Як Умань приймала хасидів під час війни. Репортаж РБК-Україна зі свята Рош ха-Шана

Як відбулося святкування Рош ха-Шана, незважаючи на війну та заклики чиновників до хасидів відмовитися від паломництва з міркувань безпеки.

Рош ха-Шана-2022. Умань. Паломництво хасидів до могили проповідника Цадіка Нахмана. Знову колоритні кадри святкування, ті самі розмови про своєрідну поведінку гостей-прочан та підрахунок заробітку мешканців Умані за здачу житла в оренду хасидам за космічними цінами.

Здавалося б, цього року нічого нового немає. І освітлення Рош ха-Шана можна обмежити набором фотографій. Але є дві обставини, які не дозволяють це зробити. Перше – війна та проведення свята в умовах реального воєнного часу, чого раніше не було. Друге - гнучка при всій своїй ортодоксальності система принципів і норм поведінки для хасидів, що вносить нові фарби і несподіванки в картину уманського паломництва.

Довідка: Хасидизм (перекладається як "праведність") - це відгалуження юдаїзму, що зародилося в 17 столітті. Засновник однієї з його течій рабі Нахман із Брацлава народився у 1772 році. Він проповідував ідею про те, що молитва не повинна бути гнітючою. Під час неї треба танцювати, співати та веселитися. Крім того, цадик Нахман рекомендував відступити від зазубрених з дитинства розділів Тори та молитися "серцем" на рідному ідиші.

Нахман хотів, щоб його поховали в Умані, на цвинтарі жертв єврейських погромів часів Коліївщини. Остання проповідь цадика була приурочена до Нового року за юдейським календарем, в якому він наказав послідовникам приїжджати на його могилу. За місяць він помер. З того часу Умань стала місцем паломництва.

Єврейський новий рік-2022 відзначався з 25 по 27 вересня, але перші хасиди в облаштований за багато років хасидський квартал на вулиці Пушкіна в Умані почали прибувати ще за кілька днів до священних дат.

Незважаючи на повномасштабну війну в Україні та небезпеку будь-яких масових скупчень, чисельність паломників ненабагато поступалася звичним цифрам. Зустріти новий рік на могилі праведника приїхало близько 25-30 тисяч ортодоксів. У мирні роки таких було тисяч 40, а в "ковидний" 2020 добратися змогли не більше 10 тисяч. Війна для паломників, як виявилося, не страшніша за "ковід". Тим більше, що ізраїльських хасидів війною та загрозою ракетних ударів не налякати.

Офіційна влада як України, так і Ізраїлю рекомендувала хасидам уникати відвідування Умані цього року через міркування безпеки. Але, судячи з кількості тих, хто прибув, ці застереження відверто проігнорували. Немов сміючись над погрозами ракетних обстрілів, прочани, як можна було спостерігати у розпал свята в місті, з відвертим задоволенням виголошували – "Ukraine good! Punin h*ilo!". І найчастіше – англійською.

Російської мови від хасидів цього року мало було чути. Можливо, це пов'язано з делікатними внутрішніми інструкціями, а можливо, хасидів із Росії справді цього разу не було або майже не було. Тему війни хасидам явно рекомендували оминати. І ще цікаве спостереження - хасиди, що приїхали з Великобританії, до вищезгаданих чарівних фраз голосно і із задоволенням додавали "Boris Johnson!". Мабуть, теж, щоб зробити приємне українцям, знаючи про їхнє особливо тепле ставлення до колишнього британського прем'єра.

Ще одне обов'язкове нововведення – будівництво бомбосховища для паломників у хасидському кварталі. Не лише нововведення, а й вимога української влади, що є логічним. Втім, воно вийшло певною мірою формальністю, оскільки притулок хасиди ігнорували навіть під час нечастих повітряних тривог, що все ж траплялися в ці дні.

Про це свідчили поліцейські, та й під час перебування журналістів РБК-Україна на місці подій це також можна було спостерігати. Інша річ, що представникам ЗМІ поліцейські також не дозволяли спускатися в притулок під час повітряної тривоги без таємничого "дозвіл від представників хасидів". Що було дивно, не дуже логічно і, здається, сумнівно з точки зору законного доступу.

До речі, про поліцію. Військовий час зобов'язує правоохоронців охороняти "хасидський квартал" не лише при посиленому озброєнні (автомати, броня тощо), а й у значно розширеному контингенті.

"Якщо раніше цими днями обмежувалися 200 черкаськими поліцейськими, то цього року тут близько 700 осіб. Підключили особовий склад із Дніпра, Києва і навіть Одеси", – розповів один із поліцейських.

"Святі", "туристи" та "хулігани"

Пересічному обивателю, напевно, здається, що побут і поведінка хасидів наповнені низкою найсуворіших заборон. І це загалом так. Але з важливим уточненням. Лідери руху прямо на місці паломництва можуть скасувати ту чи іншу заборону короткочасно чи взагалі. На свій розсуд, який, загалом, напевно, знаходить якусь духовну аргументацію при кожному застосуванні.

Наприклад, куріння та вживання алкоголю загалом не забороняється і це було помітно. Здивувала також і чимала кількість жінок у хасидському кварталі, тоді як ще в недавньому минулому це було немислимо. Жінок було не дуже багато, але були – скажімо так, більше двох і більше, ніж сім.

Ті, хто багато років спостерігає уманські паломництва і може порівняти історію в динаміці – місцеві жителі та ті ж поліцейські – зазначають, що паломників можна поділити на три умовні групи.

