Кожен покупець вживаного авто хоче, щоб машина не ламалася і не вимагала багато грошей на утримання. Як цього досягти? Універсальну відповідь багато з нас бачать у “правильній” марці і моделі – суперміцній і супернадійній. Але якби все було так просто…
Про те, до яких вживаних машин треба ставитись з особливою увагою, читайте у матеріалі РБК-Україна.
При підготовці публікації були використані матеріали видань Autocar, Autobild, “Автоцентр” та компаній-виробників.
Певно, ви очікуєте отримати від нас конкретного перелік поганих моделей, яких треба обходити десятою дорогою. Цього не буде. Хоча б тому, що в кожного споживача свої поняття про надійність і свої вимоги до автомобіля. До того ж, кожна машина “з рук” – продукт суто індивідуальний, “підготований” для вас попереднім власником.
Відповідно, технічно слабка модель може бути у доброму стані і безпроблемно служити другому власнику, при тому що технічно досконала машина з добрим ім’ям але з вичавленим мов лимон ресурсом буде систематично висмоктувати гроші з гаманця нового власника. Спробуємо зорієнтувати споживачів по машинах, яких дійсно треба остерігатись.
Є певна категорія моделей, які у принципі не можуть бути довгожителями. Перш за все, це компактні машинки А- і часто В-класу. В ці автомобілі конструктори принципово не закладають великий ресурс, щоб утримати їхню ціну на пропорційному габаритам рівні. Наприклад, часто вони мають багато пластикових деталей в ходовій частині та “одноразові” двигуни малого об’єму без можливості капітального ремонту.
По-друге, варто побоюватись автомобілів молодих китайських брендів, особливо виробництва 2000-х років. Багато які з них мають недостатній ресурс через непродуману конструкцію, антикорозійний захист нульового рівня і проблеми з постачанням запчастин.
З великою прискіпливістю треба ставитись до автомобілів з корпоративних автопарків. З одного боку, в багатих компаніях вони оформлені в лізинг і працюють не більше 3-х років, і в акуратних водіїв часто не встигають отримати небезпечних для другого власника вад. А з іншого, “загальний” автомобіль, на якому їздить кілька осіб, зношується у подвійному темпі. До якої саме категорії належить вподобаний вами “офісний” автомобіль, з’ясувати не завжди можливо. Тим більше, що при цьому не можна спиратись на пробіг, адже відомо, що показання одометра на шляху від першого власника до кінцевого покупця майже обов’язково зменшуються.
Не потребують особливих пояснень ризики, які несе придбання автомобіля з таксопарку. Сутність таксомоторного бізнесу – постійний, незупинний рух, який прагне до цілодобового. І який при тому пов’язаний з постійною зміною пасажирів і “рваним”, міським режимом руху. Тобто автомобіль-таксі зношується інтенсивно і весь відразу – двигун, трансмісія, інтер’єр, кузов, шасі.
Було б добре з’ясувати, що за особа користувалася машиною до вас. Не дуже добре, якщо це, наприклад, був дрібний підприємець, особливо, якщо машина – з кузовом універсал, фургон або пікап. Це означає, що транспорт брав участь у бізнесі, їздив щодня і з повним навантаженням.
Коли йдеться про авто з потужним двигуном, престижну марку, модна модель з іміджевим типом кузова (купе, кабріолет, гарячий хетчбек), краще, щоб вона не була раніше в руках енергійного молодого чоловіка – саме такі драйвери часто “вбивають” машину в “світлофорних гонках”.
Не кращий варіант – дорога, технічно складна модель в руках небагатої людини, тим більше якщо машина вже немолода. За такого розкладу можна очікувати, що авто не бачило хорошої оливи, якісного пального і фірмових запчастин.
Досвідчені автомобілісти уникають купувати автомобілі з приморських регіонів – вважається, що вони будуть серйозно вражені корозією. Насправді це не обов’язково, але увага до стану кузова дійсно має бути підвищеною. Приблизно такий саме стереотип існує стосовно автомобілів з великих міст, де щедро використовують реагенти проти ожеледі. Хоча якісним моделям дорогого сегменту байдуже до солі на дорозі – принаймні, перші три-п’ять років.
Ключовий для українського вторинного ринку сегмент – автомобілі, пригнані з Європи. Часто вони свіжі роками і мають бездоганну зовнішність, але це не значить, що вони так само гарні у технічному плані. Така специфіка експлуатації легкових машин у розвинених країнах – великі добові пробіги, часто здебільшого автобанами і з одним водієм у салоні. На показання одометра таких автівок не варто звертати серйозну увагу, але агрегати слід діагностувати з розумінням того, що реальний пробіг перевищує 250 – 300 тисяч км – навіть якщо вік машини близько 3 – 4 років.
Починайте обирати автомобіль (що вживаний, що новий) не з його технічних характеристик, а з споживчих якостей: місткість, габарити, кліренс, економічність… Якщо машина не буде відповідати вашим вимогам та умовам експлуатації, говорити про її безвідмовність не буде сенсу. Тим більше, що навіть найдосконалішу модель в ідеальному стані можуть вбити умови експлуатації, що не збігаються з її класом та офіційним призначенням. А вже на другому місці при пошуку кандидата на місце у вашому гаражі мають бути технічні характеристики та реальний стан.
Нагадаємо, раніше РБК-Україна давало 5 простих порад з економії пального.