншою, ніж команда Байдена.
А з огляду на заяви Дональда Трампа, зокрема під час президентських дебатів, щодо того, що "він би закінчив війну до вступу на посаду" (адже вибори у листопаді, а інавгурація 20 січня), вже можна побачити, що республіканці, особливо крило MAGA, використовуватимуть затягування опублікування стратегії як натяки на загальну невизначеність демократів у своїх інтересах.
Для України важливо зрозуміти, що представлення стратегії зараз є радше реальною оцінкою американських можливостей, включаючи військовий потенціал США в цій війні з точки зору допомоги Україні та тим союзникам у межах НАТО, які теж багато допомагають Україні. На відміну від українського "плану перемоги", який представлятиме Зеленський у Вашингтоні, в стратегії Байдена пріоритетом залишається американський національний інтерес.
Крім того, стратегія має на меті досягнення компромісу між обома палатами Конгресу та має бути дієвою, незалежно від того, хто стане 47-м президентом США. Тому не варто очікувати положень, які могли б викликати обурення республіканців.
Пріоритетом для Києва має залишатися співпраця з двома партіями до і після виборів, адже законодавці нижньої палати обираються кожні два роки, для них важлива думка громадськості, відповідно підтримка України залежить і буде залежати від того, наскільки обізнані американці про війну.
Тож потрібно постійно працювати над розвитком стратегічного партнерства, залучаючи обидві партії до діалогу та спільних ініціатив, щоб забезпечити стійку підтримку України.