Перша – як правило, найстаріші паломники, яких місцеві ще для зручності називають "святі". Це смиренні люди молитви, які приїжджають, заселяються до численних хасидських апартаментів кварталу, моляться і загалом не виявляють особливого інтересу до навколишньої дійсності. Їх багато.

Друга група – це так звані "туристи" . За хасидськими правилами кожен із них хоча б раз у житті має відвідати могилу Нахмана. А можливості є далеко не у всіх, незважаючи на стереотип, що всі хасиди багаті. А це не більше ніж міф.

Існує безліч фондів та організацій, що допомагає своїм єдиновірцям здійснити таку подорож із найвіддаленіших точок світу. Так що незважаючи на локальність поїздки (найчастіше за межі кварталу хасиди не виходять) "туристи" сприймають подорож дійсно як туристичну і поводяться відповідно - захоплено та з цікавістю.

Третя група – найменша. Швидше навіть одиниці, але все ж таки вона є. Це "хулігани". Як правило, підлітки 15-17 років. Любителі пошуміти та вийти в місто. Похуліганити на ринку або навіть постріляти з пневматів у вікна будинків та автомобілів. Втім, цього року таких не спостерігалося, хоча в минулому подібні випадки були.

Натомість цього року вже встигли депортувати двох "хасидів-хуліганів", які побили жінку на уманському ринку (як ви розумієте, далеко за межами кварталу) лише за те, що вона втрутилася в їхню розмову з кимось із місцевих чоловіків. Саме через таких "хуліганів" і існує дещо неприязне ставлення до хасидів загалом, а квартал на вулиці Пушкіна іноді пропонують "обнести парканом, як у відомому французькому фільмі "13-й район". На жаль, без правопорушень паломництва часом не обходяться". і безглуздо було б це приховувати.

Розшук злочинців та "тролінг" на озері

Щороку перед початком Рош ха-Шана українські спецслужби та поліція отримують список із особистих справ, портретів та інших даних окремих паломників, які перебувають у розшуку своїх країн. Знаючи, що релігійні хасиди обов'язково чи швидше за все з'являться в Умані, іноземна влада звертається до України за допомогою допомогти їх тут виявити та затримати. Як правило, це дрібні порушники типу незаконно перетнули кордон та інших, що ховаються на батьківщині.

За даними наших силовиків, щороку близько 5 осіб зі списку справді виявляють, затримують, передають та депортують. На питання про те, як це відбувається фізично, представники МВС кажуть "ми лише виявляємо, а далі повідомляємо СБУ. Затримують під час виїзду вже вони".

Провести затримання безпосередньо у кварталі проблематично – оскільки на крик затриманого збігуться сотні єдиновірців і зчинять такий шум, що повітряну тривогу почути за ним буде неможливо. Тому за потреби наші працюють тихіше і розумніше.

Відомий випадок, коли самі хасиди не хочуть бачити на святкуванні когось з одновірців, і тут уже доводиться втручатися нашій поліції. За словами одного з правоохоронців, йдеться про якогось, як висловився поліцейський "рабина", якого самі хасиди підозрюють у серйозному злочині. І в минулі роки його хотіли вигнати зі священного для них місця паломництва.

Ім'я цього гостя поліцейський не назвав. Але сказав, що людина заможна і пересувається з охороною. На додачу до охорони доводилося його "брати в кільце захисту" та української поліції, щоб не допустити заворушень. "Але цього року я його тут не бачив", – каже співрозмовник у формі.

Багато хто любить обговорити, як місцеві круто заробляють на здачі в оренду житла для хасидів. Це справді довгий час було так, але зараз поступово сходить нанівець. "Хасидський квартал" на Пушкіна сьогодні обріс великою кількістю нових готелів, прибудов, будинків та іншої нерухомості, яка дозволяє заселити тисячі прочан, не вдаючись до послуг місцевих "рантьє".

Нових будівель справді багато. І вони справді порожні 362 дні на рік. У хасидських готелях не селяться "чужинці", і взагалі там весь рік найчастіше окрім прибиральниці та сторожа нікого немає. Так, це збитково, але хасидів-власників нерухомості цілком влаштовують, бо це не про заробіток, а про віру.

Два роки тому під час паломництва, яке відбулося попри жорсткі "ковідні" обмеження, від коронавірусу помер один із хасидів. Його поховали неподалік старого єврейського цвинтаря і, за словами місцевих, сьогодні шанують, звичайно, не як Нахмана, але теж з великою повагою.

Де поваги було небагато, так це в тому, що з'явилося кілька років тому на березі озера, біля якого хасиди моляться в рамках Рош ха-Шана, християнського розп'яття. Явний тролінг юдеїв, які не шанують Христа, зробили, як кажуть, місцеві жителі, які встановили такий знак. Влада не наважується його демонтувати, щоб не викликати явно підшитого у цей "тролінг" невдоволення за наругу християнської святині, що може розпалити зайвий конфлікт.

Не дають знести хрест і хасидам, розмістивши біля розп'яття поліцейське чергування. Когось це бавить, когось змушує відзначити недоречність "акції" з усіх точок зору, включаючи етичну. Але маємо те, що маємо.

Загалом Рош ха-Шана в Умані давно перетворився не просто на священне для іудеїв свято, а й у частину строкатого культурного ландшафту України, уявити без якого нашу країну вже неможливо.

І те, що традиція приймати хасидських паломників не перервалася навіть під час повномасштабної війни, оптимістично свідчить про безперервність життя в її звичному для кожного укладі. Вранці сходить сонце, взимку йде сніг, а у вересні до України приїжджають хасиди, щоби зустріти свій новий рік. Дай боже, не останній для всіх нас.